Ухвала суду № 50093986, 10.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12404/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.15р. про відмову у відкритті провадження у справі №826/12404/15 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 28.05.15р.; зобов'язання відповідача направити справу на новий розгляд до Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для здійснення перевірки листів Голови Апеляційного суду м. Києва Присяжнюка О.Б., в.о. голови Апеляційного суду м. Києва Ігнатюка О.В., судді Подільського райсуду м. Києва Швиденко В.А., з витребуванням письмових доказів на підтвердження обставин зазначених в листах та поновити право на зайняття адвокатською діяльністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.15р. відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 109 КАС України, у зв'язку з тим, що позов не належить розглядати в прядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати ухвалу з мотивів порушення судом норм матеріального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апелянт, з покликанням на лист ВАСУ від 19.09.13р. №1278/12/13-13, вважає, що даний спір вирішується в порядку адміністративного судочинства, оскільки випливає з публічно-правових відносин.

Відповідач у справі погоджується з протиправністю оспорюваної ухвали, та просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини 1 вказаної статті КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 50 цього Закону, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна та підзвітна конференції адвокатів регіону.

Відповідно до частини 5 статті 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури покладені повноваження, зокрема: 1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів; 2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; 3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; 5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з'їзду адвокатів України.

При цьому частиною восьмою вказаної статті закріплено, що рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури - колегіальний орган, що діє у системі органів Національної асоціації адвокатів України та є національним органом адвокатського самоврядування, на який Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» покладено завдання розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

З аналізу наведених норм вбачається, що Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури створюється та діє з метою реалізації публічно-правових функцій з відбору, атестування осіб, які виявили намір займатися адвокатською діяльністю, та як дисциплінарний орган в системі самоврядування адвокатури України.

Отже, враховуючи наведені вище положення КАС України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», колегія суддів вважає, що даний спір, який пов'язаний з виконанням функцій кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури має публічно-правовий характер та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Вищого адміністративного суду України викладену у листі від 19.09.13р. № 1278/12/13-13 щодо підсудності даної категорії справи адміністративній юрисдикції.

Відносно висновку суду першої інстанції щодо розгляду даного спору в порядку цивільного судочинства, колегія суддів завертає увагу на наступне.

Як встановлено колегією суддів, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою спори, предметом розгляду яких є оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (зокрема ухвала 6-22802св13 від 11 вересня 2013 року).

Питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на вкладене, з метою недопущення ситуації позбавлення особи права допуску до правосуддя, а також враховуючи, що спірні правовідносини мають публічно-правову природу, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення фактично реалізували владну компетенцію відносно позивача, колегія суддів вважає, що дана справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а відтак ухвала про відмову у відкритті провадження у справі підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 204, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.15р. про відмову у відкритті провадження у справі №826/12404/15 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.15р. про відмову у відкритті провадження у справі №826/12404/15 - скасувати, справу №826/12404/15 направити до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не підлягає оскарженню відповідно до ч. 2 ст. 211 КАС України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.