Рішення № 50123956, 03.09.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/15728/13-ц

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Богінкевич С. М. ,

при секретарі - Власюк М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відновлення спільної межі та повернення частини земельної ділянки, зобов'язання вчинити певні дії, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом,мотивуючи тим, що він мешкає у приватному будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_2 (приватний сектор), який належить йому на підставі договору дарування від 29.04.1996 року, посвідчено державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №3-664.

Вказує, що поруч з його земельною ділянкою межує інша земельна ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_1 яка до 1994 року мала загальну площу 552 кв.м, тобто до складення виконавчим органом Київської Міської Ради Єдиного державного земельного кадастру, що підтверджується договором купівлі-продажу від 26.06.1984 року.

Зазначає, що у подальшому, відповідно до рішення Подільської районної ради народних депутатів №144 від 27.03.1984 року провул.Захарівський було перейменовано на вул.Захарівську, розпорядженням Подільської районної державної адміністрації №792 від 22.08.2005 року змінено номер будинку із АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1.

Також зазначає, що на даний час відповідно до листа Держдепартаменту земельних ресурсів від 14.11.2014 року власником земельної ділянки площею 606,87 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є третя особа - ОСОБА_3., що підтверджується державним актом про право власності від 31.01.2012 року НОМЕР_1.

У зв'язку з вищевикладеним, оскільки у 1994 році при складанні Державного земельного кадастру було протиправно, без відома та дозволу власників вищезазначених земельних ділянок працівниками Київзему збільшено площу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з 552 кв.м до 607 кв.м за рахунок його земельної ділянки, а саме - 55 кв.м, був змушений звернутись до суду з даним позовом та просить відновити спільну межу відповідно до акту здачі прийомки перенесених у натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, переданої у приватну власність від 16.11.2005 року, що проходить прямою лінією від точки 3, яка знаходиться на відстані 5,01 метрів від краю нинішньої межі його паркану уздовж вулиці, до точки 8, яка знаходиться на відстані 1,037 метра на відстані від іншої крайньої межі уздовж сусідського паркану по АДРЕСА_3 та зобов'язати відповідача внести зміни в Єдиний державний кадастровий реєстр, провівши лінію розмежування поміж АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 від точки 3 до точки 8.

У судовому засіданні позивач позов за обставин, викладених вище, підтримав та просив його задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 03.09.2015 року не з'явилась, як вбачається з матеріалів справи, про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, однак подала до суду свої заперечення, у яких позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити повністю мотивуючи тим, що він необґрунтований та безпідставно заявлений, оскільки позивач не є власником спірної земельної ділянки, тому суд з урахуванням думки позивача, приходить до висновку про можливість слухати справу у її відсутність на підставі всіх наявних доказів, долучених до матеріалів справи.

Третя особа ОСОБА_2. у судове засідання 03.09.2015 року не з'явилась, як вбачається з матеріалів справи, про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, причини неявки до суду не повідомила, тому суд приходить до висновку про можливість слухати справу у її відсутність на підставі всіх наявних доказів, долучених до матеріалів справи.

Третя особа ОСОБА_3. та її представник у судове засідання 03.09.2015 року не з'явились, як вбачається з матеріалів справи, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, однак ОСОБА_3. подала до суду заяву, у якій позов не підтримала та просила у його задоволенні відмовити повністю, мотивуючи тим, що він необґрунтований та безпідставно заявлений, оскільки позивач не є власником спірної земельної ділянки, тому суд приходить до висновку про можливість слухати справу у її відсутність на підставі всіх наявних доказів, долучених до матеріалів справи.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України та ч. 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України та ч.4 ст.60 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини рулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також пийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ч.2 ст.140 Конституції України особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами країни.

Відповідно до ст.55 Конституції України, ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Нормами ст.ст.15, 16 Цивільного Кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права або інтересу у разі його порушення, невизнання або спорювання шляхом звернення до суду та обрання найбільш вигідного способу захисту.

Відповідно до статті 148 Конституції України місцеві ради самостійно вирішують питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу - ОСОБА_1. на підставі договору дарування від 29.04.1996 року належить 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_2. Договір посвідчено державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №3-664 (а.с.53, том 1).

Крім того, відповідно до державного акту на на власність від 31.01.2012 року НОМЕР_1 третій особі - ОСОБА_3. належить земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 606,87 кв.м, що підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 24.11.2014 року 3057027-13092 (а.с.201, том 1).

Також слід зазначити, що відповідно до вищезазначеного листа Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 24.11.2014 року 3057027-13092 (а.с.201, том 1) земельна ділянка, розташована за адресою: м.Київ, АДРЕСА_2, площею 549,03 кв.м у чиєсь користування чи власність взагалі не надавалась.

У зв'язку вищевикладеним, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи щодо отримання у власність чи користування на спірну земельну ділянку. Посилання останнього у підтвердження підстав звернення з даним позовом як власника земельної ділянки не можуть бути прийняті судом як належний та допустимий доказ у розумінні ст.ст.57-60 ЦПК Країни.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, інших належних та допустимих у розумінні ст.ст.57-60 ЦПК України доказів порушення відповідачем його прав та законних інтересів позивачем не надано.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1. про зобов'язання відповідача внести зміни в Єдиний державний кадастровий реєстр, провівши лінію розмежування поміж АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 від точки 3 до точки 8, суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовної вимоги про відновлення спільної межі спірної земельної ділянки відповідно до акту здачі прийомки перенесених в натурі (на місцевості).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи мають діяти лише на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно абз.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про Державний земельний кадастр» це повноваження щодо реалізації державної політики у сфері земельних відносин по веденню державного земельного кадастру здійснює центральний орган виконавчої влади.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що у Київської міської ради відсутні повноваження щодо внесення змін Державного земельного кадастру.

У зв'язку з вищевикладеним, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих у розумінні ст.ст.57-60 ЦПК України доказів порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги останнього не знайшли своє доведення в ході судового розгляду, у зв'язку з чим не можуть вважатися такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.152, 153, 158 Земельного Кодексу України, ст.ст. 373, 378, 386 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відновлення спільної межі та повернення частини земельної ділянки, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва, шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. М. Богінкевич