Постанова № 50158090, 10.09.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2015 р.Справа № 923/772/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.В. Поліщук, М.А. Мирошниченка

при секретарі судового засідання: Е.М. Вєлковій

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_3

Представники відповідача та третьої особи, в судове засідання не з'явились, про день, час та місце апеляційного перегляду повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1, Скадовської міської ради

на рішення господарського суду Херсонської області від 28.07.2015 року

у справі № 923/772/15

за позовом приватного підприємця ОСОБА_2

до Скадовської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання недійсним рішення Скадовської міської ради від 24.12.2014р. №917

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 року приватний підприємець ОСОБА_2 звернулась до місцевого господарського суду з позовом до Скадовської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Скадовської міської ради від 24.12.2014р. №917 «Про врегулювання земельних відносин» (а.с. 3-7).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про його необґрунтованість та просив припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із наявністю рішення суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (а.с. 41-43).

Третя особа у відзиві на позов просила у його задоволенні відмовити та зазначила про те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України по п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (а.с. 71-77 т.1).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.07.2015р. (суддя Ситюк В.Г.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 29.07.2015р., позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 1218,00 грн. судового збору (а.с. 105-107).

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 05.08.2015р. та третя особа 06.08.2015р. звернулись з апеляційними скаргами, в яких просили його скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права (а.с. 118-127, 142-150).

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015р., від 20.08.2015р. апеляційні скарги прийняті до провадження із призначенням до сумісного розгляду (а.с. 113, 137-138).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін (а.с.155-157).

Відповідач у клопотанні від 09.09.2015р. просив розглянути апеляційну скаргу без участі його представника (а.с. 160-161).

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.

ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець зареєстрована в ЄДР 11.11.1999р. (04.10.2007р. заміна свідоцтва), про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та свідоцтво про державну реєстрацію ФОП серії В03 НОМЕР_1 (а.с. 13-15).

20.04.2007р. між Скадовською міською радою (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_2. (Орендар) укладено договір оренди землі, згідно умов якого в оренду строком на 5 років (до 20.04.2012р.) передана земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,0520 га, яка знаходиться на території Садовської міської ради (м. Скадовськ, на розі вулиць К. Лібкнехта та Набережної) для будівництва центру дозвілля. Договір зареєстрований у Скадовському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що в Державному реєстрі земель 07.06.2007р. зроблено запис за № 4АА002214-040772800037 (а.с. 17-19).

14.11.2013р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 20.04.2007р., якою строк оренди земельної ділянки продовжено до 20.07.2017р., про що 01.12.2013р. внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 20-22).

08.11.2011р. між ОСОБА_2. (Продавець) та ОСОБА_1. (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого Покупець придбав у власність майно, а саме 1/2 частину центру відпочинку та розваг готовністю 53%, площею забудови 374,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 520 кв.м., що орендується за договором оренди землі від 20.04.2007р. (а.с. 40).

Того ж дня (08.11.2011р.) між ОСОБА_1. (Сторона 1) та ОСОБА_2. (Сторона 2) укладено договір про співробітництво співвласників в процесі завершення будівництва спільної часткової власності, за змістом п.п. 1.1., 1.2., 1.4, 4.1.4 якого, з урахуванням додаткової угоди до цього договору від 10.06.2013р., сторони домовилися про співробітництво у завершенні будівництва на стадії повного виконання будівельно-монтажних робіт Центру відпочинку та розваг за адресою: Херсонська область, Скадовський район, АДРЕСА_1 (який є спільною частковою власністю сторін), розташованого на земельній ділянці площею 520 кв.м., яка знаходиться в користуванні за договором від 20.04.2007р. та використовується за цільовим призначенням. Під завершенням будівництва об'єкту, зазначеним у п. 1.1. договору сторони розуміють добудову будівлі Центру відпочинку та розваг за адресою: Херсонська область, Скадовський район, АДРЕСА_1 до 4го поверху (четвертий поверх може бути мансардним) із здійсненням наведеного переліку будівельно-монтажних робіт. Сторони цього договору дійшли згоди про те, що по завершенню будівельно-монтажних робіт відповідно до п. 1.2. Договору, кожна із сторін доводить за власний рахунок будівництво до 100% готовності Об'єкту здачі його в експлуатацію та оформлення права власності за кожною із сторін в рівних частках по 1/2 частини, відповідно до плану-розділу - додаток №1, який є невід'ємною частиною цього договору. Після завершення будівельно-монтажних робіт, визначених у п. 1.2. договору та прийняття їх за якістю, сторони зобов'язались переоформити право користування земельною ділянкою під Об'єктом будівництва та прилеглої території відповідно до часток у спільній власності 1/2 частки, відповідно до плану-схеми розділу земельної ділянки - додаток №2, який є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 83-86).

В матеріалах справи міститься витяг про державну реєстрацію прав від 14.11.2011р. №32032250, згідно якого за ОСОБА_1. зареєстрована приватна спільна часткова власність (1/2 частина) центру відпочинку та розваг готовністю 53%, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, АДРЕСА_1 (а.с. 80).

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 14.10.2014р. у справі №6-44988св14, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 26.11.2014р. позов ОСОБА_1. до ОСОБА_2., третя особа - Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Херсонській області про виділення в натурі частки у спільному майні задоволено, виділено ОСОБА_1. у власність зі складу об'єкта незавершеного будівництва будівлі центру відпочинку та розваг, розташованого за адресою: Херсонська область, АДРЕСА_1 та позначеного літ. «А», ступенем готовності 81% приміщення, перелік яких наведено в судових рішеннях.

На підставі означених судових рішень, рішенням Скадовської міської ради від 24.12.2014р. №917 «Про врегулювання земельних відносин» надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за рахунок земель житлової та громадської забудови м. Скадовська ОСОБА_1. під 1/2 частину центру відпочинку та розваг готовністю 53% у АДРЕСА_2 орієнтованою площею 260,0 кв.м., строком оренди до 01.04.2020р. Договір оренди землі від 20.04.2007р., зареєстрований 07.06.2007р. та додаткову угоду до цього договору від 14.11.2013р, зареєстровану 01.12.2013р. визнані такими, що припинили свою дію, у зв'язку із набуттям права власності на частину недобудованої будівлі на даній орендованій земельній ділянці іншою особою. ФОП ОСОБА_2. оформити право оренди земельної ділянки пропорційно до її частки у праві власності майна шляхом отримання дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с. 27).

Між тим, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.03.2015р. рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 14.10.2014р. та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 26.11.2014р. у справі №6-44988св14 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 33-36).

Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 24.07.2015р. у справі №663/1952/14-ц (провадження №2/663/451/15) позов ОСОБА_1. до ОСОБА_2., третя особа - Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Херсонській області про поділ майна залишено без розгляду (а.с. 100). В судовому засіданні апеляційної інстанції 10.09.2015р. судовою колегією з'ясовано, що означена ухвала суду оскаржена ОСОБА_1. до Апеляційного суду Херсонської області, проте станом на 10.09.2015р. не розглянута по суті.

Саме з рішенням Скадовської міської ради від 24.12.2014р. №917 «Про врегулювання земельних відносин» не погодилась ФОМ ОСОБА_2, яка в свою чергу намагалась його оскаржити як в порядку адміністративного, так і цивільного судочинства, але по суті цей спір не розглянуто, про що свідчать відповідні ухвали суду (а.с. 50-51, 53-54, 59-61, 81-82), що і стало підставою для звернення останньої до місцевого господарського суду з даним позовом.

За твердженням ФОП ОСОБА_2., спірне рішення Скадовської міської ради прийнято без дотримання вимог чинного законодавства, зокрема припинення (розірвання) договору оренди без повідомлення та згоди орендаря та у відсутність підстав для розірвання договору оренди згідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі», ст. 377 ЦК України, оскільки право власності на нерухоме майно (будівлю, споруду) до третьої особи не переходило, а будівництво до цього часу не завершено. Крім того, ФОП ОСОБА_2 вказала про скасування касаційною інстанцією рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 14.10.2014р. та ухвали апеляційного суду Херсонської області від 26.11.2014р., які покладені в основу спірного рішення Скадовської міської ради.

Заперечуючи проти позовних вимог, Скадовська міська рада зазначила про правомірність прийняття останньою 24.12.2014р. рішення №917 «Про врегулювання земельних відносин», з посиланням на положення ст. 377 ЦК України, ст. ст. 7, 31 Закону України «Про оренду землі», ст. 120 ЗК України, відповідно до яких, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду переходить право власності, право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, без зміни її призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Враховуючи, що ФОП ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 08.11.2011р. продала у власність ОСОБА_1. 1/2 частину центру відпочинку та розваг готовністю 53%, до нового власника перейшло право користування земельною ділянкою у відповідній частині, у зв'язку з чим дія договору оренди землі від 20.04.2007р. припинена.

ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, посилаючись на укладення 08.11.2011р. з позивачем договору купівлі-продажу 1/2 частини центру відпочинку та розваг, готовністю 53%, реєстрації права власності та набуття у зв'язку з цим відповідно до ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України права на користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно та відповідно припинення, у зв'язку з цим права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача.

Крім того, на думку скаржників, позов не підлягає розгляду в господарському суді, оскільки оспорюване рішення стосується фізичної особи, яка повинна бути відповідачем у справі, а відтак спір має розглядатися Скадовським районним судом Херсонської області в порядку цивільного судочинства.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив зі слідуючого.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За змістом ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу). У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Статтею 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

За приписами ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

У відповідності до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Положення ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України слід розуміти у системному зв'язку із положенням ст. 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає винятків. Як правило, всі об'єкти нерухомого майна, зважаючи на свою специфіку, після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначено постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 461 та іншими нормативними актами Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Тобто, ані вищезазначеними нормами, ані нормою ст. 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення.

Статтею 7 Закону України «Про оренду землі» визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

За приписами підпунктів 2.10, 2.11 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у вирішенні спорів щодо переходу права власності на земельну ділянку внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК України, статей 116, 123, 124, 126 ЗК України. Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень». У застосуванні положень статей 377 ЦК України та 120 ЗК України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що будівництво центру відпочинку та розваг за адресою: Херсонська область, Скадовський район, АДРЕСА_1, не завершено та об'єкт не введено в експлуатацію, а відтак відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 після купівлі 1/2 частини незавершеного будівництва (53% готовності) не набув права власності на нього та відповідно й права користування земельною ділянкою на якій воно розміщено, відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, які передбачають перехід права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку, що спірне рішення Скадовської міської ради щодо припинення права користування (розірвання договору оренди) прийнято у відсутність згоди ФОП ОСОБА_2. (орендаря земельної ділянки), оскільки відповідна заява на добровільну відмову від частини земельної ділянки останньою не подавалася, навпаки позивачем подано до міської ради заперечення щодо надання земельної ділянки третій особі, - лист від 04.12.2014р. (а.с. 23-25), що в свою чергу свідчить також про порушення вимог ст. ст. 30, 31 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких зміна умов договору та розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається.

Також, спірним рішенням Скадовської міської ради припинено право користування земельної ділянки позивачу, тоді як строк дії договору оренди не закінчився і позивач є орендарем та співвласником недобудованого майна, і у разі набуття іншою особою права власності на частину будівлі, споруди право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності, без припинення договору оренди земельної ділянки попереднього землекористувача, шляхом внесення змін до договору оренди у відповідній частині.

Таким чином, Скадовською міською радою спірне рішення прийнято без врахування приписів ст. 377 ЦК України, ст. ст. 120, 141 Земельного кодексу України, ст. ст. 7, 30 Закону України «Про оренду землі», щодо набуття особою права на земельну ділянку, у зв'язку з переходом права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, оскільки за договором купівлі-продажу позивачем продано незавершене будівництво, яке до цього часу не добудовано і не прийнято в експлуатацію, та без добровільної відмови орендаря від частини земельної ділянки і на підставі судових рішень, які скасовані в касаційному порядку.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Заперечення сторін щодо непідвідомчості спору господарському суду судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам, зокрема, підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів. Даний спір не є публічно-правовим, а стосується орендних правовідносин, однією стороною (орендарем) якою є позивач - суб'єкт господарської діяльності, а іншою (орендодавцем) - відповідач та стосується рішення саме відповідача, а не дій третьої особи.

Твердження скаржників щодо припинення провадження у справі по п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України також є безпідставними, оскільки вказана норма застосовується лише при наявності аналогічного спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вирішеного по суті заявлених позовних вимог, проте наявні в матеріалах справи ухвали суду свідчать про те, що позовні вимоги ОСОБА_2. не розглянуті по суті, ані в порядку адміністративного, ані в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позову цілком правомірним, обґрунтованим та відповідаючим чинному законодавству України, у зв'язку з чим підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Інші доводи, викладені в апеляційних скаргах спростовуються вищенаведеним, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Херсонської області від 28.07.2015р. у справі №923/772/15 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 11.09.2015р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя М.А. Мирошниченко