Рішення № 50119478, 09.09.2015, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1788/15-ц

номер провадження 2/695/891/15

09 вересня 2015 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Таратін В.О.

при секретарі Курченко В.М.

за участю прокурора Іванової О.І.

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши справу за позовом заступника Прокурора Черкаської області до ОСОБА_5, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_6 служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, третя особа Новодмитрівська сільська рада, про визнання недійсними наказів Держкомагенства щодо надання дозволів на розробку землевпорядної документації, визнання недійсним договору оренди земельних ділянок, зобовязання ОСОБА_5 повернути державі земельних ділянок, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ

Заступника прокурора Черкаської області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 (прізвище до одруження ОСОБА_7) Т.О., Головного управління Держгеокадастру (колишня назва Держземагенства) у Черкаській області, ОСОБА_6 служби Золотоніського МРЮ Черкаської області, третя особа Новодмитрівська сільська рада, про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенствау Черкаській області від 31.05.2013№ ЧК/7121587800:10:003/00000045, № ЧК/7121587800:10:012/00000046,№ ЧК/7121587800:10:003/00000047, № ЧК/7121587800:10:006/00000049, від 29.07.2013 № ЧК/7121587800:10:003/00000525, № ЧК/7121587800:10:006/00000527,№ ЧК/7121587800:10:012/00000528, № ЧК/7121587800:10:006/00000529, № ЧК/7121587800:10:003/00000530; визнати недійсним договір оренди земельних ділянки площею 20,3505 га, кадастровий номер 7121587800:10:003:0502, 10,2499 га., кадастровий номер 11587800:10:012:0501, 9,8352 га., кадастровий номер21587800:10:003:0501, 10,6779 га., кадастровий номер11587800:10:006:0504, 1,4585 га., кадастровий номер 7121587800:10:006:0503, укладений між ГУ Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_7 29.07.2013 р.; зобовязати ОСОБА_5 повернути державі, а ГУ Держгеокадастру у Черкаській області прийняти за актом приймання-передачі земельні ділянки площею 20,3505 га.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.08.2013 р., індексні номери №5328912, №5329942, №5325395, №5330708, №5321949, ОСОБА_6 служби Золотоніського МРЮ.

Позов мотивовано тим, що наказами ГУ Держземагенства у Черкаській області від 31.05.2013 № ЧК / 7121587800:10:003/00000045, № ЧК / 7121587800:10:012/00000046, № ЧК / 7121587800:10:003/00000047, № ЧК / 7121587800:10:006/00000049, на підставі заяви ОСОБА_7 останній надано дозвіл на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок, орієнтовний розмір яких становить 19,8 га, 12,4 га, 10,6 га, 12,5 га, сільськогосподарського призначення (сіножаті) в оренду, для ведення фермерського господарства, яка розташована в адміністративних межах Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району.

У подальшому наказами ГУ Держземагенства у Черкаській області від 29.07.2013 р. затверджено розроблені на замовлення ОСОБА_7 проекти землеустрою згідно договору оренди землі від 29.07.2013 зазначені земельні ділянки, а саме наказом № ЧК/7121587800:10:003/00000525площею 20,3505 га., № ЧК / 7121587800:10:006/00000530 площею 10,6779 га., № ЧК/ 7121587800:10:012/00000527 площею 10,2499 га., № ЧК/ 7121587800:10:006/00000529 площею 1,4585 га., № ЧК / 7121587800:10:003/00000528 площею 9,8352 га. та передані їй в оренду.

Однак, при прийнятті ГУ Держземагенством у Черкаській області вказаних вище наказів про надання дозволу на розробку землевпорядної документації, її затвердженні та укладенні договору оренди допущені порушення вимог діючого законодавства, що є підставою для визнання спірних наказів та укладеного на підставі них Договору оренди землі недійсними.

Так, ч.5 ст.20 ЗК України встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Занесення певних земель до відповідного виду угідь здійснюється на підставі правил встановлених ГОСТ «Землі. Терміни та визначення» № 26640-85», відповідно до змісту яких сінокосами та пасовищем є земельні ділянки, які систематично використовуються для сінокосіння та випасання худоби.

