Постанова № 50069781, 03.09.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року 11год.45хв.

Справа № 808/3095/15

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Васильєв П.П., Терещук С.Г.

відповідача: представник Дяченко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Азовкабель"

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2015р. №0000901501 та №0000911501,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Приватне акціонерне товариство "Азовкабель" (далі по тексту постанови – позивач, ПрАТ "Азовкабель") - звернувся до суду з позовом до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту постанови - відповідач, Бердянська ОДПІ). З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.91-96 том 2) позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.05.2015 № 0000901501 та від 15.05.2015 № 0000911501.

Позовні вимоги обґрунтовані з покликанням на те, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення – рішення, є необґрунтованими. При цьому позивач зазначає, що ПрАТ "Азовкабель" придбавало у ВК "Практик" та ПП "Гал-Полімер" товари в межах своєї господарської діяльності, позивачем правомірно сформовано податковий кредит по вказаних господарських операціях, а відтак, і віднесено суми до від’ємного значення та бюджетного відшкодування. Відповідач неправомірно покликається на акти перевірок, в яких зроблені висновки про безтоварність операцій контрагентів позивача з їхніми постачальниками, оскільки оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового кредиту. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Крім того зазначає, що в бухгалтерському обліку господарські операції відображалися за датою складання відповідної видаткової накладної. При цьому не має значення, що товар фактично прибув на підприємство лише наступного дня, оскільки отримуючи відповідний товар за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, працівник ПрАТ "Азовкабель" діяв від імені позивача. Крім того представники позивача пояснили, що дійсно до бюджетного відшкодування січня 2014 року включено платіжні доручення з датою оплати після 01.02.2015 на загальну суму 1751 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, просять позов задовольнити повністю.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, що співпадають з позицією, викладеною в запереченнях, а зокрема пояснив, що позивач мав взаємовідносини з ВК "Практик". Згідно первинних документів, вибуття автомобля з ВК "Практик" відбулося 12.11.2014, однак позивачем товарно-матеріальні цінності оприбутковано та списано у виробництво 11.11.2014; вибуття автомобіля з ВК "Практик" відбулося 06.04.2014, однак позивачем товарно-матеріальні цінності оприбутковано та списано у виробництво 05.04.2014; вибуття автомобіля з ВК "Практик" відбулося 20.04.2014, однак позивачем товарно-матеріальні цінності оприбутковано та списано у виробництво 19.04.2014. Таким чином, наявна невідповідність даних бухгалтерського обліку даним первинних документів, що не підтверджує реальність здійснення операцій з придбання товару у ВК "Практик". Крім того, в результаті відпрацювання постачальника ВК "Практик" від Костянтинівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області отримано податкову інформацію від 27.02.2015 № 434/7/05-14-22-13-2 щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між ВК "Практик" та ТОВ "ТД "Вавілон", ТОВ "ТРМ-Групп", ТОВ "Логін". Також в підтвердження нереальності здійснення операцій між ВК "Практик" та ПрАТ "Азовкабель" за період листопад 2014 року від Костянтинівської ОДПІ додатково отримано матеріали зустрічної звірки ВК "Практик" (довідка № 63/05-14-22-2-23119040 від 28.04.2015), згідно висновків якої не підтверджено здійснення господарських відносин між ВК "Практик" та ПрАТ "Азовкабель" за листопад 2014 року. А відтак, позивачем по господарських операціях з ВК "Практик" завищено суму податкового кредиту на 350582,76 грн., що призвело до завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту.

Щодо правовідносин позивача з ПП "Гал-Полімер" відповідач зазначає, що актом планової документальної виїзної перевірки за 2012 рік № 049/22-11/31600918 від 29.03.2013 встановлено, що перевіркою не підтверджено сформований податковий кредит за квітень 2012 року у сумі 271107 грн. по ПП "Гал-Полімер". Зазначений результат перевірки ПрАТ "Азовкабель" не було враховано в наступній податковій звітності з ПДВ, чим неправомірно було завищено залишок від’ємного значення на суму 271107 грн. та в декларації з ПДВ за січень 2015 року його також неправомірно було заявлено до бюджетного відшкодування.

Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем, в порушення пп.б) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при розрахунку бюджетного відшкодування, заявленого у декларації за січень 2015 року, ПрАТ "Азовкабель" включено платіжні доручення з датою оплати після 01.01.2015 на загальну суму 1751 грн.

Відповідач вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просить у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково. При цьому суд виходить з такого.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПрАТ "Азовкабель" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок згідно податкової декларації за січень 2015 року, результати якої оформлено актом перевірки від 24.04.2015 № 46/08-22-15-01/31600918 (а.с.19-46 том 1).

Перевіркою встановлено, що позивачем:

- в порушення пп. б) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі – ПК України) завищено залишок від’ємного значення за квітень 2012 року у розмірі 271107 грн., який в декларації за січень 2015 року заявлено до бюджетного відшкодування;

- в порушення пп. б) п. 200.4 ст. 200 ПК України при розрахунку бюджетного відшкодування, заявленого у декларації за січень 2015 року ПрАТ "Азовкабель" включено платіжні доручення з датою оплати після 01.02.2015 на загальну суму 1751 грн.;

- в порушення п. 198.3 ст.198 та п.200.1, пп. б) п. 200.4 ст. 200 ПК України ПрАТ "Азовкабель" завищено суму податкового кредиту за листопад 2014 року, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 225583 грн.;

- в порушення п. 198.3 ст.198 та п.200.1, пп. б) п. 200.4 ст. 200 ПК України ПрАТ "Азовкабель" завищено суму податкового кредиту за листопад 2014 року у розмірі 350583 грн., що призвело до завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту за листопад 2014 року на суму ПДВ 125000 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.05.2015 № 0000911501, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 125000 грн. (а.с.15-16 том 1), та від 15.05.2015 № 0000901501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2015 року на 498441 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 124611 грн. (а.с.14-18 том 1).

Зі змісту акта перевірки вбачається, що підставами для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та для зменшення розміру від’ємного значення суми ПДВ слугували висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2014 року на 350582,76 грн. по господарських операціях з ВК "Практик", які позивач вважає такими, що не відбулися; завищення позивачем податкового кредиту по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ПП "Гал-Полімер" за квітень 2014 року на суму 271107 грн.; включення до бюджетного відшкодування січня 2015 року платіжних доручень на суму 1751 грн. з датою оплати після 01.02.2015.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України (тут і надалі вживається в редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.3 ст. 198 ПК України).

Пункт 201.1. ст.201 ПК України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ПК України).

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ПК України).

У відповідності до пп. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначальним фактором для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є зв’язок придбаних робіт, в ціні яких таке ПДВ сплачено, із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Даючи оцінку господарським операціям позивача з ВК "Практик" суд вважає за необхідне зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ВК "Практик" укладено договір № 8 від 08.01.2014 (а.с.61 том 1), за умовами якого позивач придбавав ВК "Практик" свинець ССуМ.

Господарські операції позивача з ВК "Практик" щодо поставки товару супроводжувались складанням відповідної первинної документації, зокрема: видаткові накладні (а.с.65, 72, 81 том 1), податкові накладні № 11 від 05.04.2014 на суму ПДВ 103950 грн. (а.с.66 том 1), № 14 від 19.04.2014 на суму ПДВ 102692,70 грн. (а.с.73 том 1), № 38 від 10.11.2014 на суму ПДВ 143700,30 грн. (а.с.82 том 1). Перевезення товару здійснювалося транспортом та водієм позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (а.с.67, 68, 69, 74, 76, 77, 83, 84, 85 том 1). Розрахунки між сторонами проведено в безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с.70, 71, 75, 78, 86-92 том 1).

Позивач придбавав у ВК "Практик" свинець ССуМ з метою здійснення своєї господарської діяльності, а зокрема для виробництва кабельно-провідникової продукції (а.с.204-245 том 1).

Щодо покликань відповідача на невідповідність у датах прибуття автомобіля з придбаними товарно-матеріальними цінностями на територію підприємства та датах оприбуткування таких товарно-матеріальних цінностей, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Під час здійснення господарської операції сторонами складався первинний документ – видаткова накладна. Датою складання видаткової накладеної є дата фактичної передачі товару на складі постачальника.

Дійсно, водії фактично поверталися до місцезнаходження ПрАТ "Азовкабель" наступного дня після того, як їм товар було передано (враховуючи територіальну віддаленість та наявність блок-постів).

Проте, згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а тому в бухгалтерії підприємства оприбуткування товару відображалося за датою видаткової накладної, оскільки водії підприємства, отримавши по довіреності товар, фактично діяли від імені ПрАТ "Азовкабель".

Покликання відповідача на те, що отримані товарно-матеріальні цінності були видані у виробництво раніше, ніж прибули на підприємство спростовуються наявними в матеріалах справи довідками по рахунках 201 (а.с.62-64, 79-80 том 1).

Крім того, як вбачається з акту перевірки, на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення-рішення, висновки відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ВК "Практик", крім іншого, ґрунтуються на підставі податкової інформації, отриманої від інших контролюючих органів.

З приводу цього суд зазначає, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

В силу закону отримання податковим органом інформації з висновками про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Податкова інформація не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ВК "Практик" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по вказаних операціях та відповідно включив такі суми до розрахунку від’ємного значення та бюджетного відшкодування.

Щодо господарських операцій позивача з ПП "Гал-Полімер", суд зазначає таке.

В акті перевірки від 24.04.2015 № 46/08-22-15-01/31600918 наведено витяг з акта перевірки № 049/22-11/31600918 від 29.03.2013 "…в порушення п. 201.1, п.201.4 ст. 201, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України ПрАТ "Азовкабель" безпідставно віднесено суму ПДВ до складу податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) від ПП "Гал-Полімер" та завищено суму податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Гал-Полімер" за квітень 2012 на суму 271107 грн." (а.с.43 том 1).

Тобто, роблячи висновок про неправомірність заявлення до бюджетного відшкодування суми 271107 грн. відповідач покликається на висновки акту попередньої перевірки від 29.03.2013, в якому перевіряючи дійшли висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту в квітні 2012 року на суму 271107 грн.

З приводу цього суд зазначає, що акт перевірки є службовим документом. Самі по собі висновки, викладені у акті перевірки, не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків. Рішенням податкового органу, з яким закон пов'язує виникнення у платника податків податкових зобов'язань, є податкове повідомлення-рішення. Акт перевірки, це лише службовий документ, компетентна обґрунтована думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті управлінського рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з думкою (позицією) ревізора, так і відхилити її.

Податковим органом не надано суду доказів прийняття податкових повідомлень-рішень про збільшення позивачу грошових зобов’язань за результатами аналізу господарських операцій позивача з ПП "Гал-Полімер" за наслідками перевірки, оформленої актом № 049/22-11/31600918 від 29.03.2013.

Натомість позивачем до матеріалів справи надано документи на підтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП "Гал-Полімер": договір купівлі-продажу № 11 від 26.01.2012 (а.с.95 том 1), податкова накладна від 21.02.2012 № 269 на суму ПДВ 271107,00 грн., довіреності на отримання цінностей, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, довідки по рахунках 631, 201 (а.с.94-108 том 1).

Придбана у ПП "Гал-Полімер" катанка мідна КМ-ЛП 8 використана позивачем на виробництво кабельно-провідникової продукції (кабелі зв’язку та кабелі силової групи), які згодом були реалізовані контрагентам позивача (а.с.97-170 том 2).

Зважаючи, що відповідачем не надано доказів узгодження податкового повідомлення-рішення за наслідками перевірки, оформленої актом № 049/22-11/31600918 від 29.03.2013, а позивачем підтверджено правомірність формування податкового кредиту по господарських операціях з ПП "Гал-Полімер", суд приходить до висновку, про правомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ 271107,00 грн.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ВК "Практик" та ПП "Гал-Полімер" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Водночас суд погоджується з висновком податкового органу про неправомірність заявлення до бюджетного відшкодування суми 1751 грн., яка була сплачена після 01.02.2015 з огляду на таке.

Зі змісту пп. б) п. 200.4 ст. 200 ПК України вбачається, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Позивачем не заперечуються обставини, що сума 1751 грн. сплачена після 01.02.2015 року, однак до бюджетного відшкодування така сума заявлена за січень 2015 року.

Покликання позивача на те, що оплата відбулася до дати подачі декларації за січень 2015 року суд не приймає до уваги, оскільки норма п. 200.4 ст. 200 ПК України зазначає про оплату суми в попередніх та звітному податкових періодах, та не має прив’язки до дати подачі декларації. Звітним періодом в даному випадку є місяць (тобто, для заявлення суми до бюджетного відшкодування за січень 2015 року оплата мала бути здійснена до 31.01.2015).

А відтак, відповідачем правомірно відсторновано суму 1751 грн. з бюджетного відшкодування січня 2015 року та правомірно застосовано штрафні санкцій в розмірі 25 % від вказаної суми (437,75 грн.).

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову, а саме: податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 № 0000911501 слід визнати протиправним та скасувати повністю; податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 №0000901501 визнати протиправним та скасувати в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2015 на суму 496690 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 124173,25 грн.

Зважаючи, що позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в сумі 2436,00 грн., суд з врахуванням пропорційності задоволених позовних вимог присуджує на користь позивача судовий збір у розмірі 2418,95 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов звдовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 № 0000911501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 №0000901501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2015 на суму 496690 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 124173,25 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Азовкабель" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2418,95 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька