Постанова № 50074255, 18.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року (15:31) м. Київ 810/2712/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Куделі Д.С., представника позивача Величко О.В., представника відповідача Макаренко С.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасуваннями податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2015 № 0001531720, № 0000092210 та № 0000152240. Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 15.07.2015 суд усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2015 № 0010631720, винесене Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, в тому числі штрафні (фінансові) санкції в сумі 31 912,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, щодо порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства. Зокрема, позивач зазначає, що твердження податкової інспекції про наявність у позивача заборгованості за утриманими, але не перерахованими до бюджету, сумами податку на доходи фізичних осіб не відповідає дійсності, оскільки відповідні сум були повністю сплачені до бюджету, а помилкове зазначення коду платежу не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок. Крім того, позивач не погоджується з позицією відповідача в частині наявності у ТОВ «Авіакомпанія Браво» безнадійної заборгованості перед його поручителем, фізичною особою Мерхеж Шаді Еліас, яким було оплачено заборгованість позивача перед АБ «Укргазпромбанк» в сумі 3000 000, 00 грн., оскільки умовами договору поруки № 09-П/09 від 09.01.2009 не встановлено строк виконання ТОВ «Авіакомпанія Браво» відповідних зобов’язань перед поручителем, у зв’язку з чим відповідний строк пов’язаний з моментом вимоги відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України. Враховуючи, що відповідна вимога про виконання зобовязання поручителем позивачеві не направлялася, ТОВ «Авіакомпанія Браво» вважає, що строк виконання цього зобов’язання не настав, строк позовної давності, відповідно, не сплинув, а тому контролюючим органом безпідставно було збільшено позивачеві суми доходів. Також позивач вважає необґрунтованим нарахування податковим органом ТОВ «Авіакомпанія Браво» податку з доходів нерезидента - компанії «MAX AVIA L.L.C.» (Об’єднані Арабські Емірати) через ненадання належної довідки для підтвердження статусу резидента країни, з якою укладеного міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування. Так, позивач зазначає, що видане Торгово-промисловою палатою емірату Шарджа свідоцтво про реєстрацію компанії «MAX AVIA L.L.C.» є належним підтвердженням її статусу як резидента Об’єднаних Арабських Еміратів, а тому відповідно до Угоди між Урядом України і Урядом Об'єднаних Арабських Еміратів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал, оподаткування доходів компанії «MAX AVIA L.L.C.» має здійснюватися в ОАЕ.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, у задоволенні позовних вимог просив відмовити, вказуючи на те, що позивачем було не враховано до складу доходів грошові кошти в сумі 300 000,00 грн., які є безнадійною заборгованістю позивача перед Мерхеж Шаді Еліас, що виступив поручителем за зобов’язання ТОВ «Авіакомпанія Браво» перед АБ «Укргазпромбанк». Крім того, відповідач зазначає про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині неоподаткування грошових коштів, зокрема, лізингових платежів, що були перераховані ТОВ «Авіакомпанія Браво» на рахунок резидента ОАЕ, компанії «MAX AVIA L.L.C.» на виконання підписаної між сторонами угоди про оперативну оренду повітряних суден від 05.04.2012. Також відповідач стверджує про наявність у позивача заборгованості з сум утриманих, але не перерахованих до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, в розмірі 45616,79 грн.

У судовому засіданні представник позивача надав прояснення по справі з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

03.11.2014 по 14.11.2014 Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Авіакомпанія Браво» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року, за результатами якої було складено акт від 21.01.2015 № 4/22-1/32259588.

Перевіркою виявлені порушення позивачем наступних вимог чинного законодавства:

- пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України у вигляді заниження ТОВ «Авіакомпанія Браво» суми податку на прибуток на загальну суму 570 000, 00 грн., в тому числі за 1 квартал 2013 року – 490 992, 00 грн. та за 2013 рік -79 008, 00 грн.

- п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, у зв’язку з чим ТОВ «Авіакомпанія Браво» не було сплачено податок на доходи нерезидента за 2012 рік в сумі 358 236, 67 грн.;

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, внаслідок чого заборгованість ТОВ «Авіакомпанія Браво» з утриманого, але не перерахованого податку з доходів фізичних осіб становить 45 616,79 грн.;

- абз. б пп. 176.2 ст. 176 та п. 70.16 ст. 70 Податкового кодексу України та Наказу ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020, у вигляді порушення ТОВ «Авіакомпанія Браво» порядку заповнення розрахунків Ф № 1 ДФ за VI кв. 2013 року.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що позивачем було занижено суму доходу за І квартал 2013 року на загальну суму 3 000 000,00 грн., внаслідок того, що станом на 31.12.2013 позивач має кредиторську заборгованість в сумі 3 000 000, 00 грн. перед фізичною особою Шади Еліас Мерхеж, яка виникла через виконання вищевказаною особою умов договору доручення № 19-01/09 від 16.01.2009, сплату заборгованості позивача перед банком та виникнення у Шади Еліас Мерхеж права вимоги до позивача. При цьому, відповідач стверджує, що кредиторська заборгованість у розмірі 3 000 000,00 грн. має ознаки безнадійної заборгованості, оскільки строк позовної давності щодо її оплати сплинув і, відповідно, остання повинна бути врахована до складу доходів позивача, чого позивачем зроблено не було, що призвело до недоотримання бюджетом податку на прибуток в розмірі 570 000,00 грн.

Також, податкова інспекція зазначає про порушення позивачем вимог законодавства в частині повноти оподаткування доходів нерезидентів із джерелом походження з України. Так, зокрема, перевіркою встановлено, що між ТОВ «Авіакомпанія Благо» та компанія «MAX AVIA L.L.C.» було укладено угоду б/н від 05.04.2012 про оперативну оренду пасажирських повітряних суден, відповідно до якої позивачу були надані в оренду повітряні судна (літаки), за користування якими ТОВ «Авіакомпанія Благо» зобов’язувалось перераховувати на користь вищевказаного контрагента відповідні лізингові платежі. При цьому, контролюючий орган дійшов висновку про те, що сплачені позивачем контрагенту лізингові платежі на суму 2 388 244,46 грн. підлягають оподаткуванню в порядку, передбаченому ст. 160 Податкового кодексу України, внаслідок чого мав бути сплачений податок в розмір 358 236,67 грн. При цьому, контролюючий орган зазначив, що ТОВ «Авіакомпанія Браво» на момент проведення перевірки не було надано довідки про те, що контрагент позивача, компанія «MAX AVIA L.L.C.», має статус резидента Об’єднаних Арабських Еміратів в 2012 році.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивач виступав в якості податкового агенту для фізичних осіб за договорами оренди оргтехніки та приміщень, з яких був утриманий податок з доходів, але не був перерахований на відповідні бюджетні рахунки, що призвело до утворення заборгованості в сумі 45 616,79 грн.

На підставі акта перевірки Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 02.02.2015 № 0001531720, яким позивачу, у зв’язку з несвоєчасною оплатою останнім податку на доходи фізичних осіб, були нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 11 404,20 грн. та пеня в сумі 2 503,26 грн. ;

- податкове повідомлення-рішення від 02.02.2015 № 0000152240, яким позивачу було збільшено суму податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 358 237,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 89 559,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 02.02.2015 № 0000092210, відповідно до якого позивачу було збільшено суму податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 570 000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 142 500,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0010631720 від 23.06.2015, яким до позивача буди застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 31912,41 грн. за несплату податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що в процесі адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 02.02.2015 № 0001531720 рішенням Державної фіскальної служби України від 17.06.2015 №12582/6/9.9-99-10-01-03-15 зазначене ППР було скасовано в частині стягнення з позивача пені в сумі 2 503,26.

Отже, позивачу на підставі податкового повідомлення-рішення від 02.02.2015 № 0001531720 було нараховані до сплати виключно штрафні (фінансові) санкції в сумі 11 404, 20 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та скасувати.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.02.2015 № 00000092210.

19.01.2006 між Акціонерним банком «Укргазпромбанк» (Кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна авіакомпанія «Крим» (Позичальник) було укладено договір банківського кредиту № 895-К/06, за умовами якого кредитодавець зобов’язався надати позичальнику кредит в сумі 3 600 000, 00 грн., а позичальник зобов’язався повернути відповідний кредит та сплатити проценти за його користування на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.1 договору на кредитодавця покладається обов’язок відкрити позичальнику позичковий рахунок № 206421332 для видачі та погашення кредиту та рахунок для зарахування процентів № 20680213332.

Згідно з п. 4.9 договору встановлено, що строк дії договору встановлюється з дня підписання його сторонами і до повного виконання грошових зобов’язань сторонами.

Матеріалами справ встановлено, що з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань по договору банківського кредиту № 895-К/06, щодо виплати кредиту та відсотків по ньому, 09.01.2009 між АБ «Укргазпромбанк» (Банк) та фізичною особою Мерхеж Шаді Еліас (Поручитель) було укладено договір поруки № 09-П/09, за умовами якого поручитель поручається перед банком за виконання ТОВ «Міжнародна авіакомпанія «Крим» (Клієнт) обов’язків щодо повернення кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій, платежів та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких передбачений договором банківського кредиту № 895-К/06 від 19.01.2006 та додатковими угодами для нього.

Відповідно до п. 2 договору у разі невиконання клієнтом зобов’язань за договором, поручитель та клієнт відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і клієнт, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.

Згідно з п. 3 договору під обов’язками клієнта сторони розуміють повернення кредиту у сумі — 3 000 000, 00 грн. з кінцевим терміном погашення кредиту – « 16» січня 2009 року, а також щомісячна сплата процентів та пені.

16.01.2009 ТОВ «Міжнародна авіакомпанія Крим» було укладено з фізичною особою Шаді Еліас Мерхеж договір доручення № 16-01/09, п. 1.1 якого передбачено, що Шаді Еліас Мерхеж (повірений) зобов’язався взяти на себе обов’язок щодо вчинення дій по погашенню фінансових зобов’язань ТОВ «Міжнародна авіакомпанія Крим» (довіритель) перед АБ «Укргазпромбанк» за договором банківського кредиту № 895-К/06 на суму 3 000 000,00 грн.

Пунктом 2.6 договору визначено, що після здійснення погашення кредиторської заборгованості повірений зобов’язаний протягом 3-х днів повідомити про це довірителя.

Повірений приймає на себе зобов’язання здійснити доручення в повному обсязі (п. 2.9 Договору).

Згідно з п. 5.2 договору Довіритель компенсує Повіреному всі документально підтверджені витрати, понесені Повіреним при виконанні своїх обов’язків за цим Договором.

Відповідно до п. 7.1 договору визначено, що договір втрачає чинність після виконання сторонами всіх своїх обов’язків, в тому числі і здійснення кінцевих розрахунків по даному договору.

Матеріали справи свідчать, що з метою виконання умов договору поруки №09-П/09 від 09.01.2009 та договору доручення № 16-01/09 від 16.01.2009, поручителем, Шаді Еліас Мерхеж, було виконано умови вищевказаних договорів та погашено кредитну заборгованість ТОВ «Міжнародна авіакомпанія «Крим» перед АБ «Укргазпромбанк» в сумі 3 000 000, 00 грн., що підтверджується картками по рахунку клієнта та поручителя і листом з повідомлення поручителя про оплату боргу, який був направлений на адресу ТОВ «Міжнародна авіакомпанія «Крим».

Таким чином, фізична особа Шаді Еліас Мерхеж, виконавши кредитні зобов’язання ТОВ «Міжнародна авіакомпанія Крим» перед АБ «Укргазпромбанк», в порядку ст. 556 Цивільного кодексу України, набула статусу кредитора ТОВ «Міжнародна авіакомпанія «Крим».

Як вбачається з положень статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво», затвердженого загальним зборами учасників товариства від 02.04.2012 (Протокол № 2), Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» є правонаступником всіх прав та обов’язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна авіакомпанія «Крим».

Отже, позивач, будучи правонаступником ТОВ «Міжнародна авіакомпанія «Крим» автоматично набув обов’язку щодо сплати кредиторської заборгованості перед Шаді Еліас Мерхежем, що становить 3 000 000,00 грн., та яка на момент податкової перевірки не була сплачена.

Відповідач в акті перевірки зазначає про те, що оскільки вищевказана кредиторська заборгованість не була своєчасно сплачена позивачем поручителю і у зв’язку тим, що строк позовної давності щодо її сплати минув, то відповідно, таку заборгованість слід вважати безнадійною, що в свою чергу, зумовлює її віднесення до складу доходів позивача.

Згідно з пп. 133.1.1 ст. 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток серед резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Статтею 135 Податкового кодексу передбачено, що базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Положеннями ст. 134 Податкового кодексу визначено, що об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України до переліку інших доходів включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Згідно з пп. 14.1 14.1.11.до безнадійної заборгованості належить, у тому числі, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Під позовною давністю слід розуміти строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Отже, під пільговим строком у розумінні абзацу другого частини п'ятої статті 261 ЦК України слід розуміти строк, протягом якого боржник після пред'явлення йому вимоги повинен виконати свій обов'язок.

Аналізуючи зміст договору доручення № 16-01/09 від 16.01.2009, зокрема, п. 7.1 договору, суд дійшов висновку про те, що вищевказаний договір не містить чіткої вказівки на момент виконання довірителем свого обов’язку щодо перерахування грошових коштів в сумі 3 000 000,00 грн. на рахунок повіреного, що в свою чергу, зумовлює відсутність в договорі положення щодо конкретного моменту настання у позивача обов’язку по сплаті Повіреному коштів. Таким чином, договором доручення №16-01/09 від 16.01.2009 не встановлені строк його виконання та момент пред’явлення вимоги.

У той же час, суд звертає увагу на те, що частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням цього, суд вважає, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається з дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається із закінченням цього строку.

При цьому перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).

Отже, під пільговим строком у розумінні абз. 2 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України слід розуміти строк, протягом якого боржник після пред’явлення йому вимоги повинен виконати свій обов’язок.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Міністерства юстиції України «Щодо початку перебігу позовної давності та притягнення до матеріальної відповідальності» від 25.10.2013 р. N Т-15014/8.1.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що поручитель, Шаді Еліас Мерхежу, надсилав на адресу ТОВ «Міжнародна авіакомпанія «Крим» або на адресу ТОВ «Авіакомпанія Браво» відповідну вимогу щодо здійснення оплати кредиторської заборгованості в сумі 3 000 000, 00 грн., що в свою чергу свідчить про те, що строк виконання зобов’язання позивача щодо сплати відповідних грошових коштів ще не настав, і відповідно, строк перебігу позовної давності також не розпочався.

Таким чином, з урахування вищевказаного, суд дійшов висновку про помилковість тверджень податкового органу в частині визнання кредиторської заборгованості в сумі 3 000 000, 00 грн. як безнадійної, і відповідно, її зарахування до складу доходів позивача за 2013 рік, що в свою чергу, свідчить про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 02.2.2015 № 0000092210, яким відповідачем було збільшено ТОВ «Авіакомпанія Благо» суми податку на прибуток приватних підприємств в сумі 570 000, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 142 500, 00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.02.2015 № 0000152240.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» (Орендар) та компанією «MAX AVIA L.L.C.» (Орендар, Об’єднані Арабські Емірати) було укладено угоду про оперативну оренду (оперативна оренду) повітряних суден (49278 та 49364), відповідно до якої орендатор зобов’язався надати, а орендар прийняти в оренду повітряні судна на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. а ч. 4 договору орендар зобов’язується та погоджується сплачувати орендодавцю в якості орендної плати наступні платежі: основну орендну плату у вигляді послідовних щомісячних внесків, що мають сплачуватись на кожну дату виплати основної орендної плати та будь-яку додаткову орендну плату, що необхідна до сплати.

Згідно з п. «b» ч. 4 угоди встановлено, що вся основна та додаткова орендна плата, що сплачується за договором оренди, мають сплачуватись у доларах США, шляхом переведення безпосередньо доступних коштів у місце сплати , або іншими методами та у таке інше місце, яке орендодавець призначить у письмовій формі.

Пунктом «i» ч. 5 договору передбачено, що орендатором є приватна компанія, відповідальність якої обмежена акціями, належним чином заснована та існуюча на законних підставах, згідно до законів ОАЕ, що має повне право корпорації та повноваження вести свою власну діяльність таким чином, як вона веде її на даний час, та виконувати свої зобов’язання за цим договором оренди.

Відповідно до п. «iv» ч. 5 угоди орендодавцю не потрібно жодної згоди, ухвалення або дозволу, або повідомлення будь-якого урядового закладу, що має юрисдикцію стосовно виконання, укладення або здійснення цього договору оренди зі сторони орендодавця для виконання та укладення цього договору оренди та додатків до договору оренди, та для ведення операцій, передбачених цим документом.

Згідно з п. «і» ч. 5 орендар є компанією, що належним чином організована та юридично існує за законодавством України; має належну кваліфікацію для ведення комерційної діяльності під будь-якою юрисдикцією, де відсутність такої кваліфікації може спричинити матеріальний негативний вплив на його здатність виконувати зобов’язання по будь-якій з угод орендатора, та має повні права і повноваження вести свою комерційну діяльність, як він веде її в теперішній час, та виконувати свої зобов’язання по цьому договору оренди та інших умовах угоди про оренду.

Пунктом «хііі» ч. 5 угоди встановлено, що за законодавством України орендатор не повинен утримувати будь-які суми або податки з будь-яких платежів, які він має робити відповідно до умов цього договору оренди.

Відповідно до п. «g» ч. 6 угоди орендатор має сплачувати орендодавця в формі платежів за виконані роботи не пізніше, ніж на десятий (10-й) календарний день, що йде за останнім днем кожного календарного місяця протягом терміну дії договору, в формі додаткової орендної плати, плату за обслуговування, в такі дати та в таких розмірах, по шасі, ДСУ та по кожному двигуну у відношенні (а) PRSV та (b) частин з обмеженим строком служби, кожен такий платіж за обслуговування має бути окремим рахунком. Такі платежі є додатковою орендною платою та вони є виключно власністю орендодавець, та орендар не матиме права на них, крім випадків, коди це явно передбачено цим документом.

Згідно з п. «с» ч. 8 угоди орендар повинен сплачувати чи наказувати сплачувати всі податки, які вимагаються у зв’язку з подіями, що мають місце протягом терміну дії цієї угоди, включаючи податки та державні виплати, збори,які накладаються на орендаря чи пов’язані з літальним апаратом, його використанням та експлуатацією (включаючи збори за посадку, митні збори, аеропортові збори т.і.) чи на фінансові надходження чи прибуток орендаря, будь-яку власність, яка належить орендареві, до тієї дати, після якої при несплаті податку, власність неплатника податку може бути відчужена (крім відчуження за добровільною згодою), і це стосується літального апарату, корпусу літального апарату, двигунів та інших частин літального апарату.

Пунктом «е» ч. 10 угоди визначено, що орендна плата, зазначена в цій угоді, не включає податок з обороту, податок на додану вартість, податок на товари та послуги, податок на оренду та будь-які подібні податки, і якщо такий податок необхідно сплатити і це пов’язано з орендною платою чи іншим положенням цієї угоди. Орендодавець підтверджується, що, наскільки йому відомо на даний момент податки, пов’язані з орендною платою чи іншими положеннями цієї Угоди, не накладаються.

Відповідно до п. «к» ч. 20 угоди усі суми, які підлягають сплаті відповідно до цього договору, сплачуються в доларах США, що є безпосередньо наявними у коштах. Орендар підтверджує, що специфікація, оформлена у комерційній угоді в доларах США є свідченням, що долари США є валютою розрахунку в усіх випадках.

Також, між сторонами було підписано Додаток № 1 до угоди (Специфікація повітряного судна), відповідно до якої визначено характеристики предмета оренди, зокрема: - виготовлювач та модель повітряних суден: McDonnell Douglas MD-82; виготовлювач двигуна і моделі : Pratt Whitney JT8D-217 та JT8D-217 A; серійні номери двигунів: 718072 та 708471; модель ДСУ: GTCP36-98DHF; серійний номер ДСУ: Р-113; Номер компонента шасі: NLG: 5910446-5533, LMG: 59300593-5505; RMG:5930593-5512; Серійний номер шасі: NLG: СРС43386, LMG: ХС90339 та RMG: 528701; Максимальна злітна вага: 67 812 кг.; Максимальна посадкова вага: 58 967 кг.; Максимальна вага без палива: 55 338 кг.

Крім того, між сторонами було підписано Додаток № 2 до угоди (Специфікація повітряного судна), якою визначені характеристики другого судна: McDonnell Douglas MD-82, серійний номер виготовлювача: 49364; виготовлювач двигуна і моделі : Pratt Whitney JT8D-217 А; модель ДСУ: GTCP36-98DHF.

05.04.2012 між сторонами було укладено Додаток В до угоди про оперативну оренду повітряних суден (49278 та 49364).

Відповідно до п. 1 Додатку В орендар сплачує орендодавцю щомісячну фіксовану ставку у розмірі 65 000 USD (шістдесят п’ять тисяч доларів США) на один літак.

Згідно з п. 2 Додатку В орендар сплачує орендодавцю ставку за фактичний нальот літака в розмірі 250 USD (двісті п’ятдесят доларів США) за льотну годину.

Пунктом 4 Додатку В до угоди передбачено, що загальна сума угоди становить 5 000 000 USD (п’ять мільйонів доларів США).

Також, 30.04.2012 між сторонами було укладено Додатку В/1, пунктом 1 передбачено, що в період з 01.05.2012 по 30.06.2012 орендар сплачує орендодавцю щомісячну фіксовану ставку у розмірі 110 000 USD (сто десять тисяч доларів США) на один літак.

Окрім того, 29.06.2012 між сторонами було підписано Додаток В/2, відповідно до п. 1 якого орендар зобов’язався сплатити орендодавцю щомісячну фіксовану ставку у розмірі 36 000 USD на один літак.

З метою виконання умов договору, компанія «MAX AVIA L.L.C.» передала ТОВ «Авіакомпанія Браво», а останнє прийняло в оренду повітряні судна (49278 та 49364), про що сторонами було складено акти про остаточне отримання повітряного судна від 10.04.2012 та від 02.07.2012, які були підписані та скріплені печатками підприємств.

Крім того, 16.09.2013 між сторонами було підписано Додаток до угоди про оперативну оренду повітряних суден (49278 та 49364), за умовами якого сторони домовилися про наступне: у зв’язку з виробничою необхідністю, Орендодавець здійснює заміну повітряного судна 49278 на повітряне судно 53188, через що у тексті угоди замінено « 49278» на « 53188». Додаток вступає в силу з 18.09.2013.

Так, зокрема, заміна та передача повітряного судна здійснювалась на підставі акта про остаточне отримання повітряного судна (53188) від 18.09.2013, що був належним чином оформлений сторонами угоди від 05.04.2012.

Також, позивачем було долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії вантажно-митних декларації за № 305968 від 19.07.2012, № 302410 від 03.04.2012 та № 308387 від 10.10.2012, що були складені під час проходження відповідного митного оформлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період червень-серпень 2012 року здійснив оплату лізингових платежів за оренду суден на загальну суму 298 792,00 дол. США, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за 29.08.2012, за 06.07.2012 та за 07.06.2012.

Контролюючий орган вважає, що вищевказана сума коштів, яка була перерахована на користь контрагента позивача, який є нерезидентом, підлягає оподаткування в порядку та на умовах, встановлених ст. 160 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Згідно з пп. «ґ» для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди.

Згідно з п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до пп. 14.1.122. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу нерезиденти — це: а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; в) фізичні особи, які не є резидентами України.

В свою чергу до резидентів належать: а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет; в) фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Проте, на сьогоднішній день, податкове законодавство дає можливість резиденту не оподатковувати відповідні кошти, що були перераховані останнім на адресу нерезидента.

Так, зокрема, п. 103.1 ст. 103 Податкового кодексу України передбачено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно з п. 103.2 ст. 103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 ПК України).

У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування (п. 103.10 ст. 103 ПК України).

Таким чином, аналізуючи вищевказані положення, суд дійшов висновку про те, що резидент звільняється від обов’язку по утриманню та перерахуванню до бюджету податку з доходів нерезидентів з джерелом походження з України, у випадку дотримання таких обов’язкових умов: існування відповідного міжнародного договору, який підписаний між Україною та державою нерезидента, яким встановлюється відповідний порядок оподаткування та довідки встановленого зразка про те, що відповідний нерезидент є резидентом тієї держави, яка підписала та ратифікувала відповідну міжнародну угоду з Україною.

З матеріалів справи вбачається, що контрагентом позивача є компанія «MAX.AVIA L.L.C», яка є резидентом ОАЕ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію членства на рік (2012), яка видана вищевказаному контрагенту позивача Торгово-промисловою палатою емірату Шардж.

На даний момент взаємовідносин щодо оподаткування резидентів України та Об’єднаних Арабських Еміратів регулюються на рівні Угоди між Урядом України та Урядом Об’єднаних Арабських Еміратів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал від 22.01.2003, яка була ратифікована Законом України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Об’єднаних Арабських Еміратів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал» від 19.06.2003 № 1013-IV (надалі-Угода).

Згідно зі статтею 2 Угоди ця Угода застосовується до податків на доходи і на капітал, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративних підрозділів, або місцевих органів влади, або місцевих урядів, незалежно від способу їх стягнення.

Податками на доход і на капітал вважаються всі податки, що справляються з загальної суми доходу, з загальної суми капіталу або з окремих їх елементів, включаючи податки на доход від відчуження рухомого або нерухомого майна, а також податки, що стягуються з доходів від приросту вартості капіталу.

Існуючими податками, на які поширюється ця Угода, зокрема є:

a) в Україні:

(i) податок на прибуток підприємств; і

(ii) прибутковий податок з громадян

(далі "український податок");

b) в Об'єднаних Арабських Еміратах:

(i) податок на доход; і

(ii) корпоративний податок

(далі - "податок ОАЕ").

Ця Угода застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які стягуються будь-якою з Договірних Держав після дати підписання цієї Угоди, на додаток до або замість існуючих податків, згаданих у пункті 3. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, що відбулися в їх відповідних податкових законодавствах.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Угоди до «резидентів України» слід відносити: саму Державу, Уряд України, її політико-адміністративні підрозділи або місцеві органи влади; будь-яку фізичну особу, яка за законодавством України є її резидентом; будь-яку юридичну особу, яка створена та діє відповідно до законодавства України.

В свою чергу, в Об'єднаних Арабських Еміратах до резидентів відносять: національну особу ОАЕ, будь-яку фізичну особу, яка за законодавством ОАЕ є її резидентом, та будь-яку компанію та іншу юридичну особу, яка створена або зареєстрована в ОАЕ; Уряд Об’єднаних Арабських Еміратів або будь-який його політико-адміністративний підрозділ або місцевий орган влади; будь-які урядові установи, створені за державними законами, такі як Центральний банк, фонди, корпорації, управління, організації, агентства або будь-які інші подібні об’єднання, засновані в ОАЕ; будь-яке міжурядове об'єднання, засноване в ОАЕ, у капіталі якого беруть участь Об’єднані Арабські Емірати разом з іншими державами.

Частиною 1 статті 7 Угоди передбачено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність, як вказано вище, то його прибуток може оподатковуватись у другій Державі, але тільки стосовно тієї частини, яка відноситься до цього постійного представництва.

Згідно з п. 1 ст. 8 Угоди незважаючи на положення статті 7, прибутки, що одержуються резидентом Договірної Держави від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях, оподатковується лише в цій Державі.

Положеннями пп. «а» п. 3 ст. 8 Угоди встановлено, що термін "прибуток" включає прибуток, чистий прибуток, валові надходження і доходи, які одержуються безпосередньо від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях;

В свою чергу, під терміном «експлуатація морських або повітряних суден» слід розуміти: чартер або оренду морських повітряних суден (пп. «b» п. 1 ст. 8 Угоди).

Отже, з урахування вищевказаних норм законодавства та у зв’язку з наявністю в матеріалах справи документів, що підтверджують статус компанії «MAX.AVIA L.L.C» в якості резидента ОАЕ, суд дійшов висновку про те, що позивач, як резидент України, має всі підстави бути звільненим від оподаткування грошової суми, яка була перерахована останнім компанії «MAX.AVIA L.L.C» в якості орендних (лізингових) платежів у розмірі 298 795, 00 дол. США та є доходом нерезидента з джерелом походження з України, за угодою про оперативну оренду повітряних суден від 05.04.2012, оскільки вищевказана сума грошових коштів оподатковується виключно в країні нерезидента, тобто в Об’єднаних Арабських Еміратах.

При цьому, суд зазначає, що ані Податковим кодексом України, ані вищевказаною Угодою не визначено певну форму довідок про підтвердження резидентства та орган, який її має видавати, що надає можливість дійти висновку про те, що така довідка має перш за все підтверджувати факт того, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір. З огляду на це, та приймаючи до уваги те, що свідоцтво про реєстрацію членства на рік (2012), яка видана компанії «MAX.AVIA L.L.C» Торгово-промисловою палатою емірату Шардж, легалізована у встановленому законодавством порядку, суд вважає доведеним той факт, що компанія «MAX.AVIA L.L.C» є резидентом Об’єднаних Арабських Еміратів.

У зв’язку з цим, суд не погоджується з діями відповідача в частині нарахування ТОВ «Авіакомпанія Благо» податкових зобов’язань щодо сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 447 796,00 грн., які були нараховані до сплати позивачу у відповідності до податкового повідомлення-рішення від 02.02.2015 № 0000152240 та, відповідно, вважає за необхідне визнати неправомірним та скасувати вищевказане податкове-повідомлення рішення.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджується з висновками відповідача, щодо порушення ТОВ «Авіакомпанія Браво» обов’язку, як податкового агента, по перерахуванню до бюджету податку на доходи фізичних осіб на суму 45 616, 79 грн. і відповідно, нарахування останньому штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 02.02.2015 № 0001531720 в сумі 11 404,20 грн. та за податковим повідомленням-рішенням від 23.06.2015 №0010631720в сумі 31912,41 грн.

Так, зокрема, контролюючий орган, обґрунтовуючи в акті перевірки даний епізод порушень, вказує на те, що позивачем був утриманий та не перерахований вчасно на відповідний казначейський рахунок податок в сумі 45 616, 79 грн., який нарахований на суму коштів, що була сплачена позивачем фізичним особам за договором оренди приміщень, оргтехніки.

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2012 між Телегіним Віктором Юрійовичем (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна авіакомпанія «Крим» (Орендар) було укладено договір оренди оргтехніки у приватної особи № 12/3-1, за умовами якого орендодавець зобов’язався передати орендарю в тимчасове володіння комп’ютер Celeron DC G540 2.5GHz/2 GB/250Gb/DVD+-/RW/mATX350W/19 та багатофункціональний пристрій Canon ML 4410 (надалі-майно).

Згідно з п. 4.1 договору термін оренди складає з моменту підписання договору до 01.03.2013.

Відповідно до п. 5.1 договору орендна плата за використання майна встановлюється в розмірі 200,00 (Двісті гривень в місяць, у т.ч. 15 % - ПДФО).

Матеріалами справ встановлено, що орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду майно, що вказане в договору, про що сторони підписали акт приймання-передачі оргтехніки за договором оренди № 12/3-1 від 01.03.2012.

Також, 16.04.2012 між сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до договору від 01.03.2012 № 12/3-1, яким сторонами було погоджено внести зміни в основний договір в частині повного найменування орендаря та викласти його в наступній редакції: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво».

Окрім того, 17.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» (Орендар) та фізичною особою Марченко Олександром Олексійовичем (Орендодавець) було укладено договір оренди об’єкта нерухомості № 1, відповідно до якого, орендодавець зобов’язався передати орендарю в строкове платне користування об’єкт оренди, а орендар зобов’язався прийняти його та оплатити в порядку та на умовах визначених договором.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що об’єктом оренди є приміщення під офіс, що знаходиться за адресою: вул. Васильківська, 7Ю оф. 309, 03055. Загальна площа офісу становить 37, 00 кв. м.

Відповідно до п. 5.1 розмір орендної плати за весь час оренди об’єкту, складає 4 810 грн. (чотири тисячі вісімсот десять грн.) за один місяць оренди.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент його підписання та закінчується 17 листопада 2015 року.

З метою виконання умов договору Марченко О,О. передав, а позивач прийняв в оренди вищевказане нежитлове приміщення, про що сторонами було складено акт здачі-приймання в оренду приміщень від 17.12.2012, який підписаний сторонами.

Також, 03.04.2012 між фізичною особою Пляс Олексієм Миколайовичем (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Благо» (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 84А, за умовами якого орендодавець зобов’язався передати в строкове платне користування нежитлове приміщення будинку № 261, загальною площею 15 кв. м., яке знаходиться за адресою: 08307, Київська область, Бориспільський район, м. Бориспіль, Аеропорт «Бориспіль».

Відповідно до п. 4.1 договору передбачено строк оренди, який становить з 03.04.2012 до 31.03.2013.

Згідно з п. 5.1 договору щомісячна орендна плата за користування приміщенням становить 432, 92 грн. за м. кв., в тому числі податок з доходу фізичних осіб, що за курсом, встановленим на Міжбанківському валютному ринку України на дату укладення цього договору, еквівалентна 54, 22 дол. США (7, 985 грн. за 1 $ США.).

З матеріалів справи вбачається, що передача об’єкту оренди позивачу здійснювалась на підставі акта прийому-передачі приміщення за договором № 84А від 03.04.2012, який був підписаний сторонами.

Окрім того, між фізичною особою Пляс Олексієм Миколайовичем (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Благо» (Орендар) також був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 101А від 01.02.2013, відповідно до якого орендодавець зобов’язався передати в строкове платне користування нежитлове приміщення будинку № 261, загальною площею 35 кв. м., яке знаходиться за адресою: 08307, київська область, Бориспільський район, м. Бориспіль, Аеропорт «Бориспіль».

Відповідно до п. 4.1 договору передбачено строк оренди, який становить з 01.02.2013 до 31.01.2014.

Згідно з п. 5.1 договору щомісячна орендна плата за користування приміщенням становить 439, 16 грн. за м. кв., в тому числі податок з доходу фізичних осіб, що за курсом, встановленим на Міжбанківському валютному ринку України на дату укладення цього договору, еквівалентна 54, 22 дол. США, (8, 1 грн. за 1 $ США.).

З метою виконання умов договору Пляс А.М. передав, а ТОВ «Авіакомпанія Браво» прийняло в тимчасове платне користування приміщення, яке зазначене в договорі, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення за договором № 101А від 01.02.2013., який скріплений підписами сторін.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач зазначає про те, що ТОВ «Авіакомпанія Благо» не було порушено вимог щодо умов та порядку оплати податку на дохід фізичних осіб в сумі 45 616, 79 грн., оскільки вищевказані кошти були перераховані на відповідний рахунок.

Так, зокрема, позивачем, з метою оплати податку на дохід фізичних осіб, було перераховано грошові кошти в сумі 47 482,43 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за відповідні періоди (Т2, а.с.: 136-174).

Крім того, утримання та виплата позивачем сум податку на дохід фізичних осіб з виплачених доходів підтверджується відповідними звітами за формою №1-ДФ, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Як вбачається зі змісту банківських виписок, позивач здійснював перерахунок грошових коштів на рахунок № 33211801700004; Бориспільське відділення державного казначейства; місцевий бюджет.

Проте, в подальшому позивачу було повідомлено про те, що вищевказаний рахунок бюджетної класифікації є невірним, і відповідно, грошові кошти, які були перераховані ТОВ «Авіакомпанія Благо», з метою сплати податку на дохід фізичних осіб, не надійшли за призначенням.

