Постанова № 50076964, 24.11.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4448/2011

24 листопада 2011 року

16год. 49хв.

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Прокопчук І.А.,

відповідача: представник Черняк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до

Приватного підприємства "Міната"

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до Приватного підприємства "Міната" про стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році та пені на загальну суму 6122,22 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю: стягнути з відповідача - Приватного підприємства "Міната" адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в сумі 5812,50 та пеню в сумі 309,72 грн., всього - 6122,22 грн.

Відповідач позов не визнав та подав письмові заперечення, у яких зазначив, що Приватним підприємством "Міната" було надано центру зайнятості відповідну інформацію про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів в межах нормативу, визначеного відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII 21.03.1991 року. Однак, на протязі 2010 року центром зайнятості не направлялися інваліди для працевлаштування у відповідача. Таким чином, Приватним підприємством "Міната" були вжиті всі передбачені законодавством заходи для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому адміністративний позов є безпідставним, необґрунтованим та не підлягає до задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні, з мотивів викладених у письмових запереченнях, в задоволенні позову просила відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

29.08.2011 року на підставі направлення Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів №24 від 29.08.2011 року уповноваженою посадовою особою було проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Міната" щодо дотримання ним вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII 21.03.1991 року, за результатами якої складено акт №24 від 29.08.2011 року (а.с.5).

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, поданого Приватним підприємством "Міната" до Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова численність штатних працівників облікового складу Приватного підприємства "Міната" у 2010 році становить 8 осіб (а.с.3).

Згідно статті 19 Закону України Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII 21.03.1991 року, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до цієї статті норматив кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача в 2010 році визначений на рівні одного робочого місця.

Згідно із частиною першою статті 20 Закону України Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII 21.03.1991 року, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємства-ми, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій, відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року, тягне за собою нарахування пені у розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

Оскільки середньорічна заробітна плата у відповідача у 2010 році визначена на рівні 11625,00 грн., за не зайняті робочі місця Приватному підприємству "Міната" нараховані адміністративно-господарські санкції в сумі 5812,50 грн. та пеня в сумі 309,72 грн. (а.с.3-5).

Заперечення відповідача з того приводу, що Приватним підприємством "Міната" були вжиті всі передбачені законодавством заходи для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому воно не може нести відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, суд відхиляє з огляду на наступне.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року. До кола таких обов'язків віднесено: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлашту-вання інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII 21.03.1991 року саме державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином належним підтвердженням наявності на підприємстві створеного місця для працевлаштування інваліда є факт подання звіту про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів до відповідного центру зайнятості.

Частина четверта статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" №803-ХІІ від 01.03.1991 року, встановлює, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, і щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Форма звітності затверджена наказом Міністрества праці та соціальної політики України №420 від 19.12.2005 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за №1534/11814.

Згідно листів Радивилівського районного центру зайнятості №05-931 від 29.09.2011 року та №05-1062 від 25.10.2011 року (а.с.9,21), копій звітів про наявність вакансій за станом на 01.09.2009 року (а.с.22-23), за станом на 06.09.2010 року (а.с.24-25), за станом на 16.12.2010 року (а.с.26-27), за станом на 17.03.2011 року (а.с.28-29), за станом на 06.04.2011 року (а.с.30-31), за станом на 04.05.2011 року (а.с.32-33), за станом на 09.06.2011 року (а.с.34-35), за станом на 04.07.2011 року (а.с.36-37), вбачається, що Приватне підприємство "Міната" в 2010 році подало лише один звіт про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, а саме 17.12.2010 року. Ще дві вакансії за 2010 рік було подано у 06.09.2010 року для працевлаштування інших ніж інваліди категорій.

Наведене свідчить, що Приватним підприємством "Міната" не інформувало належним чином впродовж 2010 року центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу в направленні йому інваліда для працевлаштування. Подання одного звіту в кінці звітного року, як і покликання на ту обставину, що вакансія для працевлаштування інваліда була заявлена ще в попередньому році і не була заповнена, а тому не потребувала підтвердження, не може вважатись належним виконанням покладеного на роботодавця обов’язку, позаяк законодавство велить подавати звіти про наявність вакансії для працевлаштування інваліда щомісячно.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки Приватним підприємством "Міната" не було подано суду доказів щомісячного подання центру зайнятості даних про наявність вільних робочих місць (вакансій) призначених для працевлаштування інвалідів за 2010 рік, то суд дійшов висновку про невиконання відповідачем обов'язку передбаченого частиною 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII 21.03.1991 року, щодо подання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інваліда за вищезазначений період.

Таким чином відповідачем не вчинено всіх необхідних дій щодо працевлаштування інвалідів згідно нормативу, передбаченого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року протягом 2010 року.

Станом на день розгляду справи у суді нараховані Приватному підприємству "Міната" адміністративно-господарські санкції в сумі 5812,50 грн. та пеня в сумі 309,72 грн. ним не сплачені.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і з врахуванням заяви позивача про зміну позовних вимог та пені підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Міната" до бюджету на р/р 31216230700002 ЗКПО 22586331, МФО 833017 банк ГУДКУ в Рівненській області заборгованість зі сплати адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в сумі 5812,50 грн. та пені в сумі 309,72 грн., всього - 6122 (шість тисяч сто двадцять дві) грн. 22 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя < Підпис > Друзенко Н.В.