Постанова № 50084980, 10.09.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2015 року Справа № 904/1874/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Науменко І.М.

при секретарі: Назаренко С.Г.

за участю представників:

позивача: Бобошко О.А. - предст., дов. від 05.01.2015р.

відповідача: не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Підгороднє Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015р. у справі №904/1874/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМПЛЮС» (м. Дніпропетровськ)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Підгороднє Дніпропетровської області)

про: стягнення матеріальної шкоди в сумі 18000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015 року (підписано 13.07.2015р.) у справі №904/2815/13 (суддя Мартинюк С.В.) з урахуванням уточнення до позовної заяви від 06.07.2015р. частково задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМПЛЮС» (м. Дніпропетровськ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Підгороднє Дніпропетровської області) про стягнення матеріальної шкоди в сумі 14889,01 грн. за пошкодження 11 відер з антипригарною фарбою на основі циркону. Зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 13488,60 грн. матеріальної шкоди і 1655,18 грн. грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду від 06.07.2015р. у даній справі, просить його скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В якості підстав для скасування рішення відповідач називає недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду. Скаржник заперечує, що товарно-транспортна накладна №Р465 від 04.09.2014р. є підтвердженням господарських відносин між сторонами. Надана товарно-транспортна накладна не містить підписів водія, перевізника та будь-яких їх реквізитів, відсутній і договір на здійснення послуг з перевезення між позивачем і відповідачем. Крім того, відповідач вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права в частині предметної підсудності. Шкода була спричинена фізичною особою, власником транспортного засобу RENAULT, державний номер НОМЕР_1, який не перебуває на балансі фізичної особи - підприємця ОСОБА_1., а отже згідно положень ст. 12 ГПК України дана справа не підвідомча господарському суду

Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРАМПЛЮС» - позивач у відзиві на апеляційну скаргу і представник в судовому засіданні вказав про безпідставність твердження відповідача щодо віднесення справи до цивільної юрисдикції враховуючи використання власного транспортного засобу в господарській діяльності.

Відповідач в судове засідання не явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить штамп суду з відміткою про направлення кореспонденції на ухвалі про прийняття апеляційної скарги від 13.08.2015р. Штамп містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. (п. 3.9.1. постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Розпорядженням голови суду від 09.09.2015 року №900, у зв'язку з відпусткою судді Кощеєва І.М., виходом з відпустки судді Бахмат Р.М. - членів постійно діючої колегії суддів, визначеної рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р. №1 та зайнятістю судді Кузнецова В.О., справа була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Євстигнеєв О.С. (доповідач), судді: Бахмат Р.М., Науменко І.М.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представника позивача, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 01.09.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю ««КЕРАМПЛЮС» (Постачальник) і приватним підприємством «Металстиль» (Покупець) був укладений договір поставки №2СТ09/14.

04.09.2014р. о 13 год. 40 хв. при заїзді до приміщення складу №1 ТОВ «КЕРАМПЛЮС» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 122, під завантаження біг-бегів з концентратом ставролітів ТУ У-10-10-022-99, автомобілем RENAULT (державний номер НОМЕР_1), під керуванням ОСОБА_2 (водійське посвідчення НОМЕР_2) було пошкоджено 11 відер с антипригарною фарбою на основі циркону, марки «ТНЕRMOCOAT AZ». В результаті - фірмі ТОВ «КЕРАМПЛЮС» була спричинена шкода на суму 18000,00 грн.

Вищенаведені обставини підтверджені актом робочої комісії по факту механічного пошкодження антипригарної фарби на основі циркону марки «ТНЕRMOCOAT AZ» і підписані членами комісії у тому числі водієм автомобілю RENAULT ОСОБА_2 і володільцем автомобіля ОСОБА_1.

ТОВ «КЕРАМПЛЮС» є орендарем складського приміщення складу №1 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 122, що вбачається з договору оренди нежитлових приміщень №164 від 11.11.2011р. та постачальником концентрату ставролітового ТУ У-10-10-022-99, на складі якого здійснювалась поставка товару відповідно до п. 3.1. договору поставки №2СТ09/14 від 01.09.2014р., укладеного з ПП Металстиль (покупець).

Автомобіль RENAULT (державний номер НОМЕР_1, технічний паспорт НОМЕР_3) знаходився на території приміщення складу позивача з метою отримання, відвантаження та передачі товару від позивача до покупця. На підтвердження позивач надав копії товарно-транспортної накладної №Р465 від 04.09.2014р. та видаткової накладної №465 від 04.09.2014р.

Згідно довідки головного бухгалтера ТОВ «КЕРАМПЛЮС» кількість пошкодженої фарби склала 385 кг, вартість 1 кг фарби складає 46,75 грн. з ПДВ. Сума збитку склала -18000,00 грн.

Позивач у зв'язку з відсутністю відшкодування володільцем автомобіля спричиненої шкоди товариству звернувся з відповідними позовними вимогами до господарського суду.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України може бути відшкодування майнової шкоди.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ч.1, п.2 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

В даному випадку зобов'язання відповідача сплатити вартість пошкодженої фарби виникли внаслідок завдання шкоди позивачу, що є позадоговірною шкодою.

Загальні підстави відповідальності за завдану позадоговірну майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст. 1187 ЦК України).

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. N1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009р. N 1371).

З п. 6 наведеного Порядку вбачається, що транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, що належать фізичним особам, здійснюється за місцем звернення власника або його уповноваженої особи незалежно від місця реєстрації (проживання) власника. При цьому в реєстраційних документах зазначається місце реєстрації (проживання) особи, за якою реєструється транспортний засіб (п. 24 Порядку).

Згідно ч.1 ст. 318 ЦК України, суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (ч. 1 ст. 2 ЦК України). Право приватної власності (ст. 325 ЦК України) також належить фізичним і юридичним особам.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст. 320 ЦК України).

