Постанова № 50158361, 17.01.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2011 р. Справа № 12/1156

Рівненського апеляційного господарського суду у складі колегії:

Головуючої судді Сініцина Л.М.

суддів Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.

про розгляд у відкритому судовому засіданні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" вих. №99 від 07.12.2010 р.

на рішення господарського суду Житомирської області від 28.10.10 р. (підписане 02.11.2011 р.)

у справі № 12/1156

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авсень", м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС - Конструкція", м.Радомишль, Житомирської області

про стягнення в сумі 116 307 грн. 29 коп. боргу, інфляційних витрат та 3% річних.

за участю представників сторін:

від позивача - Плакида А.О.-генеральний директор

від відповідача (скаржника)- Жлуктенко О.В.-представник, довіреність в справі

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) в судовому засіданні 12.01.2011 року було оголошено перерву до 17.01.2011 року для проведення сторонами взаємозвірки на клопотання скаржника; ознайомлення ТзОВ "Авсень" з апеляційною скаргою та для подачі ТзОВ "СТС-Конструкція" оригіналу поштової квитанції про надіслання апеляційної скарги позивачу.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.10.2010 р. у справі № 12/1156 (суддя Сікорська Н.А.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авсень" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авсень" 95050 грн. основного боргу, 5122,49 грн. інфляційних витрат, 1851,52 грн. 3% річних. В стягненні 2210,47 грн. інфляційних витрат та 109,37 грн. 3% річних відмовлено.

Суд при винесені рішення виходив з того, що відповідач свої зобов"язання по оплаті товару, отриманого згідно рахунку-фактури №СФ-000174 від 14.10.2009 р. та видаткової накладної №РН-000212 від 28.10.2009 р. не виконав; оскільки сторонами не визначено строк проведення розрахунків, суд враховуючи положення статтей 530, 692 Цивільного кодексу України вважає підставними заявлені позивачем вимоги про стягнення 95050 грн. основного боргу та 5122,49 грн. інфляційних витрат і 1851,52 грн. 3% річних за період з 29.10.2009 р.( з слідуючого дня після отримання товару по накладній від 28.10.2009 р.) по 22.06.2010 р. ( по день отримання відповідачем вимоги позивача про сплату боргу), у зв"язку з чим судом здійснено перерахунок розміру інфляційних витрат та 3% річних та відмовлено позивачу у стягненні 2210,47 грн. інфляційних та 109,37 грн. 3% річних, оскільки позивачем інфляційні та 3% річних були перераховані за період з 15.10.2009 р. ( з слідуючого дня після виписки рахунку-фактури) по 22.06.2010 р. (по день отримання відповідачем вимоги позивача).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 28.10.2010 р. у справі № 12/1156 повністю і прийняти нове, відмовивши у задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Авсень" в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, не задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а розглянуто її за наявними матеріалами. В додаткових поясненнях до апеляційної скарги скаржник вказує на порушення судом норм матеріального права щодо визначення строку оплати товару.

Позивач-Товариство з обмеженою відповідальністю "Авсень" у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду законним та обгрунтованим, посилаючись на те, що відповідач проігнорував вимогу суду про надання пояснень та заперечень по суті позову, не надав обгрунтованих заперечень та доказів по справі; рішення прийнято судом на підставі беззаперечних доказів позивача з вірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги з урахуванням додаткових пояснень до апеляційної скарги підтримав, з підстав викладених в ній, просив задоволити її в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та у зв"язку з тим, що зазначене в апеляційній скарзі не відповідає дійсним обставинам.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, додаткових пояснень до неї та заперечень на апеляційну скаргу, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-000174 від 14.10.2009р. виписаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Авсень" (далі ТзОВ "Авсень"), на підставі довіреності № 317 від 28.10.2009 р. через Тисячного Бориса Олексійовича, по накладній № РН-000212 від 28.10.2009 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" (далі ТзОВ "СТС-Конструкція") отримало від ТзОВ "Авсень" фарбу стальну (ДЗ 50(1,0) в кількості 15 тон на суму 106050 грн. з врахуванням ПДВ (а.с. 9-11).

18.06.2010 р. ТзОВ "Авсень" рекомендованим листом з повідомленням про вручення направило на адресу ТзОВ "СТС-Конструкція" вимогу №18/06, в якій просило оплатити отриманий за накладною №РН-000212 від 28.10.2009 р. товар на суму 106050 грн. та враховуючи переплату на суму 11000 грн. по договору постачання №28/04/2009 від 28.04.2009 р. зарахувавши цю суму, вимагало сплатити 95050 грн. (а.с. 12).

Дану вимогу ТзОВ "СТС-Конструкція" отримало 22.06.2010 р., про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 13).

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Згідно частин 1,2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами виникли обов"язки аналогічні зобов"язанням за договором купівлі-продажу і ці правовідносини призвели до виникненняу відповідача обов"язку сплатити отриманний товар.

Відповідно до частини 1,2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки, між позивачем і відповідачем письмовий договір купівлі-продажу не укладався і ні накладною №РН-000212 від 28.10.2009 р., ні рахунком-фактурою від 14.10.2009 р. строк проведення розрахунків за товар не визначався, в данному випадку слід керуватися статтею 530 ЦК України, згідно якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частинами 1,2 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Оскільки, відповідач вимогу про сплату товару по накладній №РН-000212 від 28.10.2009 р., отримав від позивача 22.06.2010 р., то обов"язок оплатити товар у нього виник від дня пред"явлення вимоги і повинен він був його виконати у семиденний строк, тобто до 30.06.2010 р.

Однак, відповідач свої зобов"язання по оплаті товару не виконав, отже позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 95050 грн. є підставною і підлягає до задоволення.

В цій частині позовних вимог, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про задоволення позову.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі щодо невизнання основного боргу та докази на їх підтвердження додані до апеляційної скарги, апеляційним судом до уваги не приймаються відповідно до статті 101 ГПК України у зв"язку із недоведенням скаржником поважних причин неможливості їх подання, суду I інстанції, що не залежали від нього.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, ТзОВ "СТС-Конструкція" мало сплатити борг до 30.06.2010 р., однак обов"язку свого на вимогу позивача не виконало, воно вважається таким, що прострочило виконання грошового зобов"язання з 30.06.2010 р.

Позивач же нарахував та просив стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за період з 15.10.2009 р. по 22.06.2010 р. (по день отримання відповідачем вимоги), тобто за той період, коли у відповідача ще не настало обов"язку оплатити товар.

В цій частині позовні вимоги є безпідставними і тому в стягненні 8070,03 грн.-інфляційних втрат та 2187,26 грн.-3 % річних за період з 15.10.2009 р. по 22.06.2010 р. позивачу слід відмовити.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками господарського суду Житомирської області щодо визначення періоду проведення нарахувань інфляційних втрат та 3% річних з 29.10.2009 р. по 22.06.2010 р. та стягненя з відповідача 5122,49 грн. інфляційних втрат та 1851,52 грн. 3% річних.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що у зв"язку з неправильним застосуванням судом I інстанції норм матеріального права, апеляційну скаргу відповідача (з урахуванням додаткових пояснень до апеляційної скарги) слід задоволити частково, оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 5122,49 грн. інфляційних втрат та 1851,52 грн. 3% річних і прийняти в цій частині нове рішення, яким в стягненні інфляційних втрат та 3% річних відмовити. В решті рішення господарського суду Житомирської області від 28.10.2010 р. у справі № 12/1156 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 ГПК України у зв"язку із частковим задоволенням апеляційної скарги та частковим скасуванням рішення , слід провести новий розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті державного мита в сумі 950,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 215,18 грн.; з позивача на користь відповідача слід стягнути 45,10 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись статтями 49,101,103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" задоволити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 28.10.2010 р. у справі № 12/1156 скасувати в частині стягнення 5122,49 грн. інфляційних втрат та 1851,52 грн. 3% річних і прийняти в цій частині нове рішення.

В стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авсень" інфляційних втрат та 3% річних відмовити.

В частині стягнення 95050 грн. основного боргу рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" м.Радомишль Житомирської області, вул.Котовського, 35, код ЄДРПОУ 34534654 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авсень" м. Київ, вул. Горького, буд. 25-в, код ЄДРПОУ 32303029 витрати по сплаті державного мита в сумі 950 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 215 грн. 18 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авсень" м. Київ, вул. Горького, буд. 25-в, код ЄДРПОУ 32303029 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" м.Радомишль Житомирської області, вул.Котовського, 35, код ЄДРПОУ 34534654 витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги в сумі 45 грн. 10 коп.

На виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду, Житомирському господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк

Судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.