Рішення № 50081657, 31.08.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/95/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2015 Справа № 908/3857/15

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7

до відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, 69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 168

про стягнення 89 024,61 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Соловйова М.О., довіреність від 22.05.15 № 15-08.2/281-4621

СУТЬ СПОРУ:

25.06.15 до господарського суду Запорізької області звернулось публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (далі ПАТ “Запоріжгаз”) з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про стягнення заборгованості за договором від 13.02.15 № ТП-Б-11007/69 в розмірі 162 762,56 грн., з якої: 73 737,95 грн. - сума основного боргу, 30 954,10 грн. - пеня, 1 547,70 грн. - 3% річних та 56 522,81 грн. – індекс інфляції.

25.06.15 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву ПАТ “Запоріжгаз” до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 25.06.15 судом порушено провадження у справі № 908/3857/15, якій присвоєно № провадження 17/95/15. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 15.07.15.

Ухвалою від 15.07.15 судом за клопотання представника позивача продовжено строк вирішення спору на 15 днів – до 09.09.15, розгляд справи відкладено на 31.08.15.

Також, п. 5 ухвали від 15.07.15 судом на підставі ст. 30 ГПК України визнано обов’язковою явку в судове засідання призначене на 31.08.15 о 10 год. 00 хв. особисто начальника відділу розрахунків з юридичними особами ПАТ “Запоріжгаз” Приходько Ольгу Олександрівну (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7) для надання пояснень (в т.ч. письмових) щодо наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором від 13.02.15 № ТП0Б-11007/69, який підписаний нач. ВРзЮО Приходько О.О. та обґрунтованості періоду за який здійсненні нарахування 3% річних, пені, інфляційних.

Крім того, п. 7 вказаної ухвали судом виправлено описку допущену в ухвалі господарського суду Запорізької області від 25.06.15 про порушення провадження у справі № 908/3857/15 при зазначенні найменування відповідача та зазначено: “до відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області” (надалі ГУ ДКСУ у Запорізькій області).В засіданні 15.07.15 судом прийнято до розгляду заяву ПАТ “Запоріжгаз” від 15.07.15 № 19/7569 про зменшення розміру позовних вимог, проти якої представник відповідача не заперечив, за змістом якої позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму 89 024,61 грн., з якої: пеня - 30 954,10 грн., 3 % річних – 1 547,70 грн., індекс інфляції - 56 522,81 грн.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 31.08.15, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику відповідача роз’яснено про час написання рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та у заяві від 15.07.15 № 19/7569 про зменшення розміру позовних вимог, пояснював наступне. 13.02.15 між сторонами у справі укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-11007/69, на виконання умов якого позивач на протязі 2015 р. (лютий – березень 2015 р.) поставив відповідачу природний газ на загальну суму 256 812,82 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, копії яких містяться в матеріалах справи. Однак, зобов’язання щодо оплати поставленого товару за договором відповідач виконав з порушенням строків оплати передбачених договором. За порушення строків виконання основного зобов’язання позивачем відповідачу нараховано 30 954,10 грн. - пені, 1547,70 грн. 3% річних та 56 522,81 грн. індексу інфляції. На підставі викладеного позивач, керуючись ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232 ГК України, просить суд задовольнити позов та стягнути з відповідача 30 954,10 грн. пені, 1547,70 грн. 3% річних та 56 522,81 грн. індексу інфляції.

Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві від 14.07.15 № 15-12/378-640. Зазначив, що оскільки акти приймання-передачі позивача надійшли відповідачу лише у травні та червні 2015 року, які на думку відповідача є підставою для здійснення розрахунків за договором, то Головне управління не мало можливості здійснити оплату за використаний газ. Також зазначає, що оплата відповідачем коштів позивачу проведена після отримання актів приймання-передачі газу від позивача. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що жодним чином не порушував зобов’язання за договором, у зв’язку із чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягають задоволенню.

Начальник відділу розрахунків з юридичними особами ПАТ “Запоріжгаз” Приходько Ольга Олександрівна, явка якої ухвалою від 15.07.15 у справі № 908/3857/15 в судове засідання призначене на 10 год. 00 хв. 31.08.15 визнавалась обов’язковою, в судове засідання 31.08.15 не з’явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, письмових пояснень щодо наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором від 13.02.15 № ТП0Б-11007/69 та обґрунтованості періоду, за який здійсненні нарахування 3% річних, пені, інфляційних, суду не надала. А тому, вказане не виконання начальником відділу розрахунків з юридичними особами ПАТ “Запоріжгаз” Приходько О.О. вимог ухвали суду від 15.07.15, є підставою для притягнення винної особи до відповідальності відповідно до ст. 83 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.15 між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (Постачальник) та Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області (Споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-11007/69, за умовами якого (п. 1.1. договору) Постачальник зобов’язався постачати природний газ (ДК 016-2010 код 06.20.1 «Газ природний, скраплений або газоподібному стані») Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачувати Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.

Згідно з п. 2.7. договору, Постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем направляє Споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Постачальника.

Відповідно до п. 2.8. договору, Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов’язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. (…).

За змістом п. 2.9. договору, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання та укладається до 31 грудня 2015 року. Сторони, керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, дійшли згоди, що умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, починаючи з 19 січня 2015 р. (…).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи № 908/3857/15, на виконання умов спірного договору ПАТ “Запоріжгаз” в період з лютого 2015 р. по березень 2015 р. здійснив постачання природного газу відповідачу на загальну суму 256 812,82 грн.

Факт здійснення постачання газу відповідачу на вказану вище суму підтверджується належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу, а саме: від 28.02.15 № ЗП000003636 на суму 138 140,09 грн. та від 31.03.15 № ЗП000005586 на суму 118 672,73 грн.

Вказані вище акти прийому-передачі підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток сторін без жодних претензій та зауважень.

Пунктом 4.6. договору визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовим та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно із п. 4.7 договору, оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали цієї справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов’язань належним чином не виконав, здійснив оплату за отриманий в період з лютого по березень 2015 року природний газ з порушенням строку, передбаченого умовами п. 4.6. договору від 13.02.15 № ТП-Б-11007/69.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов’язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов’язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Пунктом 6.2.2. договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 30 954,10 грн. пені за період з 11.03.15 по 25.06.15 (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Факт прострочення виконання основного зобов’язання матеріалами справи доведено.

Перевіривши наявний в матеріалах цієї справи розрахунок суми пені в розмірі 30 954,10 грн. суд дійшов висновку про його вірність та обґрунтованість.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1). Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 (із змінами станом на 31.08.15) визначено, що вирішуючи, в т.ч. й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З огляду на викладене, враховуючи ступінь виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором від 13.02.15 № ТП-Б-11007/69, причини неналежного виконання останнім зобов'язання, поведінку винної сторони (у т.ч. вжиття нею заходів до виконання зобов'язання), суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з ГУ ДКСУ у Запорізькій області, до суми в розмірі 15 477,05 грн.

Отже, позовні вимоги в цій частині задовольняються судом частково в сумі 15 477,05 грн. В іншій частині вимог про стягнення суми пені судом відмовляється.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 547,70 грн., що нараховані за період з 11.03.15 по 25.06.15 та індекс інфляції в сумі 56 522,81 грн. за період з березня 2015 року по липень 2015 року (розрахунки міститься в матеріалах справи).

Розмір 3% річних позивачем проведено вірно, а тому вимоги про стягнення 3% річних в сумі 1 547,70 грн. задовольняються судом повністю.

Що ж до індексу інфляції в сумі 56 522,81 грн., то за розрахунком суду індекс інфляції за заявлений позивачем період складає суму 56 522,80 грн. Отже, вимоги в цій частині підлягають задоволенню судом частково в сумі 56 522,80 грн. В іншій частині вимоги про стягнення індексу інфляції відхиляються у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Враховуючи викладені вище умови п. 4.6. договору від 13.02.15 № ТП-Б-11007/69 щодо порядку розрахунки між сторонами, судом відхиляються доводи відповідача, викладені у відзиві від 14.07.15 № 15-12/378-640 на позовну заяву, згідно з якими Споживач повинен здійснювати оплату за послуги, надані постачальником лише після отримання акту приймання-передачі, в якому зазначається обсяг використаного газу та сума до сплати до нього.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у розмірі 1 827 грн. покладається на відповідача.

Судом задовольняється клопотання позивача про повернення надлишково сплаченого судового збору (яке викладене у заяві від 15.07.15 № 19/7569 про зменшення розміру позовних вимог), про що на підставі п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” буде винесена відповідна ухвала суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 42, 43, 45, 22, 33, 34, 49, 69, 82, 821, п. 3 ч. 1 ст. 83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 168, код ЄДРПОУ 37941997) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 03345716, р/р 2600604113 в АБ «Кліринговий дім» м. Київ, МФО 300647) – 15 477 (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 05 коп. пені, 1 547 (одну тисячу п’ятсот сорок сім) грн. 70 коп. 3% річних, 56 522 (п’ятдесят шість тисяч п’ятсот двадцять дві) грн. 80 коп. індексу інфляції та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 07.09.15.

Суддя В.Л. Корсун