Постанова № 50094538, 08.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1490/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Інвест» до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Інвест» (далі – Позивач, ТОВ «Гал-Інвест») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління ДФС у Черкаській області (далі – Відповідач, ДПІ у Черкаському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2015 року №0000062200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, а тому позовні вимоги є повністю обґрунтованими. Крім того, суд зауважив, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладеного Позивачем договору, на підставі якого ТОВ «Гал-Інвест» було сформовано податковий кредит.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Представник Позивача у судовому засіданні наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інтонації – без змін.

Апелянт, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції – скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у січні 2015 року працівниками ДПІ у Черкаському районі на підставі наказу від 29.12.2014 року №373, направлення від 29.12.2014 року №150/23-25-03-043 та згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гал-Інвест» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Фебер» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.2, 198. 3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2014 року на загальну суму 5 870,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 13.01.2015 року №1/23-25-22-010/32079511. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 22.01.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000062200, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 337,00 грн., у тому числі за основним платежем – 5 870,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями – 1 467,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного акту індивідуальної дії, суд першої інстанції встановив, що у період, що перевірявся, Позивачем до складу податкового кредиту було включено, зокрема, 5 870,60 грн., сформованого за наслідками господарських відносин з ПП «Фебер».

Вирішуючи питання про реальність укладеного між Позивачем та вказаним контрагентом договору, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ПП «Фебер» (Підрядник) та ТОВ «Гал-Інвест» (Замовник) укладено договір підряду від 20.08.2014 року №28/8 (а.с. 42), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов даного Договору роботу: ремонт благоустрою АЗС №108 в м. Моринці Звенигородського району Черкаської області; ремонт покрівлі на АЗС №23034 в м. Черкаси, вул. Пацаєва, 24/1; ремонт покрівлі на АЗС №23024 в смт. Катеринопіль, вул. Жовтнева, 2а; ремонт покрівлі на АЗС №46 в смт. Соколовочка Тальнівського району Черкаської області.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що здачі-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом з моменту повідомлення Замовника про готовність роботи до приймання.

Про реальність виконання Договору, на переконання суду першої інстанції, свідчать наявні у матеріалах справи копії: податкового накладної (а.с. 41), акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (а.с. 43-45), довідки про вартість будівельних робіт та витрати форми КБ-3 (а.с. 72), платіжного доручення (а.с. 73).

Крім того, матеріали справи свідчать, що укладенню вказаного Договору передувало взяття Позивачем на себе зобов'язання перед ТОВ «Інвест Черкаси» за договором підряду №46/7 від 02.07.2014 року, за яким ТОВ «Гал-Інвест» зобов’язувалося надавати за плату такі послуги: ремонт благоустрою АЗС №108 в с. Моринці, вул. Щепкіна, 144 Звенигородського району Черкаської області (а.с. 71).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварним укладеного Позивачем з ПП «Фебер» немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб’єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, доказів наявності у сторін договорів мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем надано не було.

Водночас, судом першої інстанції не було враховано, що згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція викладена у листі ВАС України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Так, зі змісту акту перевірки вбачається, що на балансі Позивача обліковуються орендовані транспортні засоби, які використовуються, у тому числі, для здійснення будівельних робіт, а також середня кількість працюючих на підприємстві складає 4 особи (а.с. 14), у той час як згідно даних податкового органу кількість працівників ПП «Фебер» 1 особа, а основний вид діяльності – оптова торгівля хімічними продуктами (а.с. 20).

Відтак, судом першої інстанції не було перевірено причини та господарську доцільність, що стали підставою для необхідності залучення до виконання робіт субпідрядника, оскільки, як вбачається з вищенаведеного, Позивач мав можливість самостійно виконати роботи, які передбачені Договором з ТОВ «Інвест Черкаси». Викладене, у свою чергу, свідчить про відсутність ділової мети у вказаних господарських операціях.

При цьому судовою колегією враховується, що відповідно до п. 2.1 Договору підряду №46/7 від 02.07.2014 року, на виконання якого Позивачем було укладено Договір з ПП «Фебер», Виконавець (ТОВ «Гал-Інвест») зобов’язаний особисто надати Замовнику (ТОВ «Інвест Черкаси») визначені цим договором послуги у строк не пізніше 30 днів з моменту одержання передоплати на розрахунковий рахунок Виконавця. Тобто, зазначеним договором ТОВ «Гал-Інвест» було зобов’язано особисто виконати взяті на себе зобов'язання.

Крім того, аналіз наданих Позивачем копій акту форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 вбачається, що, як вірно зазначив Апелянт, всупереч вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013. «Правила визначення вартості будівництва», останні не містять даних щодо прізвища, ім'я, по батькові осіб, уповноважених на підписання даних первинних документів, а також дати його складання. Що, у свою чергу також порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та унеможливлює врахування даних документів в якості первинних.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що встановлена обов’язковість застосування ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 виключно для визначення вартості будівництва об’єктів, що споруджуються за бюджетні кошти, не означає відсутність обов'язку у суб’єктів господарювання приватного права дотримуватися його вимог у випадку оформлення первинних документів у відповідності до положень Державного стандарту.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що надані Позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з ПП «Фебер» складені виключно у паперовому вигляді з метою даних податкового обліку, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість твердження суду першої інстанції про те, що надані ТОВ «Гал-Інвест» докази є неналежними та такими, що не підтверджують факт придбання Позивачем робіт та послуг у вказаного контрагента.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з’ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарських операцій та факту отримання від контрагентів робіт, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Гал-Інвест» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідками відносин з ПП «Фебер».

Судова колегія погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача або Позивача з фіктивними суб’єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Гал-Інвест», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб’єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов’язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб’єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб’єкта господарювання.

Однак, враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагента робіт і послуг, колегія суддів приходить до висновку про помилковість твердження Черкаського окружного адміністративного суду про наявність у ТОВ «Гал-Інвест» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідками відносин з ПП «Фебер».

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому вважає за необхідне скасувати постанову суду та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно приписів ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Відповідно до ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про правомірність податкового повідомлення-рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління ДФС у Черкаській області – задовольнити повністю.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Інвест» до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень – скасувати, ухваливши нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.