Постанова № 50085833, 01.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2015 р. Справа№ 910/21648/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: не з’явились

від відповідача: Ломейко І.В., дов. № 1/2015 від 01.04.2015р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма

Бойківчанка”

на рішення Господарського суду м. Києва

від 05.11.2014 р.

у справі № 910/21648/14 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Рада”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма

Бойківчанка”

про стягнення 14 842,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

08.10.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № 00-1123 від 30.09.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Бойківчанка" про стягнення 14 842,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов’язків за договором на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 15.03.2006 вчасно не виконував, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.11.2014р. у справі № 910/21648/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Бойківчанка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" 13 482 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят два) грн. 27 коп. – пені, 841 (вісімсот сорок одна) грн. 05 коп. – інфляційних втрат, 519 (п’ятсот дев’ятнадцять) грн. 60 коп. – 3% річних та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. – суму судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Бойківчанка" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 05.11.2014р. у справі № 910/21648/14 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Бойківчанка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" пеню за прострочення оплати експлуатаційних витрат за січень, березень, квітень, травень 2014р. в розмірі 1197,72 грн., в задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" у справі № 910/21648/14 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015р. у справі № 910/21648/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 18.06.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. у справі № 910/21648/14 було виправлено описку в ухвалі від 29.04.2015р., а саме в даті розгляду справи.

23.06.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло уточнення до апеляційної скарги, в якому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 05.11.2014р. у справі № 910/21648/14 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Бойківчанка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" пеню за прострочення оплати експлуатаційних витрат за січень, березень, квітень, травень 2014р. в розмірі 1197,72 грн., 841,05 грн. – інфляційних втрат, 519,60 грн. – 3% річних.

25.06.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 05.11.2014р. у справі № 910/21648/14 без змін.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 р. у справі № 910/21648/14 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2015р. у справі 910/21648/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

В судовому засіданні 25.06.2015р. оголошено перерву до 31.08.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 31.08.2015р. оголошено перерву до 01.09.2015р.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 05.11.2013р. у справі № 910/9774/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Бойківчанка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" пеню за прострочення оплати експлуатаційних витрат за січень, березень, квітень, травень 2014р. в розмірі 1197,72 грн., 841,05 грн. – інфляційних втрат, 519,60 грн. – 3% річних.

Представники позивача у судове засідання не з’явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

15.03.2006 між позивачем (далі – підприємство) та відповідачем (далі – користувач), було укладено договір на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до п. 1.1 Договору предмет Договору є забезпечення Підприємством обслуговування та поточного ремонту житлового будинку та прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, 13 де знаходиться нежиле приміщення № 113 загальною площею 127,3 кв. м., яке займає “Користувач”.

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата за надання послуг складається по фактичним витратам і вноситься на рахунок “Підприємства” до 25 числа наступного за звітнім місяцем.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору, несвоєчасно виконував основного обов’язку за Договором, плату за надані послуги вносив із затримкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 519,60 грн. трьох відсотків річних та 841,05 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з суду першої інстанції та вважає, що відповідач прострочив виконання зобов’язання за договором, на підставі ст. 625 ЦК України, таким чином стягненню підлягає 519,60 грн. трьох відсотків річних та 841,05 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 13 482,27 грн. пені належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за кожен день прострочення платежу у розмірі 13 482,27 грн., відповідно до розрахунку позивача за період з січня 2011р. по травень 2014р.

В апеляційній скарзі відповідач просить застосувати спеціальну позовну давність строком в один рік при вирішенні даного спору про стягнення пені.

Відповідно до ч. 2 статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно п. 2.1. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. А відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Оскільки відповідач не брав участь в судових засіданнях у першій інстанції, (в матеріалах справи наявні почтові повернення про повідомлення про розгляд справи а-с 8-9, 72) відповідно він і не мав можливості заявити про застосування до певних вімог спеціальної позовної давності при вирішенні даного господарського спору, колегія суддів дійшла висновку про задоволення даного клопотання.

В розрахунку заборгованості позивач нараховує пеню за прострочення оплати послуг, визначених Договором, за період з січня 2011 року по травень 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав позов 30 вересня 2014 року. Враховуючи те, що позовними вимогами є стягнення пені, до яких застосовується спеціальний скорочений річний строк позовної давності, визначений п. 1 частини другої статті 258 ЦК України, то вимоги про стягнення пені, строк яких сплив до 30 вересня 2014 року, не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявляє відповідач, а саме: стягнення пені за експлуатаційні витрати за 2011 2012 роки, стягнення пені за опалення за 2011-2012 роки.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. А 100 відсотків загальної суми боргу може бути визначено лише за 100 днів прострочення оплати.

Таким чином, дана норма закону встановлює обмежувальний строк до періоду, за який може нараховуватись пеня суб'єктам підприємницької діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги.

В апеляційній скарзі та в уточненнях до неї апелянт визнає, що існує борг за прострочення оплати експлуатаційних витрат за січень, березень, квітень, травень 2014 року, в розмірі 1 1997,72 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що стягненню підлягає пеня за прострочення оплати експлуатаційних витрат за січень, березень, квітень, травень 2014 року в розмірі 1 1997,72 грн.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену розділом третім Договору.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Бойківчанка" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 05.11.2014р. у справі № 910/21648/14 підлягає скасуванню в частині задоволення позову про стягнення пені в розмірі 13 482,27 грн., в цій частині прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Бойківчанка" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 05.11.2014р. у справі № 910/21648/14 скасувати в частині задоволення позову про стягнення пені в розмірі 13 482,27 грн..

3. Прийняти в цій частині нове рішення.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Бойківчанка" (02068, м. Київ, вулиця Анни Ахматової, будинок 13, квартира 113; ідентифікаційний код: 32769270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" (02068, м. Київ, вулиця Г.Ахматової, будинок 3; ідентифікаційний код 30300272) 1 197,72 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят два) грн. 27 коп. – пені.

5. В іншій частині рішення залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Бойківчанка" (02068, м. Київ, вулиця Анни Ахматової, будинок 13, квартира 113; ідентифікаційний код: 32769270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" (02068, м. Київ, вулиця Г.Ахматової, будинок 3; ідентифікаційний код 30300272) судовий збір в розмірі 913,50 грн.

7. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва з зазначенням відповідних реквізитів сторін.

8. Матеріали справи № 910/21648/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

9. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

М.М. Новіков