Рішення № 50132334, 03.09.2015, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/11316/13-ц

2/310/118/15

РІШЕННЯ

Іменем України

03 вересня 2015 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Парій О.В.

при секретарі - Мирошниченко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, треті особи Виконавчий комітет Бердянської міської ради та ОСОБА_9, та позовом третьої особи ОСОБА_9 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, третя особа Виконавчий комітет Бердянської міської ради, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з позовом, який уточнили та змінили до початку розгляду справи по суті. Просять визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 23 грудня 2010 року приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області, реєстраційний номер 2688, укладений між продавцем ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика» та покупцями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, відповідно до якого продавцем передано у власність покупців, в рівних частках кожному, житловий будинок АДРЕСА_3 Запорізької області. Зазначили, що в квітні 2013 року ними отримано листа від відповідачів, яким їх було поставлено до відома, що відповідачі є власниками вказаного житлового будинку, та було запропоновано укласти з ними договір найму житлового приміщення. Відповідно до змісту листа, між ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика» та відповідачами 23 грудня 2010 року укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_3. Вважають вказаний договір купівлі-продажу таким, що укладений з порушенням вимог законодавства. Зазначили, що домоволодіння АДРЕСА_3 на праві власності належало ОСОБА_10 і ОСОБА_11. Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської Ради народних депутатів № 276 від 08.07.82р. санкціоновано додатковій відвід земельної ділянки площею 0,11га. для будівництва гуртожитку та дитячого садку. Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської Ради народних депутатів № 363 від 11.09.86 р. встановлено, що за рахунок вилучення земельної ділянки і зносу домоволодіння, рішенням виконкому від 05.07.84р. № 282 ОСОБА_10 надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, жилою площею 16,76кв.м., загальною 31,91кв.м., а ОСОБА_12 - однокімнатну, квартиру АДРЕСА_2 жилою площею 18,95кв.м., загальною площею 39,5 кв.м., їм виплачено грошову компенсацію за домоволодіння що зноситься. У 1983 році здано до експлуатації гуртожиток, а в грудні 1984 року дитячий комбінат трикотажної фабрики, але жилий будинок по АДРЕСА_3 залишився не знесеним, тому бюро технічної інвентаризації правові документи на домоволодіння не погашено. В цей час у квартирі, яка належала ОСОБА_11, мешкає з 1978 року її донька ОСОБА_13 з сім'єю 5 осіб (вона, чоловік та троє дітей). У квартирі, яка належала ОСОБА_10, з дозволу адміністрації трикотажної фабрики тимчасово мешкає їх робітниця ОСОБА_14 з донькою, зятем і двома онуками. У зв'язку з цим, виконавчий комітет вирішив: Адміністрації трикотажної фабрики житловий будинок по АДРЕСА_3 взяти на тимчасовий баланс. Сім'ю ОСОБА_13 переселити при отриманні фабрикою житла по часткоучасті у першу чергу, а житловий будинок знести. Бюро технічної інвентаризації правові документи на домоволодіння погасити. Адміністрації трикотажної фабрики запропонувати ОСОБА_14 в строк до 20.09.86 р. звільнити квартиру, надану їй до 20.09.86 р. у тимчасове користування. Відділу по обліку та розподілу житлової площі видати ОСОБА_13 тимчасовий ордер на трикімнатну квартиру жилою площею 34,9кв.м., загальною площею 44,4кв.м. по АДРЕСА_3. Міському відділу внутрішніх справ вирішити в передбаченому законом порядку питання прописки ОСОБА_13 та членів її сімї після отримання ордеру. Відповідно до ордеру на житлове приміщення № 1454 від 16.12.86 р., виданого виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів м.Бердянська, ОСОБА_13 на сімю з 5 осіб надано право заняття житлового приміщення, яке складається з 3 кімнат в квартирі за адресою АДРЕСА_3 на сім'ю в складі: ОСОБА_15 - чоловік, ОСОБА_16 - син, ОСОБА_17 - син, ОСОБА_2 син. Позивач ОСОБА_2 прописаний у вказаній квартирі. З часу укладення шлюбу, з 05.11.91 р., у вказаній квартирі прописана в якості члена сімї ОСОБА_2, його дружина позивач ОСОБА_3. Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який мешкає разом з батьками з народження, прописаний по досягненню 16 років та у звязку з отриманням паспорту. В квартирі № 2 цього будинку біля 20-ти років мешкає ОСОБА_9. 11.12.07 р. Бердянським міськрайонним судом Запорізької області постановлено рішення по цивільній справі за позовом ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та територіальної громаді в особі Бердянської міської ради про визнання права власності на самочинне збудоване (відбудоване) нерухоме майно. Вказаним рішенням суду позовні вимоги задоволені, визнано за ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика» право власності на самочинні споруди: житловий будинок «А», сіни «а,а1», сараї «Ш,Ч,Х,Ю», вбиральні «Т,Ш», що розташовані на земельній ділянці площею 0,0351га. по АДРЕСА_3. Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 13.08.13 р. рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11.12.07 р. у цій справі скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Позивачі вказують, що в звязку зі скасуванням рішення суду, яким було визнано право власності на самочинне будівництво, та прийняттям нового рішення про відмову у позові, договір купівлі-продажу від 23.12.10 року є таким, що суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. Відсутні відомості про здачу житлового будинку до експлуатації та самовільний будинок не може бути обєктом цивільних прав, скасування апеляційним судом Запорізької області рішення Бердянського міськрайонного суду з відмовою у задоволенні позову визначає, що будинок АДРЕСА_3 не набув статусу нерухомого майна та не може бути обєктом цивільно-правових відносин, зокрема, обєктом договору купівлі-продажу. Вказаний договір є таким, що суперечить нормам цивільного законодавства. Також вказують, що даний правочин порушує публічний порядок, оскільки порушує конституційні права позивачів на житло та переважне право перед іншими особами на його придбання.

