Ухвала суду № 50093547, 19.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"19" серпня 2015 р.

справа № П/811/205/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чередниченко В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю представника позивача Савченко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у справі №П/811/205/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кіровоградавтотранс"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

В січні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000612205 від 08 вересня 2014 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 129051,00 грн. в тому числі за основним платежем - 86 034,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 43 017,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №00005622205 від 08 вересня 2014 року, згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10 456 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року позов задоволено. Постанова мотивована тим, що реальний характер господарських операцій позивача підтверджується первинними документами, тому позивачем правомірно включено 86 034,00 грн. до податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову. Заявник апеляційної скарги посилається на недійсність даних у податковій звітності позивача, яка ґрунтується на отриманих від інших податкових органів актах перевірки контрагентів позивача щодо фіктивності їх діяльності.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період з 12.08.2014 року по 18.08.2014 року відповідачем була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "АРТСІТІ", ПП "Інтеко-Трейд", ТОВ "Стек-Комп'ютер" за липень 2012 та липень 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки №52/11-23-22-05/3117369 від 22.08.2014 року (а.с.8-47).

Під час перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення:

- п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст.198 ПК України, в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів та послуг, чим завищено суму податкового кредиту за липень 2012 року у сумі 5 580 грн. по взаємовідносинам з ПП "АРТСІТІ", за серпень 2012 року - 16 702 грн. по взаємовідносинам з ПП "АРТСІТІ" та ТОВ "Стер-Комп'ютер", за вересень 2012 - 5 307 грн., жовтень 2012 року - 8 997 грн., за листопад 2012 року - 11 217 грн., за січень 2013 року - 2 970 грн. та за лютий 2013 року - 2 917 грн. по взаємовідносинам з ПП "АРТСІТІ", за березень 2013 року - 2 641 грн. по взаємовідносинам з ПП "АРТСІТІ" та ПП "Інтеко-Трейд", за травень 2013 року - 4 113 грн. та за червень 2013 року - 4 000 грн. по взаємовідносинам з ПП "Інтеко-Трейд", за липень 2013 року - 5 660 грн., за серпень 2013 року - 9078 грн. та за вересень 2013 року - 6 852 грн. по взаємовідносинам з ПП "Інтеко-Трейд" та ТОВ "Стер-Комп'ютер", за листопад 2013 року - 10 456 грн. по взаємовідносинам з ПП "АРТСІТІ".

В результаті чого, на думку податкового органу, позивачем занижено податок на додану вартість, яка підлягає сплаті за липень 2012 року у сумі 5 580 грн., за серпень 2012 року - 16 702 грн., за вересень 2012 року - 5 307 грн., за жовтень 2012 року - 8 997 грн., за листопад 2012 року- 11 217 грн., за січень 2013 року - 2 970 грн., за лютий 2013 року - 2 917 грн., за березень 2013 року - 2 641 грн., за травень 2013 року - 4 113 грн., за червень 2013 року - 4 000 грн., за липень 2013 року - 5 660 грн., за серпень 2013 року - 9 078 грн., за вересень 2013 року - 6 852 грн. та завищено від'ємне значення (ряд.19) за листопад 2013 року у сумі 10 456 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються, на тому, що позивач включив до податкового кредиту 86 034,00 грн. за податковими накладними, виданими ПП "АРТСІТІ", ПП "Інтеко-Трейд", ТОВ "Стек-Комп'ютер" за нікчемними правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають безтоварний характер.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення:

- №0000612205 від 08 вересня 2014 року згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 129 051,00 грн. в тому числі за основним платежем - 86 034,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 43 017,00 грн., та податкове повідомлення-рішення:

- №00005622205 від 08 вересня 2014 року, згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10 456 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень відповідача, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Кіровоградавтотранс" (замовник) та ПП "АРТСІТІ" (виконавець) укладено договір на виконання будівельних робіт №64/12 від 20 червня 2012 року (т. 1 а.с.200-203).

На виконання підприємством умов договору ПАТ "Кіровоградавтотранс" надало видаткові та податкові накладні від 02, 13, 17, 23 липня, 02-03, 15, 28 серпня, 06, 11, 14, 19 вересня, 06, 13, 21, 26, 29 листопада, 04, 11, 15-16 жовтня, 04, 11 грудня 2012 року, 04 січня, 07 лютого 2013 року, рахунки-фактури акт приймання виконання будівельних робіт (т.1 а.с.204-250, т. 2 а.с.1-22, 24-25, 27-28, 30-31, 33-34, 36-37, 39-40, 42, 44-45, 47-48, 50-51, 53-54, 56-57, 59-60, 62-63, 65-66, 68-69, 71-72, 74-75, 77-78, 80-81, 83-84, 86-87, 89-90, 92-93, 95-96, 98-99, 101-102, 104-105, 107-108, 110-111, 113-114, 116-117, 119-120, 122-123, 125-126, 128-129, 131-132, 134-135, 137-138, 140-141, 143-144, 146-147, 149-150, 157-158, 160-161, 163-164, 166-167, 169-170, 172-173, 175-176, 178-179, 181-182, 184-185, 187-188, 190-191, 193-194, 196-197, 200-201, 203-204, 206-207, 209-210, 212, 214, 216-217, 219-220, 222-223, 225-226, 228-229, 231-232, 234-235, 237-238, 240-241, 243-244, 246-247).

ПАТ "Кіровоградавтотранс" розрахувалось з ПП "АРТСІТІ" у безготівковій формі (т.2 а.с.23, 26, 29, 32, 35, 38, 41, 43, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 73, 76, 79, 82, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118, 121, 124, 127, 130, 133, 136, 139, 142, 145, 148, 156, 159, 162, 165, 168, 171, 174, 177, 180, 183, 186, 189, 192, 195, 198-199, 202, 205, 208, 211, 213, 215, 218, 221, 224, 227, 230, 233, 236, 239, 242, 245).

Між ПАТ "Кіровоградавтотранс" (замовник) та ПП "Інтеко-Трейд" (виконавець) укладено договір на виконання будівельних робіт №171/13 від 01.03.2013 року.

На виконання ПП "Інтеко-Трейд" умов договору товариство надало видаткові, податкові накладні від 19 квітня, 14, 22, 24, 27 травня, 11, 20, 24, 26-27, червня, 05, 16, 30 липня 01, 05, 07, серпня 2013 року, рахунки-фактури акт приймання виконання будівельних робіт (т.3 а.с.2-27, 29-30, 32-33, 35-36, 38-39, 41-42, 44-45, 47-48, 50-51, 53-54, 56-57, 59-60, 62-63, 65-66, 68-69, 71-72, 74-75, 77-78, 80-81, 83-84, 86-87, 98-90, 92-93, 95-96, 98-99, 101-102, 104-105, 107-108, 110-111, 113-114, 116-117, 119-120, 122-123).

ПАТ "Кіровоградавтотранс" розрахувалось з ПП "Інтеко-Трейд" у безготівковій формі (т.3 а.с.28, 31, 34, 37, 40, 43, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 73, 76, 79, 82, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118, 121).

Між ТОВ "Стек-Комп'ютер" (постачальник) та ПАТ "Кіровоградавтотранс" укладено договір поставки №110103 від 01 грудня 2011 року.

Упродовж серпня 2012 року ТОВ "Стек-Комп'ютер" поставило ПАТ "Кіровоградавтотранс" товар (комп’ютерна оргтехніка) на загальну суму 123942 грн. (з урахуванням податку на додану вартість у сумі 13870,14 грн.).

На підтвердження реальності господарських операцій товариство надало первині документи бухгалтерського та податкового обліку.

Зокрема, податкові та видаткові накладні від (т. 3 а.с. 127-131, 133-134, 136-137, 139-140, 142-144, 146-149, 150-162, 164-165, 167-168, 170-171, 173-174, 179-180, 182-183, 185-186, 188-189).

Товар доставлявся за рахунок продавця його ж транспортом.

ПАТ "Кіровоградавтотранс" розрахувалось з ТОВ "Стек-Комп'ютер" за придбану продукцію у безготівковій формі (т.3 а.с.132, 135, 138, 141, 145, 163, 166, 169, 172, 175-178, 181, 184, 187 ).

За період 2012-2013 років позивач задекларував податковий кредит з податку на додану вартість, в тому числі по операціях з ПП "АРТСІТІ", ПП "Інтеко-Трейд", ТОВ "Стек-Комп'ютер" за липень 2012 та липень 2013 року ПДВ у сумі 86 034,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на висновки актів: ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 25.04.2014 року №000005/11-28-22-06/37383780 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "АРТСІТІ" з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, валових доходів і витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства за період з 21.10.2010 року по 31.12.2013 року"; ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 26.05.2014 року №103/11-23-22-02/38340369 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Інтеко-Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.09.2012 по 31.12.2013 року"; ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 27.11.2013 року №185/22-10/30538300 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Стек-Комп'ютер" з питань взаємовідносин з ПП "Гєлан" за червень 2012 - лютий 2013 року, ТОВ "Перітус Альянс" за липень 2013 року, ТОВ "ТПА Україна" за травень 2013 року та з питань подальшої реалізації товарів, отриманих від ПП "Гєлан" у червні 2012 року - лютому ТОВ "Перітус Альянс" у липні 2013 року, ТОВ "ТПА Україна" у травня 2013 року.

Колегія суддів вважає, що такі доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, а висновки акту перевірки, що ґрунтуються на наведених доказах, не можуть бути покладені у підставу прийняття податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України не ставить право платника податків на формуванні витрат та віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З акту перевірки вбачається, що ПП "АРТСІТІ", ПП "Інтеко-Трейд", ТОВ "Стек-Комп'ютер" перебували на час здійснення господарських операцій на податковому обліку. Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та податкового кредиту.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред’являються вимоги до суб’єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб’єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Отже, ПП "АРТСІТІ", ПП "Інтеко-Трейд", ТОВ "Стек-Комп'ютер" на час здійснення господарських операції з позивачем перебували на обліку як платники податку на додану вартість, тому позивач правомірно відніс 86 034,00 грн. до податкового кредиту.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000612205 від 08 вересня 2014 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 129 051,00 грн. в тому числі за основним платежем - 86 034,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 43 017,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №00005622205 від 08 вересня 2014 року, згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10 456 грн. є неправомірними.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у справі №П/811/205/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: В.Є. Чередниченко