Рішення № 50079460, 10.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/1371/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Мальцева Д.О.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/11364/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Гаращенка Д.Р.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Івановій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес Банк» Буднікова Сергія Володимировича та за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в м. Києві, правонаступником яких є Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Експресс-Банк», третя особа: ОСОБА_3, про зняття арешту з майна,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2015 року позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, Відділу примусового виконання рішень Управління Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в м. Києві, правонаступником яких є Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ПуАТ «Акціонерний банк «Експресс-Банк», третя особа ОСОБА_3, про припинення арешту частини нерухомого майна задоволено частково.

Припинено арешт на 1/2 частину квартири № АДРЕСА_1, належної ОСОБА_1., накладений:

постановою про арешт майна від 04.07.2014р. запис № 6348514 ВПВР ДВС України; постановою про арешт майна від 10.10.2013р. запис № 3919294 ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві; постановою про арешт майна від 24.12.2013р. запис № 4097303 ВПВР ГУЮ м. Києва; постановою про арешт майна від 24.03.2014р. ВПВР ДВС України запис № 5093516; постановою про арешт майна від 04.07.2014р. ВПВР ДВС України запис № 6348449; постановою про арешт майна від 19.09.2011р. ВДВС Печерського РУЮ м. Києва запис № 11622880.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2015 року змінити та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення Шевченківського районного суду м.Києва в частині відмови в задоволенні позову є незаконним, необґрунтованим, постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції незаконно відмовив у знятті арешту з належної позивачу ОСОБА_1. Ѕ частини квартири № АДРЕСА_1 , а саме: запису № 20, згідно якого 06.07.2010 року за № 10002548 на підставі постанови ст. слідчого Солом»янського РУ ГУ МВС України Р.В.Буткевича від 01.07.2010 року у кримінальній справі № 09-19185 накладено арешт на все майно ( у тому числі і спірну квартиру) та запису № 23, згідно якого 06.07.2010 року за № 10002743 на підставі постанови ст. слідчого Солом»янського РУ ГУ МВС України Р.В. Буткевич від 01.07.2010 року у кримінальній справі № 09-19185 накладено арешт на спірну квартиру, так як ОСОБА_1. є власником Ѕ частини вказаної квартири і наявність арешту на вказану квартиру перешкоджає їй у розпорядженні своєю власністю. Не можна погодитись і з висновком суду першої інстанції в частині відмови у знятті арештів № 8, № 9, № 27, накладених на підставі ухвал Печерського районного суду м.Києва від 10.07.2009 року , 08.12.2009 року та ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 20.10.2010 року з тих підстав, що скасування вказаних заходів забезпечення позовів має розглядатись за правилами ст.ст. 152-154 ЦПК України, так як ОСОБА_1. не є стороною у цивільних справах у яких було накладено вказані арешти на квартиру № АДРЕСА_1 в порядку забезпечення позовів і накладення арешту на Ѕ частину вказаної квартири, яка є власністю ОСОБА_1., порушує її права власника. Помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зняття арешту, накладеного приватним нотаріусом Івановою С.М. на підставі договору іпотеки від 26.07.2005 року, оскільки спірна квартира була передана в іпотеку без згоди ОСОБА_1., як співвласника вказаної квартири.

В апеляційній скарзі представник відповідача Публічного акціонерного товариства « Акціонерний банк « Експрес Банк» Будніков Сергій Володимирович просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 09 липня 2015 року про зняття арештів і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1. в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що є обов»язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Судом неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме: не враховано, що квартира № АДРЕСА_1 була передана в іпотеку Публічному акціонерному товариству « Акціонерний банк « Експрес Банк» та реалізована з прилюдних торгів і передана у власність банку в рахунок погашення частини заборгованості по кредиту, що підтверджується свідоцтвом від 07 серпня 2013 року. Позивач не надала суду жодного належного доказу на підтвердження реєстрації її права власності на частку спірного майна та доказів щодо виділу частки із спільного майна, а тому підстав для задоволення її позову про зняття арешту зі спірного майна - Ѕ частни квартири № АДРЕСА_1, немає.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 повністю підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги представника відповідача Публічного акціонерного товариства « Акціонерний банк « Експрес Банк» Буднікова Сергія Володимировича заперечувала, посилаючись на їх безпідставність.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства « Акціонерний банк « Експрес Банк» Будніков Сергій Володимирович в судовому засіданні повністю підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги представника позивача заперечував, так як вони не ґрунтуються на вимогах матеріального права та встановлених обставинах справи.

