Рішення № 50146598, 03.09.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/5401/15-ц

№ провадження 2/521/3270/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

03 вересня 2015 року місто Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Целух А.П.,

при секретарі-Корнієнко Л.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Ройлянського комунального підприємства «Ройлянський сількомунгосп», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Саратська районна державна адміністрація Одеської області, Ройлянська сільська рада Саратського району Одеської області, про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2015 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Ройлянського комунального підприємства «Ройлянський сількомунгосп» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, вказуючи наступне.

Позивачка ОСОБА_1 є власником згідно Державних актів на право власності на земельну ділянку - земельні ділянки площею 0,173 га. та 0,150 га., що розташовані на території Ройлянської сільської ради по вулиці Пушкіна, 72, 30.07.2012р. комісія зі складу Ройлянського комунального підприємства «Ройлянський сількомунгосп» за відсутності споживача склала акт про припинення подачі води з централізованої мережі, внаслідок чого було припинено подачу води абоненту по вулиці Пушкіна, 72, шляхом відриву труби від централізованої мережі та встановлення заглушки, мотивуючи свої дії виниклою заборгованістю перед КП «Ройлянським сількомунгосп».З приводу відновлення порушених прав споживача, позивачка звернулась з заявою до заступника голови Саратської районної державної адміністрації Одеської області, зареєстрованої за №С/694 від 30.07.2012, відповіді на яку й досі не отримала. Згодом, поштою 31.07.2012р. позивачка отримала лист у якому містився опис документів: Акт КП «Ройлянського сількомунгосп» від 30.07.2012р. про припинення подачі води з централізованої мережі, Акт від 14.06.2011р. про перевірку використання води, договір №746 від 17.01.2032р. за відсутності підпису. Оскільки договір з позивачем не укладався, попередження від 30.07.2012 р. про існування заборгованості в розмірі 960 грн. попередньо позивачка не отримувала, таким чином позивачка вважає що відповідач неправомірно відключив абонента від водопостачання порушивши тим самим права позивача як споживача послуг по водопостачанню. Також позивач вважає що Акт про перевірку використання води складався з порушеннями з ознак підроблення підпису одного із членів комісії, а саме ОСОБА_2, який при необхідності може підтвердити даний факт. Окрім того у позивача наявна абонентська книжка по оплаті за воду за розрахунковим рахунком №746, тому позивача вважає що перебуваєз відповідачем у договірних правовідносинах щодо користування водою з централізованої мережі.Оскільки відповідач на адресу позивача не направляв припис про припинення подачі води від водопровідної мережі через несплату за використану воду та не встановлював строки її оплати, у відповідача не було правих підстав рахувати, що існує заборгованість в 940 грн., тому позивачка змушена звернутися до суду.

Представник відповідача - Ройлянського комунального підприємства «Ройлянський сількомунгосп» в судовому засідання позовні вимоги позивача не визнав, надав письмові заперечення на позов, вказуючи що між Ройлянським КП «Ройлянський сількомунгосп» та громадянкою ОСОБА_1 не було укладено жодного договору про водопостачання, про що свідчить список абонентів з якими укладено договори на водопостачання. Це вказує на те, що з боку Ройлянського комунального підприємства «Ройлянський сіль комунгосп» не порушено права споживача громадянки ОСОБА_1 та відповідно до в Закону споживачем вона не є, тому відповідач просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору, в судовому засідання зазначив що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки договір з позивачем не укладався та на даний час позивач відмовляється укладати вище зазначений договір.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представників відповідачів, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази та письмові матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку - земельні ділянки площею 0,173 га. та 0,150 га., що розташовані на території Ройлянської сільської ради по вулиці Пушкіна, 72, і збудований на них будинок, належить позивачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.03.1994р.

Згідно до квитанції № 100w 46505 від 04/10/2011 року, платник ОСОБА_3 , отримувач КП «Ройлянський сількомунгосп» призначення платежу за послуги за 57 днів з 21.04.2011 по 29.09.2011 року за воду, сплатила загальну суму 40,40 грн.

Я вбачається з абонентської книжки по сплаті за водопостачання за адресою вул..Пушкінська72, виданої на імя позивачки ОСОБА_3, вона є абонентом .

Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" договір це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

14.06.2011 року комісією зі складу начальника колгоспу ОСОБА_2, председателя сільської ради ОСОБА_4Ф, та депутатів сільської ради:ОСОБА_5, ОСОБА_6, встановлено не цільове використання води без сплати використання на земельної ділянці за адресою вул..Пушкінська 72, громадянкою ОСОБА_3 про що складено відповідний акт.

30.07.2012р. комісієя зі складу Ройлянського комунального підприємства «Ройлянський сількомунгосп» за відсутності споживача склала акт про припинення подачі води з централізованої мережі абоненту по вулиці Пушкіна, 72, шляхом відриву труби від централізованої мережі та встановлення заглушки, у звязку з несплатою за використання води та відмовою укладати типовій договір.

Як зазначив свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні, він ніколи не підписував акт від 14.06.2011 року щодо встановленя не цільового використання води без сплати використання на земельної ділянці за адресою вул..Пушкінська 72, громадянкою ОСОБА_3Е, а також печатка яка проставлена на акті зберігалася у головного бухгалтера та ним не використовувалась.

Згідно ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами.

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

У відповідності до ст. 20 вказаного Закону, споживач має право:

1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг;

2) одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

3) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг;

4) на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг.

Відповідно до заяв ОСОБА_3 .Л.Е від 27.09.2011 року, 03.08.2013р., 10.05.2014р. ,позивачка неодноразово надсилала на адресу Ройлянського комунального підприємства «Ройлянський сількомунгосп» повідомлення про не проживання та не постійне користування водовідведенням.

Окрім того, як вбачається з заяв ОСОБА_3 від 10.05.2014 р. , 05.06.2014 р. на адресу Ройлянського комунального підприємства «Ройлянський сількомунгосп» позивачка неодноразово намагалася укласти з відповідачем типовий договір водопостачання.

Також, позивачка зверталася на адресу директора Ройлянського комунального підприємства «Ройлянський сількомунгосп» щодо розяснення підстав нарахування заборгованості за водопостопання , надання розрахунку та підстав припинення подачі води абоненту, шляхом відриву труби від централізованої мережі та встановлення заглушки, як вбачається з заяв ОСОБА_3 від 26.11.2013р., 25.04.2014 р. , 10.05.2014 р. ,05.06.2014р., 05.07.2014 р. , 10.09.2014 р.

09.13.2013 року рішенням Ройлянської сільської ради Саратського району Одеської області, визначено зміну тарифів на послуги водокористування.

Щодо позовних вимог позивача про визнання дій неправомірними Ройлянського комунального підприємства «Ройлянський сількомунгосп»

щодо відсутності дій по укладанню договору та з приводу припинення подачі води з центральної мережі абоненту ОСОБА_8, по вул.. Пушкіна 72, розташованого на території Ройлянської сільської ради Одеської області, то вказана вимога позивача підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не надано доказів щодо намагання укласти догорів з позивачем, ухилиння позивача від укладання договору, також не повідомлено позивача належним чином щодо нарахування заборгованості за послуги водопостачанням , зміну тарифів та відсутність дій відповідача щодо стягнення заборгованості у судовому порядку, а також встановлення факту що Акт про перевірку використання води складався з порушеннями з ознак підроблення підпису одного із членів комісії, а саме ОСОБА_2.

Натомість позивачем надано докази щодо перебування з відповідачем у договірних правовідносинах щодо користування водою з централізованої мережі , наявність абонентської книжки по оплаті за воду за розрахунковим рахунком №746 та та відповідної квитанції , а також неодноразового звернення позивача до Ройлянського комунального підприємства «Ройлянський сількомунгосп» з листами про вимогу укладання договору та надати інформацію, які залишелися без відповіді.

Таким чином, з урахуванням вище зазначених фактів та доказів наданих у судовому засідання та пояснення свідка, вимоги позивача про визнання дій неправомірними Ройлянського комунального підприємства «Ройлянський сількомунгосп» щодо відсутності дій по укладанню договору та з приводу припинення подачі води з центральної мережі абоненту ОСОБА_8, по вул.. Пушкіна 72, розташованого на території Ройлянської сільської ради Одеської області, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» громадяни мають право на безпечні для здоров'я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище; відшкодування шкоди, завданої їх здоров'ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, органи виконавчої влади, місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити жителів міст та інших населених пунктів питною водою, кількість та якість якої повинні відповідати вимогам санітарних норм і державного стандарту. Виробничий контроль за якістю питної води в процесі її добування, обробки та у розподільних мережах здійснюють підприємства водопостачання.

Критерії порушенням прав споживачів, визначені ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Відносно позовної вимоги щодо зобов'язання Ройлянського комунального підприємства «Ройлянський сількомунгосп» за власний кошти відновити водопостачання абоненту ОСОБА_1, по вул.. Пушкіна 72, розташованого на території Ройлянської сільської ради Одеської області суд вважає можливим задовольнити вказану позовну вимогу,

оскільки винні в відключенні позивача від системи водопостачання особи за власний рахунок не здійснили підключення позивача до системи водопостачання, та на звернення до Ройлянського комунального підприємства «Ройлянський сількомунгосп» з заявами щодо відновлення водопроводу, останнім жодний дій для проведення перевірки фактів, встановлення винних осіб, ремонту водопроводу, зроблено не було. Окрім того позивачем затрачені кошти, на ксерокопії та поштові відправлення заяв відповідачу, також замовлення машини, сплата за пальне, для перевезення питної води з Одеси з 2011 року, у розмірі 2497 ( дві тисячі чотириста девять сот сім)грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, крім іншого, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі наведеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_9 комунального підприємства «Ройлянський сількомунгосп» Ройлянської сільської ради Одеської області на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 2497 ( дві тисячі чотириста девять сот сім)грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди у сумі 15000 грн., то суд при розв'язанні цього питання користується ч.1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1, 2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Щодо цього випадку, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з пошкодженням її майна. Порядок розв'язання таких спорів роз'яснюється Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.01 р., де в п. З зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» звернуто увагу судів на те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Щодо обсягу відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди у грошовій формі, то суд вважає вимоги позивача про стягнення в його користь з відповідача 15000 гривень завищеними.

В цей же час суд бере до уваги те, що самовільними діями відповідача позивач був відключений від системи водопостачання впродовж 2 років , що призвело до порушення нормального ритму життя позивача, наявність довготривалої психотравмуючої ситуації, погіршення загального і психічного стану здоров'я позивача.

Тому на підставі вищенаведеного, керуючись засадами розумності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково, та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1000 гривень, а інші позовні вимоги задовольнити повнісю.

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ройлянського комунального підприємства «Ройлянський сількомунгосп», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Саратська районна державна адміністрація Одеської області, Ройлянська сільська рада Саратського району Одеської області, про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати дії Ройлянського комунального підприємства «Ройлянський сількомунгосп» Ройлянської сільської ради Одеської області по припиненню подачі води з центральної мережі абоненту ОСОБА_8, по вул.. Пушкіна 72, розташованого на території Ройлянської сільської ради Одеської області- неправомірними.

Зобовязати Ройлянське комунальне підприємство «Ройлянський сількомунгосп» Ройлянської сільської ради Одеської області за власний кошти відновити водопостачання абоненту ОСОБА_1, по вул.. Пушкіна 72, розташованого на території Ройлянської сільської ради Одеської області.

Стягнути з Ройлянського комунального підприємства «Ройлянський сількомунгосп» Ройлянської сільської ради Одеської області на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди 2497 ( дві тисячі чотириста девять сот сім)грн.

Стягнути з Ройлянського комунального підприємства «Ройлянський сількомунгосп» Ройлянської сільської ради Одеської області на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди 1000 (одна тисяча)грн.

Стягнути з Ройлянського комунального підприємства «Ройлянський сількомунгосп» Ройлянської сільської ради Одеської області на користь держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три )гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Малиновського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: А.П. Целух