Рішення № 50156420, 31.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2015

Справа №910/24812/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сап Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан»

Про стягнення 2 367 427,50 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача Коверга А.П., довіреність № б/н від 12.05.2014

Грищенко О.М., довіреність № б/н від 19.11.2014

від відповідача Карманніков М.О., довіреність № б/н від 14.01.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» (далі – позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» (далі – відповідач) про стягнення 2 367 427,50 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № SAPUA37-рпк//2008 від 27.06.2008р.

01.04.2015р. до суду надійшла справа № 910/24812/13 з Вищого господарського суду України на новий розгляд, відповідно постанови від 10.03.2015р.

Згідно автоматизованого розподілу справу № 910/24812/13 передано для розгляду судді Мельнику В.І., який ухвалою суду від 06.04.2015р. призначив вказану справу до розгляду на 22.05.2015р.

22.05.2015р. позивач подав через канцелярію суду письмові пояснення по справі.

22.05.2015р. представники позивача у судовому засіданні підтримали свої позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі.

Суд відклав розгляд справи на 06.07.2015р.

04.06.2015р. позивач подав через канцелярію суду заперечення проти клопотання про витребування доказів.

22.06.2015р. позивач подав через канцелярію суду письмові пояснення.

06.07.2015р. відповідач подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

06.07.2015р. судове засідання не відбулось, у зв’язку з лікарняним судді Мельника В.І., а засіданні перенесене на 22.07.2015р., про що сторони повідомлені згідно розписки.

22.07.2015р. представники позивача у судовому засіданні підтримали свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, заяви клопотання про витребування додаткових доказів по справі.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування додаткових доказів у справі.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 29.07.2015р.

28.07.2015р. позивач подав через канцелярію суду письмові пояснення по справі.

29.07.2015р. представник відповідача заявив клопотання про застосування строків позовної давності. та про припинення провадження у справі по двом платежам.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаних клопотань, надав пояснення по справі.

Суд відклав розгляд справи на 31.08.2015.

26.08.2015р. заперечення на клопотання про припинення провадження у справі.

31.08.2015р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, зокрема в частині застосування строку позовної давності.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд застосувати строк позовної давності, про що подав заяви.

Суд вирішив задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2008 року між позивачем (товариство) та відповідачем (партнер) було укладено Договір про надання дозволу на користування програмним забезпеченням SAP та послуг підтримки № SAPUA37-рпк//2008, відповідно до п. 2.1. якого позивач зобов'язався надати визначеним відповідачем особам дозвіл (ліцензію) на використання програмного забезпечення SAP (прикладний програмний засіб).

Крім того, згідно з п. 2.4 Договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з підтримки переданого відповідачу програмного забезпечення SAP, а партнер оплатити такі послуги в порядку та розмірах, зазначених цим Договором, а також в Додатках до нього.

Відповідно до п. 5.1. Договору відповідач зобов'язався сплатити позивачу вартість користування програмним забезпеченням SAP у розмірі 2 367 427, 50 грн.

Згідно з п. 5.2 Договору оплата здійснюється на підставі погодженого плану платежів відповідно до Додатку №2 до цього Договору.

Зокрема, Додатком № 2 до Договору було встановлено графік надання прав користування та план платежу за надання прав користування, у відповідності до якого відповідач зобов'язаний був здійснити наступні платежі: до 25.10.2008 р. 295 928, 44 грн., до 25.11.2008 р. 295 928, 44 грн., до 25.12.2008 р. 295 928, 44 грн., до 25.01.2009 р. 295 928, 44 грн., до 25.02.2009 р. 295 928, 44 грн., до 25.03.2008 р. 295 928, 44 грн., до 25.03.2008 р. 295 928, 44 грн., до 25.05.2008 р. 295 928, 44 грн.

При цьому, пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що рахунок підлягає оплаті відповідачем протягом 14 банківських днів з дати отримання ним такого рахунку.

Як зазначає позивач, ним на виконання умов Договору було надано відповідачу дозвіл на користування програмним забезпеченням SAP та його інсталяції шляхом відповідної передачі ліцензій в кількості наступних користувачів: пакет ERP (включає 5 професійних користувачів) - 1; професійний користувач - 115; професійний користувач з обмеженими правами - 45; ліцензія «Документообігу» SAP «Document Management System» - 30; База даних Oracle - 1, всього на суму 2 367 427, 50 грн., про що сторони підписали Акт передачі прав користування програмним забезпеченням SAP № 864814/2R/2008 від 27.06.2008 р.

В Акті відзначено, що програмне забезпечення передається за електронними каналами зв'язку шляхом вивантаження програмного забезпечення з Інтернету та шляхом надання доступу до мережі SAP порталу за адресою: http://www.service.sap.com. Крім того, в Акті зазначається, що сторони не мають жодних претензій щодо наданого дозволу та переданого позивачем відповідачу ПЗ.

У квітні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення боргу й рішенням від 12.06.2012 року у справі №5011-23/5116-2012 відповідний позов було задоволено частково, однак постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України вказане рішення було скасовано та прийнято нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції, з яким також погодився Вищий господарський суд України, виходив з недоведеності отримання Партнером рахунків, як підстави для проведення оплати за надані Товариством послуги згідно Договорів і відповідно у відповідача не настав договірний обов'язок по оплаті наданих позивачем прав користування програмним забезпеченням SAP.

Як зазначалося судом вище, пунктом 5.3 Договорів сторонами передбачено, що рахунок підлягає сплаті Партнером протягом 14 банківських днів з дати отримання Партнером такого рахунку. За результатами даного пункту, Сторони досягли згоди щодо настання у відповідача обов'язку по розрахунку з позивачем за спірними договорами можливо лише після отримання відповідних рахунків, виставлених позивачем. Тобто термін виконання зобов'язання визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, та підлягає виконанню з настанням цієї події (п. 2 ч.1 ст. 530 ЦК України), а обов'язку Партнера розрахуватися за надані йому права користування програмним забезпеченням SAP має передувати виконання Товариством обов'язку по виставленню рахунків на оплату та направленню їх відповідачу (ч.1 ст.613 ЦК України).

Однак, в матеріалах справи №5011-23/5116-2012 на момент пред’явлення у квітні 2012 року позову, були відсутні будь-які докази направлення та вручення відповідачу рахунків позивача на оплату наданих Товариством Партнеру прав користування програмним забезпеченням SAP, а відтак неможливо було встановити настання порушення строків оплати згідно умов Договору.

Як вказано у Постанові від 13.09.12 року у справі №5011-23/5116-2012 (з чим і погодився Вищий господарський суд України), оскільки відсутні докази отримання Партнером рахунків, як підстави для проведення оплати за надані Товариством послуги згідно Договорів, то відповідно у відповідача не настав договірний обов'язок по оплаті наданих позивачем прав користування програмним забезпеченням SAP, а тому було відмовлено у задоволені позову повністю.

Обставини, встановлені у справі №5011-23/5116-2012, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Те, що рахунок є обов’язковою передумовою, а не підставою, для оплати, без якого у боржника не могло виникнути обов’язку з оплати вже встановлено судом в справі №5011-23/5116-2012 і новій переоцінці не підлягає.

Фактами, висновками та доводами прийнятих рішень у справі №5011-23/5116-2012 встановлено, що обов’язок у Відповідача щодо оплати виникає із моменту отримання відповідного рахунку-фактури, а прострочення щодо його невиконання – із закінченням 14-ти денного терміну. А тому, судом встановлено, що повторного дослідження, оцінці та підтвердження таких обставин як виникнення обов’язку щодо здійснення оплати у даній справі, в розумінні ч. 2 ст. 35 ГПК України, не потребують.

З урахуванням даного та встановлених обставин, суд погоджується із тим, що у Відповідача виник обов’язок по оплаті наданих Позивачем прав користування програмним забезпеченням SAP лише після отримання Партнером рахунків, а як наслідок виникнення порушення права Позивача на отримання такої винагороди мало місце лише після отримання Відповідачем рахунку.

В подальшому, позивач на виконання п. 5.3. Договору направив відповідачу рахунок-фактуру №849123-2008/2R-2012 від 09.10.2012 р. на суму 2 367 427, 50 грн., який було отримано відповідачем 10.10.2012 р., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення та опису-вкладення.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку, з урахуванням висновків апеляційного господарського суду, викладених у справі № 5011-23/5116-2012, з якими також погодився Вищий господарський суд України, строк з виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості користування програмним забезпеченням настав лише 31.10.2012 р., тобто через 14 банківських днів після отримання ним виставленого позивачем рахунку.

Враховуючи зазначене, суд відхиляє клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки його перебіг почався лише з початком прострочення відповідачем зобов'язання з оплати, тобто з 31.10.2012 року.

Так, відповідно до п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Також, суд відхиляє доводи щодо необхідності припинити провадження у справі з огляду на те, що частина вимог відносно суми спірного боргу вже була предметом розгляду у справі №5011-23/5116-2012.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

В даному випадку, позивач вказує на невиконання відповідачем обов'язку з оплати, не зважаючи на настання строку виконання такого зобов'язання, враховуючи направлення позивачем відповідачу рахунку-фактури.

Під час розгляду справи № 5011-23/5116-2012 вказані підстави не входили до обґрунтування позовних вимог, в тому числі з причин того, що позивач направив відповідачу рахунок-фактуру № 849123-2008/2R-2012 від 09.10.2012 р. на суму 2 367 427, 50 грн. лише в жовтні 2012 року, тобто вже після завершення розгляду справи №5011-23/5116-2012.

Оскільки у визначений умовами укладеного між сторонами Договору строк, відповідач так і не розрахувався, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить ознаки ліцензійного договору та договору про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач отримав від позивача дозвіл на користування програмним забезпеченням SAP та його інсталяції шляхом відповідної передачі ліцензій, однак в обумовлені строки не сплатив їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується доводів відповідача про те, що зобов'язання позивача виконані не були, оскільки ні відповідач, ні кінцевий користувач не надавали позивачу заявку на інсталяцію та лист від кінцевого користувача, а позивач не направляв лист-повідомлення з адресою, логіном та паролем доступу до програмного забезпечення, - до уваги судом не приймаються.

Так, дійсно, відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Водночас, посилаючись на те, що позивач не направляв контактній особі лист-повідомлення з адресою, логіном та паролем доступу до програмного забезпечення, відповідач ігнорує той факт, що саме дане зобов'язання є зустрічним по відношенню до зобов'язання відповідача, визначеного п. 8.4. Договору з надання позивачу заповненої кінцевим користувачем заявки на інсталяцію, завіреної копію листа, що підтверджує передачу прав користування програмним забезпеченням та листа кінцевого користувача, що підтверджує отримання прав користування програмним забезпеченням.

Як про те вказує відповідач, він зазначених у п. 8.4. Договору документів позивачу не направляв, а відповідно, не має права посилатись на не виконання позивачем обов'язків, визначених п. 8.5. Договору, як на підставу звільнення від обов'язку з оплати.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо розрахунків з позивачем, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» (04176, м. Київ, вулиця Електриків, будинок 29-А, ідентифікаційний код 32347815) перерахувати на поточний рахунок №26002200110064, відкритий в ПАТ «СІТІБАНК» (МФО 300584) Товариством з обмеженою відповідальністю «САП УКРАЇНА» (03150, м. Київ, вулиця Димитрова, будинок 5, ідентифікаційний код 31242924) грошову суму у розмірі 2 367 427 (два мільйони триста шістдесят сім тисяч чотириста двадцять сім) гривень 50 копійок в якості оплати згідно рахунку-фактури №849123-2008/2R-2012 від 09 жовтня 2012 року вартості переданих прав (дозволів) на користування Програмним забезпеченням SAP у відповідності до договору №SAPUA37-ркп/2008 від 27 червня 2008 року

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» (04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 29-А; код ЄДРПОУ 32347815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» (03150, місто Київ, вулиця Димитрова, будинок 5; код ЄДРПОУ 31242924) 2 367 427 (два мільйони триста шістдесят сім тисяч чотириста двадцять сім) грн. 50 коп. основного боргу та 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення підписано 11.09.2015р.)

Суддя В.І.Мельник