Постанова № 50085301, 09.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2015 р. Справа№ 911/1265/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Білецький Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Герасименко І.В. (дов. №680 від 30.06.2015 року);

від відповідача - Николаєнко М.О. (дов. в матеріалах справи);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич"

на рішення господарського суду Київської області від 12.05.2015 року

у справі №911/1265/15 (суддя В.А. Ярема)

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич", Київська обл., с. Циблі

про стягнення 1 116 062, 22 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" про стягнення 1 116 062,22 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2015 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено частково. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 990 000, 00 грн. безпідставно набутих коштів та 19 800, 00 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено належними доказами, а відповідачем не спростовано факт помилкового перерахованих позивачем та безпідставно набутих відповідачем 990 000,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій судом відмовлено враховуючи приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2015 року по справі №911/1265/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що не надання послуг з відпочинку та оздоровлення дітей відбулось з вини саме позивача, оскільки останній фактично відмовився від прийняття послуг, не надавши інформацію про кількість дітей, які планують відпочити в таборі «Славутіч» та дату заїзду дітей для оздоровлення та відпочинку, з огляду на що, підстави для задоволення позову відсутні.

Також, до апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 12.05.2015 року у справі №911/1265/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 12.05.2015 року у справі №911/1265/15 задоволено; відновлено пропущений процесуальний строк; прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 15.07.2015 року.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 року, у зв'язку із перебуванням судді Рудченка С.Г. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Агрикова О.В., судді: Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 року у справі № 911/1265/15 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" на рішення господарського суду Київської області від 12.05.2015 року у справі №911/1265/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

15.07.2015 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 року розгляд справи було відкладено на 09.09.2015 року.

04.09.2015 року до канцелярії суду надійшли пояснення позивача №507/12 у справі 911/1265/15.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року, у зв'язку із перебуванням судді Мальченко А.О. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Агрикова О.В., судді: Рудченко С.Г.., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" на рішення господарського суду Київської області від 12.05.2015 року у справі № 911/1265/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г.

В судове засідання, призначене на 09.09.2015 року, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 26.12.2012 року згідно з платіжним дорученням №2404 позивачем було перераховано на рахунок відповідача, відкритий у ПАТ "Укрбізнесбанк" грошові кошти у сумі 990 000,00 грн. (а.с. 9).

В призначенні платежу при здійсненні перерахунку вказаних коштів зазначено: "оплата путівок на відпочинок та оздоровлення дітей по договору від 20.12.2012 року. Оплата за ПАТ "АК "Київводоканал" (код 03327664). Без ПДВ". Вказаний платіж був проведений ПАТ "КБ "Хрещатик", як банком платника - позивача.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, договір про надання послуг з санаторно-курортного лікування (оздоровлення) дітей б/н від 20.12.2012 року, по якому було здійснено оплату, в тому числі у спрощений спосіб, між сторонами не укладався, а послуги, пов'язані з забезпеченням відпочинку та оздоровлення дітей на суму сплачених позивачем у грудні 2012 року грошових коштів відповідачем не надавались.

З метою досудового врегулювання даного спору, 07.11.2014 року позивачем було надіслано відповідачу вимогу №3219/12 про повернення сплачених коштів у сумі 990 000,00 грн. (а.с. 10). У вказаній вимозі позивач зазначив, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо надання послуг з відпочинку та оздоровлення дітей, ПАТ «АК «Київводоканал» просить повернути кошти у розмірі 990 000,00 грн. протягом семи днів з моменту одержання даної вимоги.

Листом №744 від 01.12.2014 року (а.с. 99) відповідач повідомив позивача, що не відмовляється від надання оплачених позивачем послуг та очікує від останнього інформації про кількість дітей, які планують відпочити у таборі відповідача, а відтак вимога про повернення сплачених позивачем коштів є необґрунтованою.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку із помилковим перерахуванням публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» грошових коштів у сумі 990 000,00 грн. на користь відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач просить повернути грошові кошти у сумі 990 000,00 грн., що набуті відповідачем без достатньої правової підстави, та стягнути штрафні санкції у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Частиною 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту ст. 1212 Цивільного кодексу України слідує, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. Наприклад, продавець надав покупцеві здачу в більшому розмірі, ніж потрібно, або передав неоплачений товар;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- по-третє, обов'язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Отже, вимоги про повернення коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України можуть висуватися лише у випадку відсутності між сторонами правочину або будь-якої іншої підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

З матеріалів справи вбачається, що станом на грудень 2012 року між сторонами відсутні будь-які господарські правовідносини, на підставі яких у позивача існує обов'язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів, в тому числі у якості оплати вартості путівок на відпочинок та оздоровлення дітей.

Відповідно до постанови судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 02.10.2013 року №6-88цс13, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору є повернення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 990 000,00 грн. згідно платіжного доручення №2404 від 26.12.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Пунктами 1.24, 1.23 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Наведеною статтею також визначено, що неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно з пунктами 1.4, 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідачем не надано жодного доказу надання послуг з відпочинку та оздоровлення дітей на суму 990 000,00 грн., сплачених йому позивачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач є особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, і, як наслідок, зобов'язана повернути потерпілому (позивачу) це майно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що банківські виписки з поточного рахунку відповідача, на які посилається апелянт, як доказ існування між сторонами договірних правовідносин у сфері надання послуг не є належними доказами існування таких відносин між сторонами у справі, оскільки зі змісту наданих суду банківських виписок слідує, що сплата відповідачу грошових коштів за путівки на відпочинок та оздоровлення дітей здійснена Об'єднанням первинних профспілкових організацій ПАТ "АК "Київводоканал", як самостійним суб'єктом господарювання, а не позивачем.

Решта ж операцій, зазначених у банківських виписках, стосувалась виконання відповідачем своїх зобов'язань, які виникли на підставі укладеного між сторонами договору №922/03/14-12 від 01.09.2012 року про утримання відповідачем із заробітної плати працівників позивача на підставі їх заяв, коштів за придбані ними путівки до дитячого оздоровчого закладу.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у сумі 990 000,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 117 030,17 грн. інфляційних втрат та 9 032,05 грн. 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках, зокрема, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (п. 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

З аналізу наведеної норми слідує, що стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України не є грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Київської області від 12.05.2015 року у справі №911/1265/15.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" на рішення господарського суду Київської області від 12.05.2015 року у справі №911/1265/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 12.05.2015 року у справі №911/1265/15 залишити без змін.

3. Справу №911/1265/15 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз