Ухвала суду № 50094593, 10.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1601/15 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.06.15р. у справі №810/1601/15 за позовом Дочірнього підприємства «Ровена» до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 01.10.14р. №0001082204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.15р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Магді» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що встановлено актом про неможливість проведення зустрічної звірки.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Магді» за період з 01.03.14р. по 31.03.14р., за результатами якої складено акт від 26.08.14р. №748/22-4/33337373.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення від 01.10.14р. №0001082204, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 218 092,50 грн., в т.ч. основний платіж – 145 395 грн.; штрафні (фінансові) санкції – 72 697,50 грн.

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення – рішення слугував висновок податкового органу про порушення вимог: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України , в результаті занижено податкове зобов’язання з ПДВ за березень 2014 р. на суму 145 395 грн.

Такий висновок ґрунтується на акті ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.07.13р. №1581/26-59-22-03-19/38782454 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Магді» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.03.14р. по 31.03.14 р.», яким встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням; не встановлено факту реального здійснення господарських операцій при придбанні товарів та послуг від постачальників з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна тощо.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з придбання товару в межах звичайної господарської діяльності суб’єктів господарювання, оплата вартості товару, правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі – Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит, у зв’язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб’єктів господарювання.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, позивач здійснює господарську діяльність за такими видами діяльності, згідно Класифікатора зовнішньоекономічної діяльності, що діє в Україні: КВЕД 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; КВЕД 46.71 Оптова торгівля відходами та брухтом; КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; КВЕД 38.31 Демонтаж (розбирання) машин і устаткування (основний); КВЕД 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами.

Судом першої інстанції встановлено, між позивачем та ТОВ «Магді» укладено договір від 21.03.14р. № 21/03-1/2014, за умовами якого продавець продає, а покупець купує металопродукцію в асортименті (товар). Під товаром слід розуміти - титан губчатий, масою 8100 кг.

На підтвердження придбання товару, матеріали справи містять податкову накладну від 31.03.14р. № 91, видаткову накладну від 31.03.14р. № 91, акт прийняття-передачі від 31.03.14р., які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарської операції з придбання овказаного товару.

Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі.

Відповідно до п.2.3. Договору купівлі-продажу, транспортування (доставка) товару - титану губчатого здійснюється продавцем, за його рахунок на склад покупця, а саме: м. Буча, вул.Тарасівська,32, транспортними засобами.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач має вказане складське приміщення для здійснення операцій з металобрухтом.

Судом першої інстанції встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ «Магді» товар направлявся до ДП «НВЦ «Титан» ІЕЗ ім. Є.О.Патона НАНУ» для подальшої переробки на підставі укладеного між позивачем та ДП «НВЦ «Титан» ІЕЗ ім. Є.О.Патона НАНУ» договору про переробку давальницької сировини № 01/01/13.

Придбаний у ТОВ «Магді» товар передавався на користь ДП «НВЦ «Титан» ІЕЗ ім. Є.О.Патона НАНУ» з метою виготовлення заготовок литих циліндричної форми, що підтверджується ТТН, накладними та актами приймання – передачі.

З сировини позивача та на його замовлення ДП «НВЦ «Титан» ІЕЗ ім. Є.О.Патона НАНУ» були виплавлені, механічно оброблені та здані на склад пруткові литі заготовки з титанового сплава марки ВТ5Л (заготовки литі циліндричної форми), що підтверджується відповідними актами та накладними.

Отримані від ДП «НВЦ «Титан» ІЕЗ ім. Є.О.Патона НАНУ» виготовлені заготовки позивачем на підставі укладеного договору поставки № 1804/2-2014 від 18.04.14р. реалізовувались на користь ТОВ «Торра Плюс» та ТОВ «Мультифлекс», що підтверджується наявними у матеріалах справи ТТН та накладними.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

ТОВ «Магді» станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Доводи податкового органу про незнаходження підприємства за місцезнаходженням після виконання господарської операції, не є підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Також не заслуговують на увагу і покликання апелянта на недобросовісність намірів ТОВ «Магді» у здісненні господарських відносин, з огляду на те, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для такого контрагента, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов’язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування чи перевірки законності їх створення (заснування), а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов’язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов’язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

В даному випадку, податковим органом не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства, як і не доведено зв’язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем податкового кредиту та витрат за наслідками господарських операцій з ТОВ «Магді».

Податковим органом також не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.

Покликання податкового органу на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.07.13р. №1581/26-59-22-03-19/38782454 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Магді» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.03.14р. по 31.03.14 р.» - не заслуговують на увагу з огляду на те, що звірка фактично не проводилась і обставини щодо вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались.

На думку колегії суддів, заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб’єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.06.15р. у справі №810/1601/15 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.06.15р. у справі №810/1601/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст ухвали складений: 10.09.15р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.