Ухвала суду № 50093741, 09.09.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя-доповідач -

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року справа №2а/0570/23021/2011

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі №2а/0570/23021/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Авторадіатор" до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології" про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001072342 від 04.10.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області (далі – Інспекція) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001072342 від 04.10.2011 року, мотивуючи вимоги тим, що з 01.09.2011 року по 13.09.2011 року відповідачем проведено позапланову перевірку з питань дотримання Відкритим акціонерним товариством (далі – ВАТ) «Авторадіатор» вимог податкового законодавства щодо правомірності формування витрат та доходів від операцій з векселями, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Хімічні технології» та правильності визначення скоригованих валових доходів у зв’язку з отриманням компенсації по договорах продажу таких векселів та правомірності формування валових витрат на суму витрат по кредитних договорах у разі використання кредитних ресурсів при розрахунках за зазначені векселі, а також щодо правомірності формування витрат та доходів від операцій з цінними паперами по договорах купівлі-продажу, в яких стороною є ТОВ «Хімічні технології» за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, про що було складено акт № 2482/23-2/00232093 від 20.09.2011 року.

За наслідками перевірки 04.10.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001072342, яким ВАТ «Авторадіатор» донараховано податок на прибуток у розмірі 16 292 689 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі - 3 979 155,25 грн.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, вважає висновки податкового органу щодо нікчемності угод з продажу цінних паперів хибними, оскільки факт виконання догорів повністю підтверджено первинними документами.

Посилаючись на вказані обставини, просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов’язання ВАТ «Авторадіатор» з податку на прибуток у сумі 16 292 689,00 грн. та про нарахування штрафних санкцій у сумі - 3 979 155,25 грн.

Донецьким окружним адміністративним судом залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ «Хімічні технології».

Також 12 травня 2015 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду замінено первинного відповідача Жовтневу міжрайонну державну податкову інспекцію м. Маріуполя належним - Жовтневою об’єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року позовні вимоги ВАТ «Авторадіатор» задоволені. Скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 0001072342 від 4 жовтня 2011 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову місцевого суду, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовано скаргу тим, що ведення бухгалтерського обліку первинних документів, а саме акти приймання-передачі векселя, який не має юридичної сили простого векселя, не мають сили первинних документів у зв’язку з зазначенням у них господарських операцій, які фактично не відбулись. Як слідство, відповідальна за ведення бухгалтерського обліку особа ВАТ «Авторадіатор» неправомірною формувала регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів та віднесло до складу валових витрат – суму відсотків банку за кредитом, який було використано на придбання простих векселів, які не мають сили первинних документів у зв’язку з зазначенням у них господарських операцій, які фактично не відбулись в порушення п.5.1. п.п.5.5.1 п.5 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), де зазначено – валові витрати виробництва та обігу – сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

09 вересня 2015 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду замінено відповідача Жовтневу об’єднану державну податкову інспекцію м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області належним - Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області.

Судами встановлено, що ВАТ «Авторадіатор» є юридичною особою, зареєстроване рішенням виконавчого комітету Маріупольскої міської ради Донецької області, перебуває на податковому обліку в Інспекції та є платником податку на додану вартість.

20 вересня 2011 року державними податковими інспекторами Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Авторадіатор» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування витрат та доходів від операцій з векселями, емітентом яких є ТОВ «Хімічні технології», та правильності визначення скоригованих валових доходів у зв’язку з отриманням компенсацій по договорах продажу таких векселів та правомірності формування валових витрат на суму витрат по кредитних договорах, у разі використання кредитних ресурсів при розрахунках за зазначені векселі, а також щодо правомірності формування витрат та доходів від операцій з цінними паперами по договорах купівлі-продажу, в яких стороною є ТОВ «Хімічні технології» за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.09.2011 року № 2482/23-2-00232093, яким встановлені порушення пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, що призвело до завищення суми витрат від операцій з векселями за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року на суму 129975100 грн., в т.ч. за 2008 рік в сумі 55000600 грн., 1 півріччя 2009 року в сумі 64984500 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 72984500 грн., за 2009 рік в сумі 7298450 грн., за 2010 рік в сумі 1990000 грн., в результаті чого завищено показники рядка 3.2 Додатка К3 до Декларації з податку на прибуток за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року; пп. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, завищено суму доходів від операцій з векселями за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року на суму 134826100 грн., за 2008 рік в сумі 18500100 грн., 1 півріччя 2009 року в сумі 64984500 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 116326000 грн., за 2009 рік в сумі 6326000 грн., в результаті чого завищено показники рядка 3.1 Додатка К3 до Декларації з податку на прибуток за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року; пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР, пп. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 , п. 153.8 ст. 153 Податкового Кодексу (далі – ПК) України.

4 жовтня 2011 року за наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0001072342, яким донараховано податок на прибуток у сумі 16 292 689 грн. та застосовано штраф у сумі 3 979 155,25 грн.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення до ДПА у Донецькій області та ДПС України.

Рішенням від 02.11.2011 року за № 20099/10/25-113 про результати розгляду первинної скарги ДПА України у Донецькій області відмовила в задоволенні скарги позивача.

Між позивачем та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у 2008, 2009, 2010 роках укладалися договори доручення на купівлю векселів.

Через ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», як фінансового брокера позивач здійснював операції з купівлі-продажу векселів з наступними контрагентами: ТОВ «Агрібізнес», ТОВ «Індастріал Констракшн», ВАТ «Токмацький ковальсько-штампувальний завод», ТОВ «Нові промислові технології», ТОВ «Ді.еР.Ай», ТОВ «Хімічні технології».

Відповідно до договору купівлі-продажу векселів № Б 09-253/1 від 17 квітня 2009 року, укладеного між ТОВ «Нові промислові технології» (продавець) в особі директора Марухно О.В., яка діє на підставі Статуту, представлене ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (повірений), з ВАТ «Авторадіатор» (покупець), продавець продає, а покупець придбає прості векселі з наступними характеристиками АА 1080362 ТОВ «Хімрекатив» ЄДРПОУ 32344814 від 11 грудня 2007 року за пред’явленням не раніше 01.03.2010 року, номінальна вартість 65000000 грн., вартість векселя 64984500 грн., АА 0141896 ТОВ «ММК» ЄДРПОУ 32312625 від 22 травня 2007 року за пред’явленням не раніше 01.01.2010 р., номінальна вартість векселя 50000000 грн., вартість векселя 23500000 грн. Всього два векселі загальною номінальною вартістю 115000000 грн. Договірна вартість продажу векселів - 88484500 грн.

На виконання умов вказаного договору, згідно акту прийому-передачі векселів від 29 грудня 2010 року № Б-10-752 ТОВ «Нові промислові технології» передано позивачу векселі № АА 1080362 та № АА 0141896 та оплачено, що підтверджується карткою рахунку № 55 про проведення оплати.

В подальшому між ВАТ «Авторадіатор» (продавець), представлене ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (повірений) укладено договір купівлі-продажу векселів №Б 09-254/1 від 17 квітня 2009 року з ТОВ «Хімічні технології» (покупець), згідно з яким було продано вексель № АА 1080362 ТОВ «Хімреактив» від 11 грудня 2007 року вартістю 64985500 грн.

Згідно акту прийому-передачі векселів від 17 квітня 2009 року вказаний вексель переданий позивачем ТОВ «Хімічні технології» та оплачений, що підтверджується карткою рахунку № 3772.

Відповідно до статей 177, 178 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи.

Стаття 195 ЦК України, передбачає, що в Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента;

2) боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання;

3) похідні цінні папери, механізм розміщення та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;

4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів.

Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом.

Цінні папери можуть існувати в документарній та бездокументарній формі відповідно до закону.

Відповідно до приписів статті 194 цього ж Кодексу, цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

Обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери» вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Статтею 4 Закону України від 05.04.2001 № 2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні» передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Стаття 5 цього ж Закону регламентує, що векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені). Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах. Вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою.

Згідно зі статтею 75 Конвенції Країни - учасниці від 07.06.1930, якою запроваджено Уніфікований Закон України «Про переказний та простий векселі», простий вексель містить:

(1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

(2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

(3) зазначення строку платежу;

(4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

(5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

(6) зазначення дати і місця складання простого векселя;

(7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Аналізуючи зазначені норми закону, суд першої інстанції правильно визначив, що векселі, які були предметом договорів купівлі-продажу векселів та які наявні в матеріалах справи, в тому числі і вексель № АА 1080362, що був проданий за договором від 29 грудня 2010 року № Б-10-752 № АА 1080362 ТОВ «Хімічні технології», мають усі обов’язкові реквізити, визначені законом.

Відповідно до п. п. 7.6.2 пункту 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, норми цього пункту поширюються на платників податків податку торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Відповідно до приписів п. п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 цього ж Закону, під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Пунктом 153.8 ст. 158 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до акту перевірки, висновки відповідача щодо неправомірного формування позивачем валових витрат та завищення сум доходів від операцій з векселями на підставі укладених договорів та актів приймання-передачі векселів ґрунтуються на поясненнях директора ВАТ «Авторадіатор» Прохорова П.В. - позивач по справі, та директора ТОВ «Хімічні технології» Дзери Я.М. - третя особа по справі, наданих ними співробітникам міліції.

З цього приводу суд зазначає, що в своїх показах Прохоров П.В., які містяться в акті документальної перевірки, не заперечував щодо укладення з ВАТ «Банк « Фінанси та кредит» договору доручення на купівлю векселів і зазначена обставина не спростована відповідачем.

Також, до матеріалів справи долучено нотаріально завірені копії заяв засновників ТОВ «Хімічні технології» Дзери Я.М. (1%), Гермаша О.М. (99%), де вони зазначають, що ТОВ «Хімічні технології» засноване у 2003 році. Мета створення підприємства - здійснення підприємницької діяльності у сфері, пов'язаній з виробництвом та реалізацією технічного вуглецю, тощо. З огляду на негативну ринкову ситуацію у сфері, пов'язаній з технічним вуглецем та недостатністю обігових коштів, підприємство з 2006 року по 2007 рік займалось торгівлею цінними паперами через ліцензованого торговця. Протягом всього часу існування ТОВ «Хімічні технології» Дзера Я.М. особисто керував діяльністю товариства, приймав рішення про підписання тих чи інших договорів та інших документів.

Дзера Я.М. у заяві вказує, що ніякого тиску чи примушення з боку представників Банку «Фінанси та кредит» та/або його посадових осіб, будь-яких третіх осіб щодо укладання тих чи інших договорів щодо купівлі-продажу векселів чи інших цінних паперів на нього, як директора ТОВ «Хімічні технології», не здійснювалось. Таким чином, твердження про те, що він не мав відношення до господарської діяльності підприємства, діяльністю даного підприємства керували інші невідомі особи, діяльність ТОВ «Хімічні технології» є фіктивною - не відповідають обставинам справи.

Також, в матеріалах справи міститься договір за № 194/8 між ТОВ «Бізнес-центр в Дарницькому районі міста Києва» та ТОВ «Хімічні технології» про співробітництво та лист ТОВ «Бізнес-центр в Дарницькому районі міста Києва» за підписом директора Тищенко І.С. про те, що з 2003 року вони співпрацюють з ТОВ «Хімічні технології», надають приміщення для розміщення його вищого виконавчого органу у спільне користування. Приміщення надається для вирішення організаційних питань підприємства. Крім того, Бізнес-центр надає юридичні консультації, інформаційну підтримку та організовує поштове обслуговування вказаному підприємству, своєчасно отримує оплату за послуги.

Крім того, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.04.2012 року по справі № 2610/189/2012 скасовано постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Зеря К.Ф. від 11.08.2011 року про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні технології», що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Факт реального виконання договорів підтверджується вищезазначеними поясненнями, договорами купівлі-продажу, актами прийому-передачі векселів, виписками банку, наявними в матеріалах справи.

Також слід додати, що вексель АА 1080889, емітований ТОВ «Хімічні технології», ВАТ «Авторадіатор», із залученням ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в якості повіреного, продав згідно з договором купівлі-продажу векселів № Б-507/1 від 26.12.2008 року ТОВ «Токмацький ковальсько-штампувальний завод». На виконання умов договору, 26.12.2008 року вказаний вексель був переданий ТОВ «Токмацький ковальсько-штампувальний завод» та ним частково оплачений, що підтверджено матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Взагалі, продаж векселів позивачем у всіх випадках відбувалось за ціною, вищою, ніж їх придбання. Такі операції здійснювались із залученням повіреного - через ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», як фінансового брокера, що свідчить про достатню обачливість позивача при здійсненні правочинів.

Вищезазначені обставини спростовують висновки відповідача, викладені в акті документальної перевірки, що первинні документи, а саме: акти приймання-передачі векселів не мають юридичної сили первинних документів та відсутності реального здійснення господарських операцій по купівлі-продажу векселів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. Відповідачем приписи цієї норми процесуального закону не виконані.

Більш того, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності отримання податковим органом постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно пункту 86.9 статті 86 ПК України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Зеря К.Ф. про призначення позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства від 11.08.2011 у кримінальній справі № 80-0264 (т.1 а.с.174), начальником Жовтневої МДПІ прийнято наказ від 31.08.2011 № 2141 «Про проведення позапланової виїзної перевірки» (т.1 а.с.11).

На підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Авторадіатор», за результатами якої 20.09.2011 складено акт № 2482/23-2/00232093 (т.1 а.с.14-47).

Висновки даного акта стали основою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.10.2011 № 0001072342 (т.1 а.с.56).

Оскільки, на день прийняття цього податкового повідомлення-рішення, доказів набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі № 80-0264, податковим органом надано не було, оскаржуване податкове повідомлення-рішення лише з цієї однієї підстави є протиправним.

З урахуванням наведеного, місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача шляхом скасування податкового повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя за № 0001072342 від 4 жовтня 2011 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 16 292 689, 00 грн. та про нарахування штрафних санкцій у сумі - 3 979 155, 25 грн.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції, відмови в задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі № 2а/0570/23021/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Авторадіатор" до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімічні технології" про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001072342 від 04.10.2011 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.О.Чебанов