Ухвала суду № 50094291, 20.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2015 року м. Київ К/9991/31180/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Олендера І.Я.

Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року

у справі № 2а/1270/241/2012

за позовом Виробничої корпорації «Кедр-РВС Плюс»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року, адміністративний позов Виробничої корпорації «Кедр-РВС Плюс» (далі - ВК «Кедр-РВС Плюс»; позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі - Ленінська МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000512320/0 від 19 грудня 2011 року та № 0000502320/0 від 19 грудня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВК «Кедр-РВС Плюс» судові витрати в розмірі 28,23 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Ленінська МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВК «Кедр-РВС Плюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з Приватним підприємством «ЛТФ «Порто» за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 905/23-31375862 від 02 грудня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Ленінською МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000502320/0 від 19 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 86 233,75 грн. (68 987,00 грн. - основний платіж, 17 246,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000512320/0 від 19 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 68 987,50 грн. (55 190,00 грн. - основний платіж, 13 797,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення корпорацією підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих при здійсненні господарських операцій з придбання гірничо-шахтного обладнання та запасних частин до нього в ПП «ЛТФ «Порто», з підстав нікчемності договорів № 10/11/08 від 10 листопада 2008 року та № 220 від 02 лютого 2009 року, укладених між вказаним суб'єктом господарювання та ВК «Кедр-РВС Плюс».

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 27 січня 2011 року у справі № 1-229/11, якою в зв'язку з передачею на поруки звільнено від кримінальної відповідальності та покарання за вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 205, частинами 1, 3 статті 358 Кримінального кодексу України, директора контрагента позивача - Позднякова Д.В.

Крім того, відповідач наголошував на ненаданні ВК «Кедр-РВС Плюс» транспортної документації на підтвердження товарного характеру розглядуваних поставок.

Визнаючи протиправними та скасовуючи оскаржувані акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В даній ситуації судами з'ясовано, що реальний характер господарських операцій з придбання позивачем обладнання та запасних частин до нього в ПП «ЛТФ «Порто» підтверджується належним чином оформленими рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, актами прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками, оборотно-сальдовою відомістю.

Доводи відповідача про безтоварний характер проведених поставок з підстави ненадання корпорацією транспортної документації колегія суддів відхиляє, позаяк за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податків товару, як у даній ситуації, ненадання транспортної документації не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з огляду на те, що відповідною документацією має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

При цьому, на переконання колегії суддів, суди першої та апеляційної інстанцій цілком обґрунтовано не прийняли до уваги посилання контролюючого органу на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 27 січня 2011 року у справі № 1-229/11, як на підставу для відмови в задоволенні позову, позаяк податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків від іншої особи.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним даних податкового обліку.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, у постанові Ленінського районного суду м. Луганська від 27 січня 2011 року у справі № 1-229/11 відсутні посилання на незаконність або фіктивність діяльності ПП «ЛТФ «Порто» за господарськими операціями з позивачем в охоплений перевіркою період.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які підтверджували б узгодженість дій ВК «Кедр-РВС Плюс» з постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями контрагента, відповідачем не подано.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Олендер І.Я.

Приходько І.В.