Рішення № 50137371, 09.09.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 220/1986/13-ц Головуючий у 1 інстанції Єфименко В.І.

Номер провадження 22-ц/778/3259/15 Суддя-доповідач Краснокутська О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бондаря М.С.,

Суддів: Краснокутської О.М.,

Каракуши К.В.

При секретарі Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 18 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

05 грудня 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до Великоновосілківського районного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 17 червня 2008 року між позивачем та відповідачкою був укладений кредитний договір без номеру на суму 7000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Умови договору відповідачем не виконуються і станом на 31 серпня 2013 року заборгованість її перед позивачем становить 26718,50 грн., з яких: 6800,92 грн. - заборгованість за кредитом; 18169,08 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. по фіксованій частині та 1248,80 грн. по процентній складовій.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 26718, 50 грн. та судові витрати, понесені ним при звернені з цим позовом до суду у сумі 267,19 грн.

Заочним рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 18 березня 2014 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 26718, 50 грн. та судові витрати у сумі 267,19 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до розпорядження ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року про зміну територіальної підсудності судових справ, підсудність даної справи визначена апеляційному суду Запорізької області.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню,виходячи із наступного.

Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно до вимог ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення,яким суд,виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення,ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до вимог ст.. 214ч.1 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

Оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов"язків(ч.1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 611, 623, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року (справа № 6-14цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Судом встановлено, що 17.06.2008року сторонами укладено кредитний договір, який складається із заяви позичальника та Умов і правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит у сумі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту "Універсальна", на строк дії платіжної картки зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3 % на місяць .

За визначенням п.2 Умов і правил надання банківських послуг, мінімальний обов"язковий платіж є розміром боргових зобов"язань держателя карти, які щомісячно підлягають виплаті протягом строку дії карти. Цей платіж розраховується як сума овердрафта та суми щомісячного платежу, який складається з нарахованих до виплати процентів та частини заборгованості за кредитом. В залежності від виду платіжної карти, розмір та порядок розрахунків щомісячного платежа зазначений у заяві та памятці клієнта і визначений у процентному відношенні до здійсненних операцій з викорисатнням платіжних карт.

Умови договору передбачають обов"язкові щомісячні мінімальні платежі з повернення як частини кредитних коштів, так і передбачених тарифами 3% за користування кредитом.

Пунктом 3.1.1 Правил користування платіжною карткою визначено, що строк дії картки зазначений на лицьовій стороні картки (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця (а.с. 14-15).

Строк погашення кредиту за вказаним видом картки визначений п.5.3 , п.5.4 Правил користування кредитною картою, згідно яких погашення відсотків проводиться щомісячними платежами, а погашення кредиту в повному обсязі визначено не пізніше останнього дня місяця вказаного на платіжній картці (поле MONTH).

Відповідачкою не надані суду дані щодо строку дії виданої їй кредитної картки.

В засіданні судової колегії представник позивача зазначив,що строк дії кредитної карти ОСОБА_1.- січень 2010року.Отже строк повернення кредиту в повному обсязі спливав у січні 2010року.

Відповідно до п. 3.1.3 Правил користування платіжною карткою, по закінченню строку дії картка продовжується Банком на новий строк шляхом надання клієнту карти з новим строком.

Доказів того, що після закінчення дії цієї картки Банком відповідачу була передана нова картка з новим строком дії, позивачем надано не було.

Згідно до розрахунку позивача заборгованість відповідачки за кредитним договором складає : 26 718гр.50коп.,у тому числі: 6800гр-заборгованість за кредитом,18169гр.08коп.-заборгованість за процентами,500гр.+ 1248гр.- штраф.,який має місце станом на 31.08.2013рік.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч. 5 цієї статті за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Останній платіж з погашення кредиту був здійснений відповідачкою ОСОБА_1. 02.05.2009 року, отже з червня 2009 року у банка виникло право пред"явити вимогу до відповідачки про виконання зобов"язання з погашення щомісячних платежів і з січня 2010року- щодо повернення кредиту в повному обсязі.

За нормами ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З позовом до відповідачки про стягнення заборгованості у сумі 26 718гр.50коп. банк звернувся до суду 05 грудня 2013 року з пропуском позовної давності.

За положеннями ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За вимогами ч.3,ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності,про застосування якої заявлено стороною у спорі до винесення судом рішення, є підставою для відмови у позові.

Судом першої інстанції справа розглянута у відсутності відповідачки,яка не була повідомлена судом у встановленому законом порядку про час і місце розгляду справи, а тому судова колегія бере до уваги заяву відповідачки,яку вона зробила в апеляційній скарзі, про застосування позовної давності.

За вказаних обставин з урахуванням відсутності у позивача поважних причин є підстави для застосування строку позовної давності щодо позовних вимог банку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Виходячи з викладеного, враховуючи,що внаслідок порушення судом вимог матеріального і процесуального законів - порушення права відповідачки на участь у розгляді судом справи, надання нею пояснень, доказів ,незастосування матеріального закону,який підлягає застосуванню неправильно вирішений спір, на підставі ст.ст. 307, 309 ЦПК України апеляційний суд вбачає підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову банку у задоволенні позову.

Також у відповідності до вимог ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені нею і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у суді апеляційної інстанції у розмірі 121,80 грн.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 18 березня 2014 року у даній справі скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 121 (сто двадцять одна) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: