Постанова № 50157401, 27.01.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/19841/14-п Провадження №33/773/6/15 Суддя в 1 інстанції: Квятковський М.С. Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАП Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2015 р. місто Луцьк

Суддя Апеляційного суду Волинської області Борсук П.П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, жителя АДРЕСА_1, непрацюючого, на постанову Луцького міськрайонного суду від 11 грудня 2014 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто із ОСОБА_1. в дохід держави судовий збір в розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.,

В С Т А НО В И В:

Згідно постанови ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він повторно, протягом року, а саме 15.11.2014 року, о 05 год 00 хв, на вул. Винниченка, в м. Луцьку, керуючи транспортним засобом, автомобілем марки "Мітсубісі Галант", номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різким запахом алкоголю з порожнини рота, відмовився на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив вимогу п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати постанову суду першої інстанції. Вважає, що міра, накладеного на нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки, є надто суворою, оскільки до складання протоколу про адміністративне правопорушення у цій справі та після цього він ніколи грубо не порушував Правила дорожнього руху України, а також вказує на неповноту судового розгляду. Не оспорюючи факту вчинення правопорушення, що ставиться йому у провину, просить застосувати до нього інший вид адміністративного стягнення, передбачений ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Скаржник належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду його апеляційної скарги, в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив. Вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_1. можливо розглянути у його відсутності.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що остання до задоволення не підлягає з таких підстав.

Як стверджується матеріалами справи, апелянт в судовому засіданні у суді першої інстанції присутній не був, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи, що засвідчує його підпис у протоколі про адміністративне правопорушення серії АП1 № 754423 від 15.11.2014 року (а.с.2).

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 № 754423 від 15.11.2014 року (а.с.2), висновку ВОНД № 2421 від 15.11.2014 року (а.с.3), постанови Луцького міськрайонного суду від 18.07.2014 року (а.с.5), ОСОБА_1. вчинив дії, направлені на повторне, протягом року, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, оскільки останній 18 липня 2014 року вже притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що при її розгляді, суд першої інстанції з'ясував обставини справи, дослідив наявні у справі докази, яким дав належну юридичну оцінку і обґрунтовано прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1. наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Таким чином, доводи скаржника про неповноту судового розгляду не заслуговують на увагу.

У відповідності до ст.ст. 23, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Призначаючи адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки без оплатного вилучення транспортного засобу, суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався, тому посилання апелянта на суворість призначеної йому міри адміністративного стягнення є безпідставними.

Приймаючи до уваги вищенаведене, приходжу до висновку, що будь-які підстави для зміни постанови судді з мотивів, наведених в апеляції, відсутні, а тому керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову судді Луцького міськрайонного суду від 11 грудня 2014 року щодо ОСОБА_1. залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Волинської області П.П. Борсук