Постанова № 50074479, 07.09.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року № 813/2908/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю представника позивача Канарьової Н.В., представника відповідача Ониська З.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Датекс С» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Датекс С» (далі ТзОВ «Датекс С», Товариство) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000622202/7257 від 27 травня 2015 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при проведенні перевірки, податковий орган безпідставно не взяв до уваги надану перевіряючим податкову накладну, виписану контрагентом позивача ТзОВ «С.А.Буд» з відміткою про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказано, що відповідачем не складено письмової вимоги про надання податкової накладної та акту про її ненадання. У зв’язку з цим, враховуючи факт, що у позивача наявні необхідні документи, що підтверджують право на нарахування податкового кредиту висновки відповідача про порушення Товариством пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є безпідставними і помилковими.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. У зв’язку з наведеним та з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву. У запереченнях зазначив, що у зв’язку з не наданням до перевірки позивачем податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит за липень 2014 року по контрагенту ТзОВ «С.А.Буд», відповідач прийшов до висновку про заниження Товариством податку на додану вартість в сумі 232 093,00 грн. Вказав, що директором Товариства підписано акт перевірки без зауважень, що свідчить про підтвердження висновків акту перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні подані заперечення підтримав. Вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі факти, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Датекс С» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки встановлено порушення Товариством, зокрема, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі – ПК України), про що відображено в акті перевірки № 921/13-03-22-01-10/36153038 від 18.05.2015 року.

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено взаємовідносини позивача з ТзОВ «С.А.Буд», яке перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва. Згідно з наявною у відповідача інформацією складено акт № 1942/26-55-22-10/38544829 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «С.А.Буд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень 2014 року та акт № 2167/25-55-22-10/38544829 від 31.07.2014 року.

Перевіряючими встановлено, що ТзОВ «С.А.Буд» надавало ТзОВ «Датекс С» електромонтажні послуги, вартість яких у січні 2014 року становила 1 392 560,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 232 093,00 грн.

Суми податку на додану вартість по вказаному контрагенту позивачем включено до податкового кредиту та відображено у реєстрі отриманих накладних податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 232 093,00 грн.

У акті перевірки вказано, що податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит за липень по контрагенту ТзОВ «С.А.Буд» Товариством не представлено, тому в порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України ТзОВ «Датекс С» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму 232 093,00 грн.

На підставі таких висновків акта перевірки відповідачем 27.05.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000622202/7257 з податку на додану вартість на загальну суму 348 139,00 грн. (в тому числі основний платіж 232 093,00 грн. та штрафні санкції 116 046,00 грн.).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 201.6, 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно пункту 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи вищевказані правові норми суд приходить до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Аналіз положень розділу V «Податок на додану вартість» ПК України, окрім викладеного вище, дає підстави для висновку, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум ПДВ до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу та у разі отримання її у такому звітному періоді.

В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за покупцем протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

Враховуючи викладене, пункт 198.2 статті 198 ПК України пов'язує факт виникнення права на податковий кредит з отриманням податкової накладної, а пункт 198.6 статті 198 ПК України передбачає право платника податку на включення до податкового кредиту суми ПДВ протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 060313 від 06.03.2013 року, укладеного між ТзОВ «Датекс С» та ТзОВ «С.А.Буд», останнім 23.01.2014 року виписано податкову накладну № 4 на загальну суму 1 392 560,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 232 093,00 грн.).

Вказана податкова накладна не мала будь-яких недоліків, порядок її заповнення відповідав встановленому чинним законодавством, податкова накладна була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суми податку на додану вартість по вказаній накладній позивачем включено до податкового кредиту та відображено у реєстрі отриманих накладних податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 232 093,00 грн.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, під час перевірки Товариством були надані всі первинні документи, які були пов’язані з предметом перевірки та які вимагались перевіряючими, зокрема й податкова накладна на суму податку на додану вартість 232 093,00 грн. по контрагенту ТзОВ «С.А.Буд», проте з незалежних від позивача причин, така не була взята до уваги податковим органом, а в акті перевірки зазначено, що така не надана.

Відповідно до положень п.85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3 Розділу І цього Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 6 Розділу І Порядку Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з підпунктом 5.2 пункту 5 Розділу ІІ Порядку 5.2. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Як зазначено у акті перевірки № 921/13-03-22-01-10/36153038 від 18.05.2015 року, податкові накладні, на підставі яких сформовано позивачем податковий кредит за липень 2014 року по контрагенту ТОВ «С.А.Буд» підприємством до перевірки не представлено.

Враховуючи вимоги статті 79 КАС України, для повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи, суд зобов’язував відповідача надати належним чином засвідчені копії документів, що фіксують факти витребування у ТзОВ «Датекс С» вказаних податкових накладних; відмови платника податків від надання документів; докази застосування до позивача відповідальності за ненадання ним контролюючому органу відповідних документів при здійсненні податкового контролю внаслідок порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України.

Однак крім листа-вимоги № 5460/13-03-22-01-09/160 від 16.04.2015 року про надання документів у зв’язку з проведенням перевірки, відповідачем жодних інших документів суду не надано.

Щодо покликань представника відповідача на той факт, що директором Товариства підписано акт перевірки без зауважень, що свідчить про підтвердження висновків акту перевірки, суд зазначає таке.

Сам по собі факт підпису директора Товариства у акті перевірки може свідчити про отримання його копії, а не згоду з його висновками.

Аналізуючи положення акту перевірки, у такому акті перевірки не наведено фактів відмови платника податків від надання документів, що стосуються діяльності у перевіреному періоді. Також податковим органом не надано суду звернень податкового органу до позивача щодо надання документів та документа, який би фіксував факт ненадання вказаних документів.

Також суд зазначає, що згідно з пунктом 44.7 статті 47 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п’яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

З викладених вище положень статті 44 ПК України вбачається, що у пункті 44.7 статті 44 ПК України встановлене право платника, а не обов’язок, надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У даному випадку, не погодившись з висновками акта перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач безпосередньо звернувся до суду та надав спростування, висновків щодо встановлених порушень.

Пункт 109.1 статті 109 ПК України визначає податкове правопорушення як протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 121.1 статті 121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Таким чином законодавством передбачено відповідальність платника за ненадання ним контролюючому органу відповідних документів саме при здійсненні податкового контролю, у випадках передбачених ПК України, проте як встановлено з пояснень сторін, штраф, що передбачений пунктом 121.1 статті 121 ПК України до Товариства не застосовувався, що в свою чергу спростовує покликання відповідача на факт не надання до перевірки документів.

Отже, факт порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України матеріалами справи непідтверджений, відповідачем недоведений жодним доказом, тобто відсутнє з боку позивача порушення за яке передбачено накладення штрафу відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України.

З огляду на наведене, судом встановлено, що констатація контролюючим органом фактів порушень позивачем податкового законодавства жодним чином не підтверджена.

Також суд зауважує, що у акті перевірки (сторінка 79) вказано, що податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит за липень по контрагенту ТзОВ «С.А.Буд» Товариством не представлено, тому в порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України ТзОВ «Датекс С» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму 232 093,00 грн.

Однак у висновках цього ж акту та у спірному податковому повідомленні рішенні вказується про порушення позивачем й пунктів 198.3, 198.4 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 ПК України.

Враховуючи все викладене вище акт перевірки, в частині встановлених порушень щодо безпідставного віднесенння позивачем до складу податкового кредиту суми 232 093,00 грн. не відповідає Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов’язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов’язання.

Відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Датекс С» 487,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № 0000622202/7257 від 27.05.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Датекс С» 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп. ) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 09 вересня 2015 року.

Суддя Лейко-Журомська М.В.