Рішення № 50117281, 08.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015

Справа №910/19619/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт", м. Київ

до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського р-ну м. Києва

про стягнення 29 479,47 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Лелюх Л.П. (довіреність б/н від 01.08.2015)

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського р-ну м. Києва про стягнення 29 479, 47 грн. заборгованості за договором на виконання відновлювальних робіт з ремонту ліфтів від 16.12.2013 № ДС-42, з яких 16 974,46 грн. сума основного боргу, 11 860,45 грн. інфляційні втрати, 644,56 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за Договором № ДС-42від 16.12.2013 р., в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2015 порушено провадження у справі № 910/19619/15 та призначено її до розгляду на 13.08.2015.

13.08.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання 13.08.2015 представники сторін не з’явились, витребуваних ухвалою суду від 31.07.2015 документів не надали, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 р. розгляд справи відкладено на 08.09.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 08.09.2015 р. представник позивача надав уточнення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу, у яких зазначив, що сума основного боргу складає 16 974,45 грн.

Відповідно до п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Проаналізувавши зміст заяви про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що дана заява по суті є заявою про зменшення позовних вимог.

Враховуючи те, що заява про уточнення (зменшення) позовних вимог відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до розгляду, у зв'язку з чим, позовні вимоги розглядаються в її редакції та відповідно має місце нова ціна позову.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 08.09.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Майстерліфт” (далі –підрядник) та Комунальним підприємством “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Деснянського району м. Києва (далі –замовник) укладено Договір № ДС-42 на виконання відновлюваних робіт з ремонту ліфтів (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, підрядник зобов’язався виконати відновлювальні роботи з ремонту ліфтів, а замовник – прийняти і оплатити вартість робіт у порядку і на умовах, передбачених Договором, та у відповідності із затвердженою ціною та локальним кошторисом, які є додатками до даного Договору, та його невід’ємною частиною.

Адресний перелік ліфтового обладнання, що підлягає відновлювальним роботам, визначається в Додатку № 1 до даного Договору.

Згідно з положеннями п.п. 1.3, 1.4 Договору, перелік робіт, що підлягають виконанню по конкретному ліфту або групі ліфтів, визначаються кошторисами та погоджується сторонами. Термін виконання робіт, в залежності від їх складності, складає не більше один-два місяці з дня погодження договірної ціни та кошторису по конкретному об’єкту.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що загальна вартість робіт за даним Договором складається із вартості робіт по кожному окремому об’єкту згідно кошторисної документації та становить 16974,46 грн. з ПДВ.

Оплата робіт здійснюється за фактично виконані роботи на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2в). Термін перевірки замовником наданої форми актів – три робочих дні (п. 2.2 Договору).

У пункті 2.7 Договору сторони погодили, що розрахунок за виконані роботи замовником проводиться протягом 10 банківських днів після прийняття робіт та підписання і скріплення печатками сторін Актів виконаних робіт.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 р., а в частині оплати – до повного виконання замовником своїх зобов’язань за цим Договором.

На виконання умов Договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи, обумовлені Договором на суму 16 974,45 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, які підписані уповноваженими представниками сторін 28.02.2014 р. без зауважень та скріплені їх печатками.

За твердженням позивача, відповідач своїх зобов’язань щодо оплати виконаних робіт не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 16 974,45 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт на загальну суму 16 974,46 грн., зокрема, актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, які підписано та скріплено печаткою відповідачем без зауважень.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи факт підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт та положення Договору щодо строку оплати виконаних робіт, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов’язань з оплати виконаних робіт настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 16 974,45 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 11 860,45 грн. інфляційних втрат та 644,56 грн. 3% річних.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Позивачем надано обґрунтований розрахунок 3% річних у розмірі 644,56 грн. за період з 18.03.2014 р. по 22.06.2015 р., а також інфляційних втрат у розмірі 11 860,45 грн. за період з березня 2014 по червень 2015 року, які задовольняються судом за розрахунком позивача.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15; код 36657100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Майстерліфт” (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17, літ. “Ш”; код 33308688) 16 974,45 грн. основного боргу, 11 860,45 грн. інфляційних втрат, 644,56 грн. 3% річних та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2015 р.

Суддя С.О. Турчин