Постанова № 50085414, 10.09.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2015 р.

Справа № 923/554/15

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головея В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Ярош А.І.,

(У зв’язку з перебуванням судді Шевченко В.В. у відпустці, склад судової колегії змінено на підставі розпорядження №511 від 08.09.2015 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.09.2015)

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача – Бєрьозка Ю.В. (за довіреністю),

від відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія»

на рішення господарського суду Херсонської області від 16.06.2015

по справі №923/554/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго»

до Публічного акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія»

про стягнення 1 434 392,69 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представником позивача в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 10.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» (далі – ПАТ «ЕК «Херсонобленерго», позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» (далі – ПАТ «Таврійська будівельна компанія», відповідач) про стягнення 1 091 333,59 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 89 583, 89 грн. пені по активній електроенергії, 144 260,86 грн. інфляційних втрат по активній електроенергії, 4 935,22 грн. 3 % річних по активній електроенергії, 54 430,12 грн. заборгованості за реактивну електроенергію, 4 401, 45 грн. пені по реактивній електроенергії, 7 812, 75 грн. інфляційних втрат по реактивній електроенергії, 247,44 грн. 3% річних по реактивній електроенергії, а також 37 387,37 грн. заборгованості по штрафним санкціям за понад договірне споживання (з врахування клопотання про збільшення суми позовних вимог від 02.06.2015 року).

Позов обґрунтовано тим, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №3668 від 24.02.2006 року щодо своєчасної та повної оплати поставленої позивачем електроенергії, крім цього за розрахунковий період - лютий 2015 відповідач спожив 284 395 кВт/год. електричної енергії, що на 34 395 кВт/год. більше обсягу, передбаченого для цього періоду додатком №1 до договору № 3668, тобто відповідач спожив понаддоговірну величину електричної енергії.

Рішення господарського суду Херсонської області від 16.06.2015 року позов ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 091 333,59 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 37 387,37 грн. заборгованості по штрафним санкціям за понаддоговірне споживання, 54 430,12 грн. заборгованості за реактивну електроенергію, 89 583,89 грн. пені по активній електроенергії, 4 401,45 грн. пені по реактивній електроенергії, 144 260,86 грн. інфляційних витрат по активній електроенергії, 7 812,75 грн. інфляційних витрат по реактивній електроенергії, 4 935,22 грн. 3% річних по активній електроенергії, 247,44 грн. 3% річних по реактивній електроенергії та витрат по сплаті судового збору в розмірі 28 687,85 грн.

Рішення мотивовано тим, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, ПАТ «Таврійська будівельна компанія» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних по активній і реактивній електроенергія, в скасованій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні у вищевказаній частині позовних вимог - відмовити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду ухвалене при недоведених обставинах та при неправильному застосуванні судом норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного та необґрунтованого рішення.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

08.09.2015 до апеляційної інстанції від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача, в якій останній зазначив, що вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити останню.

08.09.2015 до Одеського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає рішення господарського суду обґрунтованим та законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, заяву відповідача та те, що останній повідомлявся про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить повідомлення поштового відправлення від 13.07.2015 року, судова колегія вважає за можливе задовольнити заяву відповідача та розглянути дану справу без його участі, за наявними матеріалами справи, на підставі ст. 75 ГПК України, адже явка представників сторін ухвалою апеляційної інстанції від 13.07.2015 року не визнавалась обов’язковою.

В судовому засіданні 10.09.2015 року представник ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» надав пояснення, якими підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд, рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.02.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «ЕК «Херсонобленерго» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ЕК «Херсонобленерго») (постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Таврійська будівельна компанія» (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №3668, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 10430 (кВА), а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (розділ 1 договору).

Відповідно до п. 2.3.3. договору, споживач зобов'язався оплачувати вартість електричної енергії згідно із додатком №2 до договору.

Пунктом 1 додатку № 2 до Договору «Порядок розрахунків та графік зняття показань лічильників та подання їх до електропостачальної організації» сторони узгодили, що відповідач знімає показання електролічильників, встановлених на своїх об’єктах (передбачених у додатку № 5 Договору), 24 числа у місяці з 31 днем, 22 числа у місяці з 29 днями, 23 числа у місяці з 30 днями та 21 числа у місяці з 28 днями, та згідно абз. 1, 2 п.3 додатку №2 оформлює акт про обсяги використаної електроенергії за розрахунковий період, який надає до розрахункового відділу позивача протягом 0,5 доби з моменту зняття цих показників.

Абзацом 8 п.1 додатку № 2 Договору передбачено, що рахунок відповідач повинен сплатити у термін, встановлений умовами договору, а саме: протягом 5 операційних (банківських) днів з моменту отримання даного рахунку.

Згідно з п. 12 Додатку № 9 до Договору № 3668, за підсумками розрахункового періоду постачальник виписує споживачу рахунок на оплату послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. Кошти за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії перераховуються споживачем на поточний рахунок енергопостачальника протягом 5 днів від дати вказаного рахунку.

На виконання умов договору, позивачем на підставі наданих відповідачем актів про обсяги спожитої споживачем електричної енергії, виставлено останньому рахунки № 3668 від 23.01.2015 року за січень 2015 року, від 20.02.2015 року за лютий 2015 року та від 24.03.2015 року за березень 2015 та від 23.04.2015 року за квітень 2015 року з терміном оплати в 5 операційних днів (а.с. 38, 41, 44, 103). Вказані рахунки були отримані представником відповідача особисто 23.01.2015 року, 20.02.2015 року, 24.03.2015 року, 23.04.2015 року , однак в установлені Договором термін оплачені не були.

Крім порушення обсягу та строків оплати за спожиту протягом січня-квітня 2015 року електроенергію ПАТ «Таврійська будівельна компанія» також допустило перевищення договірних обсягів споживання електричної енергії в лютому 2015 року.

Так, на виконання вимог ПКЕЕ, умов Договору сторони 24.02.2006 року узгодили та підписали Додаток № 1 до Договору про встановлення договірного обсягу постачання електричної енергії, який вступає в дію починаючи з 01.01.2012 року і вважається щорічно пролонгованим, якщо немає підстав для зміни обсягів відпуску електроенергії. Згідно вказаного додатку запланований відповідачем обсяг споживання електричної енергії в лютому місяці 2015 року становить 250 000 кВт* год.

Проте відповідно Акту про обсяги спожитої (переданої) електричної енергії від 20.02.2015 року за розрахунковий період лютий 2015 року відповідач спожив 284395 кВт*год. електричної енергії, що на 34395 кВт* год. більше обсягу, узгодженого сторонами на даний період.

Обсяги спожитої відповідачем електричної енергії в січні – квітні 2015 року також підтверджуються підписаними сторонами двосторонніми актами прийому-передачі електроенергії .

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період споживачі сплачують енергопостачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої договірної величини (аналогічна норма закріплена в п.4 Додатку 2 до Договору).

Так, позивач надав відповідачеві рахунок № 3668 від 24.03.2015 р. у який включив двократну вартість спожитої електроенергії понад договірні обсяги, а саме 637 387,37 грн.

Підпунктом 2 п. 10.2 ПКЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електроенергії, а також здійснювати інші платежі згідно умов договору. Відповідно до пп. 1 п. 8.1. ПКЕЕ постачальник електроенергії має право на отримання від споживача своєчасної оплати електричної енергії.

Таким чином, обов'язок зі сплати понад договірної величини споживання електричної енергії виник у відповідача з моменту отримання ним рахунку № 3668 від 24.03.2015 року.

Таким чином заборгованість за перевищення договірного обсягу споживання електричної енергії в лютому 2015 року складає 37 387,37 грн., однак в матеріалах справи відсутні докази оплати в повному обсязі вищевказаного рахунку.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене та з огляду на відсутність у матеріалах справи належних доказів оплати відповідачем наданих позивачем послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 37 387,37 грн. за перевищення договірного обсягу споживання електричної енергії в лютому 2015 року а, також заборгованості за активу електричну енергію в сумі 1 091 333,59 грн. та за реактивну в сумі 54 430,12 грн., дані суми доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати з споживання активної та реактивної електричної енергії за період з січня по квітень 2015 року, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку позивача за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Законодавство» та дійшла до висновку, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, зроблено арифметично і методологічно вірно.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені з споживання активної та реактивної електричної енергії за період з січня по квітень 2015 року, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Право нарахування пені сторони узгодили пунктом 5 Додатку 2 до Договору так, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів, як і суд першої інстанції, дійшла висновку що він зроблений арифметично і методологічно правильно, з урахуванням умов чинного законодавства, періодів прострочки та розміру прострочених грошових сум.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача 4 935, 22 грн. 3% річних, 144 260,86 грн. інфляційних втрат по активній електроенергії та 247, 44 грн. 3% річних, 7 812,75 грн. інфляційних втрат по реактивній електроенергії, а також пені за порушення виконання зобов'язань з оплати спожитої активної електроенергії в розмірі 89 583,89 грн. та пені за порушення виконання зобов’язань з оплати спожитої реактивної електроенергії в розмірі 4 401,45 грн. за період з січня 2015 року по квітень 2015 року.

Судова колегія не приймає до уваги доводи викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності правових підстав нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат, у зв’язку з порушення щодо відповідача процедури банкрутства, оскільки відповідно до ч.5 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів. Відповідно до статті 1 вказаного Закону поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (редакція від 19.01.2013 року). Враховуючи те, що борг виник в лютому 2015 року у зв’язку із неповною сплатою рахунку за січень 2015 року, а справу про банкрутство відповідача було порушено 24.12.2014 року, тому позивач є поточним кредитором, на вимоги якого не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Крім цього, судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги засновані на роз’ясненнях Верховного Суду України викладених у постанові №3-71гс12 від 12.03.2013 року, проте у вказаній постанові суд надав роз’яснення положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції до 19.01.2013 року, тобто вищевказані роз’яснення не відносяться до чинної редакції Закону, на підставі якої і була порушення справа про банкрутство відповідача, а отже роз’яснення Верховного Суду України викладені у постанові №3-71гс12 від 12.03.2013 року не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, при вирішенні даної справи.

Отже, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 16.06.2015 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Журавльов О.О.

Ярош А.І.