Рішення № 50157728, 07.09.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2015 р.

Справа № 916/1267/15-г

За позовом: Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;

До відповідача: Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту"

про стягнення 1383458,96 грн.;

Головуючий - Літвінов С.В.

Судді - Д'яченко Т.Г.

Желєзна С.П.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Левшунов Д.С. - довіреність;

Від відповідача: Каблучко В.В. - довіреність;

Прохоров В.А. - довіреність;

В судовому засіданні 07.09.2015р. приймали участь представники:

Від позивача: Левшунов Д.С. - довіреність;

Від відповідача: Каблучко В.В. - довіреність;

Прохоров В.А. - довіреність;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" про стягнення заборгованості в розмірі 1383458,96 грн., яка складається з неустойки в сумі 7658,96грн, штрафу в розмірі 19800грн. та збитків в сумі 1356000грн.

Ухвалою суду від 26.03.2015 року порушено провадження у справі № 916/1267/15-г за позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України до відповідача Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту про стягнення (суддя Брагіна Я.В.)

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Одеської області № 531 від 20.05.2015р., у зв’язку з відрахуванням судді Брагіної Я.В. зі штату суддів господарського суду Одеської області призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/1267/15-г. Справу №916/1267/15-г передано на розгляд судді Літвінову С.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.05.2015р. справу № 916/1267/15-г було прийнято до провадження суддею Літвіновим С.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.07.2015р. справу призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням керівника апарату суду Одеської області № 841 від 13.07.2015р. справу №916/1267/15-г було призначено до автоматичного розподілу для визначення складу колегії.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів по справі №916/1267/15-г було визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Д’яченко Т.Г., суддя Железна С.П., які своєю ухвалою від 14.07.2015р. прийняли відповідну справу до свого провадження із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання з’явився, надав відзив на позов відповідно якого позовні вимоги на визнає вважає їх необґрунтованими безпідставними в зв’язку з чим просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 07.09.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

16.05.2013р. між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (Замовник) та Державним підприємством "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" (Виконавець) був укладений договір №31605-3 Послуги професійні, технічні та комерційні, інші, н.в.і.у (74.90.2) „Розроблення заходів з охорони праці водіїв, які залучаються до перевезення небезпечних вантажів та пасажирів, шляхом проведення психофізіологічної експертизи” (далі – договір).

Умовами п.10.1 договору передбачено, що цей договорі набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2014р, а в частині розрахунків до повного виконання зобов’язань.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що виконавець зобов’язується протягом строку дії договору надати замовникові послуги професійні, технічні та комерційні, інші, н. в. і. у. (74.90.2) „ Розроблення заходів з охорони праці водіїв, які залучаються до перевезення небезпечних вантажів та пасажирів, шляхом проведення психофізіологічної експертизи ”, а замовник – прийняти і оплатити такі послуги.

Найменування послуг, кількість, обсяг, ціна, строки надання тощо, визначені технічними вимогами (Додаток №1), календарним планом (Додаток №2), калькуляцією кошторисної вартості (додаток №3), які є невід’ємними частинами договору (п.1.2 договору).

Відповідно пункту 3.1 договору, ціна цього договору встановлюється у національній валюті України, та становить 1980000грн., в тому числі ПДВ 316666,67грн. У 2013 році: 1356000грн., в тому числі ПДВ 226000грн. (п.п. 3.1.1 договору). У 2014р. 624000грн., в тому числі ПДВ 90666,67грн. (п.п. 3.1.2 договору).

Розрахунок вартості послуг надається виконавцем в калькуляції кошторисної вартості (додаток №3), що є невід’ємною частиною цього договору (п.3.2).

Розрахунок проводиться поетапно шляхом оплати замовником вартості наданих за етапом послуг, протягом 15 (п’ятнадцяти) банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі послуг та акту приймання-передачі документації за етапом (п.4.1 договору).

Замовник протягом 15 робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі послуг, акту приймання-передачі документації та звітних документів зобов’язаний надати виконавцю підписані акт приймання-передачі послуг та акт приймання-передачі документації або відмову від прийняття послуг (п.4.2 договору).

Послуги надаються в 3 етапи. Строк (термін) виконання послуг за етапом зазначено в календарному плані (додаток №2), що є невід’ємною частиною договору (п.5.1 договору).

Відповідно до календарного плату (Додаток №2) сторони погодили строки поетапного виконання робіт та їх вартість. Етап 1 з дати підписання договору по 15.12.2013р., вартість послуг за першим етапом становить 270000грн. Етап 2 з дати підписання договору по 15.12.2013р., вартість послуг за вторим етапом становить 1086000грн. Етап 3 з 16.12.2013р. по 15.12.2014р. , вартість послуг складає 624000грн.

Як вбачається з матеріалів справи послуги за першим та вторим етапами відповідачу були виконані в повному обсязі. Зазначені послуги позивачем були прийняті, що підтверджується актом приймання-передачі послуг №1 від 26.12.2013р. та актом приймання-передачі послуг №2 від 26.12.2013р. та оплачені, що підтверджується платіжними дорученнями №9007, № 9008 від 26.12.2013р.

Як вказує позивач послуги за третім етапом Державним підприємством "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" в цілому надані не були.

Підпунктом 7.3.1 договору передбачено, що у разі затримки надання послуг або надання не в повному обсязі, заявленому замовником, виконавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми ненаданих послуг за кожен день затримки, а за понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості; у разі ненадання послуг за договором з вини виконавця останній сплачує штраф у розмірі 1% суми договору (п.п.7.3.2 договору).

За посиланнями позивача в зв’язку з невиконання відповідачем умов договору, а саме на надання в цілому послуг по третьому етапу, йому відповідно до п.п. 7.3.1 та п.п. 7.3.2 було нараховано неустойку за період з 15.12.2015р. по 31.12.2014р. в розмірі 7658,96грн. та штраф у вигляді 1 відсотка від суми договору в сумі 19800грн.

Крім того, оскільки позивачем за виконання першого та другого етапів відповідачем було сплачено 1356000грн. а кінцева мета договору в строки передбачені договором досягнута відповідачем не була, позивач вважає що Державним підприємством "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" йому були нанесені збитки в розмірі 1356000грн.

Посилаючись на вищенаведені обставини Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звернувся з відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як вбачається із позовної заяви, однією з вимог Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є стягнення з відповідача – Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут медицини транспорту" збитків у розмірі 1356000грн., заподіяних внаслідок невиконання останнім умов договору №31605-3 від 16.05.2013р., що призвело до недоотримання позивачем мети для досягнення якої укладався відповідний договір.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення поняття збитків наводяться також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміють витрати, зроблені управної стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Породжуючи настання цивільних прав та обов’язків згідно ч. 2 ст.11 ЦК України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

У пункті 1 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. N 02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” (в редакції Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 року N 04-5/239 визначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Згідно ж до п. 6 вказаних Роз’яснень встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Таким чином, предметом доведення по справам про стягнення збитків є: по-перше, наявність збитків та визначення правових підстав їх виникнення, по-друге, наявність вини особи, яка завдала ці збитки, а по-третє, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і завданими збитками.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

З огляду на здійснений судом правовий аналіз приписів чинного законодавства, якими визначені правові підстави для відшкодування збитків особою, яка порушила прийняті на себе договірні зобов’язання, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору встановити наявність у діях Державного підприємства "Український науково-досдідний інститут медицини транспорту" складу цивільного правопорушення та дослідити наявність правових підстав для покладення на відповідача обов’язку відшкодування витрат позивача, які кваліфіковані останнім як збитки.

Так дійсно між позивачем та відповідачем по справі був укладений договір №31605-3 Послуги професійні, технічні та комерційні, інші, н.в.і.у (74.90.2) „ Розроблення заходів з охорони праці водіїв, які залучаються до перевезення небезпечних вантажів та пасажирів, шляхом проведення психофізіологічної експертизи ”, умовами якого було передбачено, що відповідач зобов’язується протягом строку дії договору надати замовникові послуги професійні, технічні та комерційні, інші, н. в. і. у. (74.90.2) „ Розроблення заходів з охорони праці водіїв, які залучаються до перевезення небезпечних вантажів та пасажирів, шляхом проведення психофізіологічної експертизи ”, а позивач – прийняти і оплатити такі послуги

Як встановлено судом, надання послуг проводилось трьома етапами. Перший та другий в строк до 15.12.2013р., був виконаний відповідачем в повному обсязі, а позивачем був оплачений. Другий етап повинен був проведений в строк з 16.12.2013р. по 15.12.2014р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи ненадання відповідачем послуг передбачених третім етапом виникло в зв’язку з виконанням останнього пункту 3 підпункту 3.2 додаткової угоди №1 від 07.11.2013р. який передбачає погодження Порядку проведедення з Міністерством інфраструктури України , МВС України та затвердження його Міністерством охорони здоров’я Україна, що підтверджується листами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже на думку суду, в зв’язку з тривалою та складною процедурою погодження та затвердження третого етапу робіт, відповідач був позбавлений можливості вчасно виконати умови договору, а тому вина відповідача в невиконанні ним в строк своїх зобов’язань за договором відсутня.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Під час розгляду даної справи позивачем в порушення ст.ст. 32, 33 ГПК України не доведено суду наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення. Так позивачем не доведено суду чи дійсно дії Державного підприємства "Український науково-досдідний інститут медицини транспорту" носили протиправний характер, чи дійсно саме Державне підприємство "Український науково-досдідний інститут медицини транспорту" завдало позивачу шкоду та найголовніше наявність його вини та причинного зв’язку між шкодою та протиправною поведінкою, та більш того на думку суду позивачем не доведено, що визначена в позові сума стягнення 1356000грн. є саме збитками оскільки зазначена сума є вартістю першого етапу яка відповідачем виконана в повному обсязі.

Що ж до вимоги позивача про стягнення з Державного підприємства "Український науково-досдідний інститут медицини транспорту" штрафу у вигляді 1% від суми договору в розмірі 19800грн. то суд також відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Так підпунктом 7.3.2 пункту 7.3. договору передбачено, що у разі ненадання послуг за договором з вини виконавця останній сплачує штраф у розмірі 1% суми договору.

З аналізу підпункту 7.3.2 договору вбачається, обов’язковою умовою що нарахування штраф є наявності вини виконавця, тобто відповідача, у ненаданні послуг. Як встановлено судом в діях відповідача відсутня вина щодо невиконання умов договору, а саме ненадання послуг по другому етапу, в зв’язку з чим суд не вбачає підстав для нарахування Державному підприємству "Український науково-досдідний інститут медицини транспорту" відповідного штрафу.

Крім того позивачем було заявлена вимога про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 7658,96грн. яка нарахована за період з 15.12.2014р. (кінцевий термін виконання другого етапу) по 31.12.2014р. (кінцевий термін дії договору).

Підпунктом 7.3.1 договору передбачено, що у разі затримки надання послуг або надання не в повному обсязі, заявленому замовником, виконавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми ненаданих послуг за кожен день затримки, а за понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як встановлено вище відповідачем, не з його вини, проте не був виконаний третій етап договору, а отже розглянувши здійснений позивачем розрахунок неустойки, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв’язку з чим позовна вимога в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 7658,96грн. підлягає задоволенню.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України підлягають задоволенню частково в сумі 7658,96 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Український науково-досдідний інститут медицини транспорту" (65039, м. Одеса, вул. Канатна, 92 код 01898233) на користь Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійний захворювань України (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 92/2, код 00013764) 7658 грн. 96коп. – неустойки.

3.Стягнути з Державного підприємства "Український науково-досдідний інститут медицини транспорту" (65039, м. Одеса, вул. Канатна, 92 код 01898233) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008, отримувач УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923, банк одержувача ГУДКС України в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 114 грн. 88коп. судового збору.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 11 вересня 2015 р.

Головуючий - С.В. Літвінов

Суддя Т.Г. Д'яченко

Суддя С.П. Желєзна

Суддя С.В. Літвінов