Рішення № 50080126, 08.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.09.2015 Справа № 905/1433/15

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд», м.Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 2100,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк», м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд»,м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 2100,00грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору суборенди нежитлового приміщення №А-013/91 від 01.02.2013р. відповідач взяв на себе зобов’язання, щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк та належним чином його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 2100,00грн.

Представник позивача у судове засідання не з’являвся. Проте, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Про що свідчить оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет http:// www.reyestr.court.gov.ua в розділі "Новини та події" від 17 серпня 2015 року та 01 вересня 2015 року.

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

01 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд» (Орендар) та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (Суборендар) був укладений договір суборенди №А-013/91.

Згідно умов п.1.1 договору орендар передав, а суборендар прийняв у строкове тимчасове користування (суборенду) частину нежилого приміщення на 1-му поверсі торгового комплексу (ТК) «Обжора», площею 1 (один) кв.м., у торговельному об’єкті орендаря згідно із схемою (Додаток №1), яке є невід’ємною частиною договору. Торговий комплекс (ТК) «Обжора» знаходиться за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр..Будівельників,125.

Відповідно до п.2.2 договору розмір суборендної плати за кожний повний календарний місяць, починає з дати відкриття для мешканців «Об’єкт суборенди», суборендованого по даному договору, складає 1500,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 250,00 грн. Суборендна плата за перший місяць суборенди розраховується пропорціонально кількості днів суборенди.

Пунктом 2.6 договору передбачено, суборендна плата, яка розраховується у відповідності з п.2.3 договору, сплачується суборендарем не пізніше 5-го числа поточного місяця за поточний.

Згідно умов п.2.10 договору, суборендар оплачує аванс за електроенергію в сумі 600 грн., в т.ч ПДВ 20%-100грн., у вигляді передплати за останній місяць суборенди на підставі виставленого рахунку на протязі банківських днів від дати його отримання. При нарахуванні компенсації за електроенергію, фактично витраченої орендарем на утримання об’єкта суборенди за останній місяць суборенди, сплачена сума авансу зараховується в рахунок погашення заборгованості за останній місяць суборенди. При перевищенні суми понесених витрат над сумою авансу орендар виставляє рахунок на доплату. Суборендар зобов’язаний оплатити виставлений орендарем рахунок не пізніше 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку орендаря.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

01 лютого 2013 року між сторонами був складений та підписаний акт прийому-передачі нерухомого майна в суборенд не використання нерухоме приміщення, розташованого на 1-му поверсі Торгівельного комплексу «Обжора» за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівників,125.

30 вересня 2013 року між сторонами укладена додаткова угода до договору суборенди нежилого приміщення №А-013/91 від 01.02.2013р. про дострокове розірвання договору суборенди нежилого приміщення №А-013/91 від 01.02.2013р. по ініціативі суборендаря.

30 вересня 2013 року на виконання додаткової угоди Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд» із строкового користування (суборенди) нежиле приміщення площею 1 кв.м., що підтверджується актом повернення нерухомого майна із суборенди.

У зв’язку із достроковим розірванням договору №А-013/91 від 01.02.2013р. від 30.09.2013р. та повернення об’єкту оренди суборендарем орендарю, внесений суборендарем гарантійний платіж у сумі 1500,00 грн. був зарахований в рахунок оплати за останній місяць суборенди (вересень 2013 року), а платіж здійснений суборендарем 22.08.2013р. у сумі 1500,00 грн. (ПДВ 20%-250 грн.) в рахунок оплати суборенди під банкомат за вересень 2013 року підлягає поверненню Публічному акціонерним товариством «Кредитпромбанк».

Також позивачем здійснено повний розрахунок з відповідачем за комунальні послуги за серпень 2013 року, що підтверджується актом надання послуг №4339 від 30.09.2013р. Витрати за електроенергію за вересень 2013 року були відсутніми, а оплата суборендарем за суборенду 1 кв.м. нежилого приміщення здійснилася зарахуванням внесеного останнім гарантійним платежем 27.02.2013р., то сплачений суборендарем авансовий платіж за електроенергію у сумі 600,00грн. підлягає поверненню позивачу.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складала 1500,00грн. та авансовий внесок за електроенергію у вигляді передплати за останній місяць у розмірі 600,00грн.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Тобто відповідно до приписів вищезазначеної норми наймач отримує відносно піднаймача всі права та обов'язки наймодавця, в свою чергу піднаймач має права та обов'язки наймача.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п’ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, що співпадає з умовами п.2.6. договору, в якому передбачено, що всі розрахунки за договором сплачуються щомісячно до 05 числа поточного місяця.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов’язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов’язання за договором суборенди №А-013/91 від 01.02.2013р. належним чином не виконав, та у зв’язку із розірванням договору суборенди має повернути зазначену суму боргу, що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за суборенду приміщення за період дії договору є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем не спростовано вимоги, які викладено у позовній заяви та не надано суду жодних доказів про відсутність боргу.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог передбачених Законом України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку. Виходячи з вищевикладеної норми, судовий збір за подання позову позивачем не сплачено.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.11-16, 202, 509, 530, 598, 599, 610, 612, 626, 627, 629, 632, 759, 761, 762, 774 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд», м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 2100,00грн.,задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд», м.Донецьк (83049, м.Донецьк, вул.Хірургічна, 22, реєстраційний номер 382643105668) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м.Київ (01014, м.Київ, бул. Дружби Народів, буд. 38, код ЄДРПОУ 21666051) заборгованість в сумі 2100,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудфонд», м.Донецьк (83049, м.Донецьк, вул.Хірургічна, 22, реєстраційний номер 382643105668) на користь державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.09.2015р.

Суддя С.В. Тоцький