Представник третьої особи у справі ОСОБА_3 ОСОБА_4 повністю підтримав доводи апеляційної скарги представника позивача та просив її задовольнити, апеляційну скаргу представника ПАТ « Акціонерний банк « Експрес Банк» просив відхилити.

Позивач ОСОБА_1, представник Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, Відділу примусового виконання рішень Управління Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в м. Києві, правонаступником яких є Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому, колегія судів вважає можливим слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних ї скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію обтяжень станом на 15.10.2014 року, наявні наступні записи щодо обтяжень: № 6348514, згідно якого 16.07.2014 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВІ № 2937286, виданої 04.07.2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3; № 39199294, згідно якого 18.12.2013 року на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія ВП № 39317414, виданої 10.10.2013 року Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3.; № 4097303, згідно якого 27.12.2013 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 41297963, виданої 24.12.2013 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3.; № 5093516, згідно якого 25.03.2014 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 39223264, виданої 24.03.2014 року головним державним виконавцем Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщук В.В., накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3.; № 6348449, згідно якого 16.07.2014 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 29372683, виданої 04.07.2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3.

Також, відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 03.11.2011 року, в реєстрі містяться наступні записи: №1, згідно якого 26.07.2005 року за № 2225412 приватним нотаріусом Івановою С.М. накладено арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 (далі запис № 1); № 8, згідно якого 14.07.2009 року за № 8878186 Першою Київською державною нотаріальною конторою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (далі запис № 8); № 9, згідно якого 28.12.2009 року за № 9391174 Шостою київською державною нотаріальною конторою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (далі запис 9); № 20, згідно якого 06.07.2010 року за № 10002548 Першою Київською державною нотаріальною конторою накладено арешт на все майно ОСОБА_3. (далі запис № 20); № 23, згідно якого 06.07.2010 року за № 10002743 Першою Київською державною нотаріальною конторою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (далі запис № 23); № 27, згідно якого 18.11.2010 року за № 10503114 Першою Київською державною нотаріальною конторою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (далі запис № 27); № 28, згідно якого 19.09.2011 року за № 11622880 Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (далі запис № 28).

Судом також встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2014 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «АБ «Експресе - Банк», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру», Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанк Росії» про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.

Встановлено юридичний факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з квітня 1993 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наступне майно: квартиру АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_3

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.04.2014 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Акціонерний банк « Експрес-Банк» було відхилено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 серпня 2014 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанк Росії» було відхилено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року залишено без змін.

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.10.2014 року вказані судові рішення залишені без змін.

рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 11.04.2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

В січні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в м. Києві, правонаступником яких є Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Експресс-Банк», третя особа: ОСОБА_3 про зняття арешту з майна. Зазначала, що вона є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, а тому накладені арешти на її Ѕ частину вказаної квартири порушують її права власника і повинні бути зняті.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, припиняючи арешт на 1/2 частину квартири № АДРЕСА_1, належної ОСОБА_1., накладений:постановою про арешт майна від 04.07.2014 року, запис № 6348514 Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України; постановою про арешт майна від 10.10.2013 року, запис № 3919294 Відділом Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві; постановою про арешт майна від 24.12.2013 року, запис № 4097303 Відділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції м. Києва; постановою про арешт майна від 24.03.2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України запис № 5093516; постановою про арешт майна від 04.07.2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, запис № 6348449; постановою про арешт майна від 19.09.2011 року Відділом Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, запис № 11622880, суд 1-ї інстанції виходив з того, що позовні вимоги про зняття арешту в цій частині є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він ґрунтується на встановлених обставинах справи та відповідає вимогам матеріального права, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, згідно з ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що в разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У відповідності до вимог ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 в добровільному порядку заборгованість по кредитним договорам за виконавчими листами не погашається, державними виконавцями було накладено арешти на майно боржника.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом достовірно встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2014 року встановлено юридичний факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з квітня 1993 року та визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наступне майно: квартиру АДРЕСА_2; квартиру № АДРЕСА_1. Вказане рішення набрало законної сили.

Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Оскільки рішенням суду визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру № АДРЕСА_1, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зняття арештів з Ѕ частини вказаної квартири, накладених державними виконавця в порядку виконання рішень судів про стягнення з ОСОБА_3. заборгованості по кредитним договорам.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача Публічного акціонерного товариства « Акціонерний банк « Експрес-Банк» про те, що судом першої інстанції неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме: не враховано, що квартира № АДРЕСА_1 була передана в іпотеку Публічному акціонерному товариству « Акціонерний банк « Експрес Банк» та реалізована з прилюдних торгів і передана у власність банку в рахунок погашення частини заборгованості по кредиту, що підтверджується свідоцтвом від 07 серпня 2013 року, а позивач не надала суду жодного належного доказу на підтвердження реєстрації її права власності на частку спірного майна та доказів щодо виділу частки із спільного майна, правильність висновків суду не спростовують, так як суд повно та об»єктивно з»ясував обставини справи, дослідив надані сторонами докази, в тому числі, і докази, що стосуються передачі квартиру в іпотеку, її реалізації з прилюдних торгів та передачу у власність банку в рахунок погашення заборгованості. Проте, вказані дії мали місце в серпні 2013 року, а рішення про визнання ОСОБА_1. співвласником квартири № АДРЕСА_1 було постановлено 06.03.2014 року, тобто, відбулась зміна правового режиму вказаного майна. На час вирішення вимог про зняття арешту з Ѕ частини квартири № АДРЕСА_1 позивач є власником Ѕ частини цього майна, арешт на вказану квартиру було накладено державними виконавцями з метою забезпечення виконання рішень судів про стягнення заборгованості по кредитним договорам з ОСОБА_3., а тому висновки суду про задоволення позову в частині є зняття арешту з майна, яке є власністю позивача, а не боржника ОСОБА_3. є обґрунтованими.

Проте, вирішивши вірно позовні вимоги в цій частині по суті, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про припинення арешту на 1/2 частину квартири № АДРЕСА_1, належної ОСОБА_1., оскільки, відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Саме з позовом про зняття арешту з майна звернулась до суду позивач ОСОБА_1.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 09 липня 2015 року в частині припинення арешту на 1/2 частину квартири № АДРЕСА_1, належної ОСОБА_1., накладеного:постановою про арешт майна від 04.07.2014 року, запис № 6348514 Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України; постановою про арешт майна від 10.10.2013 року, запис № 3919294 Відділом Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві; постановою про арешт майна від 24.12.2013 року, запис № 4097303 Відділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції м. Києва; постановою про арешт майна від 24.03.2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України запис № 5093516; постановою про арешт майна від 04.07.2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, запис № 6348449; постановою про арешт майна від 19.09.2011 року Відділом Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, запис № 11622880 необхідно змінити, зняти арешт з 1/2 частини квартири № АДРЕСА_1, належної ОСОБА_1., накладений: постановою про арешт майна від 04.07.2014 року, запис № 6348514 Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України; постановою про арешт майна від 10.10.2013 року, запис № 3919294 Відділом Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві; постановою про арешт майна від 24.12.2013 року, запис № 4097303 Відділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції м. Києва; постановою про арешт майна від 24.03.2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України запис № 5093516; постановою про арешт майна від 04.07.2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, запис № 6348449; постановою про арешт майна від 19.09.2011 року Відділом Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, запис № 11622880.

Що стосується рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про зняття арешту з Ѕ частини квартири № АДРЕСА_1, накладеного приватним нотаріусом Івановою С.М. під час посвідчення договору іпотеки, колегія суддів вважає його законним та обґрунтованим, оскільки договір іпотеки, на підставі якого було внесено вказаний запис на заборону відчуження квартири, є дійсним.

Вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування записів № 8, № 9, № 27 про накладення арештів на підставі ухвал Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2009 року та 08.12.2009 року та ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010 року, оскільки вказані арешти накладались судами в порядку забезпечення позовів, а порядок та підстави для скасування заходів забезпечення позову визначений ст. 153-154 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги представника позивача про неправильність висновку суду в цій частині є безпідставними, так як не ґрунтуються на вимогах ст.ст. 153-154 ЦПК України.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про скасування записів № 20, № 23, про накладення арешту на спірне майно на підставі постанови ст.слідчого Солом'янського РУ ГУ МВС України від 01.07.2010 року у кримінальній справі № 09-19185 з тих підстав, що арешт накладений в рамках розслідування кримінальної справи та відповідно до вимог КПК України ( 1960 року) підлягає скасуванню за постановою слідчого, з огляду на наступне.

Згідно вимог ч.ч. 1, 6 ст. 126 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, чинного на час накладення арешту, в процесі розслідування кримінальної справи з метою забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна арешт може бути накладений лише на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Згідно п. 9 Розділ XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України 2012 року арешт майна застосований під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до моменту його скасування у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

В судовому засіданні апеляційного суду сторонами визнано, що ОСОБА_1 не є учасником кримінального провадження у кримінальній справі №09-19185 , порушеній щодо ОСОБА_3, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст.61 ЦПК України, вказана обставина доказуванню не підлягає..

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Із матеріалів справи випливає, що спір між сторонами в цій частині виник у зв'язку з порушенням прав власника Ѕ частини квартири № АДРЕСА_1, арешт на яку було накладено слідчим у кримінальній справі.

Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про скасування записів №20, № 23, про накладення арешту на спірне майно на підставі постанови ст.слідчого Солом'янського РУ ГУ МВС України від 01.07.2010 року у кримінальній справі № 09-19185 не відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у цій постанові.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 15 травня 2013 року (справа № 6-26цс13), вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна.

Враховуючи встановлені обставини справи та вимоги матеріального права, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги представника позивача про неправильність висновків суду в цій частині є обґрунтованими, позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування записів №20, № 23, про накладення арешту на Ѕ частину квартири № АДРЕСА_1 на підставі постанови ст.слідчого Солом'янського РУ ГУ МВС України від 01.07.2010 року у кримінальній справі № 09-19185 підлягають задоволенню, оскільки вона є власником вказаного майна, не є учасником кримінального провадження, наявність арешту її майна порушує її законні права та інтереси, захистити свої права в рамках кримінального провадження вона не може.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 09 липня 2015 року в частині припинення арешту на 1/2 частину квартири № АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1., накладеного:постановою про арешт майна від 04.07.2014 року, запис № 6348514 Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України; постановою про арешт майна від 10.10.2013 року, запис № 3919294 Відділом Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві; постановою про арешт майна від 24.12.2013 року, запис № 4097303 Відділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції м. Києва; постановою про арешт майна від 24.03.2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України запис № 5093516; постановою про арешт майна від 04.07.2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, запис № 6348449; постановою про арешт майна від 19.09.2011 року Відділом Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, запис № 11622880 необхідно змінити, зняти арешт з 1/2 частини квартири № АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1., накладений: постановою про арешт майна від 04.07.2014 року, запис № 6348514 Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України; постановою про арешт майна від 10.10.2013 року, запис № 3919294 Відділом Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві; постановою про арешт майна від 24.12.2013 року, запис № 4097303 Відділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції м. Києва; постановою про арешт майна від 24.03.2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України запис № 5093516; постановою про арешт майна від 04.07.2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, запис № 6348449; постановою про арешт майна від 19.09.2011 року Відділом Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, запис № 11622880.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 09 липня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування записів №20, № 23, про накладення арешту на Ѕ частину квартири № АДРЕСА_1 на підставі постанови ст.слідчого Солом'янського РУ ГУ МВС України від 01.07.2010 року у кримінальній справі № 09-19185 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову та зняття арешту з Ѕ частину квартири № АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, накладеного на підставі постанови ст.слідчого Солом'янського РУ ГУ МВС України від 01.07.2010 року у кримінальній справі № 09-19185.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 321, 391 ЦК України, ст. 60 Закону України « Про виконавче провадження», ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк « Експрес Банк» Буднікова Сергія Володимировича та представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2015 року в частині припинення арешту на 1/2 частину квартири № АДРЕСА_1, належної ОСОБА_1., накладеного: постановою про арешт майна від 04.07.2014 року, запис № 6348514 Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України; постановою про арешт майна від 10.10.2013 року, запис № 3919294 Відділом Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві; постановою про арешт майна від 24.12.2013 року, запис № 4097303 Відділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції м. Києва; постановою про арешт майна від 24.03.2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України запис № 5093516; постановою про арешт майна від 04.07.2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, запис № 6348449; постановою про арешт майна від 19.09.2011 року Відділом Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, запис № 11622880 змінити.

Зняти арешт з 1/2 частини квартири № АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1., накладений: постановою про арешт майна від 04.07.2014 року, запис № 6348514 Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України; постановою про арешт майна від 10.10.2013 року, запис № 3919294 Відділом Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві; постановою про арешт майна від 24.12.2013 року, запис № 4097303 Відділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції м. Києва; постановою про арешт майна від 24.03.2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України запис № 5093516; постановою про арешт майна від 04.07.2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, запис № 6348449; постановою про арешт майна від 19.09.2011 року Відділом Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, запис № 11622880.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 09 липня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування записів №20, № 23 про накладення арешту на Ѕ частину квартири № АДРЕСА_1 на підставі постанови ст.слідчого Солом'янського РУ ГУ МВС України від 01.07.2010 року у кримінальній справі № 09-19185 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту

Знятти арешт з Ѕ частини квартири № АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, накладений на підставі постанови ст.слідчого Солом'янського РУ ГУ МВС України від 01.07.2010 року у кримінальній справі № 09-19185.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: