Рішення № 5007583, 13.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.10.09 р. Справа № 33/17пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі судового засідання Кварцяній О.І,, розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком”, с.м.т. Очеретино Ясинуватського району Донецької області, ідентифікаційний код 32119035

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВПМ”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 3136567676

про: визнання недійсним договору поставки продукції № 39 від 10.01.2008р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Гавріна Ю.Р. (за довіреністю б/н від 30.06.2009р.);

від Відповідача – Марченко І.М. (за довіреністю б/н від 01.07.2009р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 10.02.2009р. на 02.03.2009р., з 02.03.2009р. на 17.03.2009р., у судовому засіданні 17.03.2009р. оголошено перерву до 24.03.2009р. 23.03.2009р. провадження у справі зупинено, а 26.08.2009р. поновлено і призначено на 15.09.2009р., 15.09.2009р. розгляд справи відкладався на 13.10.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком”, с.м.т. Очеретино Ясинуватського району Донецької області (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВПМ”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про визнання недійсним договору поставки продукції №39 від 10.01.2008р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на укладання спірного договору з порушенням вимог щодо його нотаріальної форми, на дотриманні якої письмово наполягав Позивач.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір поставки №39 від 10.01.2008р., лист №12/256-04-2 від 29.12.2007р., витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції, право установчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 203, 204, 207, 209, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив №25 від 11.03.2009р. (а.с.42), в якому проти позову заперечив, вказуючи, що на недоведеність належними доказами факту надсилання вимоги про нотаріальне посвідчення договору, в перебігу взаємовідносин за договором сторонами підписувалися специфікації, які є невід’ємною частиною договору.

Задля підтвердження своєї позиції та на виконання вимог ухвали суду Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.43-67, 75-96).

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем був складений лист №12/256-04-2, датований 29.12.2007р. (а.с.8), із зверненням до Відповідача щодо нотаріального посвідчення угоди постачання запропонованого останнім товару, про надсилання якого (листа) міститься відповідний запис у витягу з журналу реєстрації вихідної кореспонденції (а.с.9).

10.01.2008р. між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Постачальник) був укладений у простій письмовій формі та скріплений печатками договір №39 (а.с.а.с.5-7), згідно п.п.1.1.,1.4., 11.10. якого Постачальник зобов’язується у встановлені строки виготовити і передати у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов’язується своєчасно прийняти продукцію прийняти товар, визначений п.п.1.2.-1.5. договору, асортимент якої визначається у специфікації, та сплатити за неї визначену грошову суму, зі строком дії такого договору з моменту підписання по 31.12.2009р.

Положеннями розділу 2 договору сторони визначили умови щодо кількості і якості продукції, розділу 3 – умов і порядку постачання, розділів 4, 5 – цін на продукцію і умов оплати, розділу 6 – приймання передачі продукції тощо.

В перебігу взаємовідносин за вказаним договором сторонами підписувалися у простій письмовій формі специфікації, зокрема – №1 від 15.01.2008р., №2 від 25.02.2008р., №3 від 21.04.2008р., №4 від 27.05.2008р., № 5 від 09.06.2008р., №6 від 17.07.2008р.(а.с.а.с.43 - 49), а також Відповідачем отримувався товар за видатковими накладними, зокрема - №1346 від 15.01.2008р., № 1493 від 25.02.2008р., №1734 від 21.04.2008р., №1962 від 27.05.2008р., №2023 від 09.06.2008р., №2075/1 від 17.06.2008р., №2093 від 20.06.2008р., №2109 від 25.06.2008р., №2196 від 17.07.2008р., №2195 від 17.07.2008р., №2198 від 18.07.2008р. (а.с.а.с. 49 -59) та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.а.с.60-67).

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені заявлених вимог.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №25 від 11.03.2009р. (а.с.42).

Розпорядженням заступника голови Господарського суду Донецької області від 07.09.2009р. у зв’язку із закінченням повноважень судді Новикової Р.Г. справу №33/17пд передано на розгляд судді Попкова Д.О.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного договору недійсним.

Як зазначено в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. № 3, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. Беручи це до уваги, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на з’ясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема – Цивільним кодексами України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки:

- за вимогою Позивача спірний договір повинен був посвідчуватися у нотаріальній формі;

- угода від імені юридичної особи має підписуватися уповноваженими особами згідно із установчими документами, довіреністю, закону тощо.

Втім, на думку суду, зазначені аргументи є доказово та юридично неспроможні, з огляду на таке:

Стосовно порушення вимог щодо нотаріальної форми:

По-перше, із змісту листа Позивача №12/256-04-2 від 29.12.2007р. не вбачається, що позиція відносно необхідності укладання договору постачання в нотаріальній формі стосується саме спірного договору. Більш того, Позивачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу доказів надсилання такого листа, оскільки витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції не може підтверджувати факт поштового надсилання, тим більше, що Відповідач отримання означеного листа не визнає.

По-друге, сукупний аналіз положень ч. 2 ст. 42, ч. 2 ст. 54 Закону України „Про нотаріат” та п.п. 12, 36 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. № 20/5, дає підстави для висновку про можливість вчинення нотаріальної дії з посвідчення договору виключно за наявністю вільного волевиявлення сторін цієї угоди на таке посвідчення, що, відповідно, передбачає необхідність наявності відповідної домовленості сторін стосовно такого посвідчення. Між тим, Позивачем не надано доказів існування означеної домовленості із Відповідачем відносно спірного договору.

У світлі вказаних норм законодавства та висновків суду посилання Позивача на положення ч.4 ст. 209 Цивільного кодексу України, згідно якого на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений, судом до уваги не приймаються як такі, що не стосуються розглядуваного спору. Дійсно, положення зазначеної частини ст. 209 Цивільного кодексу України у системному взаємозв’язку із іншими частинами цієї статті та ст. 49, ч. 1 ст. 54 Закону України „Про нотаріат” вказує на те, що згадана Позивачем вимога про нотаріальне посвідчення правочин стосується саме нотаріуса у тому розумінні, що він не може відмовити сторонам у нотаріальному посвідчені угоди з підстав відсутності у законодавстві положення щодо обов’язковості нотаріального посвідчення такої угоди.

Стосовно обставин підписання спірного договору уповноваженою особою:

По-перше, посилаючись у позовній заяві на положення ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, Позивач не тільки не надає жодних доказів порушення означених вимог, але й навіть не вказує обставин і існування порушення в цій частині як такого.

По-друге, із змісту спірного договору вбачається, що з боку Позивача він підписаний директором Василевським В.Ф. – доказів протилежного до матеріалів справи не надано, статус якого підтверджено довідкою Головного управління статистики у Донецькій області №108-02-12 (а.с.22), та який в силу п. 6.5. Статуту (а.с.18) Товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком” управнений укладати від імені товариства такі угоди. В свою чергу, Відповідач також не спростовує ані факту підписання спірного договору уповноваженою особою з його боку, ані факту виконання сторонами своїх зобов’язань за спірним договором.

Встановлені судом обставини та їх права оцінка зумовлюють відмову у задоволенні заявлених вимог через юридичну та доказу недоведеність.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком”, с.м.т. Очеретино Ясинуватського району Донецької області (ідентифікаційний код 32119035) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВПМ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 3136567676) про визнання недійсним договору поставки продукції № 39 від 10.01.2008р. у повному обсягу.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 13.10.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписаний 13.10.2009р.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя