Постанова № 50157132, 09.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2015 р. Справа № 922/1635/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю прокурора – Ногіна О.М. – посв. № 032167 від 11.02.2015р.,

та представників сторін:

1-го позивача – Богуцька В.В. – дов. № 61 від 04.09.2015р.,

2-го позивача – не з’явився,

1-го відповідача – не з’явився,

2-го відповідача – Андрійчук І.Д. – дов. № 370 від 18.05.2015р.,

3-го відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача (вх. №4078 Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2015 р. у справі № 922/1635/15,

за позовом Ізюмського міжрайонного прокурора м. Ізюм, в інтересах держави в особі 1-го позивача: Кабінет Міністрів України, м. Київ;

2-го позивача: Міністерство аграрної політики та продовольства України, м. Київ;

до 1) Ізюмська міська рада м. Ізюм;

2) Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ;

3) Виконавчий комітет Ізюмської міської ради, м. Ізюм;

про скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.07.2015 р. (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 0184 від 14.03.2012 р. "Про розгляд звернення Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Визнано недійсним свідоцтво серії САА № 704713 від 19.03.2012 р. про право власності на нежитлові будівлі, розташовані у м. Ізюмі Харківської обл. по вул. Некрасова, 2, видане виконкомом Ізюмської міської ради Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Стягнуто з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради на користь державного бюджету України 1 218,00 грн. судового збору. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь державного бюджету України 1 218,00 грн. судового збору. Припинено провадження в частині позову до 1-го відповідача.

2-й відповідач, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2015р. по справі № 922/1635/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Прокурор відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення в повному обсязі досліджені усі фактичні обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, такі висновки зроблені при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2015 р. у справі № 922/1635/15 є таким, що не підлягає скасуванню, натомість, апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

1-й позивач, Кабінет Міністрів України, відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін. Вважає, рішення цілком обґрунтованим та законним, вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності оскаржуваного рішення.

2-й позивач, Міністерство аграрної політики та продовольства України, відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з’явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

1-й відповідач, Ізюмська міська рада, та 3-й відповідач, Виконавчий комітет Ізюмської міської ради, відзивів на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання не з’явились та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

2-й відповідач, Харківська міська рада, у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2013р. – без змін. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте представники 2-го позивача, 1-го та 3-го відповідачів не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі вищевказаних осіб за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07.09.2015р. було оголошено перерву до 09.09.2015р. об 11:45 год.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом Харківської області обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було створено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", відповідно до п. 5 якої статутний капітал позивача формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", що ліквідується, в тому числі і шляхом передачі цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів", до складу якого входить комплекс нежитлових будівель та споруд хлібоприймального підприємства, розташований у м. Ізюмі Харківської області по вул. Некрасова, 2.

Згідно акту приймання-передачі № 24 від 20.01.2011р. на виконання вищевказаної постанови державному підприємству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було передано цілісний майновий комплекс ДП ДАК "Хліб України" "Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів", який підписаний головою ліквідаційної комісії ДП ДАК "Хліб України" "Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів", генеральним директором ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та затверджено Міністерством аграрної політика України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 р. № 593 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 р. № 764" встановлено, що 100 відсотків акцій державного Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України; державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо. Також, постановлено Міністерству аграрної політики та продовольства здійснити в установленому порядку заходи, пов'язані з перетворенням державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

07.07.2011 р. Міністерством аграрної політики та продовольства України прийнято наказ № 325, яким реорганізовано державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом його перетворення у публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та установлено, що статутний капітал товариства формується на базі майна державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (п. 4 наказу).

18.11.2011 р. Комісією з реорганізації складено акт приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків до публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", який затверджено Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради прийнято рішення “Про розгляд звернення ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” від 14.03.2012 р. № 0184, згідно якого виконком Ізюмської міської ради вирішив оформити свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі, а саме: адміністративну будівлю під літ. "А-1" площею 220,1 кв. м. з тамбуром під літ. "а", будівлю лабораторії під літ. "Б" площею 86,4 кв. м. з прибудовою під літ. "б", візіровочну під літ. "В-2" площею 51,2 кв. м. з ганком під літ. в , зерносклад №1 під літ. "Г" площею 1515,9 кв. м. з натяжною під літ. г , зерносклад №2 під літ. "Д" площею 711,6 кв. м., зерносклад №3 під літ. "Ж" площею 1134,7 кв. м., зерносклад №4 під літ. "З" площею 1160,5 кв. м., зерносклад №5 під літ. "И" площею 1246,6 кв. м. з натяжною під літ. "и", сарай під літ. "Й" площею 39,7 кв. м., зерносклад № 6 під літ. "К" площею 879,5 кв. м., зерносклад №7 під літ. "Л" площею 1046,3 кв. м., зерносклад №8 під літ. "М" площею 852,8 кв. м., зерносклад №9 під літ. "Н" площею 2510,2 кв. м. з натяжною під літ. "н", сарай під літ. "Н" площею 37,9 кв. м., сарай під літ. "Н" площею 24,9 кв. м., трансформаторну підстанцію під літ. "О" площею 57,6 кв. м., будівлю автовагової під літ. "П" площею 20,0 кв. м. з навісом під літ. "п", побутову під літ. "Р" площею 116,9 кв. м., механічну майстерню під літ. "С" площею 228,7 кв. м., баню-душову під літ. "Т" площею 142,5 кв. м. з тамбуром під літ. "т", прибудовою (магазином) під літ. "т", насосну для диз. топлива під літ. "У" площею 23,6 кв. м., вбиральню під літ. "Ф" площею 1,1 кв.м., вбиральню під літ. "Ф’" площею 11,8 кв. м., склад під літ. "X" площею 44,7 кв. м. з прибудовою під літ. "х", будівлю МОБ-2 під літ. "Ц-3" площею 221,5 кв. м. з підвалом під літ. "п/д", ганком під літ. "ц", будівлю топки ДСП-32 ОТ-2 під літ. "Ч" площею 15,2 кв. м. з ганком під літ. "ч", прохідну під літ. "Ш" площею 115,4 кв. м. з ганком під літ. "ш", аканської башти під літ. "Щ" площею 23,8 кв. м., сушки під літ. "Ю", площею 99,4 кв. м., а також навісу під літ. "Е", бункеру ГУАР-30 під літ. "Я", бункеру ГУАР-25 під літ. "Я", бункеру ГУАР-30 під літ. "16", ворота під літ. "№1", ворота під літ. "№2", паркан під літ. "№3", залізничну колію 775,5 м. під літ. "№4", що розташовані у м. Ізюмі Харківської обл. по вул. Некрасова, 2, що належать ПАТ “ДПЗКУ” на праві приватної власності.

Цим же рішенням доручено комунальному підприємству “Ізюмське міське бюро технічної інвентаризації” видати свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення замість свідоцтва про право власності, що видане управлінням житлово-комунального господарства Ізюмського міськвиконкому 27.10.2006 р. на підставі рішення №1019 від 18.10.2006 р.

Вищевказане рішення № 0184 від 14.03.2012 р. “Про розгляд звернення ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” прийняте виконкомом Ізюмської міської ради за результатами розгляду звернення представника ПАТ “ДПЗКУ” з доданими документами від 30.01.2012 за № 179/05, а також враховуючи постанову Кабінету Міністрів України "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 11.08.2010р. №764, постанову Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2011р. №764" від 06.06.2011р. №593, наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 07.07.2011р. №325, акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП ДАК "Хліб України" "Ізюмський Державний комбінат хлібопродуктів" від 20.01.2011р. №24, акт №24 приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 21.01.2011р., передавальний акт №24 від 21.11.2011 р.

19.03.2012 р. Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на підставі рішення Виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 14.03.2012 р. № 0184.

Визнаючи незаконним та скасовуючи рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 0184 від 14.03.2012 р. "Про розгляд звернення Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", а також, визнаючи недійсним свідоцтво серії САА № 704713 від 19.03.2012 р., суд першої інстанції виходив з того, що Виконавчий комітет Ізюмської міської ради перевищив свої повноваження під час прийняття зазначеного спірного рішення. Суд першої інстанції також зазначив, що про перевищення повноважень виконавчим комітетом Ізюмської міської ради свідчить і той факт, що свідоцтво серії САА № 704713 від 19.03.2012 р. видано виконавчим комітетом з порушенням п. 3 оспорюваного рішення.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 3,4 ст.145 Господарського кодексу України правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного підприємства відповідно до закону або шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.

Зважаючи на те, що чинним Господарським кодексом України прямо не передбачено зміну правового режиму майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, внаслідок передачі державного майна засновником до статутного фонду державного акціонерного товариства чи до статутного фонду створеного останнім дочірнього підприємства, то правовий режим цього майна належить визначати виходячи зі змісту актів про створення товариства та його установчих документів.

Згідно зі ст. 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу. При цьому вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, набуття товариством права власності на майно, передане засновниками до статутного фонду, відбувається у разі волевиявлення засновників на передачу цього майна саме у власність; наявність такого волевиявлення презюмується у цивільних правовідносинах, якщо інше не встановлено законом чи установчими документами.

