Ухвала суду № 50096767, 10.09.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/1607/14-к Провадження №11-кп/773/377/15 Головуючий у 1 інстанції:Василюк А. В. Категорія:ч.1 ст.191 КК України Доповідач: Фідря О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 року м. ЛуцькКолегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Фідрі О.М.,

суддів - Хомицького А.М., Борсука П.П.,

при секретарі - Власюк О.С.,

з участю прокурора - Сіжука В.П.,

обвинуваченої - ОСОБА_1.,

захисника - ОСОБА_2.,

представника потерпілого - Мачульської О.Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_1. та апеляційною скаргою та доповненням до неї прокурора у кримінальному провадженні - прокурора прокуратури міста Нововолинськ Данилюка О.В., на вирок Нововолинського міського суду від 08 липня 2015 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженка м. Нововолинська Волинської області, українка, громадянка України, освіта базова вища, не одружена, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, не працює, не судима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

засуджена за ч.1 ст.191 КК України до штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят гривень) з позбавленням права обіймати посади продавця на строк один рік.

Строк додаткового покарання призначеного ОСОБА_1. відповідно до ч.3 ст.55 КК України, постановлено обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Призначене судом додаткове покарання, відповідно до ч.4 ст.72 КК України, постановлено виконувати самостійно.

Цивільний позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торгівельні мережі" (ЄДРПОУ 34310279) 26884 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 50 коп. майнової шкоди завданої злочином.

Вироком вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_1. визнана винною і засуджена за те, що вона 16 серпня 2013 року згідно наказу ТзОВ "Українські торгівельні мережі" №01-2/326 від 16 серпня 2013 року була прийнята на посаду продавця продовольчих товарів у ятку №7, мережі пересувних торгівельних точок "М'ясна точка", розташованої за адресою: м. Нововолинськ, мікрорайон Шахтарський, будучи ознайомленою із своєю посадовою інструкцією та функціональними обов'язками щодо здійснення управління магазином, здійснення контролю за збереженням товарів, торгового устаткування і інших матеріальних цінностей, будучи відповідальною особою за втрату, псування і нестачу товарів і інших матеріальних цінностей, які були їй ввірені, в порушення вищевказаних вимог та грубо їх ігноруючи, в особистих інтересах, керуючись корисливим умислом, у період часу з 16 серпня 2013 року по 27 березня 2014 року у м. Нововолинську, під час здійснення торгівельної діяльності привласнила кошти, що перебували у її віданні, які надходили як виручка за проданий нею товар, у сумі 26884,50 грн., чим спричинила ТзОВ "Українські торгівельні мережі" майнову шкоду на вищевказану суму.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачена ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу, просила вирок суду скасувати, а провадження щодо неї закрити за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України. Зазначає, що вирок постановлений з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що підроблені підписи на документах про прийняття її на роботу, не ведення книги РРО, висновок аудитора, який проведений приватною фірмою на підставі неналежних фіскальних чеків, суперечливі показання свідків про проведення інвентаризації, свідчать про відсутність у її діях складу злочину.

Прокурор у поданій апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченої, не погоджується з вироком суду у зв'язку з із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, а також неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що суд призначаючи ОСОБА_1. покарання, в порушення вимог статей 50, 65 КК України призначив обвинуваченій таке покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинувачено внаслідок його м'якості та не зможе забезпечити виправлення і перевиховання обвинуваченої. Просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1. покарання у виді обмеження волі на строк один рік із позбавленням права обіймати посади продавця на строк три роки.

У доповненнях до апеляційної скарги прокурор зазначає, що судом при винесенні вироку безпідставно не стягнуто з обвинуваченої судові витрати у розмірі 3392,80 грн., пов'язані із залученням судом експертів для проведення судово-почеркознавчої, судово-економічної експертизи, та просить виключити з резолютивної частини рішення вказівку про застосування ч.4 ст.72 КК України, оскільки положення цієї статті регламентує порядок виконання декількох додаткових покарань різних видів.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційних скарг та доповнення до апеляційної скарги прокурора, думку обвинуваченої та її захисника, які просили апеляційну скаргу подану обвинуваченою задовольнити, а апеляційну скаргу прокурора з доповненнями залишити без задоволення, прокурора та представника потерпілого, які просили апеляційну скаргу обвинуваченої відхилити, а апеляційну скаргу прокурора з доповненнями задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення.

У відповідності до ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.1 ст.370, ч.3 ст.373, ч.3 ст.374 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного з засуджених, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази. Формулювання обвинувачення повинно містити точний опис обставин справи з зазначенням ознак об'єктивної сторони складу злочину, визнаного судом доведеним, та його кваліфікуючих ознак. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону не були дотримані судом першої інстанції при розгляді справи та постановленні вироку, що перешкодило суду постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Як убачається, допитана в судовому засіданні ОСОБА_1. свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнала, суду показала, що працювала з 16.08.2013 року по 25.03.2014 року продавцем у кіоску "М'ясна точка", що належить ТзОВ "Українські торгівельні мережі". До нового 2014 року працювала без книги РРО. Після нового року було замінено касовий апарат на новий. Пояснила, що приймала товар згідно накладних та продавала його, отриману виручку здавала інкасації, яка проводилась щодня, контрольні стрічки від касового апарату заносила у центральний магазин. До нового 2014 року працювала без книги РРО, оскільки її не було з часу, коли вона почала працювати. За час її роботи приблизно щомісячно бухгалтером проводилась ревізія. Пояснювала, що після зміни касового апарату керівництвом ТзОВ їй було заборонено щоденні звіти з даного апарату до податкової. Всього за час її роботи було проведено приблизно п'ять ревізій, передостання була 25 лютого 2014 року. 25 березня 2014 року вона написала заяву на звільнення у зв'язку з інцидентом на роботі і у той же день була проведена ревізія. Жодних претензій до неї не було. Не погоджується з результатами аудиторської перевірки, оскільки вона була проведена без усіх необхідних для цього документів. Також звертає увагу суду на суперечливість показань свідків.

Після звільнення без неї провели інвентаризацію. В основу аудиторського висновку покладено z-звіти, надані, без книги РРО. Аудиторам надано не всі документи про рух коштів. Вважає висновок аудиторської фірми від 18.06.2014 року недостовірним.

Зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що, постановляючи вирок, у мотивувальній частині суд лише навів показання свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5. та послався, як на докази вини ОСОБА_1., на письмові докази по справі. Суд не вказав, чому він в основу обвинувачення поклав аудиторський висновок №01/02 від 18.06.2014 року.

Обвинувачена ОСОБА_1. стверджувала, що до 2014 року працювала без книги РРО з відома керівництва ТзОВ, після нового 2014 року було замінено касовий апарат. Також пояснювала, що в основу аудиторського висновку покладено z-звіти, надані без книги РРО, що аудиторам не надано виписки про рух коштів з 16.08 по 03.09.2013 року.

Суд не перевірив зазначені обставини, не проаналізував фактичні дані, що місяться у акті інвентаризації №27/03 від 27.03.2014 року та у аудиторському висновку №01/02 від 18.06.2014 року. Без наведення відповідних мотивів, без проведення відповідної експертизи, суд поклав висновки інвентаризаційної комісії та аудиторський висновок в основу обвинувачення ОСОБА_1. у привласнення 26884 гривень 50 коп., належних ТзОВ "Українські торгівельні мережі".

Прийшовши до висновку, що встановлена нестача в сумі 26884 гривень 50 коп. є результатом умисних дій ОСОБА_1., пов'язаних з привласненням нею цих коштів, суд доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1. умисних дій, направлених на привласнення вказаних коштів у свою користь, у вироку не навів, а обмежився лише тим, що вказав, що суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1. у привласненні чужого майна, яке перебувало у її віданні.

Наведене вище, на думку колегії суддів, вказує на те, що під час розгляду кримінального провадження, постановлення вироку, допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для скасування вироку суду і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги прокурора з доповненнями, то вони частково заслуговують на увагу.

Згідно ч.1 ст.122 КПК України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, саме стороною захисту заявлялось клопотання про залучення судом експертів для проведення судово-почеркознавчої та судово-економічної експертизи, а тому, з врахуванням цих обставин повинно вирішуватись питання про судові витрати, у розмірі 3392 гривні 80 копійок.

Погоджується колегія судді і з покликання прокурора на те, що суд безпідставно у резолютивній частині вироку вказав на те, що призначене судом додаткове покарання, відповідно до ч.4 ст.72 КК України, необхідно виконувати самостійно, оскільки її положення регламентують порядок виконання декількох додаткових покарань різних видів

У зв'язку з вищевикладеним, апеляційні скарги обвинуваченої та прокурора з доповненнями підлягають частковому задоволенню.

Під час нового судового розгляду слід ретельно перевірити доводи викладені в апеляційній скарзі потерпілої та апеляційній скарзі прокурора з доповненнями, і з урахуванням встановлених обставин прийняти законне і обґрунтоване рішення у порядку визначеному кримінальним процесуальним законом.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 412 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_1. та прокурора у кримінальному провадженні - прокурора прокуратури міста Нововолинськ Данилюка О.В. з доповненнями задовольнити частково.

Вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 08 липня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати, та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Головуючий:

Судді: