Рішення № 50084849, 11.09.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

08 вересня 2015 року Справа № 927/1017/15

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техновіт Агро",

провул. Електриків, буд. 5, кв. 18, м. Київ, 04071

Відповідач: Приватне сільськогосподарське підприємство "Яна Плюс",

вул. Центральна, 16, с. Петрівка, Щорський район, Чернігівська область, 15222

Про стягнення 181825,00грн. та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Моцьор В.В.

Представники сторін:

позивача: Овсієнко Р.М. (довіреність №б/н від 06 березня 2015 року),

відповідача: Шевченко О.А. – адвокат, Руденко М.В. (довіреність №1/08 від 20 серпня 2015 року).

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні 26 серпня 20105 року перерви на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 08 вересня 2015 року на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Техновіт Агро" подано позов до Приватного сільськогосподарського підприємства "Яна Плюс" про стягнення 59589,86грн. пені за порушення зобов'язань щодо поставки товару по договору купівлі-продажу №8 від 04 серпня 2014 року.

У судовому засіданні 11 серпня 2015 року суд оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви. Ухвалою суду від 11 серпня 2015 року розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 26 серпня 2015 року суд задовольнив заяву позивача про зміну предмету позову оскільки вона не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. В даній заяві позивач просив суд:

1. Зобов'язати Приватне сільськогосподарське підприємство "Яна Плюс" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Техновіт Агро" на умовах FCA (залізничний вагон покупця ст. Камка, Щорського району, Чернігівської області) за договором купівлі-продажу №8 від 04 серпня 2014 року 715 тон жита озимого "Сіверське" 3-го класу, яке повинно відповідати наступним умовам якості: Вологість – не більше 14,5%, Смітна домішка – не більше 2.0%, Зернова домішка – не більше 6.0%, Натура – не менше 660г/л, Число падіння не менше 80с, Зена з рожевим забарвленням не більше 6.0%, Інші показники відповідно до ДСТУ 4522:2006;

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Яна Плюс" 181825,00грн. пені.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача просив суд у позові відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 11 серпня 2015 року та письмових поясненнях від 26 серпня 2015 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:

Справа розглядається з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

04 серпня 2014 року між Приватним сільськогосподарським підприємством "Яна Плюс" (продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техновіт Агро" (покупець, позивач) було укладено договір купівлі-продажу №8 (надалі - договір) (а.с. 8-9).

Відповідно до п.1.1 договору відповідач зобов’язався продати позивачу жито озиме "Сіверське" урожаю 2014 року, у терміни, визначені цим договором, а покупець зобов'язався прийняти сільськогосподарську продукцію, надалі - товар і сплатити його вартість в розмірі, порядку та терміни, що визначені цим договором.

Згідно з п.1.2 договору поставка товару здійснюється партіями. Асортимент, кількість, номенклатура, ціна, терміни та умови поставки кожної партії товару, який постачається згідно даного договору, визначаються у додаткових угодах, специфікаціях та інших додатках, які є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1, 3.2, 3.5 договору ціна за одну метричну тону товару та загальна вартість товару передбачені у додатку до даного договору. Повна вартість договору визначається на підставі ціни, погодженої сторонами у додатках до дійсного договору. Ціна товару формується згідно з тарифами на додаткові послуги, що надаються продавцем покупцю по прийманню, умовах доставки, очищення, сушіння, зберігання або зважування товарів, які вказані у додатках до даного договору.

Відповідно до п.5.1, 5.2 договору відвантаження товару в рамках договору, здійснюється в термін, зазначений в додатку до договору, автомобільним транспортом, або без його використання, згідно умов, зазначених в додатку до договору (відповідно до правил Інкотермс 2010). Транспортна інструкція покупця є невід’ємною частиною договору та документ, що підтверджує наміри на відвантаження товару.

Відповідно до п.5.6 продавець самостійно власним коштом, проводить завантаження товару, якщо інше не передбачено в додатках до дійсного договору.

Відповідно до п.9.2 право власності на товар, що поставляється по договору, переходить від продавця до покупця у відповідності з умовами, які передбачені у додатках до цього договору.

Договір набирає законної сили з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами/однією із сторін своїх зобов’язань - до повного виконання сторонами/однією із сторін своїх

зобов’язань відповідно до договору (п. 12.1 договору).

Сторонами укладено Додаток №1 від 04 серпня 2014 року до договору купівлі-продажу №8 від 04 серпня 2014 року, яким визначено, що продавець передає у повне право власності покупця товар, а покупець приймає та зобов’язується оплатити товар - жито озиме "Сіверське" 3кл в кількості 715 тонн загальною вартістю 929500,00грн. Товар поставляється і ціна відповідно погоджена сторонами на умовах поставки: FSA (залізничний вагон покупця ст. Камка) та підпорядковуються умова Інкотермс-2010. Умови оплати: попередня оплата.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, умовами договору передбачено, що асортимент, кількість, номенклатура, ціна, терміни та умови поставки, оплата та момент переходу права власності на товар визначаються у додатку договору.

Позивачем виконано умови договору щодо оплати товару - здійснено перерахування коштів в сумі 929500,00грн., про що свідчить виписка за 05 серпня 2014 року (а.с. 12) і, що також підтвердив представник відповідача у судових засіданнях.

Позивач вважає, що відповідач прийняв оплату вартості товару і відповідно до п.3.5 договору зобов’язався зберігати товар до відвантаження в транспорт покупця відповідно до транспортної інструкції, проте, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, не передав у власність позивача та не відгрузив у транспорт позивача товар - 715 тон жита озимого "Сіверське" 3 класу. Тому, позивач відповідно до п.7.2 договору нарахував відповідачу пеню за прострочення відвантаження товару за період з 04 березня 2015 року по 01 липня 2015 року в сумі 181825,00грн.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Додаток №1 від 04 серпня 2014 року не містив жодної умови щодо строку (терміну) відвантаження товару.

Проте, сторонами в договорі чітко визначено, що транспортна інструкція покупця є невід’ємною частиною договору та документом, що підтверджує наміри на відвантаження товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 лютого 2015 року позивач направив відповідачу транспортну інструкцію, якою передбачалось здійснення відвантаження товару з 25 лютого 2015 року по 03 березня 2015 року, про що свідчить лист від 19 лютого 2015 року №19/02-1-1 (а.с. 13-15).

Частина 1 статті 631 ЦК України вказує, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Відповідно до пункту 12.1 договору він діє до 31 грудня 2014 року.

Тобто, позивач звернувся до відповідача з вимогою на відвантаження товару вже після закінчення строку дії договору №8 від 04 серпня 2014 року.

Листом №26 від 24 лютого 2015 року ПСП "Яна Плюс" повідомило ТОВ "Техновіт Агро", що не має можливості відвантажити товар до 15 березня 2015 року та додатково повідомить про дату і місце відвантаження (а.с. 16). Відповідно до листа ПСП "Яна Плюс" від 03 березня 2015 року №30, відповідач відмовився від виконання зобов’язань щодо передачі товару позивачу, оскільки ТОВ "Техновіт Агро" впродовж дії договору не направило ПСП "Яна Плюс" транспортної інструкції та просило повідомити реквізити для повернення попередньої оплати в сумі 929500,00грн.

Крім того, згідно листа №17/09-1 від 17 вересня 2014 року вбачається, що ТОВ "Техновіт Агро" підтвердило намір на відвантаження товару та повідомило ПСП "Яна Плюс" про надання інструкції 22 вересня 2014 року, в якій буде зазначено термін відвантаження товару (а.с. 55). Тобто, позивач сам відкладав строк відвантаження товару.

Таким чином, позивачем не було виконано умови договору, якими чітко визначено настання строку виконання обов'язку відповідача відвантажити товар, а саме вказівка на пред'явлення позивачем транспортної інструкціі.

Крім того, умовами договору не було передбачено обов’язку відповідача зберігати товар з дати його попередньої оплати, проведеної покупцем, до узгодження сторонами часу здійснення відвантаження с/г продукції. Зокрема, пунктом 9.2. договору було визначено, що право власності на товар, що поставляється по договору, переходить від продавця до покупця у відповідності з умовами, які передбачені у додатках до цього договору. В свою чергу, Додаток №1 так само не містив жодної умови щодо моменту переходу права власності на визначений додатком товар від продавця до покупця. Самим же договором (п.9.3) сторони передбачили, що в будь-якому випадку, право власності на переданий покупцю товар, зберігається за продавцем до повної оплати товару. Покупець (позивач) 05 серпня 2014 року оплатив товар, тобто з 05 серпня 2014 року до нього перейшло право власності на товар.

10 квітня 2015 року відповідач звернувся до позивача листом №58 повідомити реквізити ТОВ "Техновіт Агро" для повернення попередньої оплати в сумі 929500,00грн. 23 квітня 2015 року відповідач повернув позивачеві отримані від останнього грошові кошти у сумі 929500,00грн., про що свідчить платіжне доручення №428 від 23 квітня 2015 року (а.с. 47).

Позивач просить суд зобов'язати ПСП "Яна Плюс" передати ТОВ "Техновіт Агро" на умовах FCA (залізничний вагон покупця ст. Камка, Щорського району, Чернігівської області) за договором купівлі-продажу №8 від 04 серпня 2014 року 715 тон жита озимого "Сіверське" 3-го класу.

Згідно зі ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Цивільні права та обов’язки виникають у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ст. 14 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі (ст.16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: присудження до виконання обов'язку в натурі.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін й погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами договору купівлі-продажу №8 від 04 серпня 2014 року сторони передбачали продаж позивачу жита озимого "Сіверське" урожаю 2014 року і, як встановлено судом, дія даного договору скінчилась 31 грудня 2014 року.

Отже, застосування вказаного способу захисту прав та законних інтересів суб'єкта господарювання (управленої сторони) є можливим виключно у разі, коли наявним є дійсний обов'язок іншого суб'єкта (зобов'язаної сторони), який виник на передбачених законом підставах і який не було виконано належним чином.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дана вимога є безпідставною та такою, що не відповідає дійсності. Крім того, позивачем не надано суду доказів порушення відповідачем зобов'язань по договору, а тому підстави для застосування до нього передбачених договором санкцій за прострочення поставки товару відсутні.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити за його необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 22226,50грн. покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 11 вересня 2015 року.

Суддя В.В. Моцьор