Постанова № 50074665, 22.07.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2015 р. Справа № 814/3591/14

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Державного підприємства «Суднобудівний завод імені 61 комунара», м. Миколаїв

до відповідача: Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстицій,м. Миколаїв

Суть спору: визнання протиправними та скасування постанов від 04.11.2014 року, від 05.11.2014 року,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Суднобудівний завод імені 61 комунара» (надалі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстицій (надалі – відповідач) про скасування постанов про накладення штрафу від 04.11.2014 року, 05.11.2014 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те,що оскаржувані постанови винесенні з перевищенням наданих повноважень є не законними та такими, що порушують права та інтереси Державного підприємства «Суднобудівний завод імені 61 комунара».

Відповідач позивні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у заперечені і зазначає, що дії державного виконавця та прийняті ним постанови про накладення штрафу відповідають вимогам Закону України « Про виконавче провадження».

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили, клопотань не надходило.

За приписами статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

На виконані у відділі Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстицій знаходиться наказ № 916/509/14 від 23 вересня 2014 року виданий господарським судом Миколаївської області про зобов’язання Державного підприємства «Суднобудівний завод імені 61 комунара» повернути Державному підприємству «Завод ім. .В.О. Малишева» закладний стенд АДР 9953-6325 (одна шт.), закладний стенд для АДР 9953-6326 (одна шт.), кантувач для корпусу БТР – 4Е АДР 9953-6328 (одна шт.).

23 жовтня 2014 року державним виконавцем винесено постанова про відкриття виконавчого провадження № 45196211, в якій вказав боржнику самостійно виконати у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

13 листопада 2014 року позивачем отримано постанову Центрального відділу Державної виконавчої служби від 04.11.2014 року про накладення штрафу у розмірі 1020,00 грн. за невиконання виконавчого документа.

В той же день, 13 листопада 2014 року, отримана й постанова Центрального відділу Державної виконавчої служби про повторне накладення штрафу у подвійному розмірі – 2040,00 грн., за не виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 23.09.2014 року.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» постанови про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, надсилаються рекомендованим листом з повідомленням.

Згідно зі статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі не виконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника.

Частиною 2 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повторного не виконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі.

Відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше 5 робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

03 листопада 2014 року відповідачем на адресу позивача направлена вимога державного виконавця про зобов’язання боржника виконати рішення суду та надати письмові пояснення в разі невиконання виконавчого документа.

03 листопада 2014 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника для перевірки виконання рішення.

Внаслідок не виконання рішення боржником, відповідачем 14.11.2014 року винесена постанова про накладення штрафу 1020,00 грн.

Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позивних вимог з наступного.

Згідно ч. ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний надати строк для самостійного виконання рішення до семи днів з моменту винесення постанови, тільки після чого розпочинає примусове виконання.

Однак, першу вимогу від 03.11.2014 року № 4192/18 про виконання наказу господарського суду № 915/509/14 від 23.09.2014 року, щодо повернення майна в м. Харків, та повідомити про виконання до 7 листопада 2014 року.

Вище вказана вимога отримана позивачем лише 05 листопада 2014 року.

Другу вимогу, теж від 03.11.2014 року за тим же вихідним й однакового змісту, позивач отримав 07.11.2014 року.

Постанова про накладення штрафу у розмірі 1020,00 грн. була винесена 04 листопада 2014 року, хоча строк для самостійного виконання рішення відповідачем було надано до 07.11.2014 року, тобто винесена передчасно.

А 10 листопада 2014 року винесена постанова про накладення штрафу в розмірі 2040,00 грн.

10 листопада 2014 року позивачем до Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстицій надано пояснення про те, що в даний час повернення обладнання по технологічній причині, пов’язаною з технологією виготовлення, а тому передача обладнання ДП «Завод ім. В. О. Малишева» в даний час неможлива.

В вище вказаному поясненні позивач вказав строк виконання рішення суду та повернення обладнання в першому кварталі 2015 року.

Відповідно до статті 36 України «Про виконавче провадження» державний виконавець може відкласти виконавчі дії за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що не ухиляється від виконання судового рішення і виявляє бажання його виконати, але в зв’язку з відсутності коштів роботи на обладнання по виготовленню корпуса БТР – 4Е зупинені,а тому повернення вказаного обладнання можливе лише в першому кварталі 2015 року.

Тому, суд прийшов до висновку, що відповідач міг використати своє право зазначене в статті 36 Закону України «Про виконавче провадження».

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта суб’єктів владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене вище, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та їх належить задовольнити.

Керуючись статтями 11, 71, 122, 158 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Суднобудівний завод імені 61 комунара» задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу у розмірі 1020,00 грн. державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстицій Лисиці Ю.В. від 04.11.2014 року у виконавчому провадженні № 45196211.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу у розмірі 2040,00 грн. державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстицій Лисиці Ю.В. від 05.11.2014 року у виконавчому провадженні № 45196211.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа