Постанова № 50093594, 03.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2015 року

справа № 808/6856/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014року у справі №808/6856/14 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2014 № 0000094710 та №0000114710.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «ГАЗУКРАЇНА- 2020», оскільки такі не відповідають дійсності, позивач має первинну документацію, яка вважає підтверджує придбання товару.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014р. позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржені позивачем рішення відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, неповне дослідження доказів та обставин, порушення судом норм процесуального та матеріального права, відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представники позивача заперечували проти доводів скарги відповідача. Зазначили, що суд прийняв законне і обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні. Прохали апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції-без змін.

Представниками позивача подавалися письмові заперечення та пояснення стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що фахівцями СДПІ було проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства “Запоріжкокс” (код ЄДРПОУ 00191224) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п.39.15 ст. 39, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8. ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139, пп.153.2.6 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від’ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на загальну суму 15751153 грн., у т.ч. 2013 рік - у зв'язку із застосуванням “звичайних цін” в сумі 4371723 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 4926 677 грн., у тому числі по періодам: січень 2013 року - у зв'язку із застосуванням “звичайних цін” на суму 874345 грн.; листопад 2013 року на суму 4052332 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1690452 грн., у тому числі за: квітень 2013 року на суму ПДВ у розмірі - 108617 грн., за травень 2013 року на суму ПДВ у розмірі - 12012 грн., за червень 2013 року на суму ПДВ у розмірі - 7258 грн., за вересень 2013 року на суму ПДВ у розмірі - 602904 грн., за жовтень 2013 року на суму ПДВ у розмірі - 427026 грн., за листопад 2013 року на суму ПДВ у розмірі - 532635 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6, ст.198, п. 200.1, п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму - 5641 535 грн., у тому числі за: березень 2013 року на суму - 108617 грн., квітень 2013 року на суму - 12012 грн., травень 2013 року на суму - 7258 грн., серпень 2013 року на суму - 602904 грн., вересень 2013 року на суму - 427026 грн., жовтень 2013 року на суму - 1883342 грн., грудень 2013року на суму - 2600376 грн..

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено акт №262/28-04-47-10/00191224 від 12.08.2014.

27 серпня 2014 року на підставі акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000664710, про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1690452 грн., та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 422613 грн.;

- № 0000674710, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 5641535 грн..

Не погодившись з висновками податкового органу, позивач звернувся зі скаргою до Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.08.2014 № 0000664710 та № 0000664710.

25.09.2014 рішенням вих.№ 17605/10/28-10-10-4-33 скаргу Публічного акціонерного товариства “Запоріжкокс” частково задоволено:

- скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000664710 від 27.08.2014 по зменшенню суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 589 093,0 грн., штрафні санкції скасовані в сумі 397 273,25 грн.;

- скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000674710 від 27.08.2014 по зменшенню суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 5443366,00грн..

Оскільки податкові повідомлення-рішення від 27.08.2014 №0000664710 та №0000664710 вважаються відкликаними, то податковим органом винесено нові податкові повідомлення-рішення:

- № 0000094710 від 09.10.2014, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 101 359 грн., та, відповідно, зобов’язано ПАТ “Запоріжкокс” сплатити суму податку на додану вартість у розмірі 101 359 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 25339,75 грн.;

- № 0000114710 від 09.10.2014, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 198 169 грн..

Не погоджуючись із правомірністю прийняття рішеннь від 09.10.2014 №0000094710 та № 0000114710, позивач оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені рішення відповідача, вказав, що порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. Відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов’язується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагента позивача та іншій суб’єктів господарювання по ланцюгу постачання, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами. Суд вважав, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 12.08.2014, про порушення позивачем вимог п.198,3, п. 198,6, ст.198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст.200 ПК України є помилковими та спростовуються дослідженими під час розгляду справи доказами.

З висновками суду не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

З матеріалів встановлено, що 04.03.2013 між Публічним акціонерним товариством «Запоріжкокс» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗУКРАЇНА-2020» (постачальник) укладено договір № 132/13/785.

За умовами договору Постачальник зобов’язується передати, а Покупець – прийняти та оплатити матеріали (Ресурси) на умовах, передбачених Договором. Поставка ресурсів здійснюється видами транспорту зазначених в Специфікації. Постачальник зобов’язаний поставити ресурси на умовах поставки, зазначених в Специфікації у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів в редакції 2010 року.

31.12.2013 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 132/13/785 від 04.03.2013, якою змінено строк дії угоди до 31 грудня 2014 року. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторін від виконання прийнятих на себе зобов’язань (у тому числі гарантійних) по цьому Договору.

Позивачем надані специфікації до вказаного договору:

- специфікацію №1/865 від 04.03.2013 на поставку ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» позивачу дизельного пального марки F у кількості +/- 10%, 60 тонн на загальну суму 638460,00 грн., у тому чисті ПДВ 106410,00 грн. Поставки ресурсів вказані з урахуванням транспортних витрат на залізничний транспорт;

- специфікацію №2696 від 20.11.2013, на поставку дизельного пального зимового у кількості +/- 10%, 60,00 тонн на загальну суму 627000 грн., у тому чисті ПДВ 104500,00 грн. Поставки ресурсів вказані з урахуванням транспортних витрат на залізничний транспорт;

- специфікацію №4/240 від 13.12.2013, на поставку дизельного пального зимового у кількості +/- 10%, 60,00 тонн на загальну суму 633000,00 грн., у тому чисті ПДВ 105500,00 грн. Поставки ресурсів вказані з урахуванням транспортних витрат на залізничний транспорт.

На підтвердження факту передачі позивачу палива дизельного, виписано видаткові накладні, складено акти приймання-передачі, надано cертифікати відповідності, паспорти якості; залізничні накладні про транспортування Ресурсів до покупця; банківські виписки про сплату за поставлене дизельне пальне. Крім того, суду позивач надав також прибуткові ордери, податкові накладні.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстрочення або відстрочення відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу – зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від’ємне значення, то:

бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у перердніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг аюо до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

В ході перевірки позивачем не було надано документів, що б підтверджували операції відвантаження та перевезення дизельного пального безпосередньо постачальником - ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Так, залізничні накладні, що містяться в матеріалах справи, не підтверджують транспортування палива саме від ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020». В накладних №43047976, №41990862, №42441535 відправником значиться ТОВ «Зовнітрансгаз» та ТОВ «Торговий дім Ветек», хоча за специфікаціями вантажовідправником є ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Податковою інспекцією встановлено, що наданий позивачем сертифікат відповідності палива дизельного ДТ-3-К4 сорт F, зареєстрований в реєстрі за №UА1.174.0216399-13, органом сертифікації МПП «Карті» не видавався, в реєстрі Системи УкрСЕПРО даний номер сертифікату значиться за іншим органом сертифікації і виданий на іншу продукцію (т.3 а.с. 139-141).

Під час проведення перевірки було з’ясовано про наявність кримінального провадження №32013020000000112 від 01.08.2013, порушеного за ознаками ст. 212 КК України відносно ТОВ “Нова енергетична компанія” по взаємовідносинам з ТОВ “Магеллангруп”. В ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ “Магеллан груп” у період 2012-2013 років формував податковий кредит за рахунок підприємств з ознаками “фіктивності”, серед яких є ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020”.

В акті перевірки податківці посилалися на інформацію з інформаційних баз , якою підтверджено відсутність у контрагентів ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» та безпосередньо у контрагента позивача необхідних основних фондів, кваліфікованого технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, вантажних транспортних засобів тощо. Відповідач на обґрунтування висновків щодо нереальності здійснення операцій позивача з контрагентом ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» посилався на протокол допиту свідка Кашкіна А.П. в рамках кримінального провадження №12014160020000076, який вказував на непричетність до фактичного керування фіктивним підприємством ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020». Проте, первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності операцій з контрагентом ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», містять підписи як директора вказаного підприємства Кашкіна А.П., так і іншої особи Ніколаєнко Д.П.. Доказів щодо права підпису документів Ніколаєнком Д.П. матеріали справи не містять. Прибуткові ордери, копії яких є в матеріалах справи взагалі не містять вказівки, що за особи їх підписали.

Вже під час апеляційного розгляду справи, представником відповідача надано суду копію вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова (т.3 а.с. 217-218), яким визнано винним засновника, директора ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України. Вироком встановлено факт фіктивності підприємства ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», зазначено що директор не виконував функцій, покладених на нього згідно статуту підприємства, не вчиняв дій щодо його управління, не приймав участі у фінансово-господарській діяльності цього підприємства. Судом при розгляді кримінальної справи встановлено, що підприємство ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» використовувалося з метою прикриття незаконної діяльності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з ч.1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

В той же час, документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності вважаються первинним лише за підстави доведення реальності здійснення господарських операцій.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020». Проаналізувавши наявні матеріали справи та норми законодавства, колегія суддів вважає правомірними висновки відповідача, викладені в акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, порушення позивачем приписів податкового законодавства за вказаний вище період знайшло своє підтвердження, тому підстави для задоволення позовних вимог та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень відсутні.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202,205,207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі № 808/6856/14 – скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» - відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 04.09.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак