Постанова № 50085861, 09.09.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року Справа № 906/984/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Огороднік К.М. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Новоселецький І.А.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1.;

відповідача - представник Лук'янчук С.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача приватного сільськогосподарського підприємства "Троянівське" на рішення господарського суду Житомирської області від 21.07.15р. у справі № 906/984/15 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача приватного сільськогосподарського підприємства "Троянівське"

про стягнення 21 195,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Троянівське» про стягнення 11 648, 82 грн. основного боргу, 8 736, 61 грн. інфляційних, 349, 46 грн. 3% річних, 460, 84 грн. пені /а.с. 3-5/.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.07.2015 року у справі № 906/984/15 (суддя Кудряшова Ю.В.) позов ФОП ОСОБА_1 до ПСП «Троянівське» про стягнення 21 195, 73 грн. задоволено /а.с. 43-44/.

Стягнуто з ПСП "Троянівське" на користь ФОП ОСОБА_1 11 648, 82 грн. - основного боргу, 8 736, 61 грн. - інфляційних, 349, 46 грн. - 3% річних, 460, 84 грн. - пені, а також 1827,00 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач ПСП "Троянівське" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 21.07.2015 року у справі № 906/984/15 та постановити нове, яким у позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- суд, залишивши поза увагою відсутність представника відповідача в судовому засіданні, не вживши заходів для встановлення причин нез'явлення до суду, не перевіривши причини невиконання вимог суду, у першому засіданні розглянув справу та ухвалив рішення;

- судом не застосовано строки позовної давності, оскільки акт приймання-передачі робіт було підписано 30.12.2013 року, а тому право на позов у позивача виникло 09.01.2014 року;

- перебіг позовної давності розпочався 09.01.2015 року, а тому з урахуванням част. 5 ст. 315 ГК України, на момент пред'явлення позову, строк позовної давності сплив;

- 21.07.2015 року платіжним дорученням № 45 відповідачем перераховано позивачу кошти у розмірі 11 648, 82 грн., а отже провадження у справі мало бути припинено на підставі п. 1-1 част. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для задоволення позову відсутні; просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 21.07.2015 року у справі № 906/984/15 та постановити нове, яким у позові відмовити /а.с. 52-55/.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Житомирської області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з'ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити /а.с. 65-66/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демянчук Ю.Г., суддя Крейбух О.Г. та призначено до розгляду на 09.09.2015 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки) /а.с. 49, 50-51/.

Розпорядженням в.о. голови суду від 09.09.2015 року внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Демянчука Ю.Г. та відповідно до затверджених складів колегій; визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Огороднік К.М., суддя Крейбух О.Г. /а.с. 73/.

09.09.2015 року в судовому засіданні відповідачем подано клопотання про застосування строків позовної давності, обґрунтування якого зазначає, що акт приймання-передачі робіт було підписано 30.12.2013 року, а тому право на позов у позивача виникло 09.01.2014 року. Таким чином, перебіг позовної давності розпочався 09.01.2015 року, а тому з урахуванням част. 5 ст. 315 ГК України, на момент пред'явлення позову, строк позовної давності сплив /а.с. 74-75/.

Розглянувши вказане клопотання відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абз.1-2 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року № 10, частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Матеріали справи не містять доказів звернення ПСП «Троянівське» із заявою про застосування позовної давності у суді першої інстанції. Натомість, заява подана до суду апеляційної інстанції не містить обґрунтування неможливості подання відповідної заяви в суді першої інстанції, ані, поштовим, ані електронними засобами зв'язку, а відтак, клопотання відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

09.09.2015 року в судовому засіданні сторони повністю підтримали вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

30.08.2013 року між ФОП ОСОБА_1 (надалі - виконавець, позивач) та ПСП "Троянівське" (надалі - замовник, відповідач, скаржник) укладено договір транспортного перевезення (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з транспортного перевезення вантажу - зерно сої, кукурудзи, мінеральні добрива та вода транспортом марки КАМАЗ, в кількості 2 машини, на пальному виконавця /а.с. 9/.

Згідно п. 2.1. Договору, ціна послуг залежить від кілометражу, що проходить автотранспорт виконавця за кожною товарно-транспортною накладною або подорожнім листом, а саме: ціна послуг з перевезення вантажу на маршрут (без ПДВ).

Оплата наданих послуг здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця в термін не більше 10 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг (п. 2.4. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору, термін виконання послуг встановлюється з 10.09.2013 року до 30.12.2013 року і остаточно уточнюється замовником протягом дії договору, в залежності від погодних умов.

На виконання умов договору транспортного перевезення позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, товарно-транспортними накладними:

- № 000758 від 18.11.2013 року /а.с. 21/;

- № 000759 від 18.11.2013 року /а.с. 22/;

- № 001068 від 06.12.2013 року /а.с. 23/;

- № 001069 від 06.12.2013 року /а.с. 24/.

30.12.2013 року між сторонами підписано акт передачі-приймання робіт, який складений про те, що виконавцем були проведені такі послуги по договору від 30.08.2013 року - послуги з транспортного перевезення у кількості 135, 13 т. на суму 11 648, 82 грн. /а.с. 10/.

12.05.2014 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про оплату заборгованості №5 /а.с. 14/, яка отримана відповідачем 16.05.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 13/, однак залишена без відповіді та реагування.

28.05.2015 року позивачем повторно направлено на адресу відповідача вимогу про оплату заборгованості /а.с. 18/, яка отримана відповідачем 05.06.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 17/, однак залишена без відповіді та реагування.

Відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання по оплаті наданих послуг з перевезення не виконав, станом на 01.07.2015 року, дату звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем становила 11 648, 82 грн.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до част.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті наданих позивачем послуг у сумі 11 648, 82 грн. є такими, що підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст.526, 530, 628, 629 Цивільного кодексу України.

Позивач просить стягнути 460, 84 грн. пені та 349, 46 грн. 3% річних.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до част.1 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 5.1. Договору, сторони погодили, що у випадку прострочення оплати послуг, що виконані виконавцем, замовник сплачує виконавцю господарські санкції у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що нараховується на суму боргу, за весь період прострочення оплати.

Тобто п. 5.1. Договору сторони погодили відповідальність замовника за несвоєчасне проведення розрахунку за надані позивачем послуги у вигляді сплати пені у розмірі облікової ставки НБУ за час прострочення.

Колегією суддів перевірено розрахунок пені, виконаний позивачем, за період з 10.01.2014 року по 09.07.2014 року у розмірі 460, 84 грн. та визнано його вірним /а.с. 30-32/.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів перевірено розрахунок 3% річних, виконаний позивачем, за період з 10.01.2014 року по 10.01.2015 року в сумі 349, 46 грн. та визнано його вірним.

Окрім того, позивач просить стягнути 8 736, 61 грн. інфляційних.

Колегією суддів перевірено розрахунок інфляційних втрат, виконаний позивачем, за період з 01.01.2014 року по 31.05.2015 року та встановлено, що сума інфляційних за вказаний період становить 8 736, 67 грн., тобто на 0, 06 грн. більше, ніж заявлено позивачем.

В судовому засіданні, представник позивача зазначив, що дане обрахування на 0, 06 грн. не впливає на правильність оскаржуваного рішення.

Відтак, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 8 736, 61 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог.

За наведеного, позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню в повному обсязі: 11 648, 82 грн. основного боргу, 460, 84 грн. пені, 349, 46 грн. 3% річних та 8 736, 61 грн. інфляційних втрат.

Водночас, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про неправомірність розгляду справи та ухвалення рішення у першому засіданні, з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.07.2015 року прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 21.07.2015 року /а.с. 1-2/.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, остання була отримана відповідачем 07.07.2015 року /а.с. 35/.

Відповідно до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи у відповідності до част.1 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи част.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Окрім того, клопотань про відкладення розгляду справи до місцевого господарського суду не заявлялось, а явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Окрім того, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що 21.07.2015 року платіжним дорученням № 45 відповідачем перераховано позивачу кошти у розмірі 11 648, 82 грн., а отже провадження у справі мало бути припинено на підставі п. 1-1 част. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідачем, як додаток до апеляційної скарги, долучено до матеріалів справи платіжне доручення № 45 від 21.07.2015 року, що підтверджує сплату суми основного боргу в повному обсязі /а.с. 60/. Згідно із відміткою банку про проведення платіжного документу банк зазначив дату та час: "21" липня 2015р.0:00:00.

Позивач у свою чергу також надав платіжне доручення № 45 від 21.07.2015 року, з якого вбачається, на підставі відтиску штампу банку, що оплата була проведена відповідачем о 13 год. 07 хв. /а.с.69/. А згідно протоколу судового засідання господарського суду Житомирської області від 21.07.2015 року, судове засідання по даній справі закінчено об 11 год. 55 хв. /а.с. 41/.

Тобто, оплата здійснена після прийняття господарським судом Житомирської області рішення по даній справі.

Відповідно до част.1. ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Оскільки сплата боргу була здійснена після прийняття судом оскаржуваного рішення, правові підстави для припинення провадження на підставі п. 1-1 част. 1 ст. 80 ГПК України відсутні.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, документально необґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді справи. Рішення господарського суду Житомирської області у даній справі ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Разом з тим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити наступне. Рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, виконується у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" шляхом пред'явлення виконавчого документу (яким є наказ господарського суду) до виконання. У разі, добровільного виконання судового рішення у повному обсязі чи частково, боржник або стягувач після видачі наказу не позбавлені права на вчинення процесуальних дій, передбачених частиною 2 статті 117 ГПК України, у тому числі і подання заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині виконаного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Троянівське" від 10.08.2015 року залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 21.07.15р. у справі № 906/984/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/984/15 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Крейбух О.Г.