Третя особа ОСОБА_9 звернувся до суду з самостійними вимогами. Просить визнати недійсним договір купівлі - продажу, посвідчений 23.12.2010 року приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області, реєстраційний номер 2688, укладений між продавцем ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика» та покупцями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, відповідно до якого продавцем передано у власність житловий будинок АДРЕСА_3 Запорізької області. Зазначив, що в квітні 2013 року він отримав листа від відповідачів, відповідно до якого його було поставлено до відома, що вони є власниками житлового будинку АДРЕСА_3, та йому було запропоновано укласти з ними Договір найму житлового приміщення. Відповідно до змісту листа, між ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика» та відповідачами 23 грудня 2010 року укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_3. Вважає вказаний договір таким, що укладений з порушенням вимог законодавства та є підстави для визнання його недійсним. Домоволодіння АДРЕСА_3 на праві власності належало ОСОБА_10 та ОСОБА_11. Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської Ради народних депутатів № 276 від 08.07.82р. санкціоновано додатковий відвід земельної ділянки площею 0,11га. для будівництва гуртожитку та дитячого садку. Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської Ради народних депутатів № 363 від 11.09.86 р. встановлено, що за рахунок вилучення земельної ділянки та знесення домоволодіння, рішенням виконкому від 05.07.84р. № 282 ОСОБА_10 надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_11-однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, та їм виплачено грошову компенсацію за домоволодіння що зноситься. У 1983 році здано до експлуатації гуртожиток, а в грудні 1984 року дитячій комбінат трикотажної фабрики, але жилий будинок по АДРЕСА_3 залишився не знесеним, тому бюро технічної інвентаризації правові документи на домоволодіння не погасило. В цей час у квартирі, яка належала ОСОБА_11, мешкала з 1978 року донька ОСОБА_13 з сім'єю 5 осіб (вона, чоловік та троє дітей). В звязку з відсутністю житла, тимчасово до надання Бердянською трикотажною фабрикою іншого житла, в 1984 році у квартирі, що належала ОСОБА_10, з дозволу адміністрації трикотажної фабрики була поселена мати ОСОБА_9 - ОСОБА_14, як їх робітниця, з сином, донькою, зятем і двома онуками, які мешкали в зазначеній квартирі без прописки. На імя ОСОБА_14 було оформлено особові рахунки для сплати за комунальні послуги. Квартира № 2 була надана матері тимчасово до 20.09.86 р.. Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської Ради народних депутатів № 363 від 11.09.1986 р. було вирішено: Адміністрації трикотажної фабрики житловий будинок по АДРЕСА_3 взяти на тимчасовий баланс. Сім'ю ОСОБА_13 пересилити при отриманні фабрикою житла по часткоучасті у першу чергу, а житловий будинок знести. Бюро технічної інвентаризації правові документи на домоволодіння погасити. Адміністрації трикотажної фабрики запропонувати ОСОБА_14 в строк до 20.09.86 р. звільнити квартиру, надану їй до 20.09.86 р. у тимчасове користування. Відділу по обліку та розподілу житлової площі видати ОСОБА_13 тимчасовий ордер на трикімнатну квартиру жилою площею 34,9кв.м., загальною площею 44,4кв.м. по АДРЕСА_3. Міському відділу внутрішніх справ вирішити в передбаченому законом порядку питання прописки ОСОБА_13 та членів її сімї після отримання ордеру. Про зазначене рішення виконкому ОСОБА_9 та його сімї стало відомо зі слів сімї ОСОБА_13 та після ознайомлення з ним підчас розгляду даної справи в суді. У зв'язку з тим, що Бердянською трикотажною фабрикою її робітниці ОСОБА_14 та членам її сім'ї не було надано а ні квартири, а ні кімнати в гуртожитку, адміністрація Бердянської трикотажної фабрики не ставила питання щодо звільнення ОСОБА_18 та членами її сім'ї займаного житла, вони залишилася проживати в квартирі, яка була надана тимчасово. У 1994 року в зв'язку з переїздом матері на інше місце мешкання на ОСОБА_9 з відома і згоди адміністрації Бердянської трикотажної фабрики, були переоформлені особові рахунки для сплати комунальних платежів. У вказаній квартирі ОСОБА_9 мешкає більш 20-ти років. 11.12.07 р. Бердянським міськрайонним судом Запорізької області постановлено рішення по цивільній справі за позовом ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та територіальної громаді в особі Бердянської міської ради про визнання права власності на самочинне збудоване (відбудоване) нерухоме майно. Вказаним рішенням суду позовні вимоги задоволені, визнано за ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика» право власності на самочинні споруди: житловий будинок «А», сіни «а,а1», сараї «Ш,Ч,Х,Ю», вбиральні «Т,Ш», що розташовані на земельній ділянці площею 0,0351га. по АДРЕСА_3. Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 13.08.13 р. рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11.12.07 р. у цій справі скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. ОСОБА_9 вказує, що в звязку зі скасуванням рішення суду, яким було визнано право власності на самочинне будівництво, та прийняттям нового рішення про відмову у позові, договір купівлі-продажу від 23.12.10 року є таким, що суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. Відсутні відомості про здачу житлового будинку до експлуатації та самовільний будинок не може бути обєктом цивільних прав, скасування апеляційним судом Запорізької області рішення Бердянського міськрайонного суду з відмовою у задоволенні позову визначає, що будинок АДРЕСА_3 не набув статусу нерухомого майна та не може бути обєктом цивільно-правових відносин, зокрема, обєктом договору купівлі-продажу. Вказаний договір є таким, що суперечить нормам цивільного законодавства. Також вказує, що даний правочин порушує публічний порядок, оскільки порушує його конституційні права на житло та переважне право перед іншими особами на його придбання.

