Рішення № 50156426, 02.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2015

Справа №910/16994/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Компанії «Eastmond Sales LLP»

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями

«БНХ Україна»

про стягнення 505 244,00 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Кравченко В.П. (довіреність б/н від 16.07.2015 року);

відповідача: Яцюта Т.П. (довіреність б/н від 10.08.2015 року),

ВСТАНОВИВ :

02.07.2015 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява компанії «Eastmond Sales LLP» (далі – позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 505 244,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що 10.09.2014 року відповідачем був проведений відкритий конкурс комерційних пропозицій щодо реалізації на довгостроковій основі нафтопродуктів виробництва ВАТ «Мозирский НПЗ» (далі – конкурс), в якому позивач брав участь та був визнаний переможцем.

За умовами проведення вищевказаного конкурсу учасник зобов’язаний сплатити завдаток. У зв’язку з цим, відповідач надав позивачу рахунок (invoice) № 1642 від 09.09.2014 року для сплати депозиту за участь у конкурсі на суму 21 276,43 євро, який був оплачений позивачем у той же день.

Крім того, за умовами конкурсу учасник конкурсу, визнаний переможцем, зобов’язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дня письмового повідомлення укласти контракт поставки товару в редакції відповідача.

Проте контракт на поставку товару сторонами укладений не був. Позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути йому грошові кошти, сплачені в якості завдатку. Сторони здійснили звірку взаємних розрахунків, про що склали акт станом на 23.12.2014 року, згідно з яким у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 21 276,43 євро. Не зважаючи на це, відповідач грошові кошти, сплачені позивачем в якості завдатку в розмірі 21 276,43 євро, останньому не повернув.

Вважаючи, що його права порушено, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 505 244,00 грн сплаченого авансу.

Провадження у справі № 910/16994/15 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2015 року, розгляд справи призначено на 22.07.2015 року.

21.07.2015 року від представника відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, витребуваних ухвалою суду від 03.07.2015 року.

22.07.2015 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 року розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, було відкладено на 12.08.2015 року.

12.08.2015 року через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, а також документи для долучення до матеріалів справи.

Від представника відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заву, в якому відповідач зазначив, що вважає позов необґрунтованим та безпідставним, просив суд в його задоволенні відмовити.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, подав письмові пояснення щодо обставин справи. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, було відкладено на 25.08.2015 року.

25.08.2015 року від представника відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з метою погодження сторонами умов мирової угоди. Крім того, представник відповідача подав клопотання про затвердження тексту мирової угоди.

У судовому засіданні представник позивача проти укладення мирової угоди заперечував, подав письмові заперечення на відзив, а також клопотання, в якому надав відомості витребувані судом. Представник відповідача надав пояснення по суті спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Представник позивача проти укладення мирової угоди заперечував, відповідно, текст мирової угоди власним підписом не засвідчив. Відтак, мирова угода сторонами укладена не була, у зв’язку з чим, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про затвердження тексту мирової угоди.

У судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 02.09.2015 року.

02.09.2015 року в судовому засіданні представники сторін надали пояснення по суті спору, представник відповідача надав письмові заперечення.

В судовому засіданні 02.09.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважних представників сторін, судом встановлено наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» (далі – відповідач) було заплановано проведення 10.09.2014 року відкритого конкурсу комерційних пропозицій щодо реалізації на довгостроковій основі нафтопродуктів виробництва ВАТ «Мозирский НПЗ» (далі – конкурс).

За умовами проведення конкурсу:

- учасник конкурсу зобов’язаний протягом 1 (одного) банківського дня від дати виставлення продавцем (відповідачем) відповідного рахунку перерахувати на його рахунок грошові кошти у розмірі 70 000,00 євро. Датою внесення завдатку вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця. Для забезпечення виконання покупцем своїх зобов’язань за контрактом поставки завдаток знаходиться у продавця до повного їх виконання або може бути використаний для погашення сум заборгованостей по контракту покупця перед продавцем;

- учасник конкурсу, визнаний переможцем, буде повідомлений про визнання його переможцем конкурсу не пізніше 3 (третього) робочого дня після дня закриття вказаного конкурсу і прийняття комісією рішення за результатами конкурсу. Учасник конкурсу, визнаний переможцем, зобов’язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дня письмового повідомлення укласти контракт поставки товару в редакції відповідача.

