Ухвала суду № 50093824, 08.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10989/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

08 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В, Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі» (далі – Позивач, ТОВ «Росичі») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – Відповідач, ДПІ у Дніпровському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 року №0000931501.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2015 року позов задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки виконання платником податків зобов'язання зі сплати податку пов’язується з моментом подання останнім до банку платіжного доручення, подальше перерахування коштів із запізненням не з вини платника не може бути підставою для притягнення Позивача до відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив вимоги скарги задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у грудні 2014 року посадовими особами ДПІ у Дніпровському районі проведено перевірку своєчасності подання платіжного доручення до установи банку по сплаті податку на додану вартість ТОВ «Росичі». У ході перевірки податковим органом виявлено, що в порушення п. 203.2 ст. 203 ПК України підприємством допущено несвоєчасне подання платіжного доручення до установи банку по сплаті податку на додану вартість за травень 2014 року – граничний термін сплати по декларації з ПДВ №9035144465 від 19.06.2014 року – 30.06.2014 року, а дата погашення заборгованості – 02.07.2014 року. Результати перевірки зафіксовані в акті від 25.12.2014 року №8970/15-01/21649265. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 14.01.2015 року №0000931501, яким Позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 513,28 грн. за платежем: податок на додану вартість.

За результатами адміністративного оскарження даний акт індивідуальної дії було залишено без змін.

При цьому, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції, виходячи з системного аналізу положень ст. ст. 49, 129, 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 8, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п. 2.14 затвердженої постановою правління НБУ від 21.01.2004 року №22 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, прийшов до висновку, що своєчасне подання платником податків платіжного доручення про сплату податкового зобов'язання до банку звільняє таку особу від відповідальності за несвоєчасне перерахування банківською установою коштів до бюджету.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Приписи п. п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України визначають, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює 49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

Положеннями п. 202.1 ст. 202 ПК України закріплено, що звітним (податковим) періодом для податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

При цьому відповідно до ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем 19.06.2014 було подано до ДПІ у Дніпровському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року №9035144465, в якій визначено належну до сплати суду ПДВ – 10 701,00 грн. Відтак, враховуючи приписи ст. 203 ПК України, граничний строк сплати грошового зобов'язання – 30.06.2014 року.

З метою забезпечення виконання зобов’язань Позивачем подано 27.06.2014 року до АТ «Ощадбанк» платіжні доручення №0000000149 на суму 1 205,00 грн. та №0000000150 на суму 9 500,00 грн. з призначенням: ПДВ за травень 2014 року, яке отримано банком у той же день.

Однак, як зазначає Апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що платіжні доручення від 27.06.2014 року №0000000149 та №0000000150 були виконані банком 02.07.2014 року, що, на думку податкового органу, свідчить про порушення ТОВ «Росичі» граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до п. 129.6 ст. 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що подання платником до банківської установи платіжного документа у межах граничного строку сплати податкових зобов’язань свідчить про своєчасність виконання грошових зобов’язань зі сплати податку. А тому, враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає обґрунтованим позицію Окружного адміністративного суду м. Києва про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу – залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.