Отже, такий суб'єкт права власності як фізична особа - підприємець чинним законодавством не виокремлюється. Суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь - якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. Правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.

Автомобіль RENAULT, державний номер НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_1., місце реєстрації: АДРЕСА_1, що вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, тобто останній є власником зазначеного транспортного засобу.

З відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1. займається такими видами діяльності як, зокрема: вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41), інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29), надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (код КВЕД 77.11) та ін. Тобто, надання послуг з перевезень товару цілком може входити до сфери діяльності фізичної особи -підприємця, який зазначений перевізником у товарно-транспортній накладній №465 від 04.09.2014р. з використанням автомобілю RENAULT, державний номер НОМЕР_1.

Вищенаведені приписи є доказом того, що, чинне законодавство не містить заборони на використання будь-якого належного фізичній особі майна у власній підприємницькій діяльності такої фізичної особи.

Щодо посилань відповідача на той факт, що автомобіль відсутній на балансі фізичної особи-підприємця, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду зазначає: згідно п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. N 92, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Пунктом 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Тобто, дія цього Закону не поширюється на фізичних осіб-підприємців.

Державна фіскальна служба України в листі від 06.01.2015р. N 167/6/99-99-17-02-15 «Щодо обліку основних засобів фізичними особами - підприємцями» пояснила, що законодавством не передбачено ведення балансового обліку придбаного, спорудженого (збудованого) нерухомого або рухомого майна з метою документального підтвердження результатів господарської діяльності. Не передбачено і законодавчих підстав вважати майно, що знаходиться у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання, якщо такий громадянин зареєструється підприємцем. Використання власного майна для здійснення, зокрема, підприємницької діяльності є одним із напрямів розпорядження майном фізичної особи.

В будь-якому разі наведений правовий аналіз свідчить, що незалежно від того, хто керував автомобілем, стягнення шкоди відбувається з власника автомобіля - фізичної особи, автомобіль, якого не може бути зареєстрований і перебувати на балансі як за фізичною особою-підприємцем та може бути використаний у господарській діяльності фізичної особи.

З метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства, що регулює відносини з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові від 01.03.2013р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» надав судам роз'яснення: «Оскільки у спорах, що виникають із відносин відшкодування шкоди, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи, а також з урахуванням вимог статей 15 - 16, частини другої статті 118 ЦПК при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа. При цьому позов юридичної особи (фізичної особи - підприємця) до юридичної особи (фізичної особи - підприємця) із залученням фізичної особи - водія як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, з урахуванням положень статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (п.2).

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини (п.4).

Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого встановлені ст. 1192 ЦК України. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі (ч.1).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч.2).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем до суду першої інстанції 06.07.2015р. були надані уточнення до позовної заяви, до яких доданий розрахунок вартості пошкодженої фарби, зроблений на підставі комерційного рахунку від 22.05.2014р. (1 кг фарби за ціною 1,78 євро). Отримання фарби підтверджується вантажною митною декларацією №110070000/2014/306214 від 02.06.2014р., а сплата позивачем її вартості платіжними дорученнями №7 від 15.12.2014р. на суму 2803,50 євро і №8 від 08.01.2015р. на суму 2336,25 євро.

Розрахунок вартості пошкодженої фарби складений з вартості пошкодженої фарби на суму 1384460 грн. і вартості її зберігання на складі на суму 1044,41 грн.

Верховний Суд України в постанові від 22.01.2013р. № 5011-71/2684-2012 зробив акцент на те, що за змістом статті 1166 ЦК України для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

В ч. 5 п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. N 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» (із змінами і доповненнями) відзначено, що при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки його володілець звільняється від обов'язку відшкодування шкоди тільки тоді, коли доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Враховуючи той факт, що водій автомобіля RENAULT, державний номер НОМЕР_1 при заїзді до приміщення складу позивача під завантаження біг-бегів з концентратом ставролітів ТУ У-10-10-022-99 в порушення п. 10.1. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р.(із змінами і доповненнями) перед початком руху не переконався, що це буде безпечним та своєчасно не зреагував при наїзді на фарбу, у зв'язку з чим були пошкоджені відра з фарбою та причинена шкода позивачу, що підтверджено актом нанесені збитки, що підтверджується актом робочої комісії по факту механічного пошкодження антипригарної фарби на основі циркону марки «ТНЕRMOCOAT AZ», колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність всіх елементів цивільно-правової відповідальності та стягнення з відповідача 13488,60 грн. матеріальної шкоди.

При цьому слід погодись з господарським судом, що стягненню підлягає тільки 13488,60 грн., оскільки в даному випадку підлягають стягненню реальні збитки без вартості зберігання, так як правопорушення не є триваючим і заподіяно збитки виключно у вигляді пошкодження майна.

Звертаємо увагу також на те, що відповідачем акт робочої комісії по факту пошкодження фарби ОСОБА_2., який керував автомобілем RENAULT, державний номер НОМЕР_1 був підписаний без зауважень. Зазначений акт відповідачем в судовому порядку оскаржений не був, а отже відповідач погодився з наведеними в ньому обставинами. Відповідач не спростував факт знаходження свого автомобілю на території складу позивача для завантаження біг-бегів з концентратом ставролітів ТУ У-10-10-022-99 і подальшої поставки, відомості про яку містяться в товарно-транспортній накладній №Р465 від 04.09.2014р.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Підгороднє Дніпропетровської області) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015 року у справі №904/1874/15 залишити без зміни.

(постанова виготовлена у повному обсязі 11.09.2015 року)

Головуючий О.С.Євстигнеєв

Судді: Р.М.Бахмат

І.М.Науменко