В п. 5.1 статуту Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" закріплено, що статутний капітал Товариства становить 867 717 000,00 грн. Статутний капітал Товариства формується за рахунок вартості майна, переданого йому засновником. Засновниками Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України (п. 1.4. Статуту).

Управління та розпорядженням державним майном здійснюється з додержанням приписів Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. № 8-92, постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2007р. №803 "Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності", що визначають органи, уповноважені розпоряджатися державним майном та порядок зміни ним державної форми власності на іншу.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що матеріали справи не містять, а відповідачами не доведено, що у даному разі наявне волевиявлення держави на зміну державної форми власності на іншу, а також малася на меті передача державного майна у статутний фонд господарського товариства (ПАТ "ДПЗКУ") у власність, а не на підставі інших речових прав (господарське відання, користування тощо).

Згідно п. 7 роз’яснення, наданого Вищим арбітражним судом України від 02.04.1994 р. № 02-5/225, вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

Відповідно до роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, прокурором доведено і підтверджено матеріалами справи та відповідними доказами, що спірне свідоцтво, на час його видачі, було прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало інтереси держави.

Статтею 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своє власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

В статті 319 Цивільного кодексу України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

В ст. 326 Цивільного кодексу України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

У відповідності до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В главі 29 Цивільного кодексу України передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, згідно з нормами статей 387, 388 цього Кодексу власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача, а у ст. 392 Цивільного кодексу України передбачене право особи, яка вважає себе власником майна, пред'явити позов про визнання права власності до осіб, які не визнають, заперечують або оспорюють це право власності та не перебувають із власником у договірних або інших зобов'язальних правовідносинах.

В силу ч. 2 ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 0184 від 14.03.2012 "Про розгляд звернення Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", а також про визнання недійсним свідоцтва серії САА № 704713 від 19.03.2012 про право власності на нежитлові будівлі, розташовані у м. Ізюмі Харківської обл. по вул. Некрасова, 2, виданого виконкомом Ізюмської міської ради Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України", виданого на його підставі. Посилання ж апелянта на те, що суд першої інстанції у спірному рішенні безпідставно задовольнив позов в цій частині, є необґрунтованими та такими, що не підтверджено матеріалами справи.

Крім того, судом першої інстанції правильно звернув увагу на те, що під час прийняття рішення № 0184 від 14.03.2012 “Про розгляд звернення ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” виконавчий комітет Ізюмської міської ради перевищив свої повноваження, передбачені ст. 30, ст. 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

При цьому, про перевищення повноважень виконавчим комітетом Ізюмської міської ради також свідчить і той факт, що свідоцтво серії САА № 704713 від 19.03.2012 р. видано виконавчим комітетом з порушенням п. 3 оспорюваного рішення, яким доручено комунальному підприємству “Ізюмське міське бюро технічної інвентаризації” видати свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення замість свідоцтва про право власності, що видане управлінням житлово-комунального господарства Ізюмського міськвиконкому 27.10.2006 р. на підставі рішення №1019 від 18.10.2006 р. Правових підстав для видачі такого свідоцтва 3-м відповідачем не вказано, документів на підтвердження правомірності таких дій не надано, не міститься їх і у матеріалах справи.

Суд першої інстанції дійшов правомірно висновку, що провадження у справі по відношенню до Ізюмської міської ради підлягає припиненню з підстав визначених п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, - за відсутністю предмету спору.

Також, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що спір у даній справі має не публічно-правовий, а приватно-правовий характер, оскільки стосується цивільних прав суб'єкта господарювання на користування об'єктом; спір спрямований на захист права користування суб'єкта господарської діяльності, виник внаслідок порушення права власності на майно, є спором про цивільне право; оспорюваний акт є індивідуальним актом органу місцевого самоврядування, яким реалізовано волевиявлення територіальної громади в особі її виконавчого органу як учасника цивільно-правових відносин, та яким припинено цивільні права на майно, отже, спірне рішення не є правовим актом управління, спір щодо його оскарження має приватно-правовий характер, є підвідомчим господарському суду, тому, підстав для припинення провадження у справі, з підстав п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, немає.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги 2-го відповідача не спростували зроблених судом першої інстанції висновків, в апеляційній скарзі не зазначено, в чому саме судом першої інстанції неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, та які висновки не відповідають обставинам справи, а також які норми матеріального та процесуального права були порушені судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2015 р. у справі № 922/1635/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2015 р. у справі № 922/1635/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11.09.2015р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.