З змісту оскаржуваного договору оренди землі (пункт 2 «обєкт оренди») та довідок форми - 6 ЗЕМ, орендовані ОСОБА_7 земельні ділянки відноситься до сінокосів, тобто систематично використовувалась для сінокосіння.

На момент надання спірних дозволів та укладення договору оренди зазначених земельних ділянок було встановлено їх вид цільового використання, передбачений ст.34 ЗК України - для сінокосіння та випасання худоби.

Натомість ведення фермерського господарства відповідно до ст.ст.20, 31 ЗК України є іншим, окремим видом цільового використання землі. Слід розмежовувати вид використання земель сільськогосподарського призначення для сінокосіння та для ведення фермерського господарства.

Разом з тим, спірні землі надані ОСОБА_7 не для сінокосіння, а для ведення фермерського господарства, тобто відбулася зміна виду цільового використання землі, фактично спірними наказами та договором оренди поєднано два види використання землі - для сінокосіння та ведення фермерського господарства.

Однак, жодного рішення уповноваженим органом щодо зміни виду використання спірної земельної ділянки не приймалось та відповідна землевпорядна документація не розроблялась.

Такі ж висновки викладені у правової позиції Верховного Суду України у справі від 05.03.2013 № 21-417а12, у якій суд зазначив, що відповідно до принципів земельного права та вимог ст. ст. 19 - 21, 31, 33 - 37 ЗК України зміна цільового призначення земельної ділянки та зміна виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення хоча є різними інститутами права, проте їх зміна відбувається виключно з дотриманням порядку, встановленого для зміни цільового призначення землі.

У свою чергу, відповідно до ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та угод щодо земельних ділянок.

Крім того, з урахуванням розробленої землевпорядної документації та поговору оренди землі вбачається, що спірна земельна ділянка продовжує відноситися до сіножатей та відповідно має використовуватися саме для сінокосіння.

Частиною 2 ст.2 ЗУ «Про фермерське господарство», який встановлює право отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства встановлено застереження, що дія цього закону не розповсюджується на осіб, які займаються зокрема сінокосінням та випасанням худоби.

Зазначена норма також дає підстави вважати, що фермерське господарство як вид господарської діяльності не включає в себе таку господарську діяльність як сінокосіння та випасання худоби.

Крім того відповідно до ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, громадянам визначеним ч.ч. 2,3 ст.134 цього Кодексу, здійснюється в порядку встановленому ст.123 цього Кодексу.

Також у заявах ОСОБА_7 на отримання в оренду земельних ділянок відсутні відомості про кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність. У землевпорядній документації відсутнє обґрунтування щодо необхідності в отримані значної площі землі (розмірів земельної ділянки). Відсутні дані, які б вказували на можливість ОСОБА_7 самостійно обробляти значну кількість землі, при тій умові, що зазначені землі розташовані в різних місцях (різні сільські ради одного району).

Частиною 7 ст.7 ЗУ «Про фермерське господарство» встановлено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Проте, як вбачається з доданих картографічних даних, зазначені землі розташовані в різних місцях і не становлять єдиного масиву, а являються окремими масивами.

Невідповідність заяв громадянина зазначеним вимогам є підставою для відмови у задоволені таких заяв.

До аналогічного висновку прийшов Вищий адміністративний суд України у своїй постанові від 22.01.2014 № К/800/40388/13, якою визнав незаконним та скасував розпорядження про передачу земель для ведення фермерського господарства, яке прийняте без належного обґрунтування - можливості оброблення значної кількості землі та передачі декількох масивів земельних ділянок.

Таким чином, Головне управління допустило порушення вимог ст.7 Закону України «Про фермерське господарство».

Правовим наслідком прийняття правового акту, що суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси, відповідно до ст.21 ЦК України є скасування та визнання такого акту незаконним в судовому порядку.

Також ст.ст. 152, 155 ЗК України передбачено спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правового акту.З огляду на наведене спірні накази ГУ Держземагенства у Черкаській області мають бути визнані судом недійсними.

У свою чергу, договір укладений на підставі правового акту органу державної влади відповідно до ст.648 ЦК України має відповідати цьому акту.

Крім того, ст.6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і і зговором оренди землі.

Також, ст.16 вказаного закону встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.При цьому, порушення вимог ст. 6 Закону України «Про оренду землі», відповідно дост. 15цього Закону є підставою для визнання недійсним такого договору.

Наведені норми з урахуванням обставини справи, відповідно до ст. ст. 203, 206 ЦК України та ст.152 ЗК України дають підстави для визнання його недійсним та повернення земельної ділянки.

Вказані вище обставини вказують на незаконну реєстрацію права користування спірними земельними ділянками, проведену ОСОБА_6 службою Золотоніського міськрайонного управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію від 27.08.2013 № 5328912, № 5329942, № 5325395, № 5330708, № 5321949, що підтверджується витягом з державного реєстру речових права за нерухоме майно.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться зокрема на підставі договорів, укладених у порядку, установленого законом.Обставини справи вказують, що спірний договір укладений з порушенням встановленого законом порядку.

Прокурор в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову.

Представники відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, в судовому засіданні позовних вимог не визнали в повному обсязі у звязку з тим, що отримавши в оренду земельні ділянки ОСОБА_5 було створено та зареєстровано в встановленому законом порядку Фермерське господарство «ЛЮБАВА 2013», яке зареєстроване у Золотоніському районі, село Нова Дмитрівка. Факт створення господарства спростовує припущення прокурора про відсутність даних, які б вказували на можливість відповідача самостійно обробляти значну кількість землі, а також припущення щодо перспективи діяльності господарства.

Представники вважають, що позивач не має права втручатися в господарську діяльність товариства та шляхом припущень, тобто надання оцінки можливості чи неможливості позивачем обробляти земельні ділянки отримані в оренду.

Подаючи позов позивач не спромігся вивчити розтушування земельних ділянок та підпорядкованість адміністративним одиницям. Всі земельні ділянки знаходяться в адмінмежах Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. Даний факт стверджує про необізнаність прокурора щодо всіх умов надання земельних ділянок в оренду позивачу.

Відповідно до п. 2 договору оренди землі від 29 липня 2013 року в оренду передаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташовані за межами населеного пункту, в адміністративних межах Новодмитрівської сільської ради загальною площею 52.5720 га. та цільовим призначенням сіножатті.

Тобто, ніякої зміни виду використання земельних ділянок при укладенні договору оренди землі не відбулося. Землі були передані, як сіножатті та використовуються за призначенням. Землі сільськогосподарського призначення, в тому числі і сіножатті, можуть надаватися для ведення фермерського господарства на підставі договорів оренди землі.

Посилання прокурора на ч.2 ст.2 ЗУ «Про фермерське господарство» відповідно до якої зазначено, що цей Закон не поширюється на громадян, які ведуть особисте селянське господарство або які використовують земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби не може братися судом до уваги оскільки ОСОБА_8 не є громадянкою, яка використовує земельні ділянки для сінокосіння, оскільки створено фермерське господарство, яке використовує орендовані землі.

Підстав, які б могли стати причиною для відмови у наданні на той час ОСОБА_7 земельних ділянок для ведення фермерського господарства та укладення договору оренди не вбачається. На ці конкретні підстави не вказує і прокурор у поданій позовній заяві. Відповідно ж до ст. 186-1 ч. 6 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою, а такі обставини не встановлені.

ОСОБА_5, діючи сумлінно при укладенні договору оренди землі, погодившись з його умовами, які були передані державою в особі органу державної влади, вклавши кошти на приведення занедбаних земельних ділянок до ладу та придбання засобів для обробітку землі, очікувала на законних підставах набуття права безперешкодного користування об'єктом оренди, при дотриманні умов договору зі своєї сторони, протягом усього строку дії договору.

Представники зазначають, що не вбачають жодного обґрунтування прокурора, які саме збитки завдані державі прийняттям спірних наказів та укладенням договору оренди землі. Одні лише слова прокурора стосовно порушення інтересів держави полягає в порушенні встановленого законом порядку розпорядження землями, що призвело до незаконної зміни виду використання земельної ділянки та її передачі особі, яка не має право нею використовуватись для таких цілей без будь-яких доказів не є належними та допустими доказами.

Крім того повернення даних земельних ділянок орендодавцем за критичних державних економічних умов на момент розгляду справи, що офіційно визнано політичним керівництвом держави Україна, може призвести до втрати врожаю, подальшого не обробітку землі, що призведе до матеріальних втрат як суспільства в першу чергу, так і особи орендаря. Крім того, таке рішення підриватиме довіру громадян до державних інститутів в зв'язку із відсутністю чіткого дотримання саме державними службовцями процедурних питань, що передували виданню наказів та укладанню договору оренди, що не служитиме жодним можливим чином суспільному інтересу.

Представник ГУ Держгеокадастру в судове засідання не зявився, але направив на адресу суду заперечення де вказав, що проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з наступних підстав. Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Усі рішення субєкта владних повноважень повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Головне управління в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами КМУ, дорученнями Премєр-міністра України, наказами Мінагрополітики та продовольства України, тощо.

Відповідно до Постанови КМУ від 14.01.2015 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» Головне управління реорганізовується шляхом приєднання в Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області. Наказом Держгеокадастру від 26.05.2015 № 84 «Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області» можливість забезпечення здійснення покладених на ГУ Держгеокадастру у Черкаській області наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 № 19 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру у Черкаській області» функцій і повноважень ГУ Держземагенства у Черкаській області, що припиняється.

Законом України від 06.09.2012 № 5245- VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності 01.01.2013 внесено зміни до Земельного кодексу України (далі - Кодекс), відповідно до частини четвертої статті 122 центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності встановлює стаття 116 ЗК України.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст.20 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Кодексу.

Згідно зі статтею 22 цього Кодексу землями сільськогосподарського призначення є сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Стаття 34 Кодексу визначає, що громадяни можутьорендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Згідно з ч.1 ст.1 ЗУ «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст.2 цього Закону він не поширюється на громадян, які ведуть особисте селянське господарство або які використовують земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Частиною 2 ст.24 цього Закону визначено, що фермерське господарство самостійновизначаєнапрямисвоєїдіяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв'язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних.

Таким чином, громадяни які отримали земельні ділянки для випасання худоби чи сінокосіння не можуть створити і зареєструвати фермерське господарство з таким видом використання землі.

Разом з тим, законом не передбачено надання відмови на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського товариства з підстав не передбачених статтею 123 Кодексу.

Представник відповідача ОСОБА_6 служби Золотоніського МРЮ ОСОБА_1 позовних вимог не визнав та пояснив, що реєстраційною службою було здійснено належну державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на підставі наданих документів договору оренди земельних ділянок площею 20,3505 га, кадастровий номер 7121587800:10:003:0502, 10,2499 га., кадастровий номер 11587800:10:012:0501, 9,8352 га., кадастровий номер 21587800:10:003:0501, 10,6779 га., кадастровий номер 11587800:10:006:0504, 1,4585 га., кадастровий номер 7121587800:10:006:0503, укладений між ГУ Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_7 29.07.2013 р., інших необхідних документів та відповідно до вимог статей 125 і 126 Земельного кодексу України, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».Отже вимоги до ОСОБА_6 служби Золотоніського МРЮ на думку представника є необґрунтованими.

Представник третьої особи Новодмитрівської сільради - сільський голова ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позиції щодо позову представників відповідачів та пояснив, що позивачем не подано суду жодного доказу виявленого факту порушення вимог земельного законодавства під час передачі в оренду земельної ділянки державної власності, що полягає у незаконній зміні цільового виду використання земельної ділянки та її передачі особі, яка не може нею володіти для таких цілей.

Представник вказує, що класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548. Згідно даної класифікації землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництвасільськогосподарської продукції здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше) включають в себе наступні підрозділи:для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, тощо.

Разом з тим відповідно до п.1 ст.1 ЗУ «Про фермерське господарство» та ст.114 Господарського кодексу України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку. Це вказує на можливість використання земель із цільовим призначенням «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», що цілком правомірним буде також використання фермерським господарством земель, призначених для городництва, сінокосіння, випасання худоби, надання послуг у сільському господарстві, пропаганди передового ведення сільського господарства, іншого сільськогосподарського призначення.

Також відповідно до вимог п.1 ст.33 ЗК України фермерське господарство для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на умовах оренди може використовувати навіть земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства.

На думку представника статті 31, 33-37 ЗКУ не містять чітких вимог, щодо використання земельних ділянок, а лише вказують на критерії за якими вони відносяться до певного цільового призначення; та на їх склад. Так, ст.31 ЗК України визначає, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Статтею 34 ЗК України визначено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Крім того висновок позивача, що відбулася зміна цільового виду використання землі, фактично спростовується його твердженням в позовній заяві, а саме тим, що з урахуванням розробленої землевпорядної документації та договору оренди землі вбачається, що спірна земельна ділянка продовжує відноситися до сіножатей та відповідно має використовуватися саме для сінокосіння.

Також представник зазначив, що в п.25 ГОСТ «Землі. Терміни та визначення» № 26640-85 зазначено, що з метою докорінного поліпшення сінокосів і пасовищ допускається їх розорювання та зайняття посівами сільськогосподарських культур не більше 2-3 років.

Не відповідає дійсності твердження позивача про розташування орендованих ОСОБА_5 земель в різних місцях і не становлять єдиного масиву, а являються окремими масивами, оскільки всі земельні ділянки знаходяться в адмінмежах Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, одна коло одного.

Як у довідках за Ф-6 ЗЕМ так і в самих договорах оренди вказані земельні ділянки віднесені до земель сільськогосподарського призначення за угіддями - сіножаті, а не визначено їх вид цільового використання - для сінокосіння та випасання худоби; крім того до моменту передачі земель в оренду вони взагалі ніяк не використовувалися, та були забур'янені, як наслідок від них ні держава, а ні сільська рада не отримували жодного доходу.

Представник зазначає, що позивач чомусь не зазначає, які саме збитки завдані державі прийняттям спірних наказів та укладенням договору оренди землі. Одні лише слова прокурора стосовно порушення інтересів держави полягає в порушенні встановленого законом порядку розпорядження землями, що призвело до незаконної зміни виду використання земельної ділянки та її передачі особі, яка не має право нею використовуватись для таких цілей без будь-яких доказів не є належними та допустими доказами.

Разом з тим, у разі задоволення позову Прокуратури Черкаської області державі в особі територіальної громади Новодмитрівської сільської ради будуть завдані значні збитки - щонайменше 46 409,63 грн. в рік на досить таки тривалий термів, до надання цих земель знову в оренду. Крім того існує ризик, що дані земельні ділянки знову стануть забур'яненими і відповідно втратять свою привабливість для потенційних орендарів.

Вислухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів N 2. 4. 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року, перебування майна в оренді розцінюється як реалізація особою, яка орендує таке майно, її права власності. Статтею 1 Протоколу до Конвенції ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своєму рішенні Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, тобто дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року зазначив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес». Водночас, у справі «Stretch проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії», де йшла мова про пролонгацію раніше укладеного договору, відповідно до якого позивач вклав кошти у будівництво споруд на орендованій земельній ділянці, а органи влади відмовилися від пролонгації договору, так як положення про пролонгацію, про застосування якого було вказано у договорі, суперечило вимогам законодавства, був зроблений висновок Європейського суду з прав людини про порушення прав заявника, так як згідно матеріалів справи судом не було встановлене істотне порушення інтересів суспільства.

Суд звертає увагу, що ефективність правосуддя у даному спорі, можливості досягнення належних правових наслідків у результаті розгляду справи через невідповідність обраного Прокурором способу захисту порушеного, на його думку, права, та можливість відновлення такого.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

За даних обставин, вирішення цього спору є безперспективним в розумінні захисту порушених, на думку прокурора, прав.

Звертаючись з даним позовом прокурор не може пояснити дійсної мети звернення до суду, окрім «загальної практики», не може передбачити правові наслідки оспорювання актів суб'єктів владних повноважень, на підставі яких уже виникло право.

Саме по собі оскарження наказів, якими надано дозволи на розробку технічної документації із землеустрою щодо оренди земельних ділянок з ведення фермерського господарства на землі сіножать не є захистом публічного порядку, воно не вказує на порушення права держави на землю та не відновлює його.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Навпаки, у разі задоволення вказаного позову державі, в особі органу місцевого самоврядування та територіальної громади с. Нова Дмитрівка, можуть бути завдані значні матеріальні збитки у вигляді недоодержання коштів від оренди землі до місцевого бюджету до надання цих земель у іншу оренду, існує ризик забур'янення ділянок і втрати комерційної сільськогосподарської привабливості для потенційних орендарів. Орендар ФГ «Любава 2013» втратить вигоду у вигляді отриманих урожаїв, коштів витрачених на обробку та догляду земельних ділянок, витрат повязаних з державною реєстрацію та утриманням орендованої нерухомості.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, а даний позов може лише створити негативні наслідки, в тому числі і державі, на захисті інтересів якої стоїть Прокуратура в Україні.

Стосовно підстав задоволення позову, визначених прокурором, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отримавши в оренду земельні ділянки ОСОБА_5 було створено та зареєстровано в встановленому законом порядку Фермерське господарство «ЛЮБАВА 2013», Статут якого мається у матеріалах справи. Факт створення господарства спростовує припущення прокурора про відсутність даних, які б вказували на можливість відповідача самостійно обробляти значну кількість землі, а також припущення щодо перспективи діяльності господарства.

Відповідно до викопіювань з Публічної кадастрової карти України, наданих відповідачами як доказ на підтвердження своїх заперечень, розташовуються земельні ділянки одна коло одної, в адміністративних межах Новодмитрівської сільради Золотоніського району, тобто в межах однієї адміністративної одиниці.

Дані факти стверджують про необізнаність прокурора щодо окремих умов надання земельних ділянок в оренду позивачуу розумінні ч.7 ст.7 ЗУ «Про фермерське господарство»або можливе свідоме замовчування фактів, які спростовують його доводи.

Положення цієї норми Закону щодо розташуванням на бажаних для надання земельних ділянках водних джерелта лісових угідь, наближенням до існуючихшляхів, електро- ірадіотелефонних мереж, газо- і водопостачальнихсистем та інших видів інженерноїінфраструктури носять рекомендаційний характер, їх відсутність неозначає, що такі єдині масиви заборонено надавати громадянину у користування (оренду) для створення фермерського господарства, оскільки такі рекомендації направлені насамперед на захист інтересів особи, що претендує на отримання земельних ділянок, а як вбачається з заперечень відповідачів дані положення ними не оспорюються.

Крім того прокурором жодним чином не вказано, яким саме чином виявлені порушення земельного законодавства за зміною цільового призначення використання земель, відсутні будь які докази, матеріали перевірок чи іншого документального підтвердження виявлення вказаного порушення.

Отже не відповідає дійсності твердження позивача про порушення, що полягає у незаконній зміні цільового виду використання земельної ділянки, оскільки чинне законодавство не містить прямого визначення поняття «цільовий вид використання земельної ділянки» чи навіть «вид використання земельної ділянки», а існує поняття «цільове призначення земельної ділянки», що передбачає використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Так відповідно до п.1 ст.19 ЗК Україниземлі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі чітко визначені категорії: а) землі сільськогосподарського призначення, б)землі житлової та громадської забудови, в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, г) земліоздоровчогопризначення, ґ) землірекреаційного призначення, д) землі історико-культурного призначення, е)землі лісогосподарського призначення, є) землі водного фонду, ж) землі промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч.2 ст. 22 ЗКУкраїни до земель сільськогосподарського призначення належать:а)сільськогосподарські угіддя (рілля,багаторічні насадження, сіножаті, пасовищата перелоги), б)несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Крім того ч.3 ст.22 ЗКУкраїни передбачено,щоземлі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для веденняособистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Таким чином Земельний кодекс України не містить обмежень (переліку) видів угідь земельнихділянок сільськогосподарського призначення, які можуть надаватися укористування громадянам для ведення фермерського господарства.

Слід зазначити, що Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена Наказом Держкомзему від 23.07.2010 р. №548. Згідно даної класифікації землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, тощо) включають в себе наступні підрозділи, зокрема: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для ведення фермерського господарства, …для сінокосіння і випасання худоби, …для іншого сільськогосподарського призначення, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про фермерське господарство», ст.114 Господарського кодексу України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Наведені вище норми Закону вказують на можливість використання земель із цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», правомірним також є використання фермерським господарством земель, призначених для городництва, сінокосіння, випасання худоби, надання послуг у сільському господарстві, пропаганди передового ведення сільського господарства, іншого сільськогосподарського призначення.

Не є вмотивованою позиція позивача щодо використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Статтями 31, 33-37 ЗКУкраїни не містять чітких вимог, щодо використання земельних ділянок, а лише вказують на критерії за якими вони відносяться до певного цільового призначення.

Разом з тим п.25 ГОСТ «Землі. Терміни та визначення» № 26640-85, на які посилається прокурор у своєму позові зазначено, що з метою докорінного поліпшення сінокосів і пасовищ допускається їх розорювання та зайняття посівами сільськогосподарських культур не більше 2-3 років.

Дійсно у правових позиціях, викладених Рішенням Верховного Суду України у справі від 05.03.2013 № 21-417а12 зазначено, що відповідно до принципів земельного права та вимог ст. ст. 19 - 21, 31, 33 - 37 ЗК України зміна цільового призначення земельної ділянки та зміна виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення хоча є різними інститутами права, проте їх зміна відбувається виключно з дотриманням порядку, встановленого для зміни цільового призначення землі.

Але вказане рішення обумовлено розглядом спору щодо зміни набувачем цільового призначення земельної ділянки, а у даному спорі відсутні будь які докази таких змін зі сторони відповідача ОСОБА_5, тому посилання прокурора на вказану судову практику є некоректним.

Стосовно вимог до ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_6 служби Золотоніського МРЮ судом встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Усі рішення субєкта владних повноважень повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

ГУ Держгеокадастру (до реорганізації Держземагенства), як державний орган, в своїй діяльності повинно керується Конституцією та Законами України, актами та підзаконними актами України, Кабінету Міністрів України, тощо.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245- VI, що набрав чинності 01.01.2013 р. внесено зміни до Земельного кодексу України, відповідно до ч.4 ст.122 центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

ГУ Держгеокадастру діє на підставі Положення, затвердженого наказом Держземагенства України від 05.09.2012 № 417, із змінами згідно наказу від 01.03.2013 №96.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності встановлює ст.116 ЗК України.

Відповідно до абзацу другого ч.5 ст.20 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Кодексу.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Види документації із землеустрою визначені ст.24 Закону України «Про землеустрій». Здійснюючи розробку документації із землеустрою обґрунтовуються вимоги з використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.Отже, встановлення цільового призначення земельної ділянки відбувається на стадії затвердження проекту відведення.

Відповідно до ст.123 ЗК України встановлено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлено, згідно частини другої якої забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.2 ЗУ «Про фермерське господарство» цей Закон не поширюється на громадян, які ведуть особисте селянське господарство або які використовують земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Відповідно до ч.2 ст.24 цього Закону фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв'язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних.

Таким чином, громадяни які отримали земельні ділянки для випасання худоби чи сінокосіння не можуть створити і зареєструвати фермерське господарство з таким видом використання землі.

Відповідно до досліджених в судовому засіданні доказів 28.05.2013 р. до ГУ Держземагенства надійшли заяви ОСОБА_7, викладені у формі клопотань, про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовними площами 19,8000 га, 12,5000 га, 12,5000 га та 10,6000 га в оренду для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району.

До заяв ОСОБА_7 долучені довідки про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями за даними форми 6-ЗЕМ, виданої Управлінням Держземагенства у Золотоніському районі від 05.04.2013 за № 665/03-12, № 666/03-12, № 667/03-12 та 668/03-12 згідно яких земельні ділянки площами 19,8000 га, 12,5000 га, 12,5000 га та 10,6000 га. є землями сільськогосподарського призначення (сіножаті) за межами населеного пункту в адмінмежах Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району.

Чинне законодавство не встановлює обмежень для субєкта земельних відносин фермерського господарства, в плані граничних розмірів єдиних масивів земель для набуття в оренду та їх кількості.Кожна з земельних ділянок, наданих ОСОБА_7 в оренду, становить єдиний масив земель.

Вказані обставини спростовують твердження прокурора про невідповідність вимогам Закону заяв громадянина щодо отримання в користування (оренду) земельних ділянок Державної власності та посилання позивача на судову практику визначену у Постанові Вищого адміністративного суду України №К/800/40388/13 від 22.01.2014 р. є невмотивованим, оскільки згаданим судовим рішенням встановлені інші обставини, від розглядаємих у даній справі.

Наказами ГУ Держземагенства у Черкаській області від 31.05.2013 № ЧК / 7121587800:10:003/00000045, № ЧК / 7121587800:10:012/00000046, № ЧК / 7121587800:10:003/00000047, № ЧК / 7121587800:10:006/00000049, від 29.07.2013 № ЧК / 7121587800:10:003/00000525, № ЧК / 7121587800:10:006/00000527, № ЧК / 7121587800:10:012/00000528, № ЧК / 7121587800:10:006/00000529, № ЧК / 7121587800:10:003/00000530 Головне управління надало гр. ОСОБА_7 дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення вищевказаних земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Новодмитрівської сільської ради. Розроблені проекти землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок погодило Управління Держземагенства у Камянському районі, що стверджується висновками від 08.07.2013 № 94, № 91, № 93Та від 26.07.2013 № №105.

НаказамиГУ Держземагенства у Черкаській області 27.07.2013 р. затвердженовиготовлені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами 20,3505 га, 12,1364 га, 9,8352 га, 10,2499 га для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Новодмитрівської сільської ради та передано гр. ОСОБА_7 вказані ділянки в оренду терміном на 20 років.

Законом не передбачено надання відмови на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського товариства з підстав не передбачених статтею 123 Кодексу.

Отжедоводи позивача щодо порушення ГУ Держгеокадастру Закону є безпідставним.

Договори оренди землі, укладені між гр. ОСОБА_7 і ГУ зареєстровані ОСОБА_6 службою Золотоніського міськрайонного управління юстиції Черкаської області 27.08.2013 р. відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України, а також до вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виходячи з наведених вище умов ОСОБА_6 службою Золотоніського МРЮ було здійснено належну державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на підставі наданих необхідних документів, зокрема договору оренди земельних ділянок площею 20,3505 га, кадастровий номер 7121587800:10:003:0502, 10,2499 га., кадастровий номер 11587800:10:012:0501, 9,8352 га., кадастровий номер 21587800:10:003:0501, 10,6779 га., кадастровий номер 11587800:10:006:0504, 1,4585 га., кадастровий номер 7121587800:10:006:0503, укладений між ГУ Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_7 29.07.2013 р., технічною документацією, проектами землеустрою, інших необхідних документів та відповідно до вимог статей 125 і 126 Земельного кодексу України, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що усуває дійсність позовних вимог до відповідача - ОСОБА_6 служби Золотоніського МРЮ

За результатами судового розгляду справи прокурор, у відповідності до вимог ст.60 ЦПК України, не довів належними доказами порушення права чи порушення інтересів держави.

Порушення земельного законодавства, зокрема щодо нецільового використання земельної ділянки, повинні підтверджуватись актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель або її територіальним органом, у встановленому порядку та відповідної форми.

Спірні ділянки віднесені до земель державної власності сільськогосподарського призначення, надані в оренду повноважною особою на підставі належної землевпорядної документації та використовуються за плату за призначенням на підставі строкового двостороннього оплатного договору. Цільове призначення ділянок не змінено. Межі ділянок визначені в натурі. Ділянки внесені в кадастр та їм присвоєно кадастрові номера.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа мас право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, до суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд повинен відмовити в позові.

Відповідно до ЗУ «Про судовий збір на 2015 рік» судові витрати по даній справі віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Таратін В.О.

Повний текст рішення виготовлено о11.50 год. 11.09.2015 р.

Суддя Таратін В.О.