Ухвала суду № 50094356, 20.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" серпня 2015 р. м. Київ К/9991/46148/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Олендера І.Я.

Приходько І.В.

за участю секретаря судового засідання: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року

у справі № 2а-2849/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реакційні труби»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Реакційні труби» (далі – ТОВ «Реакційні труби»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (далі – ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС; відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000722302/0-7771 від 19 лютого 2007 року, № 0004652302/2/50335 від 09 жовтня 2007 року, № 0003392302/2-31907 від 18 липня 2007 року та № 0000722302/2/31157 від 12 липня 2007 року.

Справа розглядалась неодноразово. За наслідками останнього її розгляду, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доходи від векселя, які отримані (нараховані) не у зв’язку з набуттям (відчуженням) такого векселя, мають оподатковуватись за загальними правилами.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Реакційні труби» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2012 року скасовано та прийнято нову – про повне задоволення позову. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000722302/0-7771 від 19 лютого 2007 року, № 0004652302/2/50335 від 09 жовтня 2007 року, № 0003392302/2-31907 від 18 липня 2007 року та № 0000722302/2/31157 від 12 липня 2007 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року та залишення без змін постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2012 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Реакційні труби» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2004 року по 01 січня 2007 року, за результатами якої складено акт № 753/2302/32344809 від 16 лютого 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000722302/0-7771 від 19 лютого 2007 року, яким товариству визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 1 356 535,40 грн. (996 368,00 грн. – основний платіж, 360 167,40 грн. – штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, остаточно прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000722302/2/31157 від 12 липня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 1 356 535,40 грн. (996 368,00 грн. – основний платіж, 360 167,40 грн. – штрафні (фінансові) санкції); № 0003392302/2-31907 від 18 липня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 138 016,60 грн. (0,00 грн. – основний платіж, 138 016,60 грн. – штрафні (фінансові) санкції); № 0004652302/2/50335 від 09 жовтня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 274 949,60 грн. (0,00 грн. – основний платіж, 274 949,60 грн. – штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Реакційні труби» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 334/94-ВР) у зв’язку з невключенням до складу скоригованого валового доходу в 2005 – 2006 роках відсотків за погашеними векселями в розмірі 3 985 599,00 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог та задовольняючи їх, суд апеляційної інстанції виходив з того, що проценти, отримані позивачем за векселями, є доходом від операцій з цінними паперами, а відтак їх оподаткування здійснюється на підставі спеціальних вимог, визначених пунктом 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР.

Колегія суддів із вказаним висновком погодитись не може, виходячи з таких підстав.

Підпунктом 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР передбачено, що платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від’ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від’ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

Згідно з підпунктом 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв’язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Отже, при визначенні об’єкта оподаткування за правилами пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР враховуються лише операції, пов’язані з переходом права власності на цінні папери, як-от отримання чи передача коштів як компенсація їх вартості.

Натомість відсотки, нараховані, зокрема, на векселі, не пов’язані з переходом права власності, а сплачуються емітентом векселів їх власнику як компенсація за користування коштами на час утримання векселів, а не як їх вартість.

В свою чергу, за правилами абзацу 4 підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об’єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

При цьому згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди).

Таким чином, проценти за векселями, сплачені на користь їх власника, мають бути включені до складу його валового доходу на підставі підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Олендер І.Я.

Приходько І.В.