Матеріалами справи встановлено, що позивач, звертався з листом від 10.04.2014 № 1.6-21 до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області, в якому просив контролюючий орган здійснити перерахунок помилково перерахованих коштів з податку на дохід фізичних осіб на суму 47 482, 43 грн. з р/р 3321180700004 на р/р 33210802700004. Вищевказаний лист був прийнятий Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, що підтверджується відтиском штампу вх. № 4741/10 від 10.04.2014.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України.

Згідно з пп. 168.2.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Положеннями пп. 164.4.4 п. 164.4 ст. 164 Податкового кодексу передбачено, що юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в установленому Бюджетним кодексом України порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних бюджетів.

Відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України до складу доходів Державного бюджету України включають: 1) доходи (за винятком тих, що згідно з статтями 64, 66 та 69 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі та Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств; 2) гранти і дарунки у вартісному обрахунку; 3) міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів; 4) 50 відсотків надходження адміністративних штрафів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що накладаються уповноваженими органами (посадовими особами).

Частиною 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України передбачено, що при виконаннi державного бюджету i мiсцевих бюджетiв застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштiв. Державна казначейська служба України, дiяльнiсть якої спрямовується i координується через Мiнiстра фiнансiв України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштiв на основi ведення єдиного казначейського рахунку, вiдкритого у Нацiональному банку України.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки i збори (обов’язковi платежі) та iншi доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Пунктом 1 «Положення про єдиний казначейський рахунок», що затверджене наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за № 594/6882 встановлено, що єдиний казначейський рахунок – це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (2.1 Положення).

Згідно з п. 2.2 Положення ЄКР, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).

У Державному казначействі України відкриваються та ведуться програмними засобами рахунки в розрізі Головних управлінь Державного казначейства України, які відображають рух коштів на субрахунках ЄКР та несуть аналогічний інформаційний зміст.

На субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (п. 2.3 Положення).

З урахуванням цього, суд погоджується з твердженням позивача про те, що оскільки сплата коштів до бюджету за самостійно узгодженими позивачем податковими зобов’язаннями була здійснена ним своєчасно, а кошти фактично надійшли до бюджету, помилкове зазначення коду платежу не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок та до відповідного бюджету та не може бути розцінено як несплата податкових зобов’язань та підстава для застосування штрафних санкцій.

Згідно з п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi» вiд 5 квiтня 2001 року № 2346-III передбачено, що при використаннi розрахункового документа iнiцiювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Таким чином, моментом виконання платником податків свого обов’язку є саме сплата ним в повному обсязі сум зобов’язань, а не зарахування коштів до відповідного бюджету.

Крiм того, для пiдтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов’язання необхiдно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податкiв не вчинював дiї, спрямованi на перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету. А оскiльки такi суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифiкацiї у платiжному дорученнi пiд час сплати суми податкового зобов’язання не є достатньою правовою пiдставою для висновку про несплату необхiдної суми грошового зобов’язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а вiдтак i для застосування на пiдставi п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України штрафних (фiнансових) санкцiй.

Так, зокрема, такої позиції притримується Верховний Суд України в постанові від 16.06.2015 у справі № 21-377а15 .

Отже, з урахування вищевказаного, суд дійшов висновку про те, що сама по собі дія ТОВ «Авіакомпанія Браво» по перерахуванню суми податку на вищевказаний розрахунковий рахунок, свідчить про те, що позивач вже ініціював його сплату і водночас підтверджує факт виконання останнім свого обов’язку щодо сплати податків.

У зв’язку з цим, суд вважає, що вимога позивача в частині визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення 02.02.2015 № 0001531720, яким ТОВ «Авіакомпанія Браво» були нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 11 404, 20 грн. є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем була подана до суду заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, останній просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2015 № 0010631720.

Як вбачається зі змісту вищевказаного податкового повідомлення-рішення, Бориспільська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області нарахувала до сплати позивачу штрафні (фінансові) санкції на суму 31 912, 41 грн., у зв’язку з порушенням ТОВ «Авіакомпанія Браво» положень пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 168.4 ст. 168 та абз. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Так, зокрема, положеннями пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

Суд, проаналізувавши податкове повідомлення-рішення від 23.06.2015 № 0010631720, встановив, що вищевказана сума штрафних (фінансових) санкцій нарахована до сплати ТОВ «Авіакомпанія Браво», саме у зв’язку з порушенням позивачем строку оплати суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 45 616, 79 грн.

Проте, оскільки судом було встановлено помилковість таких висновків податкового органу, що в свою чергу, свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування ТОВ «Авіакомпанія Браво» додаткових штрафних (фінансових) санкцій, що тягне за собою також визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2015 № 0010631720.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновків щодо несвоєчасної сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб та несплати в цілому податку на прибуток іноземних юридичних осіб та податку на прибуток приватних підприємств, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку своєчасно перераховував грошові кошти на сплату податку на прибуток фізичних осіб, а нарахування позивачу податку на прибуток іноземних юридичних осіб та податку на прибуток приватних підприємств є безпідставним, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп. підлягає стягненню на його користь з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 18.08.2015 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 19.08.2015.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 02.02.2015 № 0001531720, № 0000152240 та № 0000092210 та від 23.06.2015 № 0010631720.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» (08307, Київська область, місто Бориспіль, ДМА «Бориспіль», ідентифікаційний код – 32259588) судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.