Постанова № 50157900, 08.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа№ 910/6984/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Калетнік М.Ю. – дов. № 1965 від 01.01.2015р.

від відповідача: Слюсар С.В. – дов. № 2-14 від 19.12.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2015р.

у справі № 910/6984/15-г (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквівес»

до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

про стягнення 45 685, 85 грн.

В судовому засіданні 08.09.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Еквівес» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 45 685, 85 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки №УГВ 90888/22/2-14 від 30.07.2014р., а саме щодо своєчасної оплати товару, а тому просив стягнути з відповідача 431, 76 грн. пені, 3 548, 69 грн. 3% річних та 41 705, 40 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2015р. у справі №910/6984/15-г позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквівес» 410, 48 грн. пені, 3 373, 80 грн. 3% річних, 41 705, 40 грн. інфляційних втрат, 1 819, 16 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з’ясуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» 04.06.2015р. передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 11 год. 30 хв. 08.07.2015р.

У зв’язку з відключенням від електропостачання приміщення Київського апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1 з 15 год. 00 хв. 06.07.2015р. до 10 год. 55 хв. 08.07.2015р. та налагодженням роботи автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» з 11 год. 00 хв. до 13 год. 15 хв. 08.07.2015р., було неможливо у передбачений законом спосіб 08.07.2015р. здійснити заміну члена колегії суддів в даній справі – судді Самсіна Р.І. у зв’язку з його відпусткою.

З огляду на викладене судове засідання у даній справі не відбулося.

Після налагодження роботи автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду», розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р., у зв’язку з перебуванням судді Самсіна Р.І. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя – Скрипка І.М., судді – Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 08.09.2015р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 08.09.2015р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 08.09.2015р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еквівес» (позивач, постачальник за договором) та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (відповідач, покупець за договором) укладено договір поставки №УГВ 9088/22/2-14, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікаціях (товар), що додаються до договору і є його невід’ємними частинами, а покупець – прийняти і оплатити такий товар.

Згідно п. 1.2 договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікаціях.

Ціна договору вказується у специфікаціях в гривнях та включаючи ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента). Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікаціях до цього договору (п. п. 3.1, 3.2. договору).

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі або видаткової накладної.

Договір, згідно п. 10.1., набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов’язань.

Відповідно до умов договору сторонами підписано специфікації №1 та №2 від 30.07.2014р., якими було погоджено найменування, асортимент товару, ціну за одиницю товару, його кількість на загальну суму 1 089 900, 00 грн.

Пунктом 4 специфікацій №1 та №2 від 30.07.2014р. сторони погодили, що оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати постачання по факту поставки.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки №УГВ 9088/22/2-14 від 30.07.2014р. позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 1 089 900,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі №20 від 19.08.2014р. на суму 119 242, 80 грн., №61 від 19.08.2014р. на суму 107 088, 00 грн., №10 від 03.09.2014р. на суму 224 520, 00 грн., №13 від 03.09.2014р. на суму 148 864, 80 грн., №35 від 03.09.2014р. на суму 191 022, 00 грн., №38 від 11.09.2014р. на суму 85 848, 00 грн., №59 від 13.10.2014р. на суму 16 716, 00 грн., №58 від 14.10.2014р. на суму 24 424, 80 грн., №60 від 15.10.2014р. на суму 172 173, 60 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи).

На оплату товару, як стверджує позивач, відповідачеві було виставлено наступні рахунки: №Е-1857 від 19.08.2014р. на суму 107 088, 00 грн., №Е-1854 від 19.08.2014р. на суму 119 242, 80 грн., №Е-2018 від 03.09.2014р. на суму 224 520, 00 грн., №Е-1782 від 14.10.2014р. на суму 24 424, 80 грн., №Е-2020 від 03.09.2014р. на суму 148 864, 80 грн., №Е-1783 від 15.10.2014р. на суму 172 173, 60 грн., №Е-2053 від 11.09.2014р. на суму 85 848, 00 грн., №Е-1785 від 13.10.2014р. на суму 16 716, 00 грн., №Е-2016 від 03.09.2014р. на суму 191 022, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред’явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікаціях.

Пунктом 4 специфікацій №1 та №2 від 30.07.2014р. сторони погодили, що оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати постачання по факту поставки.

При цьому, доводи відповідача стосовно того, що строк оплати за поставлений позивачем товар не настав, оскільки відповідно до п. 4.1 договору поставки №УГВ 9088/22/2-14 від 30.07.2014р. розрахунки за поставлений позивачем товар здійснюються відповідачем після пред’явлення позивачем рахунку на оплату товару, вірно не прийняті до уваги місцевим господарським судом, оскільки рахунок на оплату є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлений позивачем та прийнятий відповідачем товар.

Крім того, як правильно зазначено місцевим господарським судом, платіжні реквізити постачальника зазначені в розділі ХІІІ договору поставки №УГВ 9088/22/2-14 від 30.07.2014р., а вартість товару узгоджена контрагентами у специфікаціях №1 та №2, а також в зазначених вище актах приймання-передачі.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк оплати за поставлений товар настав, а саме за актом приймання-передачі №20 від 19.08.2014р. строк оплати настав 20.08.2014р., за актом №61 від 19.08.2014р. – 20.08.2014р., за актом №10 від 03.09.2014р. – 04.09.2014р., за актом №13 від 03.09.2014р. – 04.09.2014р., за актом №35 від 03.09.2014р. – 04.09.2014р., за актом №38 від 11.09.2014р. – 05.09.2014р., за актом №59 від 13.10.2014р. – 14.10.2014р., за актом №58 від 14.10.2014р. – 15.10.2014р. та за актом №60 від 15.10.2014р. – 16.10.2014р.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов’язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором поставки №УГВ 9088/22/2-14 від 30.07.2014р., адже всупереч умов наведеного договору у визначений строк (протягом 30 календарних днів з дати постачання (п. 4 специфікацій до договору)), а саме, за актами приймання-передачі: №20, №61 від 19.08.2014р. по 18.09.2014р., №10, №13, №35 від 03.09.2014р. по 03.10.2014р., №38 від 11.09.2014р. по 12.10.2014р., №59 від 13.10.2014р. по 12.11.2014р., №58 від 14.10.2014р. по 13.11.2014р., №60 від 15.10.2014р. по 14.11.2015р., в повному обсязі не було здійснено оплату за отриманий товар, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язання.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що вартість поставленого позивачем товару відповідачем було оплачена в повному обсязі, а саме 17.11.2014р. на суму 863 569, 20 грн., 21.11.2014р. на суму 226 330,80 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку позивача.

У зв’язку з тим, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов’язання з оплати поставленого товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 431,76 грн. пені, 3 548, 69 грн. 3% річних, 41 705, 40 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 7.11. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми прострочення платежу, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в розмірі 410,48 грн., відповідно в іншій частині вимог про стягнення 21,28 грн. пені (431,76 грн. – 410, 48 грн.) слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 41 705, 40 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, в позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 3 373,80 грн., відповідно в іншій частині вимог про стягнення 174, 89 грн. 3% річних (3 548, 69 грн. – 3 373, 80 грн.) слід відмовити.

Надані відповідачем суду апеляційної інстанції контррозрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат є арифметично невірними та не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 12.05.2015р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2015р. у справі №910/6984/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2015р. у справі №910/6984/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/6984/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала