Ухвала суду № 50105810, 11.09.2015, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 428/2461/14-к

Провадження № 11кп/782/105/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді: Молчанова О.О.,

суддів: Кожушка М.В., Курліщук Н.Є.,

при секретарі: Магомедові Ш.Х.,

за участі прокурора: Гринюк А.В.,

захисника: Волкова М.М.,

обвинуваченого: ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку апеляційні скарги т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецька Пивоварова К.М., потерпілої ОСОБА_3., адвоката Волкова М.М. на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 квітня 2015 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м. Сєвєродонецька, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1., працюючого складачем поїздів в Приватному акціонерному товаристві «Об'єднане господарство залізничного транспорту» м. Сєвєродонецька, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

засуджено за ст.286 ч.2 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки, за ст.135 ч.1 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу. Запобіжний захід залишено у вигляді тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_2. обчислено з 25.02.2014 року. Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України. З ОСОБА_2. стягнуто: на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 1760 грн. 40 коп.; на користь ОСОБА_3. моральну шкоду в розмірі 295 000 грн.; на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн., на користь Комунальної установи «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» м. Сєвєродонецьк витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_6. у сумі 3 909 грн. 97 коп.; з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» м. Київ стягнуто: на користь ОСОБА_3. моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.; на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_2. визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

Епізод № 1

06.06.2013 р. у темний час доби, при працюючому міському освітленні, за відсутності атмосферних опадів, приблизно о 21 год. 40 хв. обвинувачений ОСОБА_2., знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, керуючи на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, водійського посвідчення серії НОМЕР_3, автомобілем «ВАЗ 21121», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проїзній частині парного боку пр. Гвардійського, з боку вул. Автомобільної у напрямку пр. Радянського м. Сєвєродонецька. У цей же час пішоходи ОСОБА_7. та ОСОБА_8., знаходячись обидва в стані алкогольного сп'яніння, рухались по узбіччю парного боку пр. Гвардійського в районі буд. №8 по пр. Гвардійському та діючи всупереч вимогам пунктів: 4.7 Правил дорожнього руху України, згідно якого «Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч»; 4.14 а) Правил дорожнього руху України, згідно якого «Пішоходам забороняється: виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху»; Підійшли до бордюрного каміння, що розділяє проїзну частину парного боку пр. Гвардійського та узбіччя парного боку, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, вийшли на проїзну частину парного боку пр. Гвардійського та стали її переходити не по пішохідному переходу та не по лініям тротуарів або узбіч на перехресті, по діагоналі у бік розділового газону пр. Радянського. Водій ОСОБА_2. діючи всупереч технічним вимогам пункту: - 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого «У разі виникнення небезпеки для руху абс перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або оезпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», здійснюючи рух по проїзній частині парного боку пр. Гвардійського у бік пр. Радянського, після виникнення небезпеки, яку він об'єктивно спроможний був виявити, у вигляді двох пішоходів ОСОБА_6. та ОСОБА_8, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, передньою лівою частиною кузову автомобіля «ВАЗ 21121», реєстраційний номер НОМЕР_1, контактував з лівою частиною тулубу пішохода ОСОБА_6. та з лівою частиною тулубу пішохода ОСОБА_8 Після даної дорожньо-транспортної події водій ОСОБА_2. зник з місця події на вищезазначеному автомобілі. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6. отримала тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_3. померла. Смерть ОСОБА_6. наступила від закритої черепно-мозкової травми, травматичного крововиливу під тверду мозкову оболонку, травматичного крововиливу під м'яку мозкову оболонку, травматичного набряку речовини і стовбура головного мозку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_8. були заподіяні легкі тілесні ушкодження. Поміж отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями та смертю ОСОБА_6. мається прямий причино-наслідковий зв'язок. В дорожній ситуації, що розглядається водієві автомобіля «ВАЗ-2112» з моменту виникнення небезпеки, слід було керуватися технічними вимогами пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «ВАЗ-2112» мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода екстреним гальмуванням з зупинкою автомобіля до місця наїзду з моменту виходу пішохода на проїзну частину. З технічної точки зору, дії водія автомобіля «ВАЗ-2112», які не відповідали технічним вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, знаходились у причинному зв'язку із створенням аварійної ситуації і наїздом , що настав.

Епізод №2

06.06.2013р. приблизно о 21год. 40хв. обвинувачений ОСОБА_2., керуючи автомобілем «ВАЗ 21121», р/н НОМЕР_1, рухаючись по парному боці пр. Гвардійський, з боку вул. Автомобільна у напрямку пр. Радянському навпроти будинку №8 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6. Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2. усвідомлюючи, що своїми протиправними діями, які виразилися в спричиненні внаслідок наїзду фізичної шкоди здоров'ю потеплілому, тим самим поставивши його в небезпечне для життя стан в порушення вимог п.2.10 Правил дорожнього руху України відповідно до якого «у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; г) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 цих Правил, відвезти потеплілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди...» Жодних заходів для надання допомоги потеплілій не вжив. Більш того, маючи об'єктивну можливість надати таку допомогу ОСОБА_2. байдуже відносячись до наслідків, які можуть настати внаслідок його бездіяльності після ненадання допомоги потерпілій, не переконавшись, що відповідна медична допомога буде надана останній, з місця події зник на керованому їм автомобілі. Згідно висновку судово-медичної експертизи №195 від 04.07.2013р. враховуючи характер травм та данні медичної документації ОСОБА_6. знаходилася у небезпечному для життя стані.

В апеляційній скарзі т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецька Пивоваров К.М., не оспорюючи встановлених фактичних обставин кримінальних правопорушень, кваліфікацію дій та доведеності провини обвинуваченого, вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, а також особі обвинуваченого. Вказує, що суд першої інстанції в повному обсязі не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчинення злочину, а саме: після наїзду на пішохода, достовірно знаючи, що такими своїми діями він поставив неповнолітню потерпілу ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н. в небезпечний для життя стан, маючи можливість для надання допомоги, не виконав свого громадянського обов'язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі: не зупинився, не переконався, чи потребує потерпіла допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілу до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив у небезпеці, дані про особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, не визнання обвинуваченим своєї вини, не відшкодування завданих збитків, відсутність обставин, що пом'якшують вину. У зв'язку з чим, вважає призначене судом покарання за своїм розміром явно несправедливим через м'якість. Крім того зазначає, що вказуючи у резолютивній частині вироку початком строку відбування покарання дату обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд припустився помилки, тому що на день обрання запобіжного заходу покарання ще не було призначене. Вважає, що суду належало вказати початком строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі день проголошення вироку, а попереднє ув'язнення зарахувати у строк покарання день за день, призначаючи покарання за правилами ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого, суд не конкретизував, про яке саме покарання йдеться: про основне чи додаткове. Просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2. визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України та призначити ОСОБА_2. покарання: за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, за ч.1 ст.135 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 шляхом поглинання менш суворого основного покарання більш суворим основним покаранням, призначити остаточне покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Строк відбування покарання рахувати з моменту проголошення вироку, зарахувати у строк покарання строк тримання під вартою з 25.02.2014 по день винесення вироку день за день.

Потерпіла ОСОБА_3. в апеляційній скарзі, не оскаржуючи кваліфікації кримінальних правопорушень та задоволення цивільного позову, вважає, що вирок підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказує, що вирок в частині призначеного покарання не вмотивований, бо не наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зазначає, що з вини ОСОБА_2., який кинув постраждалу та втік з міста пригоди не надавши допомоги, вона втратила донечку, яка була змістом її життя і ніякою сумою грошей не відшкодувати втрату рідної дитини. Вважає, що призначене ОСОБА_2. покарання не відповідає вимогам закону, бо він ніколи не визнавав своєї вини у скоєнні правопорушення, різними можливими способами хотів уникнути відповідальності, поведінка ОСОБА_2. під час розгляду справи судом переконала її у тому, що він ніколи не шкодував, що з його вини загинула дитина. Зазначає, що судом не враховано її думку про максимальний строк покарання для обвинувачуваного. Просить вирок скасувати частково та ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_2. максимальне покарання - 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Адвокат Волков М.М. в апеляційній скарзі вважає вирок незаконним у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства та невідповідністю висновків суд фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд у вироку посилається на покази свідків ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11, які не були предметом дослідження в суді, крім того не повно відображені покази свідка ОСОБА_12, а покази свідка ОСОБА_8. відображені невірно. Вважає, що слідчий при призначенні автотехнічної експертизи задав експерту невірні параметри руху автомобіля, а експерт не врахував ці обставини. Вказує, що судом не було проведено підготовче судове засідання та не вирішені питання, які суд має вирішити в ході проведення такого засідання, крім того суддя Юзефович І.А. вирішив питання про продовження строку тримання під вартою за відсутності обвинуваченого та його захисника. Після заявленого захисником відводу судді останній не передав кримінальне провадження для перерозподілу іншому судді, а незаконним складом суду вирішив питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, після чого захисником знову було заявлено відвід судді. Вважає, що заявлені відводи не були задоволені безпідставно. Також зазначає, що, враховуючи наявність у справі двох висновків автотехнічної експертизи, що протирічать один одному, йому було необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судом повторної автотехнічної експертизи. Вказує, що на початку виступу ОСОБА_2. з останнім словом його було перервано суддею. Просить вирок скасувати з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецька Пивоварова К.М., не заперечував проти задоволення апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_3. частково та заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката Волкова М.М., обвинуваченого ОСОБА_2. та адвоката Волкова М.М., які підтримали апеляційну скаргу захисника, заперечували проти задоволення апеляційних скарг т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецька Пивоварова К.М. та потерпілої ОСОБА_3., обговоривши доводи апеляцій, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до ст.409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно зі ст.410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Відповідно до вимог ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші.

Положеннями ст.412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове рішення ухвалено незаконним складом суду.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 22.04.2014 року суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області Олійник В.М. було заявлено самовідвід у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2. за ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України з підстав порушення вимог ч.3 ст.35 КПК України при автоматичному розподілі справи - кримінальне провадження розподілене їй під час її перебування на лікарняному (т.1 а.с.11).

06.05.2014 року суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юхимук Р.С. було заявлено самовідвід у вказаному кримінальному провадженні, оскільки він вважає самовідвід судді Олійник В.М. необґрунтованим, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи копії її лікарняного листа (т.1 а.с.12).

13.05.2014 року суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області Комплєктовою Т.О. було заявлено самовідвід у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2., у зв'язку з обставинами, які можуть викликати сумніви в її неупередженості (т.1 а.с.13).

При цьому вказані самовідводи в порядку, передбаченому ст.81 КПК України, не розглянуті.

Викладені обставини свідчить про допущення місцевим судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та ухвалення судового рішення незаконним складом суду.

Крім того, в судовому засіданні 30.09.2014 року захисником Волковим М.М. було заявлено відвід головуючому судді Юзефовичу І.О., який вирішено не було (т.1 а.с.71). Не вирішивши вказаного клопотання адвоката, головуючий видалився до нарадчої кімнати для вирішення клопотання прокурора Гринюка А.В. про продовження строку тримання під вартою (т.1 а.с.71-72, 73).

Також судова колегія вважає мотивованими доводи апеляційної скарги захисника Волкова М.М. щодо необґрунтованості відмов в задоволенні його клопотань про відвід головуючому судді Юзефовичу І.О., виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12.11.2014 року в задоволенні заяви захисника Волкова М.М. про відвід судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юзефовича І.О., мотивованої тим, що суддя Юзефович І.О. при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2. за ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України вирішив питання про продовження строку тримання останнього під вартою без участі обвинуваченого та його захисника, було відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення місцевим судом вказано, що доводи захисника Волкова М.М., викладені в заяві про відвід, можуть бути перевірені під час апеляційного розгляду за скаргою на судове рішення (т.1 а.с.89).

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.12.2014 року в задоволенні заяви захисника Волкова М.М. про відвід судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юзефовича І.О., мотивованої тим, що суддя Юзефович І.О. при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2. за ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України вирішив питання про продовження строку тримання останнього під вартою після заявленого відводу судді, було відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення місцевим судом вказано, що доводи захисника Волкова М.М., викладені в заяві про відвід, можуть бути перевірені під час апеляційного розгляду за скаргою на судове рішення (т.1 а.с.120).

Наведені обставини, на думу колегії суддів, викликають сумніви у об'єктивності та неупередженості суду та свідчать про обґрунтованість апеляційних доводів в цій частині.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що судове рішення ухвалено незаконним складом суду, що, відповідно до вимог п.2 ч.2 ст.412 КПК України, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального кодексу України та беззаперечною підставою для скасування вироку суду.

Доводи апеляційної скарги захисника Волкова М.М. щодо необґрунтованості відмови в задоволенні його клопотання про призначення судом повторної автотехнічної експертизи судова колегія також вважає мотивованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, вони містять висновок автотехнічної експертизи №527/6 від 29.10.2013 року, виконаної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Головного управління МВС України у Луганській області (т.3 а.с.52-58) та висновок автотехнічного дослідження № 1930/19 від 14.11.2013 року, виконаного Луганським відділенням Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (т.3 а.с.147-152).

17.04.2014 року адвокатом Волковим М.М. з урахуванням наявності у матеріалах провадження двох висновків автотехнічних експертиз та з метою усунення протиріч між ними було заявлено клопотання про призначення повторної комісійної автотехнічної експертизи, виконання якої він просив доручити експертам Харківського НДІ судових експертиз (т.3 а.с.287-288).

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду від 17.04.2014 року було відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Волкова М.М. В обґрунтування прийнятого рішення місцевим судом зазначено, що матеріали кримінального провадження містять висновок тільки однієї авто технічної експертизи, який суд буде оцінювати в нарадчій кімнаті при постановленні вироку (т.3 а.с.291).

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції було заздалегідь оцінено докази у справі та висловлено думку щодо їх достовірності, що є істотним порушенням кримінального процесуального законодавства, а також допущена неповнота судового розгляду, оскільки судом було відхилено клопотання учасників судового провадження про вчинення процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Вирок місцевого суду містить посилання, що суд не приймає до уваги висновок автотехнічного дослідження №1930/19 від 14.11.2013 року, оскільки він зроблений на хибних даних обставин пригоди та суперечить висновку автотехнічної експертизи №527/6 від 29.10.2013 року, яка була зроблена на об'єктивних даних, які були зібрані в ході досудового розслідування (т.3 а.с.301зв).

Проте судом першої інстанції не вказано, на яких саме хибних даних зроблений висновок автотехнічного дослідження, який суд не вважає за необхідне брати до уваги, у зв'язку з чим суд вважає їх хибними та на підставі чого вважає дані, на основі яких було зроблено висновок автотехнічної експертизи №527/6 від 29.10.2013 року, об'єктивними.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не обґрунтовано, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші.

Як вбачається з матеріалів провадження, викликані для допиту свідки ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_13., ОСОБА_11 в судове засідання не з'явилися, ухвалу Сєвєродонецького міського суду про привід вказаних свідків виконано не було (т.3 а.с.262, 270-279). Прокурором у кримінальному проваджені Першиною В.В. було заявлено клопотання про зміну обсягу доказів в частині допиту свідків, виключення з судового розгляду свідків ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_13., ОСОБА_11 та допит в ході судового розгляду свідка ОСОБА_12 (т.3 а.с.281, 282). Відповідно до даних журналу судового розгляду, місцевим судом в якості свідка була допитана лише ОСОБА_12 (т.3 а.с.283-284). Не зважаючи на це у вироку місцевий суд в якості доказів посилається на протокол слідчого експерименту від 07.10.2013 року за участю свідків ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11 (т.3 а.с.301).

Такі порушення процесуального законодавства, на думку судової колегії, могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 409-412 КПК України, вони є беззаперечною підставою для скасування судового рішення з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецька Пивоварова К.М. та потерпілої ОСОБА_3. підлягають задоволенню в частині скасування вироку, а їхні доводи щодо м'якості призначеного покарання задоволенню не підлягають. При новому розгляді справи та доведеності вини ОСОБА_2. в тому ж обсязі, призначене йому покарання не є м'яким. Інші доводи апеляції прокурора та захисника мають бути враховані при новому розгляді справи.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційні скарги т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецька Пивоварова К.М., потерпілої ОСОБА_3., адвоката Волкова М.М. - частковому задоволенню.

Підстав для зміни запобіжного заходу не встановлено, оскільки залишився ризик, який існував на момент обрання ОСОБА_2. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і його продовження, що ОСОБА_2. може переховуватись від суду.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 411, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецька Пивоварова К.М., потерпілої ОСОБА_3., адвоката Волкова М.М. задовольнити частково.

Вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 квітня 2015 року відносно ОСОБА_2, засудженого за ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, скасувати з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

В задоволенні решти вимог апеляційних скарг т.в.о. прокурора м. Сєвєродонецька Пивоварова К.М., потерпілої ОСОБА_3., адвоката Волкова М.М. відмовити за необґрунтованістю.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити у виді тримання під вартою до 11 жовтня 2015 року.

Головуючий:

Судді: