Ухвала суду № 50093992, 10.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2689/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.07.15р. у справі №810/2689/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакалія-Трейд» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 06.01.15р. №0031151502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.15р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що позивачем не подано Додаток 2 до уточнюючого розрахунку за грудень 2013 року «Довідка щодо залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)» та тим, що платники ПДВ не мають права складання уточнюючих розрахунків з метою зміни напряму бюджетного відшкодування.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, 14.11.14р. позивачем подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2013 року (реєстр № 9066349729), Додаток 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4)» від 14.11.14р. реєстраційний номер №9066349933 та Додаток 3 «Розрахунок сум бюджетного відшкодування» від 14.11.14р. № 9066350210.

ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, за результатами якої складено акт від 15.12.14р. №358/15-2/38379292.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення від 06.01.15р. №0031151502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ за грудень 2013 року у сумі 1 364 881 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 341 220,25 грн.

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення – рішення слугував висновок податкового органу про порушення вимог: п.200.4, п.200.6, п.200.7, п.200.8 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено значення рядка 23.1 уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість, у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2013 року на суму 1 364 881 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що позивачем не подано Додаток 2 до уточнюючого розрахунку за грудень 2013 року «Довідка щодо залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)», у зв’язку з чим неможливо встановити період виникнення від’ємного значення та частину залишку від’ємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включеного до податкових зобов’язань у декларації, у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашеного податковими зобов’язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брав участі у розрахунках бюджетного відшкодування.

Також податковий орган зазначив про те, що платники ПДВ не мають права на складання уточнюючих розрахунків з метою зміни напряму відшкодування, оскільки зміна напряму відшкодування не може розцінюватись як виправлення помилки.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не допущено порушень податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів; с планувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 ст.46 Податкового кодексу України, визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Положеннями п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України визначено, що форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до вимог п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно п.2 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міндоходів України від 13.11.13р. №678, зареєстрованого в Мін’юсті України від 11.12.13р. за №2094/24626 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі – Порядок), подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу, платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу)) передбачено пунктом 50.1 статті 50 глави 2 розділу II Кодексу.

Відповідно до приписів п.п. 5 п. 4 розділу V Порядку, платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач у відповідності до вказаних норм подав відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2013 року № 9066349729 від 14.11.14р., в якому заповнив рядок 23 та відобразив по рядку 23.1. суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 1 364 881,00грн.

Згідно квитанції №2 зазначена податкова декларація прийнята податковим органом.

Втім, за висновком податкового органу, позивач окрім уточнюючого розрахунку мав би також подати додаток 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 8 розділу VI Порядку, у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Таким чином, враховуючи, що інформація щодо залишків суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду задекларована позивачем в звітній податковій звітності з ПДВ за грудень 2013 року не уточнювалась, то товариство не було зобов'язано подавати додаток 2 до уточнюючого розрахунку за такий період.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200і.З статті 200і цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 20043 статті 200і цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Правомірність формування позивачем вказаної суми від'ємного значення з ПДВ податковим органом не заперечується.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання позивачем вимог податкового законодавства для отримання бюджетного відшкодування.

Щодо висновку відповідача про те, що позивач не має права на складання уточнюючого розрахунку з метою зміни напряму відшкодування, оскільки зміна напряму відшкодування не може розцінюватись як виправлення помилки, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Як зазначалось вище, дії платника податку який має право на отримання бюджетного відшкодування передбачені п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України.

Дії платника податку у випадку самостійного (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлення ним помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації закріплені у п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, яка наведена вище.

При цьому, передбачене у п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України право виправити самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, може бути обмежено виключно випадками, визначеними у Кодексі.

Наведена норма Кодексу не передбачає обмежень щодо виправлення платником податків самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, у будь-якому рядку такої декларації. Не міститься таких обмежень і в інших нормах Кодексу.

Випадком, коли платник податку не може виправити виявлену помилку, є закінчення строків давності, визначених у ст. 102 Кодексу. Також, у п. 50.2 ст. 50 Кодексу передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

При цьому, надаючи оцінку спірним правовідносинам, необхідно враховувати, що за своєю суттю бюджетне відшкодування - це сума коштів платника податків, які він сплатив іншим платникам податку у зв'язку з веденням власної господарської діяльності, повернення яких гарантує держава та які тимчасово перебувають у розпорядженні Державного бюджету України.

Отже, з урахуванням аналізу норм чинного законодавства у їх взаємозв'язку, при визначенні напрямку використання бюджетного відшкодування, платник податку має право визначати цей напрямок на власний розсуд протягом строку давності з моменту виникнення права на таке відшкодування, а відтак зміна напрямку використання бюджетного відшкодування може відбуватись у порядку, передбаченому для уточнення показників податкової звітності, викладеному у ст. 50 ПК України.

Крім того, слід зазначити, що у Рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», Суд визначив, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу (994_535) має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. У зв'язку з цим Суд зауважує, що в даній справі спір стосується не конкретної суми відшкодування ПДВ або компенсації за затримку у його виплаті, а загального права заявника відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість». Суд зауважує, що ознайомившись із критеріями та вимогами, встановленими національним законодавством, заявник мав достатньо підстав сподіватись на відшкодування ПДВ, який він сплатив під час здійснення своєї господарської діяльності, так само як і на компенсацію за затримку його виплати. Навіть якщо окрема вимога щодо відшкодування ПДВ може бути предметом перевірки та оскарження компетентними державними органами, відповідні положення Закону України «Про податок на додану вартість» не вимагають попереднього судового розгляду цієї вимоги з метою підтвердження права компанії на відшкодування.

Аналогічна правова позиція зі спірних правовідносин наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.04.14р. по справі К/800/29600/13 та постанові Вищого адміністративного суду України від 02.12.14р. у справі № К/800/20412/13.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.07.15р. у справі №810/2689/15 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.07.15р. у справі №810/2689/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст ухвали складений: 10.09.15р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.