Постанова № 50085338, 09.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2015 р. Справа№ 910/12041/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О.

на рішення

Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 (підписане 01.07.2015)

у справі №910/12041/15 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

про зобов’язання повернення страхових коштів на загальну суму 85 038,64 грн

ВСТАНОВИВ:

Виконавча дирекція Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про зобов'язання повернути страхові кошти на загальну суму 85 038,64 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 у справі №910/12041/15 позов задоволено повністю. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра» повернути страхові кошти на загальну суму 85 038, 64 грн виконавчій дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з рахунку № 25605090844001 в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра», МФО 380764, ЄДРПОУ 20025456 на рахунок № 37179201900000 в ГУДКС України у Чернівецькій області, МФО 856135, ЄДРПОУ 14264292.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 у справі №910/12041/15 скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що Законами України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та «Про банки і банківську діяльність» встановлено спеціальний порядок здійснення ліквідації банку та проведення розрахунків з його кредиторами, який унеможливлює задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» поза межами ліквідаційної процедури та визначеної черговості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 09.09.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 19.08.2015) позивачу – 25.08.2015 та відповідачу 21.08.2015, які долучені до матеріалів справи.

07.09.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав відзив на апеляційну скаргу.

На призначене судове засідання 09.09.2015 представники сторін не з’явились, будь-яких клопотань з зазначенням підстав щодо неявки не направили.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без їх участі, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 жовтня 2011 між Виконавчою дирекцією Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (банк) укладено договір банківського рахунка №40113 (далі – договір), відповідно до п.1.1 (в редакції додаткової угоди від 06.02.2015 №1) банк відкриває клієнту поточні рахунки: №25605090844001, №26046090844001 у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюються після отримання від клієнта повідомлення з відміткою про взяття рахунка на облік органом державної податкової служби.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження прав розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

За умовами вказаного правочину, банк взяв на себе зобов’язання, зокрема, своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунка в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення (п.2.3.3 договору).

Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (п. 8.1 договору).

28.10.2011 між Виконавчою дирекцією Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (банк) укладено договір про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування «Клієнт-банк», відповідно до п.1.1 якого клієнт довіряє, а банк бере на себе зобов’язання по виконанню розрахункового обслуговування поточних рахунків клієнта, відкритих в банку (розрахункові послуги) за допомогою програмно-технічного комплексу «Клієнт-банк» функціями: створення та передача в банк платіжних документів, перегляд платіжних документів, перегляд виписок.

Відповідно до п.2.2 договору про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування «Клієнт-банк», банк взяв на себе зобов’язання, зокрема, виконувати розрахункові операції по рахунку клієнта у встановлені чинним законодавством терміни та на умовах передбачених договором від 28.10.2011 №40113 (п.п.2.2.1). Приймати по відповідних каналах зв’язку платіжні документи клієнта та своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за розрахункове обслуговування на момент отримання платіжних документів, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати платіжні документи без обробки з відміткою про причини повернення (п.п.2.2.2).

У п.4.2 вказаного вище правочину передбачено, що підписані електронним підписом, зашифровані та передані в банк за допомогою комплексу «Клієнт-банк» електронні документи мають однакову юридичну силу з документами, оформленими на паперових носіях відповідно до чинного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що клієнт подав до банку, через систему «Клієнт-банк», електронні платіжні документи на перерахування з рахунка позивача №25605090844001 грошових коштів, а саме: від 30.01.2015 №29 в сумі 268,54 грн, від 30.01.2015 №30 в сумі 2 416,85 грн, від 30.01.2015 №31 в сумі 111,35 грн, від 30.01.2015 №32 в сумі 8 330,00 грн, від 30.01.2015 №33 в сумі 2 490,00 грн, від 03.02.2015 №34 в сумі 5 309,79 грн, від 03.02.2015 №35 в сумі 519,43 грн, від 03.02.2015 №36 в сумі 2 086,40 грн, від 03.02.2015 №37 в сумі 216,43 грн, від 03.02.2015 №38 в сумі 11 462,22 грн та від 05.02.2015 №39 в сумі 51 27,63 грн. Загальна сума вказаних вище платіжних доручень складає 85 38,64 грн.

Проте, відділення №4 філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Чернівецького регіонального управління, з яким від імені банку з позивачем був укладено договір, перерахування грошових коштів з рахунка №25605090844001 клієнта на рахунки отримувачів не здійснив.

Господарський суд міста Києва, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що спірні платіжні доручення були передані до виконання Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» ще до введення тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації, а тому запровадження в ньому вказаних вище заходів не може перешкоджати здійсненню розрахунково-касових операцій. При цьому, суд першої інстанції вказав, що обмеження, встановлене ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюється на спірні правовідносини сторін.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 28.10.2011 №40113 є договором банківського рахунка, положення якого врегульовано главою 72 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Стаття 1074 ЦК України передбачає, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно з ст.1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 № 22, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Як встановлено судом першої інстанції, спірні платіжні доручення Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у строк, визначений чинним законодавством України, Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» виконані не були.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 №26 на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 №83 з 06.02.2015 розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 06.02.2015 по 05.05.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у відповідача.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 №85 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» по 05.06.2015 (включно).

Вказані документи долучені до матеріалів справи в копіях, зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та НБУ (http://www.bank.gov.ua/control/uk/index), а тому в розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою і не потребує доказування.

Пунктом 16 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 зазначеного Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Виходячи з системного аналізу положень ЦК України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону України «Про банки і банківську діяльність», колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі № 910/11139/14.

Тобто, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач – боржником, оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити переказ грошових коштів за договором.

Обґрунтовуючи свої висновки посиланням на те, що виходячи із договору, укладеного між відповідачем та позивачем, клієнт не є грошовим кредитором банку, Господарський суд міста Києва не взяв до уваги, що таке визначення поняття кредитора встановлено ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія якого, згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюється на банки, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 910/12766/14.

Статтею 111-28 ГПК України визначено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що дата подання платіжних доручень до банку для здійснення останнім розрахунково-касових операцій (до чи після введення тимчасової адміністрації), не впливає на відсутність підстав для задоволення позову.

Водночас, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 №113 на підставі постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» розпочато ліквідацію відповідача та призначено Стрюкову І.О. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку строком на 1 рік з 05.06.2015 по 04.06.2016 включно.

Порядок ліквідації банків врегульований розділом VІІІ Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з ч.4 ст.45 якого (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

До кола повноважень уповноваженої особи Фонду віднесено, зокрема, складання не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; складання реєстру акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів; здійснення відчуження активів і зобов'язань банку в разі, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду (ч.1 ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами (ст.49 вказаного нормативно-правового акта).

Тобто, нормами спеціального законодавства встановлено порядок ліквідації банку та проведення розрахунків з його кредиторами, який унеможливлює задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» поза межами ліквідаційної процедури.

Предметом позову є зобов’язання Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» повернути страхові кошти на загальну суму 85 038,64 грн.

За змістом ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

Приймаючи до уваги, що банківська ліцензія на здійснення банківських та інших фінансових послуг (крім послуг у сфері страхування) у Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» відкликана, підстави для проведення апелянтом розрахункових документів позивача, відсутні.

Відтак, враховуючи початок ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який визначає спеціальний порядок заявлення та задоволення вимог позивача, підстави для задоволення позову – відсутні.

За таких обставин, рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2015 у справі №910/12041/15 підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів враховує, що обидві сторони від сплати судового збору звільнені.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О. задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 у справі №910/12041/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3. Матеріали справи №910/12041/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.М. Ропій

Н.Ф. Калатай