В судовому засіданні позивачі та їх представник адвокат Полянчук С.О. заявлені вимоги підтримали.

ОСОБА_9 в судовому засіданні заявлені ним вимоги підтримав.

Представник відповідачів за дорученнями ОСОБА_20 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Зазначила, що в 1997 році ОСОБА_15, чоловік ОСОБА_13, якій було надано право на вселення у квартиру № 1 спірного будинку, отримав квартиру на усіх членів сімї, але на той час, їх син ОСОБА_2 без законних на то підстав самовільно залишився мешкати у наданому раніше приміщенні. Мати ОСОБА_9 зобовязана була звільнити надане в тимчасове користування приміщення за першою вимогою. Грошова компенсація колишнім власникам будинку виплачена в повному обсязі. 11 грудня 2007 року Бердянським міськрайонним судом прийнято рішення про визнання за ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика» права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3. Під час розгляду справи ОСОБА_2 Та ОСОБА_3 надали письмову згоду на визнання за ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика» права власності на зазначений будинок за умови, що з ними буде укладений договір найму житлового приміщення. В 2010 році на ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика» склалося скрутне становище та загальними зборами акціонерів було прийняте рішення про ліквідацію товариства. Після цього, директор ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика» запропонував ОСОБА_2 в усній формі викупити у товариства житловий будинок, але отримав відмову. Оскільки товариству необхідно було продати будинок для розрахунків з кредиторами, а мешканці відмовилися придбавати цей будинок, директор ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика» знайшов для ОСОБА_2 декілька варіантів для їх переселення у інші приміщення. Їм було запропоноване приміщення у гуртожитку за адресою АДРЕСА_5, але від цього варианту вони відмовилися. Після цього директор ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика» домовився з директором ВАТ «БЗПТО» про надання ОСОБА_2 житла в гуртожитку ВАТ «БЗПТО», але і ця пропозиція позивачами була відхилена. 17 грудня 2010 року на засіданні ліквідаційної комісії ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика» було прийняте рішення про відчуження спірного домоволодіння його акціонерам: ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8. 23 грудня 2010 року згідно договору купівлі-продажу вказаними особами придбано по 1/5 частини житлового будинку. На момент укладення договору сторони мали необхідний обсяг прав та обовязків. Єдиним законним власником майна було ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика» на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11.12.07 р.. Вказане рішення на момент укладення договору набрало законної сили. На підставі цього рішення Бердянським КПТІ 24.01.08 р. зареєстровано за ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика» право власності на будівлю. Відповідно до вимог законодавства, пов'язаного з будь яким судочинством в Україні, є принцип обов'язковості судових рішень, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно та витяг з реєстру обтяжень були надані нотаріусу при оформленні договору. Дефектів правочину під час його укладання не існувало. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочнну. Під час укладання оскаржуваного договору купівлі-продажу продавець та покупці були наділені належними правами щодо здійснення нравочнну. Після укладання договору купівлі-продажу відповідачі 12.07.11 р. уклали договір оренди земельної ділянки, на якій розташований будинок, строком до 01.03.60 р. та щорічно сплачують орендну плату згідно умов договору. У квітні 2013 року відповідачі звернулися до позивачів з пропозицією укласти договір найму житлового приміщення, але вони відмовились укладати договори. На даний час право власності відповідачів зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Представник Виконавчого комітету Бердянської міської ради за дорученням ОСОБА_22 в судовому засіданні 03 червня 2015 року вважає можливим вирішити позовні вимоги на розсуд суду. Пояснила, що до виконкому надходили заяви від сімї ОСОБА_2 про вирішення питання їх проживання за вказаною адресою. Оскільки будинок не перебуває у комунальній власності ці питання не можливо було вирішити. Згідно рішення виконкому документи на будинок погашено, власники отримали інше житло. В судове засідання 03 вересня 2015 року третя особа представника не направила, повідомлена. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Аналізуючи надані докази суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_3 був зареєстрований: 2/3 частини за ОСОБА_12 - на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 23 грудня 1977 року та посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори (реєстр. № 6659), на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 20 вересня 1979 року та посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори (реєстр. № 5203), на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 02 жовтня 1979 року та посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори (реєстр. № 5327); 1/3 частина за ОСОБА_10 - на підставі договору дарування, укладеного 30 травня 1972 року та посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори (реєстр. № 1820).

Виконавчим комітетом Бердянської міської ради народних депутатів 11 вересня 1986 року прийнято рішення № 363, в якому зазначено, що рішенням виконкому від 08.07.82 року № 276 санкціонований додатковий відвід земельної ділянки площею 0,11га. для будівництва гуртожитку та дитячого комбінату трикотажної фабрики за рахунок вилучення земельної ділянки та знесення домоволодіння по АДРЕСА_3, належного ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на праві особистої власності. Згідно рішення міськвиконкому від 05.07.84 р. № 282 ОСОБА_10 надана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 житловою площею 15,76 кв.м., загальною площею 31,91 в.м., а ОСОБА_11 однокімнатна квартира АДРЕСА_2 житловою площею 18,95 кв.м., загальною площею 39,5 кв.м., їм виплачено грошову компенсацію за домоволодіння, що підлягає знесенню. В 1983 році було введено в експлуатацію гуртожиток, а в грудні 1984 року дитячий комбінат трикотажної фабрики, але житловий будинок по АДРЕСА_3 залишився не знесений, в звязку з цим в бюро технічної інвентаризації документи на домоволодіння не погашено. В даний час в колишній квартирі ОСОБА_11, яка складається з трьох житлових кімнат площею 34,0 кв.м. мешкає з 1978 року її донька ОСОБА_13 з сімєю з 5 осіб (вона, чоловік та троє дітей). Чоловік - ОСОБА_15 працює в морському порту столяром-тесляром та перебуває на пільговій черзі для отримання житла, син народження 1965 року проходить службу у лавах Радянської армії. До 1978 року ОСОБА_13 з сімєю та матірю-ОСОБА_12. мешкали в м.Корсаково Сахалінської області в будинку, який належав їй на праві особистої власності, який вона продали та переїхали в м.Бердянськ. 23.12.77 р. ОСОБА_11 купила, а ОСОБА_10 продала 1/6 частину домоволодіння по АДРЕСА_3. 20.09.79 р. вона купила у ОСОБА_21 ? частину, а 02.10.79 р. у ОСОБА_23 ? частину домоволодіння, але за вказаною адресою була прописана лише ОСОБА_11. Її донька ОСОБА_13 з чоловіком з 1978-1981 р.р. були прописані в селі Луначарське, та в даний час проживають без прописки. В колишній квартирі ОСОБА_10, яка складається з однієї житлової кімнати площею 13,0 кв.м. за дозволом адміністрації трикотажної фабрики тимчасово мешкає їх робоча ОСОБА_14 з донькою, зятем та двоє онуків народження 1984 р. та 1985 р.. ОСОБА_14 та донька прописани по АДРЕСА_4, ОСОБА_24 прописаний по АДРЕСА_6. Враховуючи викладене виконавчий комітет Бердянської міської ради народних депутатів вирішив: 1.)Адміністрації трикотажної фабрики житловий будинок по АДРЕСА_3 взяти на тимчасовий баланс. Сімю ОСОБА_13 пересилити при отриманні фабрикою житла за долеучастю у першу чергу, а житловий будинок знести. 2.)Бюро технічної інвентаризації правові документи на домоволодіння по АДРЕСА_3 ОСОБА_11 та ОСОБА_10 погасити. 3).Адміністрації трикотажної фабрики запропонувати ОСОБА_14 в строк до 20.09.86 р. звільнити квартиру, надану їй до 20.09.86 р. у тимчасове користування. 4.)Відділу з обліку та розподілу житлової площі видати ОСОБА_13 тимчасовий ордер на трикімнатну квартиру жилою площею 34,9кв.м., загальною площею 44,4кв.м. по АДРЕСА_3. 5.)Міському відділу внутрішніх справ вирішити в передбаченому законом порядку питання прописки ОСОБА_13 та членів її сімї після отримання ордеру.

На підставі вказаного рішення на імя ОСОБА_13 виданий ордер від 16 грудня 1986 року № 1454 на житлове приміщення: квартира АДРЕСА_3, на склад сімї з 5 осіб: ОСОБА_15 чоловік, ОСОБА_16 син, ОСОБА_17 син, ОСОБА_2 син. В даний час в квартирі № 1 мешкає ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_1, які зареєстровані за вказаною адресою. В квартирі № 2 вказаного будинку мешкає ОСОБА_9, який за даною адресою не зареєстрований. Зазначені обставини визнано сторонами в судовому засіданні, ними не оспорюються та відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до рішення Бердянського міськрайонного суду від 11 грудня 2007 року визнано за Відкритим акціонерним товариством «Бердянська трикотажна фабрика» право власності на самочинні споруди, а саме: житловий будинок «А», сіни «а,а1», сараї «Ш,Ч,Х,Ю», вбиральні «Т,Ш», що розташовані на земельній ділянці площею 0,0351га по АДРЕСА_3.

Згідно договору купівлі-продажу, укладеного 23 грудня 2010 року та посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Ларіним О.С. (реєстр. № 2688) ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика» продала, а ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 купили, в рівних частках кожний, житловий будинок, який знаходиться за адресою; АДРЕСА_3.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності житловий будинок АДРЕСА_3 зареєстрований за ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 1/5 частці за кожним.

Рішенням Бердянської міської ради від 31 березня 2011 року передано в оренду земельну ділянку, яка перебуває у користуванні та без зміни її цільового призначення, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в рівних частках кожному, земельну ділянку площею 0,0351га., розташовану по АДРЕСА_3, строком до 01.03.2060 року. Відповідно вказаного рішення між Бердянською міською радою, з однієї сторони, та ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з другої сторони, 12 липня 2011 року укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0351га. в АДРЕСА_3.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 13 серпня 2013 року рішення Бердянського міськрайонного суду від 11 грудня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення наступного змісту: «В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Бердянська трикотажна фабрика» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, територіальної громади в особі Бердянської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване (відбудоване) нерухоме майно відмовити.».

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України (в редакції, діючої на момент укладання оспорюваного правочину) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України (в редакції, діючої на момент укладання оспорюваного правочину) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 810, ч. 1 ст. 811, ч. 3 ст. 822 ЦК України за договором найму житла одна сторона власник житла (наймодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Договір найму житла укладається в письмовій формі. У разі продажу житла, яке було предметом договору найму, наймач має переважне перед іншими особами право на його придбання.

Суд приходить до висновку, що в момент вчинення правочину його сторонами додержано вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, станом на 23 грудня 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Бердянська трикотажна фабрика» було власником житлового будинку АДРЕСА_3 та мало право розпорядження належним йому на праві власності майном, зміст договору купівлі-продажу не суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як позивачами, так і третьою особою, яка заявила самостійні вимоги, не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, що свідчать про порушення публічного порядку підчас укладання договору купівлі-продажу. Також не доведено вину, яка повинна виражатися в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Посилання на ст. 822 ЦК України щодо переважного права наймачів на придбання житла, суд не приймає до уваги, оскільки договір найму житла між ВАТ «Бердянська трикотажна фабрика», позивачами та третьою особою, яка заявила самостійні вимоги, в письмовій формі не укладався.

Як позивачі, так і третя особа, яка заявила самостійні вимоги, не будучи стороною оспорюваного договору, не обґрунтували, в чому полягає порушення їх прав в результаті укладення цього договору. Не доведено, яким чином будуть поновлені їх права внаслідок визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_9, яка заявила самостійні вимоги, належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 3-6, 11, 27, 31, 57-64, 131, 137, 212-215, 223, 294 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, - відмовити.

В задоволенні позовних вимог третьої особи ОСОБА_9, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В.Парій