Рішення № 50146880, 04.09.2015, Роздільнянський районний суд Одеської області

Справа № 511/1234/15-ц

Номер провадження: 2/511/509/15

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2015 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Бобровська І. В.,

при секретарі Свирида І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 В`ячеслава Миколайовича про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2015р. позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просила суд стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 215273 грн. з 01.09.2010 року по 31.03.2015р. Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням суду з відповідача на її користь на утримання дітей стягнуті аліменти у розмірі 550 грн. щомісячно, починаючи з 17.03.2010р. і до 12.07.2017р., а потім 275 грн. щомісячно до 20.01.2023р. Відповідач аліменти не сплачує, з його вини заборгованість по аліментам складає станом на 23.04.2015р. суму 28720 грн. Розрахунок пені додається. (а.с.14).

04.09.2015р. позивач ОСОБА_1 змінила позовні вимоги, просить суд з урахуванням суми 31048 грн. 39 коп. заборгованості по аліментам станом на 31.08.2015р. стягнути з відповідача ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів на свою користь 143219 грн. за період з листопада 2011 року по серпень 2015 року.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав частково, не заперечував суму заборгованості по аліментах згідно розрахунку, зробленого державним виконавцем, просить суд стягнути з нього суму пені, що не перевищує розмір заборгованості по аліментам. Крім того, стверджує, що не сплачував аліменти з поважних причин: відсутність постійної роботи та стабільного заробітку, наявність домовленості між ним та позивачкою про передачу належного йому на праві власності житлового будинку в рахунок погашення заборгованості по аліментам, наявність на утриманні непрацюючої цивільної дружини та її неповнолітньої дитини, наявність судимості, що ускладнює працевлаштування. Також зауважив, що позивачка стала перешкоджати йому бачитись з синами, на що він обурився та перестав сплачувати аліменти на їх утримання. Останній раз він бачив старшого сина в липні 2011 року.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі. Вважають вину відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів доведеною, в том числі, і вироком суду, яким ОСОБА_3 визнаний винуватим за ст.164 ч.1 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дітей. Позивачка стверджує, що ніякої домовленості з відповідачем про передачу дітям нерухомості в рахунок погашення заборгованості по аліментах у неї не існувало, оскільки вона одразу відмовилась від такої пропозиції відповідача.

Заслухавши пояснення сторін, представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 31.05.2010р. з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5, 12.07.1999р.н., та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 550 грн. щомісячно, починаючи з 17.03.2010р. і до 12.07.2017р., а після по 275 грн. щомісячно до 20.01.2023р.

Виконавчий лист №2-693/2010 по примусовому стягненню аліментів з відповідача виданий Роздільнянським районним судом Одеської області 12.08.2010р. та на теперішній час перебуває на виконанні у Відділі ДВС Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області. Виконавче провадження відкрито 15.06.2011р. (а.с.64).

Заборгованість ОСОБА_3 по аліментах згідно розрахунку, здійсненого державним виконавцем на вимогу позивачки, станом на 31.08.2014р. складає 31 048 грн. 39 коп. (а.с.65).

Вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 06.08.2015р. ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України (злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів). Судом при розгляді кримінального провадження було встановлено, що будучи попередженим державним виконавцем про кримінальну відповідальність за несплату аліментів при наявності заборгованості більш ніж за 6 місяців, в період з листопада 2011 року по квітень 2015 року злісно ухилявся від сплати аліментів на користь неповнолітніх дітей, заходів для добровільного виконання рішення суду не приймав, не працевлаштовувався. (а.с.56).

Згідно ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобовязана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Виходячи зі змісту ст.196 СК України суд, відповідно, повинен встановити факт заборгованості за аліментами, наявність чи відсутність вини особи, яка зобовязана сплачувати аліменти за рішенням суду в її виникненні та, залежно від цього, вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

Суд вважає, що в діях відповідача ОСОБА_3 наявна вина в несплаті аліментів за період з листопада 2011 року по серпень 2015 року. Його вина підтверджується вироком суду та довідкою державного виконавця про наявність заборгованості по аліментах за цей період. Доводи відповідача про наявність поважних причин - відсутність постійної роботи та стабільного заробітку, наявність домовленості між ним та позивачкою про передачу належного йому на праві власності житлового будинку в рахунок погашення заборгованості по аліментам, наявність на утриманні непрацюючої цивільної дружини та її неповнолітньої дитини, наявність судимості, що ускладнює працевлаштування не заслуговують на увагу.

Так, відповідач є здоровим та працездатним, за його твердженням утримує себе, свою цивільну дружину та її неповнолітню дитину, з чого суд робить висновок, що він має дохід, але свій дохід приховує, рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей не виконує.

Що стосується доводів відповідача про наявність перемовин з позивачкою про передачу дітям нерухомого майна, то таки перемовини не можуть тривати 3 роки 9 місяців, та не звільняють відповідача від щомісячної сплати аліментів на дітей до досягнення остаточної домовленості та її юридичного оформлення.

Таким чином, до теперішнього часу аліменти з 01 листопада 2011 року по 31 серпня 2015 року взагалі відповідачем не сплачувались, доказів відсутності вини відповідача суду не надано.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Ст. 61 ЦПК передбачає, що вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням правової природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обовязку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 01.07.2015 року по справі №6-94цс15.

Відповідно до ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Таким чином, пеня по аліментах за листопад 2011р. складає 165 грн. (550 грн. х 1% х 30 днів).

Пеня по аліментах за грудень 2011р. складає 170 грн. 50 коп. (550грн. х 1% х 31 день).

А всього за 2011 рік пеня складає 335 грн. 50 коп.

Пеня по аліментах за 2012р. складає 2013 грн.; за 2013 рік 2007 грн. 50 коп.; за 2014 рік 2007 грн. 50 коп.; за 2015 рік з січня місяця по серпень місяць включно 1336 грн. 50 коп.

Таким чином, сума пені за прострочення сплати аліментів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача співмірна з розміром заборгованості по аліментах і складає 7700 грн.

Також, з відповідача ОСОБА_3 на користь держави слід стягнути судовий збір за розгляд вказаної справи в мінімальному розмірі 243 грн. 60 коп., оскільки позивачка звільнена від сплати такого збору при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 10,11,79,88,209,212,214-215 ЦПК України, ст.196 СК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 В`ячеслава Миколайовича, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, Молдова, громадянина України, який зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 7700 (сім тисяч сімсот) грн. за період з листопада 2011 року по серпень 2015 року включно.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 В`ячеслава Миколайовичана користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. В. Бобровська