Ухвала суду № 50094074, 03.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 р.

Справа № 876/1033/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.12.2014 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба порятунку бетону плюс" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

08.12.2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба порятунку бетону плюс" звернулось до суду із позовом до відповідача - Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.09.2014 року №0004062201.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач зазначає, що податковий орган безпідставно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 року №0004062201, оскільки виявлені в акті перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства.

Позивач вказує, що податковий орган не надав належної оцінки первинним документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ТзОВ “Буд-Альянс”. Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.12.2014 р. позов задоволено. Податкове повідомлення - рішення форми "Р" Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області від 10.09.2014 року №0004062201 визнано протиправним та скасовано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що позивач сформував податковий кредит з ПДВ на підставі договору з TOB "Буд - Альянс" та отриманих від нього податкових накладних. Послуги повністю оплачені. Кожна з фінансово-господарських операцій, що мала місце на підставі договірних відносин позивача з TOB "Буд - Альянс" підтверджується належним чином складеними первинними документами, що в свою чергу підтвердив і сам податковий орган, посилаючись на них в Акті перевірки. Договір підряду, акти виконаних робіт та вказані первинні документи недійсними або не чинними судом не визнавались, податкові накладні були видані особою, що в установленому порядку на момент правовідносин, була зареєстрована, як платник податку на додану вартість та містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201 ПК України, здійснювана операція відбулась в межах господарської діяльності та відображена Підприємством в бухгалтерському та податковому обліку без будь-яких порушень. На Підприємстві були та є наявні всі необхідні документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та валових витрат. Зауважень щодо їх відсутності або неналежного оформлення від будь-якого державного органу Підприємство не отримувало.

Суд встановив, що при проведенні перевірки, податковий орган не в повній мірі та неналежним чином дослідив і оцінив надані Підприємством документи, що підтверджують факт законності відображення в податковому обліку сум податкового кредиту за січень 2014 року, в результаті чого дійшов помилкових висновків у податковому повідомленні-рішенні.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання сторони не з’явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги апелянта слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба порятунку бетону плюс", зареєстроване, як платник податків з 16.06.2010 року та перебуває на обліку в Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області.

В період з 18.08.2014 року по 20.08.2014 року, податковим органом на підставі наказу на проведення перевірки від 15.08.2014 року №2264, була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба порятунку бетону плюс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд - Альянс" за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI: завищення податку на додану вартість на 30 865,00 грн., в тому числі за січень 2014 року на суму 30 865,00 грн. про, що було складено Акт перевірки №6224/22-01/37138356 від 28.08.2014 року.

На підставі вказаного акту перевірки, заступником начальника Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області 10.09.2014 року винесено податкове повідомлення - рішення №0004062201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 38 581,25 грн., в тому числі 30 865,00 грн. основного платежу та 7 716,25 грн. фінансових санкцій.

Податковий орган дійшов до висновку, що єдиною метою укладення позивачем договору з TOB "Буд - Альянс", було отримання ним податкової вигоди.

Перевіркою встановлено, що TOB "Буд-Альянс", зареєстроване 11.07.2013 року, Дніпропетровською міською державною адміністрацією, реєстраційний номер №12241020000057750 (основний вид діяльності - 41.20-будівництво житлових і нежитлових будівель), взято на податковий облік в ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська 12.07.2013 року №046213112438, зареєстроване платником ПДВ 01.09.2013 року, однак свідоцтво платника ПДВ анульовано 01.01.2014 (причина анулювання 41 - ліквідація за власним бажанням). TOB «Буд-Альянс» додаток AM Декларації з податку на прибуток до податкового органу не надавався.

В той же час, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, податковим органом встановлено відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, (декларація на прибуток), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Це, на думку відповідача свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, звіркою встановлено, що основним постачальником поварів (послуг) ТОВ "Буд - Альянс" в січні 2014 року - 93 % від загального обсягу поставки є TOB "Тор 2013", проте ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька складено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Тор 2013" від 26.03.14 року №177/05-66-15-01, відповідно до якого встановлено нереальність, здійснення господарських операцій по ланцюгу TOB "Тор 2013" - TOB "Буд- Альянс".

Виходячи з вищенаведеного, податковий орган прийшов до переконання, що TOB "Буд-Альянс" здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а тому операції з продажу товарів по ланцюгу постачальники -TOB "Буд Альянс" - покупці за січень 2014 року не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту в зв'язку з наведеним вище.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі – ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В силу ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті вищевикладеного, судом апеляційної інстанції було встановлено, що передумовою для формування позивачем податкового кредиту за період, охоплений перевіркою, слугували правовідносини, що склалися у нього з ТзОВ “ Буд - Альянс ”.

Так, позивач сформував податковий кредит з ПДВ на підставі договору з TOB "Буд - Альянс" та отриманих від нього податкових накладних (Договір Підряду № 14.10-13БР). Факт виконання робіт підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Оплата за надані роботи (послуги) підтверджується також платіжними дорученнями.

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що кожна з фінансово-господарських операцій, що мала місце на підставі договірних відносин позивача з TзOB "Буд-Альянс" підтверджується належним чином складеними первинними документами. Договір підряду, акти виконаних робіт та вказані первинні документи недійсними або не чинними судом не визнавались, податкові накладні були видані особою, що в установленому порядку на момент правовідносин, була зареєстрована, як платник податку на додану вартість та містять всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 201 ПК України, здійснювана операція відбулась в межах господарської діяльності та відображена підприємством в бухгалтерському та податковому обліку без будь-яких порушень.

Доводи апелянта щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті ґрунтуються на Акті перевірки ДПІ у Бабушкінському районі ГУ Міндоходів м.Дніпропетровська від 31.03.2014 року № 463/04-62-22-3/38834947 “Про результати проведення зустрічної звірки ТзОВ “Буд-Альянс” щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року” та Акті ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька "Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Тор 2013" від 26.03.2014 року №177/05-66-15-01, відповідно до якого встановлено нереальність здійснення господарських операцій по ланцюгу TOB "Тор 2013" - TOB "Буд- Альянс".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі Акти як доказ у справі судом не можуть братися до уваги, так як вони не спростовують реальність господарських операцій, оскільки ними зафіксовано неможливість проведення зустрічної перевірки, а проведений аналіз господарської діяльності ТзОВ “Служба порятунку бетону плюс” та його контрагента не узгоджується з повноваженнями податкового органу по факту неможливості проведення зустрічної перевірки. Висновки безтоварності можуть бути зроблені лише на підставі аналізу первинних документів, що не дотримано.

Слід зауважити, що сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок господарюючого суб'єкта не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства, тим більше особою, якої така зустрічна звірка безпосередньо не стосувалася. Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки. Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам, колегія суддів зауважує, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з ПДВ є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданої господарської операції і підтверджувати обізнаність позивача про можливе сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента.

Слід зауважити, що висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом чи третіми особами вимог закону.

Така позиція узгоджується й з висновками Верховного Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Також згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Тому, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам).

Суд першої інстанції дійшов до вірного переконання, що факт реального здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом підтверджується первинними документами встановленої форми. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні також належно оформлені. Отже, реальність господарських операцій ТзОВ “Служба порятунку бетону плюс ” підтверджується долученими до справи письмовими доказами.

Тому, в даному випадку, встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області, констатовані в Акті перевірки від 28.08.2014 року №6224/22-01/37138356, а тому податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 року №0004062201, винесене на підставі зазначеного акту перевірки, підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд –

ухвалив:

Апеляційну скаргу Тернопільської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.12.2014 р. по справі № 819/2817/14-a – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 08.09.2015 року.