Ухвала суду № 50094464, 01.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 року м. Київ К/800/66477/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Козелецької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року по справі № 825/3160/14 за позовом Приватного підприємства «Агропрогрес» до Козелецької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Агропрогрес» звернулось до суду з позовною заявою до Козелецької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000281500 від 08 травня 2014 року та №0000381500 від 30 липня 2014 року. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Козелецької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку достовірності декларування ПП «Агропрогрес» суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за лютий 2014 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період січня 2014 року, за результатами якої встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 203.1 ст. 203, п.200.4 ст.200, п. 50.2 ст. 50 ПК України.

На підставі вказаного податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000271500 від 07 травня 2014 року, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 459812,00 грн.;

- № 0000281500 від 08 травня 2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 262678,00 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження та повторної перевірки позивача прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2014 року:

- № 0000381500/1 від 30 липня 2014 року, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 89698,00 грн.;

- № 0000381500 від 30 липня 2014 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) на додану вартість у розмірі 370114,00 грн. за основним платежем та 185057, 00 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ПП «Агропрогрес» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22 вересня 2014 року.

Пунктом 209.2 ст. 209 ПК України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 11 від 12 січня 2011 року - на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто, різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

Відповідно до п. 4 Порядку сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами, ПП «Агропрогрес» 07 вересня 2011 року на виконання договору фінансового лізингу № 2815 L11/00-LD від 20 червня 2011 року отримано від ТОВ «УніКредит Лізинг» навантажувач-очищувач для цукрових буряків марки «Ropa euro-Maus-3» за ціною 5076000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 846000,00 грн., що підтверджується: договором фінансового лізингу № 2815 L11/00-LD від 20 червня 2011року; додатком № 2815L11/03 до договором фінансового лізингу № 2815 L11/00-LD від 20 червня 2011 року; актом приймання-передачі від 07 вересня 2011 року.

Також, ТОВ «УніКредит Лізинг» видано на даний навантажувач-очищувач для цукрових буряків податкову накладну на № 443 від 07 вересня 2011 року. Податок на додану вартість згідно вказаної податкової накладної включено позивачем до податкового кредиту, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість (скорочена) за вересень 2011 року.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Судами встановлено, що 27 січня 2014 року між позивачем та ТОВ «УніКредит Лізинг» укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу № 2815 L11/00-LD від 20 червня 2011 року про достроковий викуп предмету лізингу. ПП «Агропрогрес» сплатило необхідну суму, що підтверджується платіжним дорученням від 27 січня 2014 року.

27 січня 2014 року позивач вищезазначений навантажувач-очищувач на виконання договору купівлі-продажу № 506-14 від 14 січня 2014 року передав ТОВ «РОПА України» за ціною 2220682,00 грн., у т.ч. ПДВ 370113,67 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу № 506-14 від 14 січня 2014 року; специфікацією; актом приймання-передачі від 27 січня 2014 року.

Відповідно, ПП «Агропрогрес» видано податкову накладну № 50 від 27 січня 2014 року на навантажувач-очищувач для цукрових буряків.

Тобто, здійснено зміну напряму використання основних фондів (навантажувача-очищувача).

Відповідно до абз. а пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України до виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, відносяться товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі, якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.

Станом на початок звітного (податкового) періоду (01 січня 2014 року), протягом якого здійснено зміну напряму використання основних фондів (навантажувача-очищувача) залишкова вартість навантажувача-очищувача становила 3152771,85 грн., відповідно, ПДВ на залишкову вартість складає 630554,37 грн.

А тому, ПП «Агропрогрес» подано 20 лютого 2014 року податкову декларацію з ПДВ за січень 2014 року та 04 березня 2014 року уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ (загальної) за січень 2014 року, якими скориговано податковий кредит на суму 370114,00 грн.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Встановлено, що позивачем протягом 365 днів включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманої податкової накладної № 443 від 07 вересня 2011 року, за результатом господарської операції з ТОВ «УніКредит Лізинг» у 2011 році.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно до п. 192.3 ст. 192 ПК України результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що 04 березня 2014 року ПП «Агропрогрес» уточнюючим розрахунком до декларації з ПДВ (загальної) за січень 2014 року здійснило саме коригування податкового кредиту на вимогу п. 209.15 ст.209 ПК України, а не включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної № 443 від 07 вересня 2011 року, а тому у діях позивача відсутні порушення строків, передбачених п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Отже, податковий орган протиправно прийняв податкове повідомлення-рішення №0000381500 від 30 липня 2014 року.

Крім того, ПП «Агропрогрес» є сільгоспвиробником, податкові зобов'язання та податковий кредит якого за операціями, пов'язаними з виробництвом сільгосппродукції, відображаються відповідно до спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

З набранням чинності з 01 січня 2014 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків» № 713 від 19 грудня 2013 року сільськогосподарські підприємства отримали право на відшкодування податку на додану вартість при реалізації сільгосппродукції за кордон.

Судами встановлено, що ПП «Агропрогрес» на підставі бухгалтерської довідки від 31 січня 2014 року щодо коригування податкового кредиту із постачання сільгосппродукції в митному режимі експорту за січень 2014 року, яка містить перелік податкових накладних і митних декларацій уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 01 квітня 2014 року частину від суми ПДВ по податкових накладних Київської філії ТОВ «Золотий екватор» в розмірі 262678,00 грн. перенесено з рядка 16.3 податкового кредиту декларації (спецрежим) до рядка 16.3 декларації (загальної), в результаті чого збільшено суму податкового кредиту та суму від'ємного значення податку на додану вартість по декларації (загальної) за січень 2014 року.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно до п. 50.2 ст. 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 50.3 ст. 50 ПК України у разі, якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 17 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Агропрогрес» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2013 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2013 року по 31 грудня 2013 року, результати якої оформлені актом № 170/22-31174509 від 07 березня 2014 року.

Податковий орган посилається на те, що в порушення п. 50.2 ст. 50 ПК України ПП «Агропрогрес» у квітні 2014 року подано уточнюючі розрахунки, якими скориговано суму податкового кредиту по податкових накладних з датою виписки листопад 2013 року за період, який перевірено контролюючим органом згідно вищезазначеного акту перевірки, оскільки ст. 50 ПК України не забороняє платнику податків подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, а лише зазначає, що якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000281500 від 08 травня 2014 року податковим органом прийнято протиправно.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Козелецької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року по справі № 825/3160/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 – 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий

підпис

Голубєва Г.К.

Судді

підпис

Сірош М.В.

підпис

Юрченко В.П.