Ухвала суду № 50093585, 26.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 серпня 2015 року

справа № 808/9115/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Юрко І.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

за участю представника відовідача Сергієнко Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «Талко» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі № 808/9115/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «Талко» до Приморської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «Талко» до Приморської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не враховано, що під час перевірки належними первинними документами підтверджено товарний характер господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками, що вказує на правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ними.

Представник позивача в судовому засіданні не з’явився про час та місце був повідомлений. 20.08.2015 року до канцелярії суду надійшло клопотання про перенесення справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю направити представника. На підтвердження цього надано копію наказу про надання тривалої відпустки юрисконсульту підприємства, який участі у розгляді справи не приймав. Такі обставини розцінені судом як неповажні.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, та перебуває на податковому обліку відповідача.

Посадовими особами відповідача проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ “Таврійська ливарна компанія “Талко” з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП “Алкіона” за період січень-лютий 2013 року та ТОВ “Спецторг-Інвест” за період березень 2014 року. За результатами перевірки складно акт № 234/08-17-15/31433316 від 31.07.2014 року (далі - Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки встановлено порушення позивачем - п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 950148,00грн., у т.ч. січень-лютий 2013 року у сумі 815 984,00грн., березень 2014 року в сумі 134 167,00грн.

Зі змісту Акту перевірки слідує, що підставою для визначення цього грошового зобов’язання став висновок відповідача про безтоварність операції позивача. Між іншим, такий висновок ґрунтується на підставі даних про результати відпрацювання підприємств – контрагентів, а саме: акту ДПІ у м.Полтаві від 10.04.2013 №432/22.5/30601203 “Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП “Алкіона” щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за грудень 2012 року, січень-лютий 2013 року” та акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 03.07.2014 № 691/223/39005095 “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Спецторг-Інвест” щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014 року”. У вказаних актах зазначено, що за податковою адресою контрагенти позивача не знаходяться, відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. На момент проведення перевірок відсутні первинні бухгалтерські та податкові документи, які б свідчили про факт здійснення господарської діяльності. Перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця.

22 серпня 2014 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0276081715, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 1425222,00грн., у т.ч. за основним платежем 950148,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 475074,00 грн.

Позивач в адміністративному порядку оскаржив податкове повідомлення-рішення, але в задоволенні його скарг було відмовлено.

Крім того, позивачем надано договір поставки № 03/03-1 від 03.04.2014, укладений ним з ТОВ “Спецторг-Інвест”, яким передбачено придбання позивачем товару (алюмінієвого сплаву).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано видаткові та податкові накладні на загальну суму 805003,85грн., у т.ч. ПДВ 134167,31грн., товарно-транспортні накладні, приймально-передавальні акти на закупівлю металів і сплавів. Перерахунок коштів за договором позивач здійснював у безготівковій формі.

В податковому обліку суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ “Спецторг-Інвест”, включені позивачем до складу податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року у розмірі 134167,00 грн.

Між позивачем та ПП “Алкіона” укладено договір поставки від 03.12.2012 №03/12/12 та від 13.12.2012 №13/12/12 по операціям з придбання товару (алюмінієвого сплаву).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано видаткові та податкові накладні на загальну суму 4895886,00грн., в т.ч. ПДВ 815981,00грн., товарно-транспортні накладні. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

В податковому обліку суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ПП “Алкіона”, включені позивачем до складу податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість у відповідних періодах у розмірі 815981,00грн.

Також, були надані договора оренди та купівлі продажу транспортних засобів, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, штатний розклад підприємства, водійські посвідчення, трудові книжки водіїв, накази на прийняття на роботу, журнали на реєстрацію довіреностей, подорожні листи, на підтвердження походження і якості товару технічний паспорт на виробничий комплекс, свідоцтво про атестацію вимірювальної лабораторії, журнали вхідного контролю, картки складського обліку матеріалів, довідки про рух алюмінію за період січень – лютий 2013 року, березень 2014 року, інформацію про вагу готової продукції за період січень – лютий 2013 року, березень 2014 року, документи на подальшу реалізацію готової продукції.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дослідженням наданих позивачем первинних документів було встановлено, що останні не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно п. 2.4 даного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений даний документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V ПК України.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Проаналізувавши норми права, колегія суддів вважає, що підставою для включення сум за господарськими операціями до податкового кредиту є належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, які засвідчують зміст господарської операції, за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Так судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що в товарно-транспортних накладних, виписані контрагентом позивача – ПП “Алкіона” та ТОВ “Спецторг-Інвест”, відсутня повна адреса пункту навантаження, а саме: вказано тільки місто навантаження (м. Полтава, м.Дніпропетровськ), у зв’язку із чим неможливо встановити місце навантаження алюмінієвого сплаву. А на видаткових накладних відсутні прізвища та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, що не дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Допитаний в суді першої інстанції волій, який згідно товарно-транспортних накладних здійснював перевезення товару, але пояснити де саме здійснювалось завантаження товару він пояснити не зміг.

Також суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що у видаткових накладних відсутні данні, що дозволяють ідентифікувати особу, яка від позивача була відповідальною за господарську операцію і здійснювала прийняття товару.

За клопотанням позивача в суді першої інстанції був допитаний в якості свідка працівник позивача Пшеничний В.В., який підтвердив, що ним здійснювався прийом товарів та саме його підпис міститься на видаткових накладних, незважаючи на те, що він не є матеріально-відповідальною особою.

В підтвердження використання позивачем товару, придбаного у вищевказаних контрагентів, у межах господарської діяльності, а саме для виготовлення та подальшої реалізації власної продукції представником позивача надано до суду договори, укладені між ТОВ "ТАЛКО" та покупцями продукції, видаткові накладні, проте при дослідженні судами попередніх інстанцій вказаних документів встановлено, що з них не вбачається, що саме, придбаний у ПП “Алкіона” та ТОВ “Спецторг-Інвест” товар (алюмінієвий сплав), було використано у виробництві продукції позивача. Окрім цього, неможливо встановити, що цей товар було використано у межах господарської діяльності позивача в повному обсязі.

Отже, досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд першої інстанції вірно виходив з того, що за змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надані позивачем первинні документи не підтверджують рух активів відповідно до їх змісту.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «Талко» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі № 808/9115/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складання в повному обсязі.

Повний текс ухвали складено 31 серпня 2015 року

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко

Суддя: О.В. Юхименко