Постанова № 50074654, 19.08.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.08.2015 р. Справа № 814/1355/15

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом: Прокурора Центрального району міста Миколаєва, м. Миколаїв

в інтересах держави в особі: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, м. Миколаїв

до відповідача: Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського управління юстиції, м. Миколаїв

Суть спору: визнання незаконною та скасування постанови від 15.04.2015 року,

в с т а н о в и в:

Прокурор Центрального району міста Миколаєва, в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - позивач) звернувся до Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського управління юстиції (надалі - відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови від 15.04.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що оскаржувана постанова протирічить приписам Закону України “Про виконавче провадження”, не ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні і зазначає, що дії державного виконавця та прийнята ним постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження відповідають вимогам Закону України “Про виконавче провадження” та Податкового кодексу України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

31 липня 2013 року Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по адміністративній справі № 814/2354/13-а за позовом Прокурора Центрального району м. Миколаєва в інтересах Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомаг Плюс” про стягнення податкового боргу.

Прокуратурою Центрального району м. Миколаєва виконавчий лист разом з заявою про відкриття виконавчого провадження направлено до відповідача.

Головним державним виконавцем Алєксєєвою А.А. 15.04.2015 року винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, мотивована тим, що органи державної виконавчої служби не є органами стягнення при погашенні податкового боргу з юридичних осіб, а погашення податкового боргу, відповідно до ст. 95-99 Податкового боргу України визначено самостійною процедурою виконання судових рішень про стягнення коштів з юридичних осіб.

Статтею 95 Податкового кодексу України на контролючий орган покладено обов’язок щодо здійснення заходів із погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності боржника. У разі недостатності коштів виконання проводиться шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з нормами п.95.3. Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Таким чином, чинним законодавством передбачено окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. Відповідно в розглядуваних випадках немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Отже, процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державно влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта суб’єктів владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність постанови державного виконавця про відмову у відкриті виконавчого провадження за виконавчим листом про стягнення податкового боргу. А тому позовні вимоги про її скасування є необґрунтованими, та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Прокурора Центрального району міста Миколаєва - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа