Рішення № 50122564, 02.07.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19586/14-ц

провадження № 2/753/957/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва

в складі головуючого - судді Парамонова М.Л., за участі секретаря Стрільчук Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом

ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Господар Дарницького району м. Києва» про зобов»язання вчинити певні дії, про стягнення суми та відшкодування моральної (немайнової) шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28.10.2014 року звернувся до суду з позовом до КП «Господар Дарницького району м. Києва» про зобов»язання вчинити певні дії, про стягнення суми та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Позивач зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1, окрім нього в квартирі ніхто не був зареєстрований; він (позивач) з 2000 року сплачував рахунки, які надавались відповідачем; в липні 2014 року позивачем була отримана рахунок-квитанція на суму боргу 1970,00 грн.

В результаті звернення до відповідача, позивач 28.08.2014 року дізнався про те, що в квартирі АДРЕСА_1, крім позивача, ще зареєстрований колишній власник квартири ОСОБА_2., який разом з позивачем в квартирі ніколи не проживав і жодних комунальних послуг не отримував.

Також, позивач дізнався про те, що на ОСОБА_2. з 01.01.2006 року надавалась пільга у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому на вимогу Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації відповідачем було проведено перерахунок з дати нарахування пільги.

За підрахунками позивача, з червня 2011 року по червень 2014 року (за три роки) позивачем було надлишково сплачено на рахунок відповідача за ОСОБА_2., який не отримував жодних комунальних послуг, 13007,59 грн.; також позивач безпідставно сплачував заборгованість за електроенергію в сумі 1800,00 грн. та 400,00 грн. - по договору з реструктуризації боргу за електроенергію; у зв»язку з неправомірними діями відповідача, позивачу також завдано значної моральної шкоди, яку позивач оцінює сумою 14000,00 грн., тому позивач вимушений був звернутися до суду з даним позовом та просить суд постановити рішення, яким: визнати протиправними дії Відповідача щодо нарахування та стягнення з позивача заборгованості за надання пільги у 25% за період з 01.01.2006 року по 01.06.2014 року на не проживаючого та неотримуючого будь-які комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 громадянина ОСОБА_2. на суму 2994,55 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача 13007,59 грн. - у якості повернення неотриманих але сплачених комунальних послуг; 1800,00 грн. - надлишково сплачених коштів за електроенергію та 400,00 грн. - по договору з реструктуризації боргу за електроенергію; 14000,00 грн. - в порядку відшкодування моральної шкоди, а всього - 29207,59 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 10.04.2015 року та просив позов задовольнити у повному обсязі, з підстав, зазначених у позовній заяві; представник відповідача Шелудько Ю.М. позов не визнала та просила в його задоволенні відмовити повністю, стверджуючи, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (підстави звільнення від доказування).

Згідно ст.526, 623 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник, який порушив зобов"язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов"язання, доказується кредитором.

Згідно ст.20, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" - розмір плати за житлово-комунальні послуги, за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій розраховується і встановлюється виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Споживач зобов"язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В судовому засіданні встановлено: згідно Договору міни від 09.11.2000 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (позивачем), посвідченого 09.11.2000 року Фоєю Л.Г. - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №5177, відбувся обмін квартири на частину квартири, а саме: ОСОБА_3. обміняла належну їй на підставі Договору купівлі-продажу, зареєстрованого Українською біржею «Десятинною» 11.06.1996 року за №4240-А/2190 та Київським міським БТІ 11.07.1996 року в реєстрову книгу за №5808, квартиру АДРЕСА_1 на ? частину квартири АДРЕСА_2, яка (частина квартири) належала ОСОБА_1 (позивач) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Московською районною державною адміністрацією м. Києва 21.06.2000 року згідно з розпорядженням від 21.06.2000 року за №24288, зареєстрованого в Київському міському БТІ 07.07.2000 року в реєстрову книгу за №7220; квартира АДРЕСА_1 - є однокімнатною, жилою площею 13,0 кв. м, загальною площею 26,10 кв. м; квартира №4 - є двокімнатною, жилою площею 25,80 кв. м, загальною площею 43,70 кв. м (а.с.4, 6 - копія Договору та реєстраційного посвідчення).

Згідно довідки за формою №3 від 08.09.2014 року ЖЕД-222 (а.с.15), в квартирі АДРЕСА_1 значиться зареєстрованими дві особи - позивач ОСОБА_1, 1955 року народження - з 2004 року, а також ОСОБА_2, 1937 року народження - з 1986 року (як зазначено - колишній власник).

Як стверджує позивач ОСОБА_1, ОСОБА_3. є його рідною сестрою, а з ОСОБА_2. він не знайомий.

Отже, суд вважає, що ствердження представника відповідача про те, що позивач ОСОБА_1 на момент укладення договору міни у 2000 році та на момент реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 у 2004 році не міг не знати щодо наявності реєстрації в квартирі громадянина ОСОБА_2., є обґрунтованими.

Згідно ст.322, 383 ЦК України - власник зобов»язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім»ї, інших осіб тощо.

Як вбачається з пояснень позивача ОСОБА_1, починаючи з 2000 року і по 2014 рік він до житлового органу з будь-якими заявами, повідомленнями або вимогами, а також до суду - з приводу реєстрації ОСОБА_2. в квартирі АДРЕСА_1, не звертався (а.с.43-44).

Згідно рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.12.2014 року (справа №753/19564/14-ц) - за позовом ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 (а.с.26-27).

З отримуваних позивачем щомісячних рахунків на сплату за житлово-комунальні та інші послуги по квартирі АДРЕСА_1 вбачається, що в кожному документі зазначено кількість осіб по квартирі - 2 та врахування пільги на 1 особу - Діти війни 25% (а.с.31, 45, 60-70).

Згідно листа Відповідача від 08.10.2014 року - на вимогу Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації було припинено нарахування пільги по квартирі АДРЕСА_1 на ОСОБА_2., з поверненням до бюджету суми 2994,55 грн. - за весь період нарахування пільги, тобто з 01.01.2006 року (а.с.8-9).

З урахуванням положень ст.22, 1166, 1167 ЦК України в судовому засіданні не встановлено обставин, відповідно до яких можна вважати, що з вини відповідача позивачу ОСОБА_1 було завдано збитків, майнової та моральної шкоди (в об»ємі заявлених позивачем вимог); розмір нарахувань за спожиту електричну енергію залежить від показників засобів обліку спожитої електричної енергії і не визначається залежно від кількості осіб, що проживать в квартирі; в даній справі не вирішується питання щодо стягнення з позивача суми 2994,55 грн., тому підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо зазначення в його розрахунках зазначеної суми як заборгованості позивача перед відповідачем, суд вважає, не має.

Згідно ст.14 ЦК України - цивільні обов»язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов»язковим для неї.

Отже, аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи та надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Господар Дарницького району м. Києва» не доведені в судовому засіданні, заявлені без достатніх правових підстав, а тому в задоволенні позову має бути відмовлено повністю.

Згідно ст.88 ЦПК України з Позивача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі (243,60 + 243,60 - 80,00) = 407,20 грн. (а.с.1).

Керуючись ст.15, 30, 60, 209-218 ЦПК України, на підставі ст.11-16, 22, 23, 322, 383, 526, 714, 1166, 1167 ЦК України, ст.150, 151 ЖК України, ст.20, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України «Про захист прав споживачів», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Господар Дарницького району м. Києва» про зобов»язання скасувати суму заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2006 року по 01.06.2014 року по квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 2994 грн. 55 коп.; про стягнення суми 15207 грн. 59 коп. та відшкодування моральної (немайнової) шкоди у розмірі 14000,00 грн. - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в сумі 407 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Парамонов М.Л.