Ухвала суду № 50102643, 10.09.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 338/690/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1974/2015

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л.М.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.,

секретаря Турів О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та на своє утримання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богородчанського районного суду від 10 липня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та на своє утримання.

Рішенням Богородчанського районного суду від 10 липня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно починаючи з 08 травня 2015 року аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 850,00 грн. до досягнення дитиною повноліття та на утримання дружини в розмірі 500,00 грн. до досягнення донькою трьохрічного віку. Також вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 зазначає, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вирішуючи даний спір суд виходив з того, що він працює кухарем в смт. Міжгір'я Закарпатської області, а отже спроможний сплачувати аліменти у розмірі 850,00 грн. на утримання дитини та 500,00 грн. на утримання дружини. При цьому судом враховано пояснення позивача та представлені нею фотографії із соціальних мереж. Однак, даний доказ не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України. В той же час судом не дано правильної юридичної оцінки письмовим доказам щодо його скрутного матеріального становища. Так, відповідно до копії трудової книжки та довідки Міжгірської селищної ради він ніде не працює, фактично знаходиться на утриманні своїх батьків.

З врахуванням наведених обставин просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, стягнувши з нього аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 500,00 грн., а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В засідання апеляційного суду апелянт не з' явився та подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Враховуючи положення ст. 305 ЦПК України неявка ОСОБА_2 не перешкоджає розглядові справи.

ОСОБА_1 доводів скарги не визнала посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач працює без укладення трудової угоди у готельно-ресторанному закладі селища Міжгір'я та з врахуванням стану здоров'я, матеріального становища сторін, вважав, що такий спроможний сплачувати щомісячно аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 850,00 грн. та на утримання дружини у розмірі 500,00 грн.

Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ст. 181 СК України).

Статтею 184 СК України визначено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Як правильно встановлено судом та вбачається із матеріалів справи сторони є батьками малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем.

Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі, однак проживають окремо, спільного сумісного життя не ведуть. Позивач не працює в зв'язку із доглядом за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач маючи на утриманні малолітню доньку вправі вимагати від відповідача аліменти на її утримання та враховуючи відсутність регулярного доходу відповідача обґрунтовано стягнув аліменти у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач є фізично здоровим та працездатним, має нерегулярний дохід. А отже, спроможним сплачувати аліменти у розмірі 850,00 грн. щомісячно на утримання дитини.

Твердження апелянта щодо відсутності офіційного доходу та перебування на утриманні батьків, а звідси неспроможності сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, є голослівними і будь-якими об'єктивними доказами не підтверджені.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Як передбачено ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Будь-яких доказів щодо неспроможності сплачувати кошти на утримання дружини, з якою проживає дитина до досягнення трьохрічного віку, відповідачем суду першої інстанції не подано. Не представлені вони і апеляційному суду.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Богородчанського районного суду від 10 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

В.М. Соколовський