Компанія «Eastmond Sales LLP» (далі – позивач) звернулась до відповідача з листом № 09/09-1 від 09.09.2014 року, в якому просила відповідача дозволити їй взяти участь у вищевказаному конкурсі та надати рахунок для оплати завдатку (конкурсного забезпечення).

Відповідач надав позивачу рахунок (invoice) № 1642 від 09.09.2014 року для сплати депозиту за участь у конкурсі на суму 21 276,43 євро, який був оплачений позивачем у той же день, що підтверджується банківською випискою від 09.09.2014 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Листом № 10/09-1 від 10.09.2014 року позивач повідомив відповідача про умови власної комерційної пропозиції, зазначив, що готовий прийняти участь у конкурсі на наступних умовах: найменування нафтопродукту – паливо дизельне ДТ-Л-К5 сорт С / паливо дизельне ДТ-З-К5 сорт F; виробник – ВАТ «Мозирский НПЗ»; кількість – 10 000 тонн щомісячно в період вересень 2014 – грудень 2014 (включно); базис поставки – DAP кордон Республіки Білорусь (без права перевалки в портах); країна призначення – Україна; ціноутворення – за формулою згідно умов конкурсу та контракту, премія до котирування на FCA ст. Барбаров «плюс» 15,00 дол. США за одну метричну тону товара.

Відповідач листом № 1451 від 11.09.2014 року повідомив позивача, що за результатами розгляду усіх пропозицій, що надійшли відповідачу в рамках конкурсу, позивача визнано переможцем по укладенню контракту поставки на довгостроковій основі палива дизельного ДТ-Л-К5 сорт С / палива дизельного ДТ-З-К5 сорт F виробництва ВАТ «Мозирский НПЗ» в кількості до 5 000 (п’ять тисяч) тонн щомісячно до кінця 2014 року за ціною, вказаною у комерційній пропозиції позивача.

Проте, як стверджує позивач, контракт поставки товару сторонами укладений не був.

У зв’язку з цим, позивач звернувся до відповідача з претензією про неналежне виконання зобов’язань за проведеним 10.09.2014 року відкритим конкурсом комерційних пропозицій щодо реалізації на довгостроковій основі нафтопродуктів виробництва ВАТ «Мозирский НПЗ» від 20.10.2014 року, просив негайно повернути сплачену ним суму завдатку.

У відповідь на вищевказану претензію відповідач направив позивачу лист № 1751 від 27.10.2014 року, в якому зазначив, що готовий повернути позивачу завдаток, сплачений останнім, після підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків.

Сторонами була проведена звірка взаємних розрахунків, про що складено акт станом на 23.12.2014 року, копія якого долучена до матеріалів справи. Із зазначеного акту вбачається, що станом на дату його складання у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у розмірі 21 276,43 євро.

Не зважаючи на вищевикладені обставини, відповідач грошові кошти, сплачені позивачем в якості завдатку в розмірі 21 276,43 євро, останньому не повернув.

Вважаючи, що його права порушено, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 505 244,00 грн сплаченого авансу.

12.08.2015 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, стверджував, що 19.07.2013 року між сторонами був укладений контракт № 157/34/13 (далі – контракт № 157/34/13), згідно з умовами якого відповідач зобов’язувався передати у власність, а позивач оплатити і прийняти в серпні 2013 року – червні 2014 року паливо дизельне ДТ-Л-К5 сорт С / паливо дизельне ДТ-З-К5 сорт F, виробництва ВАТ «Мозирский НПЗ», на умовах DAP кордон Республіки Білорусь – Україна залізнична станція прикордонного переходу, визначеного сторонами у додатковій угоді (без права перевалки товару в портах), у кількості до 120 000,00 тон +/- 2% в опціоні відповідача.

Відповідач зазначив, що строк дії контракту № 157/34/13 сплив 31.12.2014 року. А також вказав на те, що пропонував позивачу укласти додаткову угоду на поставку нафтопродуктів, проте позивач зазначену додаткову угоду не підписав. Крім того, відповідач стверджував, що направив позивачу для підписання проект контракту № 171/34/14 від 12.09.2014 року, однак останній примірник контракту з підписом уповноваженої особи відповідачу не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів (ч. 2 цієї статті).

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник відповідача, в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, документів, які б підтверджували направлення відповідачем позивачу додаткової угоди на поставку нафтопродуктів або проекту контракту № 171/34/14 від 12.09.2014 року, суду не надав.

Суд також зазначає, що відповідачем до матеріалів справи була долучена копія лише першої сторінки контракту № 157/34/13. Разом з тим, позивач, у письмових поясненнях поданих його представником 12.08.2015 року, не заперечував факт укладення сторонами 19.07.2013 року контракту № 157/34/13, та зазначав, що вказаний контракт діяв до 31.12.2014 року.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Суд не має сумнівів щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання та приймає до уваги факт укладення сторонами 19.07.2013 року контракту № 157/34/13, а також те, що строк його дії сплив 31.12.2014 року.

Разом з тим, суд зазначає, що контракт № 157/34/13 був укладений сторонами 19.07.2013 року, тобто до проведення відповідачем 10.09.2014 року конкурсу, з приводу невиконання умов якого виник даний спір. Відтак, контракт № 157/34/13 від 19.07.2013 року, на який посилається відповідач, не міг бути укладений сторонами в рамках конкурсу, проведеного 10.09.2014 року.

У письмових поясненнях, поданих представником позивача 12.08.2015 року, також було зазначено, що сторонами не була укладена додаткова угода на поставку нафтопродуктів, у зв’язку з чим поставка нафтопродуктів не відбулась.

Так, сторони погоджуються, що в рамках конкурсу, проведеного відповідачем 10.09.2014 року, та на виконання його умов, фактична поставка нафтопродуктів сторонами не здійснювалась, будь-яких додаткових угод на поставку нафтопродуктів сторонами укладено не було.

Сторони додаткових угод або інших документів, які підтверджують продовження ними строку дії контракту № 157/34/13 від 19.07.2013 року чи фактичного його виконання, суду не надали.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що після закінчення строку дії контракту № 157/34/1319.07.2013 року від 19.07.2013 року, сторони не укладали додаткових угод для подовження строку дій вказаного контракту, а також сторони не укладали додаткових угод або нових контрактів на поставку нафтопродуктів в рамках конкурсу, проведеного відповідачем 10.09.2014 року.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що сторони звірку взаємних розрахунків не здійснювали, відповідно, акту за результатами її проведення не складали, у зв’язку з чим відповідач грошові кошти позивачу не повернув. Щодо акту звірки, складеного станом на 23.12.2014 року, відповідач зазначив, що вказаний документ підписаний з боку відповідача не уповноваженою особою, оскільки станом на 23.12.2014 року виконуючим обов’язки генерального директора підприємства відповідача був Комаров О.О.

Проте, в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач документів, які підтверджують повноваження Комарова О.О. станом на 23.12.2014 року, суду не надав. У зв’язку з цим, заперечення відповідача щодо того, що акт звірки, складений станом на 23.12.2014 року, з боку відповідача підписаний не уповноваженою особою, судом до уваги не беруться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 570 Цивільного кодексу України встановлено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору.

Оскільки контракт поставки товару в рамках конкурсу, проведеного відповідачем 10.09.2014 року, сторонами спору укладений не був, а у відповідача та позивача лише виник обов’язок укласти такий контракт за результатами проведеного конкурсу, то передана однією зі сторін грошова сума є авансом, який підлягає поверненню (аналогічна правова позиція міститься у постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 13.02.2013 року в справі № 6-176цс12).

Частиною 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача сплаченого авансу є обґрунтованою.

Судом встановлено, що сторонами був складений акт звірки станом на 23.12.2014 року, з якого вбачається, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 21 276,43 євро.

Крім того, на вимогу ухвали суду від 12.08.2015 року, сторони повторно здійснили звірку взаємних розрахунків за рахунком № 1642 від 09.09.2014 року, про що був складений акт станом на 18.08.2015 року, копія якого долучена до матеріалів справи. Із зазначеного акту також вбачається, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в розмірі 21 276,43 євро.

Відповідач документів, які підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовують доводи останнього суду не надав.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 21 276,43 євро.

12.08.2015 року від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначив, що розмір позовних вимог був обчислений позивачем з використанням курсу іноземної валюти до гривні, який становив 23,75 грн до 1 євро, та існував на момент підготовки позовної заяви, тобто станом на 26.06.2015 року. Представник позивача також долучив до матеріалів справи довідку з банку № 150805/930 від 05.08.2015 року, з якої вбачається, що станом на 26.06.2015 року офіційний курс іноземної валюти до гривні, встановлений Національним банком України, складав 23,75 грн до 1 євро.

Пунктом 14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» роз’яснено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Національного банку України (http://www.bank.gov.ua), який долучений до повного тексту рішення, офіційний курс іноземної валюти до гривні, встановлений Національним банком України на день винесення судом рішення (02.09.2015 року), становив 24,49 грн за 1 євро.

За розрахунком суду, здійсненим з огляду на курс іноземної валюти до гривні, встановлений Національним банком України станом на день винесення рішення – 02.09.2015 року, в розмірі 24,49 грн до 1 євро, розмір заборгованості відповідача перед позивачем (21 276,43 євро) еквівалентний сумі в 521 059,77 грн.

Разом з тим, суд не може виходити за межі визначеного позивачем розміру позовних вимог. Тому, оскільки позивач просить суд стягнути з відповідача сплачений аванс у розмірі 505 244,00 грн, стягненню підлягає саме ця сума.

Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Пунктом 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року роз’яснено, що у разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти, ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову.

За змістом згаданого припису пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви у національній валюті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір»).

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява надійшла до суду 02.07.2015 року, проте судовий збір був сплачений позивачем 30.06.2015 року.

Відповідно до витягу з офіційного веб-сайту Національного банку України (http://www.bank.gov.ua), який долучений до повного тексту рішення, офіційний курс іноземної валюти до гривні, встановлений Національним банком України на день сплати судового збору (30.06.2015 року), становив 23,54 грн за 1 євро.

Так, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 10 016,94 грн (21 276,43 * 23,54 = 500 847,16 грн; 500 847,16 * 2% = 10 016,94 грн), а сплатив – 10 104,88 грн.

З огляду на те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд вважає за необхідне покласти судовий збір на відповідача, проте у суду відсутні підстави покладати на відповідача судовий збір у розмірі більшому ніж це передбачено законодавством. Тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10 016,94 грн.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4 /літера А/; ідентифікаційний код 32305906, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь компанії «Eastmond Sales LLP» (Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Англія, Графство Хартфордшир, EN 6 1BW, район Поттерс-бар, Деркс лейн 175, 2 поверх, офіс Б; на розрахунковий рахунок з наступними реквізитами: рахунок отримувача: LV25RIBR00093930N0000; SWIFT: RIBRLV22; банк отримувача: Regional Investment Bank JSC; адреса: Рига, Латвія, вул. Ю. Алунана, 2. Банк кореспондент (українська гривня): ПАТ АБ «Південний»; адреса: Україна, 65059, м. Одеса, вул. Краснова, 6/1; МФО: 328209; SWIFT: PIVDUA22; рахунок: 16000226056) сплачений аванс в розмірі 505 244,00 грн (п’ятсот п’ять тисяч двісті сорок чотири грн 00 коп.); 10 016,94 грн (десять тисяч шістнадцять грн 94 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09 вересня 2015 року.

Cуддя Я.А. Карабань