Рішення № 50156452, 13.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.12 Справа № 5015/125/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЧІУКРТРАНС»

відповідач: Приватне підприємство «Євро-Транс-Захід»

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЧУНАЙ-Україна»

про стягнення збитків в розмірі 69125,96 гривень

суд у складі судді Фартушка Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - Капалкіна О.С.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача – не з’явився;

від третьої особи - Капалкіна О.С.- представник, довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЧІУКРТРАНС» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства «Євро-Транс-Захід» про стягнення збитків; ціна позову 69125,96 гривень; третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЧУНАЙ-Україна».

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 16.01.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 14год. 50хв. 23.01.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 23.01.2012р., 13.02.2012р., 23.02.2012р.

Представникам Учасників по явці оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам (підтвердженням чого є реєстри вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, повідомлення про оголошення ухвал та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначалось, що права та обов’язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала повністю.Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; дві телеграми про відкладення розгляду справи; клопотання від 13.02.2012р. про долучення до матеріалів справи копій документів з додатками згідно опису.

Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов’язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання не повідомив.

Представник Третьої особи в судове засідання з’явилась, надала пояснення пояснення.

Протягом розгляду справи представником Третьої особи надано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; телеграму про відкладення розгляду справи; пояснення від 10.02.2012р. до позовної заяви з додатками згідно опису.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов’язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таих осбтавин суд вважає за можливе розглянути справу у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.03.2010р. між Позивачем (Експедитор) та Третьою особою (Замовник) укладено договір на транспортно-експедіційне обслуговування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом №6-03/10y (надалі - Договір експедиції).

Відповідно до умов п.п.1.1, 1.2, 2.1.1 Договору експедиції, Позивач зобов'язується за плату та за рахунок Замовника укласти договори на перевезення вантажів та виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів на території України та в міжнародному сполученні. Транспортне-експедиторське обслуговування складається з послуг по перевезенню, що надаються експедитором замовнику, які погоджуються сторонами на підставі разової письмової заявки Замовника. Заявка на перевезення містить інформацію про суми фрахтів, маршрути, параметри вантажу та умови перевезення, а також іншу необхідну інформацію для можливості виконання доручення Замовника.

Відповідно до умов п.1.3 Договору експедиції міжнародні автомобільні перевезення вантажів виконуються згідно з положеннями діючих конвенцій про міжнародні перевезення, а також діючими на території України законами та нормативними актами.

На підставі Договору експедиції сторонами (Замовником та Позивачем) було складено контракт-заявку №US5102-2 від 29.12.2010р. (разова заявка) відповідно до якої Позивач зобов'язався організувати перевезення вантажу за маршрутом м.Советськ, Калінінградська обл., РФ - м.Київ, Україна.

На виконання умов Договору експедиції та разової заявки Позивач, як експедитор, за дорученням Замовника уклав від свого імені контракт-заявку №US5102-2 від 29.12.2010р. про надання транспортно-експедіційних послуг (в подальшому - «Контракт-заявка») з Приватним підприємством «Євро-Транс-Захід» (в подальшому - «Відповідач») з метою надання транспортного засобу (рефрижератора) для здійснення перевезення вантажу в міжнародному сполученні.

Контракт-заявка укладена наступним чином: Відповідач направив Позивачу за допомогою факсимільного зв'язку підписану та скріплену печаткою контракт-заявку, яку Позивач прийняв, підписав та скріпив печаткою. В даному контракт-завці обговорено, що відповідь про прийняття заявки надається за допомогою факсового повідомлення. Контракт-заявка містить всі істотні умови, які відносяться до договору перевезення та транспортного експедирування, а саме: маршрут перевезення, предмет перевезення, вартість перевезення, строки виконання, тощо.

Крім того, Відповідачем внесено до контракту-заявки відомості про автомобіль, яким здійснюватиметься перевезення: державний номер ВС8027СА/ВС4672ХТ, та інформацію про водія і його контактний телефон (Муха Богдан Ярославович).

Відповідно до ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.Згідно з ч.1 ст.181 ГК України, допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами тощо, а також щляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

З врахуванням вищенаведеного суд погоджується з доводами Позивача та зазначає, що контракт-заявка №US5102-2 від 29.12.2010р. про надання транспортно-експедіційних послуг укладена як договір, укладений у спрощений спосіб.

Судом встановлено, що Відповідачем забезпечено подачу транспортного засобу – державний номер ВС8027СА/ВС4672ХТ, водій Муха Б.Я., під завантаження за адресою вантажовідправника - TOB «Вічюнай-Русь»: РФ Калінінградська обл., м.Советськ, вул.Маяковського, ЗБ, відповідно до умов Контракту-заявки.

Факт виконання перевезення вантажу підтверджується CMR №US5102-2/10 і вантажно-митною декларацією (ВМД) №100000011/2011/037010. Також, вказані CMR та ВМД підтверджують, що Відповідач здійснив міжнародне перевезення вантажу за маршрутом м.Советськ, Росія - м.Київ, Україна (до складу Замовника за адресою: Україна, м.Київ, вул.Сагайдака, 114), що відповідає умовам Контракту.

05.01.11р. до складу Замовника прибув автотранспортний засіб Відповідача для розвантаження вантажу з державними номерами ВС 2150 АА/ВС 4672 ХТ, які відрізняються від узгоджених Позивачем та Відповідачем в контракті-заявці.

Замовником на підставі супровідних документів (CMR та ВМД накладних) встановлено невідповідність в номерних знаках тягача транспортного засобу, який здійснював міжнародне перевезення. В супровідних документах вказаний державний номер тягача - ВС 8027 CA, а фактично прибув тягач з державним номером ВС 2150 АА. Про встановлений факт Замовник повідомив Позивача.

Згідно матеріалів справи, причиною заміни тягача сталося ДТП, про що свідчать дві довідки від 02.01.2011р., які надані Взводом №2 ДПС ДАІ (для обслуговування доріг державного значення) м.Володимир-Волинський (підпорядкованого ВДАІУМВС України у Волинській області). У даних довідках зазначено, що 02.01.11р. о 13:10 год на 68 км автодороги Ковель-Жовква в районі с.Суходоли Володимир-Волинського району Волинської області сталось ДТП, в результаті чого сталося пошкодження тагача та рефрижератора. Про дану подію Відповідачем (в тому числі вказаними водіями) не попереджено ні Позивача, ні Замовника. З'ясував причину заміни тягача, Замовник прийняв рішення про приймання вантажу комісією в скдаді представників Замовника за участю представників експедитора та перевізника на підставі Акту приймання-передачі. Заявник попередив експедитора (Позивача) та перевізника (Відповідача) в особі водіїв Мухи Б.Я. та Балухи Я.М. про прийняте рішення стосовно прийняття вантажу за участю комісії. Водії в свою чергу повідомили про прийняте рішення Відповідача по мобільному телефону.

Приймання вантажу проводилось 05.01.2011р. комісією Замовника у присутності представників Відповідача (перевізника) та представника Позивача (експедитора). В ході приймання вантажу була проведена візуальна перевірка якісного стану вантажу, якій був доставлений Відповідачем в місце розвантаження. При вивантеженні загальна кількість вантажу складала 33 палети, товар на піддонах був зміщений та пошкоджений, а саме: -10 паллет з товаром повністю втратили товарний вигляд; 9 паллет з товаром частково втратили товарний вигляд, (1-4 рядка пошкоджені, деформація товару); 14 паллет з товаром частково втратили товарний вигляд (1-2 рядка пошкоджені, деформація товару).

По факту проведення перевірки був складений Акт приймання товару від 05.01.2011р., який підписали представники Відповідача, Позивача та Замовника, та копія якого наявна в матеріалах справи.

В зв'язку з встановленням факту пошкодження товарного вигляду, Замовник за згодою з Позивачем та Відповідачем прийняв рішення про проведення незалежної експертизи прийнятого товару з метою з'ясування кількості продукції по наявності дефектів зовнішнього вигляду за участю експерта ТПП України. Згода на проведення незалежної експертизи підтверджується підписами представників Позивача та Відповідача в Акті приймання товару від 05.01.2011р.

З 06.01.2011р. по 12.01.2011р. експертом Київської ТПП в присутності представників Замовника та Позивача була проведена експертиза по з'ясуванню кількості рибної продукції по наявності дефектів зовнішнього вигляду з врахуванням даних Акта приймання товару від 05.01.2011р. шляхом проведення суцільного сортування тари по наявності дефектів зовнішнього вигляду. Представник Відповідача не з'явився.

Результати експертного дослідження Київської ТПП відображені в експертному висновку № І - 39 від 12.01.2011р., а саме:

«Учитывая состояние транспортной тары, в присутствии эксперта произведена сплошная рассортировка тары по наличию дефектов внешнего вида. В результате рассортировки выделено:

- 2307 ящиков целых, без дефектов внешнего вида, в том числе по данным маркировки: * 1206 ящиков «Сельдь Атлантическая неразделанная пряного посола масса нетто 4 х 1300г.»; * 280 ящиков «Сельдь Атлантическая специального посола масса нетто 5 х 1300г.»; * 418 ящиков «Мидии отварные в рассоле масса нетто 18 х 200г.»; * 217 ящиков «Мидии отварные в рассоле масса нетто 12 х 400г»; * 150 ящиков «СНЕЖНЫЙ КРАБ» Крабовые палочки Имитация из сурими. Охлажденные. Масса нетто 20 х 150 г.»; *35 ящиков «Крабовые палочки Имитация из сурими. Охлажденные. Масса нетто 16 х 240 г.»

- 1249 ящиков деформированных, с наличием дефектов внешнего вида, в том числе по данным маркировки: * 395 ящиков «Сельдь Атлантическая неразделанная пряного посола масса нетто 4 х 1300г.»; * 210 ящиков «Сельдь Атлантическая специального посола масса нетто 5 х 1300г.»; * 123 ящика «Мидии отварные в рассоле масса нетто 18 х 200г.»; * 377 ящиков «Сельдь филе в масле «Слабосоленое» масса нетто 12 х 240г.»; * 144 ящика «Крабовые палочки Имитация из сурими. Охлажденные. Масса нетто 4 х 200 г.»

Продукція з дефектами зовнішнього вигляду в 1249 ящиках поштучно оглянута, в результаті чого з'ясовано:

«* 1 860 штук потребительских упаковок целых, без дефектов внешнего вида, в том числе по наименованиям по данным маркировки:

- 436 упаковок «Сельдь Атлантическая неразделанная пряного посола масса нетто 4 х 1300г.»;

- 658 банок «Сельдь Атлантическая специального посола масса нетто 5 х 1300г.»;

- 766 упаковок «Мидии отварные в рассоле масса нетто 18 х 200г.»;

* 6 207 штук потребительских упаковок, имеющих потерю товарного вида, в том числе по наименованиям по данным маркировки:

-347 банок «Сельдь Атлантическая специального посола масса нетто 5 х 1300г.»;

-574 упаковки «Мидии отварные в рассоле масса нетто 18 х 200г.»;

- 3584 упаковки «Сельдь филе в масле «Слабосоленое» масса нетто 12 х 240г.»;

- 558 упаковок «Крабовые палочки Имитация из сурими. Охлажденные. Масса нетто 4 х(4 х200) г.»;

-1144 упаковок «Сельдь Атлантическая неразделанная пряного посола масса нетто 4 х 1300г.».

* 1 877 штук потребительских упаковок, имеющих нарушенную герметичность упаковки, с вытекающей заливной жидкостью, с продукцией не защищенной от воздействия окружающей среды, в том числе по наименованиям по данным маркировки:

- 45 банок «Сельдь Атлантическая специального посола масса нетто 5 х 1300г.»;

- 874 упаковок «Мидии отварные в рассоле масса нетто 18 х 200г.»;

- 940 упаковок «Сельдь филе в масле «Слабосоленое» масса нетто 12 х 240г.»;

- 18 упаковок «Крабовые палочки Имитация из сурими. Охлажденные. Масса нетто 4 х(4 х200) г.»;»

У вищевказаному Експерному висновку зазначено, що:

«- перечисленная выше продукция в количестве 8084 штук относится к некачественной и небезопасной для употребления (ст. 1 Закона Украины от 14.01.2000 № 1393-ХІУ «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції»).

- выше перечисленная продукция не может быть использована по прямому назначению (пункт 6 статьи 21, пункты 2, 4 статьи 23 Закона Украины от 12.05.1991 № 1023 -XII «О защите прав потребителя» (с изменениями и дополнениями)».

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Крім того, статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.3 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються ЦК України, ГК України, цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ч.1 ст.316 ГК України і ч.1 ст.929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Приписами ч.12. ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом, який відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Одним з таких документів є міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Згідно із ст.934 ЦК України за порушення зобов'язання за договором транспортно- експедиційного обслуговування експедитор несе відповідальність відповідно до глави 51 цього Кодексу. При цьому згідно з ч.2 ст. 932 цього Кодексу у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно з п.2.1.19 Договору експедиції, в разі порушення умов даного договору експедитор несе відповідальність за треті особи, з якими він уклав договори (в т.ч. перевезення) на виконання даного Договору у відповідності з діючим законодавством України та умовами даного договору.

Згідно з п.4.8 Договору експедиції, в разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків по даному договору інших осіб, експедитор відповідає перед замовником за порушення умов даного договору.

Відповідно, Позивач (експедитор) несе відповідальність за порушення Відповідачем (перевізником) своїх зобов'язань, якого ним залучено для здійснення перевезення, як і за порушення власних зобов'язань, а Замовник має право за своїм вибором, вимагати відшкодування збитків як з перевізника, так із експедитора.

Згідно вимог ст.64 Закону України «Про автомобільний транспорт» організація міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізником відповідно до міжнародних договорів з питань міжнародних автомобільних перевезень між пунктами відправлення та призначення, один з яких або обидва розташовані за межами території України. Такі правовідносини врегульовані Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956р.) (далі - Конвенція).

Відповідно до ст.3 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них; якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до ст.17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його пошкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Стаття 22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Замовник пред'явив Позивачу претензію за №28-01/11 від 28.01.2011р. на суму 108363грн. Сума претензії складається з: вартості вантажу згідно рахунку вантажовідправника - 77 082грн., вартості брокерських послуг - 2000грн., вартості зберігання вантажу на терміналі митниці - 900грн., упущена вигода-28381грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - відшкодування збитків.

Згідно із ст.225 ГК України, до складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, та додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Положеннями ч.І ст.23 Конвенції встановлено, що коли згідно норм даної Конвенції, перевізник зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану повним або частковим знищенням вантажу, розмір підлягаючої відшкодуванню суми встановлюється на підставі вартості вантажу в місці та часі приймання його для перевезення.

З міжнародної товарно-транспортної накладної (СМЯ) №Ш5102-2/10, вантажно- митної декларації (ВМД) №100000011/2011/037010 та експертного висновку ТПП України № І - 39 від 12.01.2011р. вбачається, що вартість вантажу становить 225810,77грн. згідно до курсу НБУ 7,9617гривень (графа 22 ВМД). Враховуючи часткове пошкодження вантажу, вартість пошкодженого вантажу складає 52084,35грн.

Крім того, згідно із п.4 ст.23 Конвенції відшкодуванню підлягають: плата за перевезення, митні збори та мито, а також інші витрати пов'язані з перевезенням вантажу, повністю у випадку втрати всього вантажу та пропорційно, відповідно розміру збитку при частковій втраті.

Як вбачається із графи 47 митної декларації (ВМД) №100000011/2011/037010 (форма МД-2), Замовником були понесені витрати у вигляді суми ПДВ, нарахованої на імпортний вантаж та сплаченої до його митного оформлення, у розмірі 56017,85грн., що підтверджується платіжним дорученням №23 від 05 січня 2011 року. Сплата вказаного податку на імпортний товар до моменту його митного оформлення вимагається на підставі чинного законодавства України. Враховуючи часткове пошкодження вантажу, розмір витрат у вигляді ПДВ, який нараховано на пошкоджений вантаж складає 10 416,87грн.

Судом також встановлено, що Замовником понесені витрати, пов'язані з оплатою за утилізацію пошкодженого вантажу у розмірі 5924,74грн., що підтверджується платіжним дорученням №1994 від 14.07.2011р.

Замовник, в тому числі в ході переговорів з Позивачем, документально підтвердив: вартість пошкодженого вантажу (продукти харчування), якій не може бути використаний по прямому призначенню, в кількості 8084 штук на суму 52084,35грн.; витрати у вигляді суми ПДВ, нарахованої на пошкоджений вантаж та сплаченої до його митного оформлення у розмірі 10416,87грн.; витрати, пов'язані з оплатою за утилізацію пошкодженого вантажу у розмірі 5924,74грн.

В підтвердження інших сум збитків Замовником документи не надано, відтак, відсутні підстави для компенсації таких.

Позивач та Замовник узгодили, що розмір збитків складає: вартість пошкодженого вантажу, суму ПДВ, нараховану на пошкоджений вантаж, та витрати на утилізацію пошкодженого вантажу.

Позивач надав згоду частково компенсувати нанесені збитки Замовнику в результаті пошкодження товару при його перевезенні до міста вивантаження в розмірі 68425,96грн.

Часткове визнання Позивачем претензійних вимог підтверджується фактом відшкодування Замовнику суми збитків в розмірі 68425,96грн. шляхом її перерахування на рахунок Замовника, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи платіжні доручення №4741 від 27.12.11р. та №4765 від 28.12.11р.

На підставі отриманої претензії від Замовника Позивач пред'явив Відповідачу претензію від 28.01.2011р. на суму 109063грн., що складається з описаних вище вартості вантажу згідно рахунку вантажовідправника - 77 082грн., вартості брокерських послуг - 2000грн., вартості зберігання вантажу на терміналі митниці - 900грн., упущена вигода - 28381грн., плата за експедування - 700грн.

Крім того, Позивачем додано до претензії документи, яки підтверджують факт наявності збитків в результаті пошкодження товару при його перевезенні до міста вивантаження, а саме: СМІІ № 1185102-2/10, ВМД №100000011/2011/037010, акт приймання товару від 05.01.2011р, експертний висновок ТПП України № І - 39 від 12.01.2011р. Також суд бере до уваги, що як зазначено вище в мотивувальній частині рішення, акт приймання складався за участю водіїв Відповідача, які були ознайомлені з необхідністю проведення експертизи товару за участю експерта ТПП України, про що свідчить їх підпис на акті приймання товару від 05.01.2011р.

Відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.228 ГК України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третів осіб у порядку регресу.

Стягнення відшкодованих збитків у порядку регресу є правом для всіх учасників господарських відносин. Обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування.

В силу п.1 ст.8 Конвенції, приймаючи вантаж, перевізник перевіряє, зокрема, зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Відповідно до ст.9 Конвенції, про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення. Умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до ст.924 ЦК України та ст.314 ГК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно п.4 Контракту-заявки, Відповідач зобов'язаний інформувати Позивача про будь-які зупинки транспортного засобу. Відповідач не проінформував Позивача про ДТП, яке сталося в дорозі в момент перевезення вантажу до міста розвантаження, не проінформував про наслідки цього ДТП та про заміну тягача транспортного засобу.

Відповідно до ст.920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено Цивільним Кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 3 Конвенції встановлено, що перевізник відповідає за свої діяння та упущення.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.92р. №6, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Частиною 5 ст.1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В силу п.1 ст.18 Конвенції, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в п.2 ст.17 Конвенції, лежать на перевізнику.

З моменту направлення претензії Позивачем до моменту подання позовної заяви до Суду Відповідач на претензію не відповів, від зустрічі відмовлявся.

Документів, які підтверджують, що пошкодження вантажу сталося не з вини Відповідача, Позивачу не надавалися. Позивач пропонував мирним шляхом з'ясувати спірні питання, але Відповідач ігнорував ці пропозиції.

Тобто Відповідач не надав Позивачу згідно положення ст.ст. 17, 18 Конвенції доказів відсутності його вини у пошкодженні вантажу або наявності обставин, яким Відповідач не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Частиною 1 ст.193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, іннших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст.526 ЦК України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно Ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Тобто Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачеві збитки, завдані порушенням свого зобов'язання.

Згідно ч.ч. 1-3 ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день предїявлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Так, згідно разової заявки (контракт-заявка №Ш5102-2 від 29.12.2010р.), яка укладена між Позивачем та Замовником, вбачається, що вартість перевезення складала 25700грн., де 700грн.

Згідно контракту-заявки №1185102-2 від 29.12.2010р., яка укладена між Позивачем та Відповідачем, вбачається, що вартість перевезення складає 25000грн. Дві вищевказані заявки підтверджують, що плата, яка належить Позивачу за організацію перевезення складає 700грн. Проте, внаслідок неналежної поведінки Відповідача, Замовник (власник вантажу) не оплатив Позивачу вказану суму, тому дана сума є збитками, яких зазнав Позивач в наслідок неналежного виконання Відповідачем зобов'язань по перевезенню вантажу Замовника.

Проте, згідно доводів Позивача, ним отримано від Третьої особи 700грн. неотриманої вигоди.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності завданих збитків у розмірі 68425,96грн., здійснення повної або часткової оплати таких, суд приходить до висновку про наявність правових підстав до стягнення з Відповідача на користь Позивача 68425,96грн. збитків, в частині стягнення 700грн. провадження у справі слід припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

13.03.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.03.2012року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.1 ст.41, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.12 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 218, 224, 225 Господарського кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Євро-Транс-Захід» (79066, м.Львів, вул..Зелена, б.327, ідентифікаційний код 32893326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЧІУКРТРАНС» (03058, м.Київ, вул..Гарматна, 39-В, ідентифікаційний код 33051591) 68425,96грн. збитків в порядку регресу, 1411,50грн. судового збору.

3. В частині стягнення 700грн. провадження у справі припинити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Фартушок Т.Б.